home Economy Books Strategii ekonomichnogo rozvitku v umovakh globalizatsii - Luk'yanenko DG

Strategii ekonomichnogo rozvitku v umovakh globalizatsii - Luk'yanenko DG

3.3.Strategy fіnnsuvіnіya інноваційної діяльності в україні

AM Poruchnik, LL Antonyuk

Вирішальне значення у підвищенні економічної ефективності і технічної досконалості суспільного виробництва відіграє взаємопов'язаний the process of development of science, technology and technology. The great importance of the scientific and technological revolution was imposed by the economics, which were tackled by the problems of the economical zhostaniya (I Schumpeter, M.I. Tugan-Baranovsky, R. Solow, B.Tviss ta іnshi). Bulo brought the role of the scientific and technological progress in the development of economical mechanics. Result їх досліджень підтверджджють, що НТП becoming one of the most important factors in the economical development of the order of natural and labor resources. Економічні досягнення розвинених країн світу свідчать, що НТП has changed on the head of the jerelo progressive zmіn at the time's productive forces. So, in the US technological innovation, to invade the rush of economical zhostaniya, it is important to use the tool to draw the anchor and the national defense. Zgіdno with active rozraunkami pitoma vaga factoriv, ​​scho viznachayut ekonomichne zrostannya USA for ostanni p'yatyaty rokіv, taka (%): technical progress - 49; Praca - 27 and capital - 24.

In the curriculum and in the history of science and technology, progress is made in iz processes. Yak, having designated the American economist James Bright, the business processes, the common science, technology, economics, management and management. Інноваційні processes can be interpreted as sukupnist unlimitedly vinikayuchih jakisno novyh, progressivnyh at technologic vidnoshennі yavishch, scho zabezpechuyut zmіn pokolin 'tehniki i tehnologii, and trivayut vony v zadrozhennya іdeї up to її kerertsіynoi realizatsii. Інноваційні processes іпплюють увесь complex відносин: виробництво, обмін, споживання.

Vazhlivіst znachennya інноваційного process in the beginning of uzagalniv І. Schumpeter, a kind of vvazhav, but the main reason for the development of the economy is the so-called nimagatnya otrimati nadprybutki, yak ymyazyayutsya zavdyaki timchasovі monopolії at zv'yazku vprovazhenzhennyam інновацій. At svyotovy ekonomicheskogo literaturny "innovation" is interpreted yak peretvorennya potentiynogo science process on the real, sho vtlyuyetsya in new products and technologies. Різні вчені, зокрема такі як B. Tvіss, D. Sakhal, І. Shumpeter ta інші, explanatory tse ponatetya zalizhno vіd ob'ekta i obekt svoego doslenia, stverdzhuyuchi, sho zmіst іnnovatsіy become zmіni, and the main function of the інноваційної діяльності є functція змін. Ці зміни svidomo be introduced sub'ektami gospodarjuvannya in its diyalnіst with the method of coloring kindness vlasnikiv and pratsivnikіv kolektivu. To this innovation I call an economical phenomenon. Cе і Відрізняє інновації від винходів та інших нематеріальних ресурсів. Ajer tilki інновація, yaka is not obovozyazkovo є science and technology novelty, mae komertsyne zastosuvannya, sspishno vprovadzhuyutsya godarsko practice and knowingly zmіnyuet our zhittya (in tsymu razіnnovatsії nazivayut novovvedenney). Зрозуміло, що інновації в економіці не виникають раптово і нізвідки. Appeared novelties in front of the trivaly of the process of decoding, alignment and development.

Світова історія має great досвід прилання кризових явищ в економіці, корсьний для розробки інноваційних стратегій. Це різноманітні теорії, моделі економічного зростання, які ґрунтяться на державній підтримці інноваційної діяльності, стренні сприятливого «інноваційного клімату». Postyyne vdoskonalennya zasobіv і теів праці, технології виробництва і його оргаізації є head rushynoynoyu force rozvitku productive forces and economic growth of the skin. Competitive struggle for the sake of the zbutu vidbuvayatsya nasampered through zmagannya u nenovatsіynіy sphere. That edge, sho ostoyot otobont vіd "інноваційних змагань", пониняється останньою in ієрархії розвитку світової спільноти.

The United States has become one of the most well-known in the world for the first time in conducting the most important organizational and innovative process for the effective development of technologic innovations in vibro- matnics. The US calls "an innovative state", the incidence on the territory of the rest of the world falls by 60% of the accrued technical inno- vations. The American staff plays an important role in the development of the science and technology infrastructure and in the territory of more than two hundreds of rock bands (in 1787, however, the territory of the United States of America was closed by the rudimentary principles of technologic polity). In ekonomichnomu zvіtі eks-president B. Klintona kongresu at the 1998 r. It was designated, but an innovation at the fundamental level of innovation and development of new technologies, and the most important function. Vin osoblivo nagoloshuvav, scho naivit bolatomilyardni vitrati kompanii can not date the optimal result. Moreover, for the private sector of the spontaneous motivations in the conducted dossier and the rasbok istotno vidriznyayutsya vіd motivtsії sspіlstva, yak bude korestustovat results of progress. Тому політика адміністрації US покликана вирішувати такі завдання, yak: securene klіmatu, pleasant for the private sector in the galvanizing industry; Підвищення конкурентоспроможності products; Zaohochennya rozrobki і komertsializatsii novnychnykh tehnologiy; Alignment інфраструктури ХХІ століття, яка є необхідною для підтримки промисловості United States і розвитку торгівлі; Formovaniya robochoї sili, zdrastnoї brothers fate in economics, yaka ґruntuyetsya on znanni ta shvidko zmіnyuyutsya.

Розробляючи інновації, ніхто не знає напевно, чи упішно завершаться їх дослідження. Tomu i fіnansuvannya in tsі spheri - naverzvichayno neppevnuyu referral. Specifika fіnansuvannya polagayє in that, vio vono pozhyazano iz pidvizchenuyu zagrozoyu vstrati kapitalu: інновації мають ризиковий character. Ymovіrnість іпіху втілення нової іїї in a new product reach close to 8%; Із кожних 12 Origіnільнійіяіяі тільки one to reach the remaining stages of the mass virbitnctva. The American specialist at the galusinnovation B.Tviss pidkreslyuvav, scho komercicnyy uspih reach lisha in 10% of projects, and riven nevdachi mozhno otsiniti at 90%. To the extent that the contribution to the capital investment in the innovation process is little more than that of the guarantee payments of the positional interest on the capital of the bank for the divisibility of shares. Ajer taka viddacha at uspіshny realizatsii інноваційного process mozhe vijavitsis at supratobates, and at випадку nevdachi - at a different bankruptcy. Otzhe, mehanizm fіnnsuvannya nauki i іnnovatsіy moe duzhe vazhdaliv znachennya v ekonomіtsi be-anchovy power.

Material basis of innovation processes and investments. Активізація інвестиційної діяльності, зростання обсягів інвестицій з усіх можливих джерел та їх ефективне використання в інноваційні діяльності є передумовою економічного зростання економіки України. Alya rozuminya cich obvious istin, it's a pity, could not znushiti інноваційний the process of the positive бік, окільки дія дестабілізуюuchких factorів була дуже сильною. Інвестиційні Resources in Україні скоро курться. In the investment dіyalnostі spostіrnіgіtі, shut down the colo, if the underinvestment of the people's government is allowed to decline the vibrobitveva, and tse to its chervka to bring up to the znizhennie інвестиційних mozlivostey of the state and sub'ektiv of the state darling. Хоча останнім часом фіксується певне збільшення обсягів ВВП, склада прогресивних інноваційних змін у цьому збільшенні Practically vіsutnya. Unprecedented peredumovi stabilnogo ekonomichnogo zrostannya na osnovy інноваційного rozvitku on suti not trudeno [6]. In addition, the GDP per capita in Ukraine in 1999 rose to 0.63 thousand. D., In 2 times, nizh in Russia, in 38 times less than in the USA. The norm of the gross pile-up of the main capital in the structure of GDP is short-circuited. So, from 1995 to 2000, the pokey turned out to be 4.3 percentage points. Spracyuvannya basic fondіv у більшості галузей podsyaglo critical рівня і not to compensate by novіmі real інвестиціями. On підприємствах галузей народного господарства України від 60 до 80% обладнання фізично зношене або моально застаріле; 40% of the basic occupations function more than 20 rock.

Українська економіка enter the svitovyi rinok iz with vibrochnicheskimi tensions, yakі pідлягають dismantling and за заміні in the competitiveness of russia. Introduced by the new owners for 2000 ric amounted to 23.6 billion UAH., And 2.8% of capital investments. At this rate, it is inconceivable to compete in the svitovyh rinks. Як наслідок, вітчизняна продукція стає дедалі менш конкурентоспроможною, and in export зростає питома вага мінеральної сировини та продукції з низькою доданою вартістю.

Інноваційна сфера, яка генерує важливу частьну національного багатства - immaterial activity, the foundation of the competition of products on the market in the dovgostrokovy prospects. Non-financial actives for the basic economy gauges in 2000 rubles. Stocked UAH 3763 million, abo 1% of capital investments. Tse svyadchit pro nizkogo riven (podad 90%) naukomistkosty Ukrainskoi produkcii (nonmaterial activities of TNK stock in 17-38% of basic capital investments.) In the capitalization of capital investments, the trend of postponement of capital inflows in virgin goods and services.

In addition, in the era of Shvidkogo rozvitku izhezhі Інтернет приріст інвестицій in telekomunikatsyne obladnannya in the US shorichno become 13%, and in 1999 rotsih oshyag nahoyhovavav 86 billion dollars. In Ukraine, investments in zv'yazok lishas 6,2% of the zagalnyy otnagu, abo 872 million UAH. In 2000 r.

On our look, the Ukrainian union povinni buti is crammed into the Pershum at the accelerations of rosettes in the infrastructures and factors of the vibrobitvita. Zabezpechenіst organizatsii i pіdpriemstv zakobami obsoblyuvalnoy technics of the warehouse in 2000 r. 476.1 yew. PC. A vyrobnitvo obsochljuvalnoy technics and personal EOM at porіvnyannny from 1990 r. Has changed by 80.2% and became in 2000 rubles. 10.9 yew. Pcs., In the area is scarce (in the United States approximately 45% of all the company's computation is spent on the compaction of computer technology).

Analis tazhtsіy structural changes ekonomiki sidichit, scho without vsybnochno obruntovanyh інвестицій у prіоритетні галузі not обійтися. In addition, grozovi kosti pidpriemstv warehouse 1% usіh active, scho vkrai nedostnio for інноваційної діяльності.

Otzhe, one of the main factors in the economical economy and competitiveness of economics in the future - accelerating the growth of science, zmіtsnennya and efektivne vikoristana naukovo-tehnіchnogo potentsialu. From the President of Ukraine to the Verkhovna Rada "Україна: пого у ХХІ століття. Strategija ekonomichnoi ta sotsialnoi polity for 2000-2004. "The innovative route of development has been blown out by the means of the strategical priorities of the state.

Nezvazhayuchi on krizoviy stan, Ukrainі vdalosya zberegti rozgaluzhenu mozhu nauchniky organizatsіy ta potuzhny naukovy potentsial. In 2000, the number of scientific papers and drawings was influenced by 1490 science-based organizations, but by 10% more than in 1991. Organizationally, the science of Ukraine is represented in the academic sector - 20% of the world's literature, 64% in the galusian, 11% in the university and 5% in the factory.

At galuzi "Science and science obesgovovuvannya" functitsіnuyut mali pіdpriєmstva.

Kilkist zarestrovaniyah i dyyuchikh malih pіdpriєmstv (MP) at galuzi "Science and Science of Observing" at the highest rates of growth in 1995 році, після чого спостерігається їх сповільнення. В цілому по Україні міні виінілити такі чотири класифікаційні groups:

• Regions in high-altitude stages The development of private educational institutions in private and collective forms is governed by the great science potential - the Donetsk region (30% of the total number of peasants), Kyiv (21% of the MP), the Autonomous Republic of Crimea (15%), Dnipropetrovsk, Kharkiv Oblast;
• Регіони, в яких відбулося зростання кількості MP of the collective and private forms of government, - Вінницька, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Тернопільська, Чернівецька області;
• Oblast, in yakih vidbulosya zrostannia kіlosty MP tilki kolektsionno form vlasnosti, - Volinska, Kirovograd, Lugans'ka, Lvivska, Mykolaivska, Rivne, Sumska, Khersonska, Cherkas'ka;
• Oblasts, in which the pace of the number of such pidpriemstvstv, zhitomirska, Odesska, Chernigivska.

Osoblivo neobhіdno vidiliti Kiivsky, Kharkiv, Donetsk, Dnipropetrovsk and Lviv Regions, de zasededzheno more than 50% of the scientific potential of Ukraine. Ponad 20% zagalnoy kіlkostі naukovyh organizatsіy roztashovano in m. Kyiv, 14% - in Kharkiv, and in Donetsk, Dnipropetrovsk and Lviv regions - 6% each. In the cichl areas, all are possible for the alignment of innovative infrastructure, as well as in them to relocate science and technology and warehouse geology.

In the rest of the rock, there was a vandalism in the reformed power in the science and technology sphere. As of 01.01.2000 rock was replaced by the form 393 ob'ekti galuzi "Science and Science of Service" at the time since 1992. And mali pіdpriemstva і cooperativy galuzi "Nauka i nauchnov obusluzhovuvannya" base on private and collective forms with vneshnost і є nagnuchchkimi structures, yakі without vznachnyh vtat adapt to the situation in the economy in the territory, vikoristovochchi nasztijatlivshi umovi functiоovuvannya (cym to clarify the process of transformation of one form in Іншу).

Significant number of such applications ceases to take care of VNKRD's vikonanns and perevoduyutsya zvichaini Torgovelnyi organizatsii. For otsінками фахівців, лише чверть з діючих інноваційних малих підприємств продовжує частково виконувати НДДКР. The new commercialization of the scientific nature of the function in the economical medium, the yak is foolishly organized for stimulation of innovation and dignity. For vіdisutnostі such incentives stinks, natuño, can not effektivno rozvivatisya і positively vplyivati ​​v stench vitychiznyanoi nauk tsilomu.

SposTERіgaetsya away the rapidity of the scientific potential of power and the inculcation of economics by the scientific staff in the pornographic areas with the edges of the world. So, in 2000, in a rozraunku for 1000 choloviks of the occupied population in Ukraine, 32 science students; And in the Іppanії - 5,1; Austria - 6,6; Ugorshchin - 4,8; Polshi - 4,9 Osіb відповідно [2]. Ale is active in the role of the state in the development of science for all the fundamental principles of private business in new technologies. It is important to avoid the problems of students in science and technology.

At the same hour, the criminality of the crises of the crises in the science and technology sphere to the strengthening of the scientific and technical potential. Thus, the number of non-population-based vikonavtsiv NDDKR із урахуванням сумісників was changed from 2000 році у порівнянні з 1990 роком на 50%. Ale kіlkіst pračіvnikіv, yakі vikonuyut naukovo-tehnichnі roboty for sumіsnitsvom, for tsej period zrosla on 50%. Prodovzhuyutsya tendentsiia korotochennya naybіlsh active part of the scientific and technical potential - Ph.D., kilkist Yakih in 2000 rotsi skorotvlya poryvnyanni z 1991 komkom on 18%. In 2000 році in різних галузях economists were close to 70 tis. Fakhivtsiv vishchoy kvalіfіkatsії, kozhnykh quarters of such mavi naukovy steps of doctor of sciences, and vchene zvannya akademіka i korenkomenta mali 3% zagalnogo kіlkostі spetsialistyv vishchego kvalіfіkatsii, professor i dotsenta - 45%.

In addition, sposTERіgaєtsya starіння наукових кадрів. Aje kozhny p'yatiy Fakhivets, kotry pratsyue in the "Science and Science of Service", pensioner; Pitoma vaga fahivtsiv, yakі senishi 60 rockov, zrosla in 2000 rotsi at 9.4% at the time of 1995 rock, and in the number of young vstits at vitsi up to 40 rockiv in 2000 rotsi zinilasya vidpovidno 2%. Yakshche serednіy vik doctor of science in 1991 rotsi becoming 55 rockov, and candidate of sciences - 47 rock, then 2000 rotsi zbilshivsya vidpovidno 9% і 11% and becoming 60 rock and 52.2 rock.

In addition, prodovuzhutsya emigraziya vysokokvalitali naukovtsiv to the edge of the site for the scientific diyalnosti umovami. Тільки stretching through the rest of the rock (from 1998 to 2000) Ukraine was filled with 404 doctors and candidates of science, yakі vihali to the United States (28.6%), Russia (20.1%), Nimeccini (16.6%). Ajer in the instincts of nepovnoy zanjatosty in 1999 rotsi perebuvali 52% zagalnoy chiselnost pratsivniki in galuzi, and vrat robochogo otdelay in rozraunkuku on one pratsyuuchogo became close to 20% richnogo fund robochogo hour. Ukraine is re-designed for an intimate net contributor for its potential economic competitiveness [7].

Високорозвинені країни світу виділяють on the science of кошти з розрахунку не менше 200 тис. Dol. For one academic year (in Italy, a demonstration on the cob of the 90th rock became 208 thousand dollars, in the UK - 225, for France - 260, for the Federal Republic of Germany - 284, in the Netherlands - 305, for Switzerland - 352 thousand dolar [3 ] And in Ukraine in the middle for one vikonavtsya in 2000 rotsi vitrachalosya close 2 tis. Dolariv.

Zmenshennya obshyagіv budgetary fіnansuvannya science, vіsutnіst koshtіv potentіnykh zamovnikіv NDDKR sprichinili znachne pogіrshnnya stanu materіalno-tehnichnoy base of science, eldership of science govadnannya. In 1991, the real investment in the "science and science of service" galaxy was covered and closed by 0.7% of the zagalnyy otsyugu in 1998, and the pythoma of the active part was replaced by 30 percentage points for the same period.

Управління інноваційною діяльністю в Україні здійснюється на таких рівнях: загальнодержавний, міжгалузевий і регіональний, галузевий та на рівнях підприємств і організацій. Інноваційна діяльність має стати одним із важелів виведення економіки України з кризової ситуації, адже науковий потенціал достатньо потужний.

Розглянемо основні види джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні. Метою фінансування інноваційної діяльності є необхідність збереження наукової бази, кадрового потенціалу; відповідного рівня проведення наукових досліджень, розробка і освоєння наукомісткої конкурентної продукції, випуск якої може забезпечити збільшення експорту або зменшення імпорту аналогічної продукції; зменшення витрат і покращання економічних показників підприємств при створенні нової продукції, тобто зростання інтенсивних факторів розвитку вітчизняного виробництва, які сприяють використанню досягнень НТП у діяльності суб'єктів господарювання, тощо.

Джерелами фінансування наукових досліджень в Україні у 2000 р. є держбюджет, питома вага коштів якого в загальному обсязі фінансування становить 30,0%; власні фонди підприємств — 3,0%; кошти замовників на території України — 38,4%; кошти іноземних держав — 23,3% та інші джерела (5,3%). Якщо проаналізувати питому вагу джерел фінансування наукових досліджень у порівнянні з 1991 роком, то зросла питома вага коштів держбюджету на 45%, коштів замовників — на 40%. Крім того, зникли такі джерела, як Держіннофонд, позабюджетні фонди. Відповідно збільшилось фінансування наукових досліджень і іноземними джерелами.

У країнах із ринковою економікою існують дві основні форми стимулювання державою науково-технічного процесу: пряме державне фінансування і підтримка інноваційної діяльності. Кожна країна вибирає для себе оптимальне співвідношення цих форм, яке залежить від стану економіки. В розвинутих країнах питома вага фінансування із бюджету значно менша, ніж у країнах, що розвиваються. Це пов'язано не із зниженням бюджетного фінансування, а із збільшенням затрат на науку з боку підприємств. Так, у США із бюджету на науку фінансується 46% коштів, а з боку підприємств — 50%, з інших джерел — 4%, відповідно у Японії — 20%, 80%, а в Аргентині — 85%, 8%, 7%. За останні двадцять років витрати на науку в Південній Кореї збільшились у 37 разів, кількість вчених за цей період зросла у 7 разів [3].

У 2000 році загальний обсяг науково-технічних робіт в організаціях, що займалися науково-технічною діяльністю, виконаних власними силами без урахування інфляції, збільшився у порівнянні з попереднім роком на 25%. Витрати на фінансування НДДКР у внутрішньому валовому продукті становили за останні роки від 3,07% до 0,34% у 2000 р., що приблизно утричі менше, ніж у 1990 році. Витрати на науку у ВВП деяких країн світу за останні роки показано в табл. 1.

Таблиця 1

ВИТРАТИ НА НАУКОВО-ДОСЛІДНІ РОБОТИ У ВВП В ДЕЯКИХ КРАЇНАХ СВІТУ [3]

Важливою групою джерел фінансування донедавна був Державний інноваційний фонд, який включав 26 регіональних відділень і з грудня 1999 року був ліквідований. Ця організація надавала підприємствам усіх форм власності довгострокові безпроцентні позики під реальні перспективні проекти. Так, у 1998 році профінансовано інноваційних проектів на суму 2117,7 млн грн., середня вартість яких становила 2,3 млн грн.

На відміну від банківських структур, яким доводиться стикатися з неповерненням кредитів, кошти Держіннофонду, як правило, працювали високоефективно. Кожна заявка, оформлена у вигляді техніко-економічного обґрунтування (бізнес-плану), проходила найсуворіший відбір у Центрі експертизи Держіннофонду, де проводили патентні, науково-технічні, технологічні і фінансово-економічні обстеження. Державна експертиза включала в себе також аудит підприємств та оцінку інтелектуальної власності позичальників інноваційних коштів. Хоча, якщо порівняти кількість поданих до Держіннофонду заявок, то вона знизилась у 1998 році порівняно із 1994 роком майже удвічі, а кількість профінансованих проектів знизилась у 7,5 раза. Обстеження, проведені Мінстатом, показали, що тільки для 4,2% підприємств, які впроваджували нововведення, основним джерелом фінансування були кошти Держіннофонду.

Серед впроваджених за допомогою Держіннофонду проектів — плазмове спалювання вугілля на теплових електростанціях, що дає змогу економити майже 90% мазуту, випуск вітчизняного інсуліну високої чистоти, створення автоматизованих систем управління технологічними процесами «Уніконт» (виробник НВП «Квантор»). Це сєверодонецьке підприємство виграло тендер у всесвітньо відомій фірмі «Сіменс», і йому було доручено змонтувати «Уніконт» у Москві, де за допомогою цієї системи автоматизовано розподіл і подачу газу споживачам. Але з 1998 року кошти фонду використовувались для фінансування зобов'язань Державного бюджету. Після ліквідації Держіннофонду його правонаступницею стала Державна інноваційна компанія як небанківська фінансово-кредитна установа, основними завданнями якої є:

• фінансування інноваційних проектів, які спрямовані на впровадження прогресивних науково-технічних розробок і технологій у виробництво, освоєння випуску нових видів продукції шляхом надання підприємствам кредитів та проведення ними спільної діяльності;
• залучення позабюджетних джерел для фінансування інноваційних проектів та інші.

Організаційна структура компанії буде складатись із 27 регіональних відділень та 10 спеціалізованих підприємств. Але для більшості малих підприємств інноваційного спрямування ці кредити будуть недоступні завдяки високим процентним ставкам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України у 1992 р. створено Державний фонд сприяння конверсії. Він формується за рахунок відрахувань в розмірі 3% від собівартості товарної продукції підприємств оборонного комплексу. Кошти фонду спрямовуються на реконструкцію і технічне переозброєння військового виробництва з метою випуску цивільної продукції, проведення НДДКР, пов'язаних з розробкою нових наукомістких зразків товарів народного споживання.

При Держкомітеті з питань науки і технологій створено Фонд фундаментальних досліджень (25.03.1995 р.), головне завдання якого — доповнити традиційну систему підтримки науки, коли основним об'єктом фінансування була її інфраструктура, система цільового виділення ресурсів на основі грантів.

Для України система грантів є порівняно новою, тоді як у світі — це добре відпрацьований метод фінансування наукових досліджень і розробок. Тільки з 1993 по 1996 рік ДФФД, підтримуючи на конкурсних засадах ініціативні наукові проекти, виділяв кошти на 2700 проектів, у яких беруть участь близько 10 тис. науковців з усіх регіонів України. На основі незалежної експертизи проводяться конкурсні відбори фундаментальних дослідницьких проектів, які потім фінансуються, перевіряються і контролюються ДФФД. Фонд намагається стимулювати розвиток фундаментальних досліджень регіональних організацій.

Верховна Рада України своєю постановою (16.10.92 р.) визначила перелік пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, згідно з яким і формуються державні програми. До цих напрямів належать: охорона навколишнього середовища; охорона здоров'я людини; виробництво, переробка і збереження сільськогосподарської продукції; екологічно чиста енергетика і ресурсозберігаюча технологія; нові речовини і матеріали; перспективні інформаційні технології; система зв'язку.

Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється, на жаль, не в рамках єдиної національної програми розвитку перспективних технологій, а методологічно передбачає цілу низку окремих державних науково-технічних програм (ДНТП) для вирішення тих чи інших завдань [4]. Результативність ДНТП представлена в табл. 2.

Таблиця 2

ДЕРЖАВНІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ПРОГРАМИ ЗА ПРІОРИТЕТНИМИ НАПРЯМАМИ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Низька кількість замовлень для впровадження проектів, а по виробництву, переробці та збереженню сільгосппродукції не перевищує 3%.

При Держкомітеті зі сприяння малим підприємствам і підприємництву сформовано Український національний фонд підтримки підприємництва. Одним з його завдань є підтримка інноваційної діяльності в підприємницьких структурах недержавного сектора економіки шляхом надання пільгових кредитів, обладнання і виробничих потужностей на умовах лізингу або оренди тощо.

Ряд банків України до своїх статутів включили пункт про участь у фінансуванні інноваційної діяльності. Зокрема, це такі акціонерні інноваційні банки, як «Укрінбанк», «Інтелект» та інші. За їх участю передбачалось надання інноваційних кредитів після відповідної експертизи інноваційних проектів. Серед форм участі банків в інноваційних проектах — дольове фінансування, надання фінансово-посередницьких послуг, організація спільних виробництв, цільове фінансування досліджень і розробок, лізингові операції тощо. Але нестабільність економіки і відсутність достатніх гарантій повернення інноваційних кредитів обумовлюють їх високий фінансовий ризик, а звідси і невигідність для банків таких операцій. Звичайно, таке становище може змінитися після подолання кризових явищ в економіці. Як показало обстеження, проведене Міністерством статистики України у 1998 р., тільки два зі ста підприємств виконували інновації за рахунок кредитів банку.

Згідно з Указом Президента України «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії» (19.02.1994 р.) діють різні інвестиційні фонди, які беруть участь у фінансуванні інноваційних проектів.

15.03.2001 року прийнято Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», який визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів. Завданням цього Закону є регулювання відносин у сфері спільного інвестування, забезпечення гарантій прав власності на цінні папери фондового ринку.

До особливої групи закордонних джерел фінансування належать іноземні інвестиції, міжнародна науково-технічна допомога і міжнародний лізинг, франшиза, міжнародні венчурні фонди. В Україні діють також представництва іноземних юридичних осіб (бюро, контори, агентства тощо), які виконують роботи і надають послуги, передбачені відповідними контрактами. Передача нововведень є частиною комплексної угоди, що здійснюється шляхом прямого інвестування. Вона може включати в себе передачу прав власності на патенти, торгові знаки і найменування, незапатентовані процеси, досвіду і вміння в галузі організації, управління, маркетингу. Платежі за технологією, що передаються у вигляді прямих інвестицій, можуть мати явний і прихований характер. Явні платежі проводяться у вигляді роялті за право користування майном і надання технічних послуг. З цією метою необхідне укладання формальних угод між інвесторами і дочірньою фірмою. Обладнання може оплачуватися шляхом передачі акцій від дочірньої компанії інвестору. Приховані платежі за технологію мають форму виплати прибутку на інвестований капітал, передача якого не зафіксована формальними угодами.

Україна отримує міжнародну науково-технічну допомогу від комісій Європейського Союзу і міжнародних фінансових організацій. Завдання координації цієї допомоги покладено на Національне агентство України з питань економічного розвитку і європейської інтеграції при Кабінеті Міністрів України, яке є також координатором робіт з реалізації державної програми заохочення інвестицій.

Якщо передача технології здійснюється у формі франшизи, то укладається ліцензійна угода, що передбачає співробітництво, в ході якого надаються права на використання торгового знака і найменування товару, різноманітні послуги за певну плату.

В Україні діють представництва міжнародних фондів, що сприяють науковій та інноваційній діяльності, розвитку підприємництва. Це Міжнародний науковий фонд Сороса, Британський фонд ноу-хау, Женевський міжнародний фонд підтримки підприємництва, програма TACIS, ряд американських наукових фондів та ін. Вони надають можливість отримати фінансування під наукові або інноваційні проекти на конкурсній основі, пройти короткотермінове навчання або стажування за кордоном, отримати консультації та інші послуги. Проте закордонних підприємців лякає політична і законодавча непередбачуваність в Україні.

Однак наша країна, маючи великі поклади корисних копалин, залишається досить привабливим плацдармом для розміщення іноземного капіталу. Саме тому інтерес закордонних підприємців до України не знижується. Підтвердженням цього стало відкриття у 1995 р. кредитної лінії ЄБРР в розмірі 121,2 млн доларів для розвитку малих і середніх підприємств України. Цим проектом Євробанк намагався не тільки сприяти розвитку приватного бізнесу, а й допомогти комерційній банківській системі піднятися до рівня міжнародних банківських стандартів. Статус надійності підтвердили ряд банків, які були допущені до використання другого траншу кредитної лінії ЄБРР. Це «Аваль», «Приватбанк», «Укрінбанк» та інші. Для кожного банку було встановлено максимальну величину суми кредиту, який надається одному позичальнику, — 2,3 млн доларів строком на п'ять років (включаючи можливий пільговий період до двох років) під 16—17% річних. Цією допомогою в рамках кредитної лінії можуть скористатись малі і середні підприємства з чисельністю працюючих до 500 чоловік, які займаються виробничо-експортною діяльністю. Але сума загальних активів без врахування вартості будівель і землі має становити до 2,5 млн. доларів. Співвідношення «борг (включаючи кредит ЄБРР) — власний капітал» не більше як 70:30. Сума кредиту не перевищує 70% вартості проекту (мінімальна — 50 тис., максимальна — 2,3 млн доларів). Позичальнику необхідно внести власний вклад в розмірі 30% вартості проекту. Це дуже жорсткі вимоги, і вони нині не під силу малим інноваційним фірмам.

Науково-технічне співробітництво України з Європейським Союзом здійснювалось в рамках Третьої програми Європейського Союзу у сфері науково-технічного розвитку. Було реалізовано завдяки INTAS (Асоціації сприяння науці нових незалежних держав), завдяки якій здійснюється фінансова підтримка науково-дослідних проектів, що виконуються спільно вченими посткомуністичних країн та країн ЄС. Крім того, ЄС (1994 р.) було започатковано програму COPERNICUS (співробітництво в сфері науки і технологій з країнами Центральної та Східної Європи). За підсумками конкурсу фінансову підтримку отримували і українські учасники. Але українська інноваційна сфера є непривабливою для іноземних інвесторів. Іноземні інвестори вкладали 68% коштів в чорну металургію, 26% — у харчову і 6% — у промисловість будівельних матеріалів.

Спостерігається нераціональний і економічно необґрунтований розподіл прямих іноземних інвестицій по регіонах України: 40% інвестицій спрямовано в м. Київ і Київську область, 8 — в Донецьку, 6,6% — Запорізьку, а, наприклад, в Чернівецьку — 0,3%, Вінницьку — 0,8%. Аналогічна тенденція спостерігається і в регіональній інноваційній діяльності. Але висока концентрація фінансових капіталів у цих регіонах не призвела до концентрації інноваційних процесів. Так, за кількістю впроваджених у 1999 р. нових технологій м. Київ зайняв лише 10 місце серед регіонів та 12 за кількістю впроваджених у виробництво нових машин. Іноземні інвестори в українську науку у 2000 р. вклали відповідно 0,6% засобів від загального обсягу інвестицій — або 92,9 млн дол. США, а інвестиції в зв'язок склали відповідно 2,4%.

В останні роки спостерігається зниження творчої активності науковців, щорічно скорочується кількість наукових розробок через складний фінансовий стан більшості наукових організацій. Зменшення бюджетного фінансування та відсутність інших джерел отримання коштів, скорочення обсягів науково-технічної інформації, погіршення умов праці науковців — все це призвело до негативних результатів у інноваційній сфері. Так, у 1998 році науковими організаціями України закінчено і передано замовникам 41,8 тис. розробок, що на 49% менше, ніж у 1991 році, в тому числі розробок зі створення нових видів техніки і технологій — 10,2 тис. розробок, що менше відповідно на 70% і розробок, у яких використано винаходи, — 1,3 тис., що менше на 81% у порівнянні з 1991 роком. Все це веде до подальшого відставання у інноваційній сфері, зниження інноваційної активності промислових підприємств. Так, питома вага промислових підприємств, що впроваджують інновації, продовжує знижуватись (у 2000 р. кількість підприємств знизилась у порівнянні з 1997 р. на 11%). А прогресивні технологічні процеси впроваджували тільки 27,9% загальної кількості підприємств та менше 11,7% їх виконували роботи з автоматизації виробничих процесів.

Не справджуються надії на те, що роздержавлення підприємств сприятиме підвищенню їх інноваційної активності. Недержавні підприємства відмовляються впроваджувати дорогі прогресивні технології та обладнання, віддаючи перевагу миттєвій вигоді. З усіх підприємств недержавної форми власності лише 8,4% займалися підвищенням технологічного рівня виробництва та продукції, в той час як на державних підприємствах — близько 20%.

Інноваційний потенціал оновлення продукції на українських підприємствах та інтенсивність роботи наукових організацій характеризує такий показник, як кількість створених зразків нових типів машин, устаткування, апаратів, приладів та засобів автоматизації. Як свідчать дані Мінстату України, характер змінювання його в цілому в Україні має несприятливу тенденцію, яка полягає в стійкому зниженні показника протягом вказаного періоду. Так, загальна кількість створених зразків нових типів машин, устаткування у 2000 році порівняно з 1990 роком знизилась на 43,5%. По всіх регіонах України відбулося зниження показника, що вказує на несприятливий інноваційний клімат. Таке різке зниження кількості запропонованих виробництву зразків є відповідною реакцією сфери науки на посилення несприйнятливості підприємств до науково-технічних нововведень, відсутність системи стимулювання праці вчених на державному рівні та конкуренції у науково-технічній сфері.

Важливим фактором, що характеризує інноваційні процеси, є технічний рівень створених зразків нових типів машин, обладнання, приладів. Він обумовлює конкурентоспроможність продукції, її відповідність вимогам ринку. Протягом останніх років цей показник мав дуже низьку питому вагу у загальній кількості зразків і тенденцію до зниження. Так, питома вага зразків, технічний рівень яких вище кращих вітчизняних і закордонних аналогів, у 1998 році становила 2,6%, а у 1989 році відповідно — 4% (хоча, якщо порівняти із 1992 роком — 1,8%, то відбулося незначне зростання). Технічний рівень кожного зразка не визначено через відсутність на підприємствах інформації про кращі світові аналоги. Зниження технічного рівня промислової продукції, невиконання вимог стандартів та технічних умов, низький рівень експортабельності продукції свідчить про слабку науково-технічну активність та надто повільні темпи підготовки підприємств України до діяльності в умовах конкурентної боротьби.

Слід зазначити, що відбувається подальше відставання в галузі впровадження новітніх технологій (технологічних інновацій) та освоєння на їх базі нових видів наукомісткої продукції. Так, кількість впроваджених прогресивних технологічних процесів на підприємствах машинобудування у 2000 р. проти 1991 року зменшилася більше ніж у 5 разів.

Найбільш поширеним показником інноваційної діяльності підприємств є оновлення продукції. Оновлення продукції є інтегруючим показником науково-технічної активності, який відбиває об'єктивний процес заміни застарілих зразків більш удосконаленими. Так, якщо питома вага продукції, яка вперше випускається у виробництві, у 2000 р. становила лише 4,1%, то у 1990 р. — 6,7%. Крім того, якщо у 1992 році знімали з виробництва 341 найменування застарілих виробів, то у 1998 році цей показник становив відповідно 35 одиниць, а в 2000 р. цього не відбулось. При збереженні низької інноваційної активності на промислових підприємствах неможливо очікувати появу конкурентоспроможної продукції. Так, питома вага нової продукції, яка йде на експорт, незначна — в загальному обсязі виробництва вона становить усього 2%. Серед обсягів поставок на експорт переважають судна (82%), електротехнічне устаткування (82%), продукція загальномашинобудівного застосування і трактори (10%).

Але незважаючи на незначні масштаби інноваційної діяльності, позитивний вплив нововведень на економічні показники виробництва досить суттєвий. Адже більше 90% підприємств, які впроваджували продуктові інновації, змогли підвищити конкурентоспроможність своєї продукції, розширити ринки збуту, більш як на 40% знизити матеріало- та енергомісткість продукції тощо.

Глибину інноваційного процесу характеризує показник тривалості створення нових видів виробів. Слід відзначити, що за останні роки спостерігається чітка тенденція до збільшення виробів, які створені в найбільш короткі терміни. Так, питома вага зразків нових виробів, які створені протягом одного року, зросла в останні роки більш як на 18 процентних пунктів, а по інших групах відповідно суттєво знизилась. Але скорочення терміну розробок на фоні зниження їх технічного рівня тільки посилює науково-технічну кризу в Україні.

Ступінь сприйнятливості виробництва до продуктових інновацій характеризує показник тривалості освоєння виробництвом створених зразків нових типів машин, устаткування. Промислові підприємства України підвищили інноваційну сприятливість виробництва щодо впровадження нововведень. Так, тривалість освоєння зразків нових типів машин, устаткування апаратів протягом одного року значно зросла від 35% у 1990 році до 60% у 1998 році. Але необхідно враховувати, що це зростання відбулося при значному зниженні загальної кількості освоєння нових виробів.

Важливим показником інноваційної активності підприємств є вікова структура продукції. В розвинених країнах світу тривалість виробництва продукції становить 5—6 років, а в Україні у 1998 році — 11,2 року. В той час, як виробництво нової продукції в Україні тільки набуває сили, продукція у передових країнах світу з такою тривалістю життєвого циклу вже знімається з виробництва зовсім або оновлюється.

Аналіз даних, які відображають тривалість створення, освоєння нових виробів, скорочення кількості зразків, що пропонуються у виробництво, а також вікова структура продукції України та її оновлення дозволяє зробити висновок відносно того, що наша держава при такому стані інноваційного процесу приречена на нездатність конкурувати з розвиненими країнами світу, а отже, реформування державної інноваційної політики — питання нагальне.

Поглиблення економічної кризи в Україні, відсутність стимулювання державою творчого пошуку призвели до занепаду винахідницької і раціоналізаторської роботи. До 95% усіх підприємств припинили винахідницьку і раціоналізаторську роботу.

Ефективною формою використання світових науково-технічних досягнень є придбання ліцензій та освоєння на їх основі нововведень. В Україні промислові підприємства освоювали виробництво нової продукції на основі закуплених за кордоном ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності. Однак ефективність використання придбаних ліцензій залишається низькою. Так, прибуток від реалізації ліцензійної продукції отримала тільки половина тих підприємств, які придбали ліцензії. Є позитивні зрушення в роботі щодо продажу ліцензій на використання вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності. Так, станом на 1.01.1999 р. 51 підприємством укладено 205 ліцензійних угод, у т. ч. 28% із зарубіжними ліцензіатами. Понад 90% загальної кількості укладено організаціями галузі «Наука та наукове обслуговування».

До Державного департаменту інтелектуальної власності України у 2000 році надійшло 3865 заявок на винаходи, 128 заявок на корисні моделі, 245 заявок на промислові зразки, а це у порівнянні з 1998 роком менше відповідно на винаходи — на 44%, на промислові зразки — на 73%, на корисні моделі — на 6,6%. Відповідно використано об'єктів промислової власності 2404, а це лише 70% отриманих охоронних документів, у тому числі 1905 — винаходів, 84 — корисних моделей, 415 — промислових зразків. Отже, за останні роки в Україні не зберігалася тенденція зростання активності у поданні заявок на об'єкти промислової власності, що свідчить про відставання від розвинених країн у формуванні ринку промислової власності.

Наслідки реформування суспільства, які торкнулися інноваційної сфери України, поки що носять більш негативний характер, ніж позитивний. Необхідно реформувати інноваційну політику, під якою розуміють систему управління, планування, стимулювання і контроль процесів інноваційної діяльності у сферах науки, техніки та виробництва.

Одним із важливих механізмів, що забезпечує інноваційні процеси ресурсами, є венчурне фінансування.

Інноваційне підприємництво вимагає дуже великих затрат, які далеко не завжди виправдовуються і є надто ризикованими. В останні роки однією з перспективних форм інноваційної діяльності стали венчурні форми, адже фінансуються вони з такого унікального джерела, як венчурний капітал.

Зарубіжний досвід господарювання показує, що в країнах з розвиненими ринковими відносинами венчурне підприємництво відіграє активну роль у задоволенні потреб основної маси населення в новій продукції, підвищенні науково-технічного рівня виробництва, створює конкурентне середовище в сфері науки і наукового обслуговування. Розвиток венчурного бізнесу впливає на динамічність всього господарського комплексу й сприяє оздоровленню економіки країни.

Венчурні підприємства — це здебільшого малі фірми, які функціонують у прогресивних в технологічному відношенні галузях економіки, спеціалізуються з наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій і діяльність яких пов'язана з підвищеним ризиком.

Категорія венчурного капіталу відображає систему відносин між суб'єктами венчурного підприємництва, що забезпечує акумуляцію вільних коштів і вкладення їх у інноваційні проекти з метою дослідження освоєння і комерціалізації нововведень.

Венчурне підприємництво — це ризикована діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові технології, товари, послуги. Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного. Відповідно до цього спеціалізованою діяльністю щодо виробництва і просування на ринок нових товарів займаються компанії і фонди венчурного капіталу та малі венчурні фірми (венчури).

Зарубіжний досвід організації підприємницьких структур венчурного капіталу набуває для України особливої актуальності і може розглядатися як реальний шлях подолання кризи в національній економіці, а також є дуже важливим для розвитку інвестиційного ринку і структурної перебудови економіки України. Венчурний капітал, з його розподілом ризику, може стати одним із ефективних методів залучення капіталу для економічного зростання. Так, у США в науково-дослідно-конструкторській сфері близько 90% усіх компаній — це венчурні фірми, які на одиницю витрат створюють новин і реалізують нововведень у кілька разів більше, ніж великі підприємства й організації [7].

За оцінкою американських економістів, у 15% випадків авансовий венчурний капітал цілком втрачається, у 25% — фірми несуть збитки упродовж більш тривалого часу, ніж передбачалося спочатку, 30% венчурних підприємств дають дуже скромний прибуток, але в 30% випадків кошти дають прибуток у 30 разів, а іноді й у 200 разів більший, ніж передбачалося. За останні 7 років прибуток венчурних капіталістів у США значно перевищив суму вкладеного у венчурний бізнес капіталу. На США припадає більше 2/5 світового обсягу венчурних інвестицій. Більше 80% цих інвестицій протягом 1998—2000 рр. припадало на інформаційні технології, тоді як в Західній Європі — не більше 43—45% [5]. При допомозі інформаційних технологій в промисловості США вироблялось більше трьох четвертих з новоствореної вартості, а американські компанії контролювали 40% всесвітнього комунікаційного ринку, біля 75% обороту інформаційних послуг і чотири п'ятих ринку програмних продуктів.

В Україні таких венчурних підприємств, які діють у високорозвинених країнах, немає. У нашій економіці існують лише деякі форми діяльності, що наближаються за своїм характером до венчурних. До них можна віднести розробку та виробництво товарів і послуг для реалізації на світовому ринку, науково-технічну діяльність, пов'язану зі створенням принципово нових видів продуктів і послуг. Венчурні підприємства при сприятливих умовах найвірогідніше виникнуть на базі малих підприємств та кооперативів приватної і колективної форм власності.

Серед найбільш відомих малих підприємств, що створюють інноваційну продукцію, — науково-технічна компанія «Тест» (Харків), яка є розробником і виготовлювачем установок для очищення стічної води (розроблені і виготовляються вісім типів і типорозмірів електролізерів різноманітної продуктивності), науково-технічний центр «Техносистем» (Дніпропетровськ), що виготовляє установки типу «Факел» для обробки рідких розчинів і стічних вод з використанням фізико-хімічних перетворень.

Серед малих підприємств Києва, що створюють інноваційну продукцію, фірма «Арон», яка розробила обладнання для цілорічного вирощування зеленого корму, мале підприємство «Пульс», що створює універсальний прилад «Кріо-електроніка-4», мале підприємство «Плазмотрон» при Інституті електрозварювання ім. Патона та ін.

Одним з перших кооперативів, який працював за типом венчурної фірми, був київський кооператив «Вторполімермаш». Базою кооперативу став машинобудівний завод. За перші роки існування (у 1992 році) цей кооператив зекономив для країни більше 300 млн. доларів, випускаючи електронне обладнання.

Прикладом досить ефективної інноваційної діяльності є київське мале підприємство «Космос». У ньому створено нові телевізори з електронно-променевою трубкою. Інженерам уперше в світі вдалося знизити напругу, зменшити застосування шкідливих добавок і поліпшити якість зображення. На жаль, таких підприємств в Україні поки що одиниці. Але саме вони у найближчому майбутньому мають стати визначальними у комплексі напрямів інноваційної діяльності.

Серед нових форм організації науки слід відзначити створення першого в Україні Національного наукового центру на базі фізико-технологічного інституту (м. Харків). В Україні є необхідність і певні умови для значного розширення мережі таких центрів. Можливості для перетворення на національні центри мають ряд сучасних галузевих науково-технічних комплексів.

Особливого значення ця проблема набуває через те, що більша частина «головних» галузевих інститутів була інтегрована у загальносоюзний економічний комплекс і розташована за межами України. Тому, незважаючи на значну кількість наукових установ в Україні, існує необхідність створення системи «головних» організацій, які формували б інноваційну політику галузей в цілому. Саме такі організації мають створити мережу національних або державних науково-технічних центрів. Створення мережі державних науково-технічних центрів потребує оснащення їх сучасним обладнанням, з тим щоб вони реально могли виконувати функції «головних» організацій, які формуватимуть розвиток усіх галузей економіки України.

Ефективна діяльність венчурних підприємств неможлива без наявності сучасної досконалої науково-технічної інфраструктури. Відповідно до Закону «Про основи державної політики в сфері науки та науково-технічної діяльності» завдання організації та координації заходів щодо створення такої інфраструктури покладено на уряд. Основними елементами інноваційної інфраструктури повинні стати спеціалізовані самостійні організації та установи, основними видами діяльності яких є: консалтинг, інжиніринг, посередницькі та інформаційні послуги, послуги технопарків, аудиторські послуги, венчурне фінансування (інноваційні фонди, банки), патентні послуги, управління та координація тощо.

Деякі з таких організацій вже існують, але більшість з них перебувають тільки на стадії зародження. Так, у 1994 році почала практично реалізовуватись ідея створення в Україні наукових, технологічних та інноваційних парків. Згідно з Указом Президента України розпочато проведення економічно-технологічного експерименту на базі агротехнопарку «Броди» на Львівщині. Ця форма організації науки, яка дає змогу включити наукові дослідження до єдиного технологічно-фінансового і підприємницького комплексу, має найбільші перспективи серед інших ринкових форм організації і проведення НДДКР.

Важливе значення інноваційного прориву в Україні стало прийняття Верховною Радою України Закону “Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології та матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Е. О. Патона», «Інститут монокристалів»” від 16.07.99 р. Згідно з цим законом передбачаються митні та податкові пільги для технологічних парків при реалізації інвестиційних й інноваційних проектів у пріоритетних напрямах науково-технічної діяльності.

Четвертим технопарком в Україні став «Вуглемаш». Під егідою технопарку об'єднано ряд наукових, впроваджувальних, виробничих структур, мета яких — розробка та втілення найновіших проектів, унікальних технологій, що спрямовані на модернізацію галузі, активізацію програми «Вугілля України». Розпочато випуск нової вугледобувної техніки, яка прийде на заміну діючій. Це допоможе перевести галузь на нову технологію і зробить працю шахтарів безпечнішою. Технопарк уже презентований в Канаді і Австрії.

Відповідно до закону звільняються на 5 років від сплати податку на додану вартість операції з продажу товарів, пов'язані з реалізацією інвестиційних та інноваційних проектів, а також суми податку на прибуток. Від сплати мита і ПДВ звільняються також ввіз сировини, матеріалів, устаткування та інших товарів, які потрібні для виконання проектів.

На території технопарку монокристалів діє науково-технологічний, алмазний концерн «Алкон», який об'єднав науково-технічні, виробничі, фінансові можливості 16 організацій. Основною організацією цього концерну є інститут надтвердих матеріалів ім. В. Бакуля НАН України, а генеральний директор — академік НАН України М. Новіков. В алмазному концерні «Алкон» за рахунок внутрішніх фінансових ресурсів, оптимальної організації циклу «наука-виробництво», використання ряду наукових досягнень інституту експорт мікропорошків кубічного нітриду бору за останні 2 роки збільшений в 5 разів, освоєний випуск нового покоління алмазних і твердосплавних інструментів.

У Львівській області створена і успішно функціонує асоціація «Львів-Технополіс», яка об'єднує більше десяти малих інноваційних підприємств.

В Харківській обласній держадміністрації розроблена регіональна програма інноваційного розвитку виробничої соціально-економічної сфери регіону «Технокрай». Вона передбачає комплексний підхід до технологічного переоснащення виробництва, створення сучасної комунікаційної інфраструктури тощо. Крім того, відпрацьовується модель перетворення міста на територію інноваційного прориву.

Перші бізнес-інкубатори в Україні з'явилися кілька років тому за фінансової підтримки політехнічного інституту (м. Трой, США). Зокрема, було створено бізнес-інкубатори при Львівському університеті «Львівська політехніка», Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут», Харківському державному університеті. Вже створені бізнес-інкубатори за ініціативою місцевих органів влади або за підтримки урядових програм іноземних країн. За ініціативою міської держадміністрації для підтримки інноваційної діяльності в Києві створено Київський інноваційний бізнес-інкубатор, до складу якого входять: безпосередньо бізнес-інкубатор, як орган правління; координаційні органи для забезпечення співробітництва з місцевими органами влади; самостійні центри, що забезпечують обслуговування інкубаторних фірм. Функціонує в м. Івано-Франківську Українсько-канадський бізнес-центр, який здійснює основні функції бізнес-інкубатора.

Урядом було розроблено Положення про порядок створення і функціонування технопарків та бізнес-інкубаторів. Активну підтримку у становленні перспективних форм науки та виробництва повинні надавати місцеві органи влади.

Позитивно налаштовані щодо інвестування ризикованих проектів і західні інвестори. Вже зробили певні кроки на підтримку венчурного підприємництва у нашій країні міжнародні фінансові організації. Так, Європейський банк реконструкції і розвитку купив акції Українського фонду, створеного для інвестування у проекти за участю венчурного капіталу.

Згідно з даними Світового банку станом на 1.09.1998 р. було 28 фондів, у меморандумах яких офіційно об'єктом (або одним з об'єктів) інвестування зазначалась Україна. Більшість з них фінансує венчурні проекти. Хоча, якщо зіставити цю цифру з іншими колишніми соціалістичними державами, то вона значно нижча. Так, кількість венчурних фондів у Чехії — 89, у Росії — 76.

Одним з ініціаторів створення першої в Україні Асоціації венчурного капіталу (Східно-Українського венчурного фонду) стало Харківське державне авіаційне виробниче об'єднання. Серед засновників асоціації є: науково-виробнича асоціація «Уран», Харківський науково-промисловий союз, інформаційно-комерційне підприємство «Інкомцентр», інвестиційна група «НЕТТЛІ», а також підприємства Москви і Донецька. Керує організацією рада, до складу якої входять представники організацій-засновників. Її метою є впровадження в народне господарство перспективних науково-технічних розробок, залучення і акумулювання капіталу, фінансування пріоритетних регіональних та міжгалузевих програм і високоефективних проектів.

Діяльність асоціації сприяє підвищенню конкурентоздатності продукції внаслідок кооперації з європейськими фірмами. Фонд співпрацює з Європейською асоціацією венчурного капіталу. Пріоритетним для довгострокових вкладень є високотехнологічні і наукомісткі галузі (авіабудування), а для короткострокових — харчова промисловість.

Венчурний фонд Western NIS Enterprise Fund з початковим капіталом 150 млн доларів, який наданий урядом США, створено для підтримки розвитку малих та середніх приватних підприємств в Україні, Молдові та Білорусі. Фонд має фінансувати малі та середні підприємства у формі внесків до статутного фонду. Сума внеску становить від 1 до 7,5 млн доларів. Перевага надається агробізнесу, харчопереробній галузі, виробництву меблів та будівельних матеріалів.

Згідно з вимогами фонду його партнер має бути приватним підприємством з кількістю працівників до 2 тис. чоловік і обов'язково мати хороший менеджмент. На відміну від інших він не претендує на місце у керівництві компанії.

Фонд надає позичальникам кредити у безготівковій формі шляхом банківського переказу коштів з рахунків фонду через систему кореспондентських рахунків уповноважених комерційних банків України. Розміри процентних ставок та порядок їх сплати встановлюються залежно від кредитних ризиків, терміну використання кредиту тощо. Тобто венчурні фонди в умовах українського ринку функціонують дещо на інших засадах, ніж це прийнято в усьому цивілізованому світі.

Цікавим є досвід Росії, де процес капіталізації суспільства проходить швидше, ніж в Україні. Там достатньою мірою розроблені заходи щодо державного сприяння інноваційним процесам: майже повністю сформовано нормативну базу, яка стимулює розвиток венчурного підприємництва, визначено податкові пільги, створено різні структури, які фінансують ризикові проекти. Згідно з «Програмою першочергових заходів щодо розвитку і державної підтримки інноваційної діяльності в промисловості» пріоритетом російської політики стає підтримка малого і середнього підприємництва, і особливо наукомісткого. Під час розподілу держзамовлень і контрактів за малим наукомістким бізнесом в Росії резервується певний обсяг фінансування. Широко застосовується субсидування державними структурами венчурних фірм в обмін на частину акцій, що гарантує державі частину прибутку у разі успіху. В Росії функціонують такі венчурні фонди: Російський партнерський фонд, Junction Investors Ltd., Pioneer, Russia Partners, Newstar, Флемінг, FVC. Але всі ці венчурні фонди надають свої кошти не більше як на 2—3 роки, що є проблематичним для нових технологій. В Росії утворені регіональні фонди підтримки інноваційної діяльності в тих містах, де розвинено науково-технічний потенціал (Москва, Санкт-Петербург, Томськ, Новосибірськ). Так, у Санкт-Петербурзі функціонує регіональний венчурний фонд, заснований ЄБРР та урядом ФРН.

Віддаючи належне бюджетним джерелам фінансування, залученню зарубіжних коштів для підтримки розвитку науки, слід відзначити, що головним джерелом, звідки вітчизняна наука (малі наукомісткі підприємства) має фінансуватися, визначається виробництво і залучення коштів приватних осіб. Тому за сприятливих умов, із зростанням у 2,5—3 рази обсягів замовлень з боку виробництва і створення фондів венчурного капіталу вирішиться не тільки проблема оптимізації структури джерел фінансування науки, а водночас і проблема підвищення рівня наукомісткості і конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.

Узагальнюючи досвід становлення венчурного підприємництва в Україні, можна констатувати, що скоординованої та всеохоплюючої системи управління інноваційними процесами в нашій країні поки що не існує. Гальмується розвиток венчурного бізнесу, насамперед, через економічну нестабільність в країні, дефіцит фінансових коштів та постійну загрозу інфляції, високий економічний ризик; відсутність активної державної підтримки, а також економічної зацікавленості більшості господарюючих суб'єктів в реалізації принципово нових розробок, нововведень високого техніко-економічного рівня, нерозвиненість ринку цінних паперів; недостатню ефективність податкової політики, а саме високий рівень податку, який не враховує конкурентоспроможність і новизну виробів; обмеженість правової бази, яка регулює сферу малого бізнесу; високі проценти за кредит; відсутність конкуренції на внутрішньому ринку науково-технічної продукції; низьку професійну підготовку бізнесменів.

Підвищення ефективності функціонування малих підприємств галузі «Наука та наукове обслуговування» потребує, в першу чергу, вдосконалення законодавчої бази з питань оподаткування прибутків, створення ринкової інфраструктури розвитку венчурного капіталу та надання підтримки з боку місцевих органів влади, великих державних і недержавних корпорацій. Розвиток малих підприємств цієї галузі здійснюється нерівномірно по роках, територіях і формах власності. Останнім часом сформувалась чітка тенденція збільшення приватних і колективних малих підприємств і зниження кількості державних. Це вимагає чіткої, виваженої державної стратегії, а саме розробки заходів, спрямованих на підтримку таких форм господарювання, на основі яких можуть розвиватися підприємницькі структури венчурного капіталу. Слід надавати певні гарантії структурам венчурного капіталу, мають заохочуватися сміливі ризиковані проекти, які забезпечили б конкурентоспроможність держави на ринках нових ідей, технологій, продукції. Особливо це стосується тих регіонів, де є високий науковий потенціал (Київська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська області). В умовах економічної кризи, скорочення бюджетних асигнувань на розвиток науки та освіти, венчурне підприємництво слід вважати не тільки перспективним, а й таким, що може забезпечити реальні умови для збереження інтелектуального потенціалу нації.

Спад у розвитку малих підприємств, особливо у колективній формі власності, дещо стабілізувався, хоча дослідження показників науково-технічної діяльності показали, що більшість таких підприємств займається посередницькою діяльністю для того, щоб вижити в цей нелегкий час. Але в Україні є ряд факторів, які можуть сприяти розвитку підприємницьких структур венчурного капіталу. До цих факторів слід віднести такі: наявність дешевої, висококваліфікованої і творчої робочої сили, великі запаси сировинних ресурсів, а також коштів, що осідають в іноземних банках і перебувають в тіньовому секторі економіки. Хочеться сподіватися, що удосконалення політики держави щодо розвитку венчурного підприємництва і стабілізація економічного становища в Україні сприятимуть розвитку таких структур.

Важливим завданням є створення індустрії венчурного фінансування, яка виступає складовою частиною господарського механізму і розвивається відповідно до потреб інноваційного виробництва. Це сукупність суб'єктів інноваційного підприємництва, які здійснюють свою діяльність в сфері інноваційного виробництва, використовуючи специфічні економічні механізми спеціальних інститутів і відповідної інфраструктури. Створення індустрії венчурного фінансування у нашій економіці передбачає: формування її інституційної структури, розвиток ринку венчурного капіталу та інфраструктури венчурного фінансування.

Формування необхідної індустрії пов'язується з розширенням процесу роздержавлення та приватизації, які сприяють перерозподілу матеріальних ресурсів, вивільненню їх із сфери неефективного застосування, прискоренню обігу фондів і підвищенню їх віддачі. Позитивний вплив на створення індустрії венчурного фінансування матиме і надання більшої самостійності в структурі великих організацій відокремленим підрозділам, що займаються інноваційною діяльністю. Йдеться про створення структури на зразок внутрішніх венчурів, «програм свояків», із тим, щоб забезпечити їм доступ до зовнішніх джерел венчурного фінансування.

Оскільки інвестиційну діяльність в індустрії венчурного фінансування здійснюють спеціальні фінансові інститути — фонди венчурного капіталу, які можуть формуватись як партнерства або інвестиційні компанії закритого типу, акумулюючи кошти з різноманітних джерел і перерозподіляючи їх для інноваційної діяльності малих венчурних фірм, то на даному етапі розвитку економіки визначальна роль належить державі, адже існує дуже великий ризик інвестування в інноваційну сферу. Великий вклад у створення та розвиток потужної фінансової бази венчурного бізнесу може внести Державний інноваційний фонд за умови акумулювання ним не тільки коштів, що надходять від підприємств, а й добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, страхових компаній, частини бюджетних відрахувань тощо. Використання цих грошових коштів необхідно здійснювати на принципах венчурного фінансування. Це дасть змогу фонду ефективніше використовувати кошти для фінансування інноваційних проектів. Діяльність інноваційного фонду має полягати не тільки у фінансовій підтримці, а й у науково-експертній, юридичній, організаційній допомозі суб'єктам господарювання.

Нестабільність економічної ситуації та невизначеність, що властиві інноваційному процесу, потребу державного регулювання з метою зменшення ризику під час інвестування в інноваційний процес та створення сприятливого фінансового середовища для суб'єктів у цій сфері. Особливо це стосується створення стимулів для участі у венчурному фінансуванні різних фінансових інститутів. Певні перспективи відкриваються з розвитком в Україні ринку страхових послуг, що зможе частину ризику при інвестуванні взяти на себе. А приватним інвесторам повинна надаватись державна гарантія про повернення частини грошових коштів у разі невдачі інноваційних проектів. В Україні в перехідний період може стати переважаючим такий механізм фінансування інноваційних проектів: якщо з'являється нова технічна ідея, що отримує позитивну оцінку фінансової компанії, то на суму коштів, що потрібні для діяльності підприємства, компанія випускає акції і розповсюджує їх серед можливих інвесторів. Так компанія бере на себе відповідальність перед інвесторами за прибутковість інноваційного проекту. Необхідно залучати до інноваційного інвестування також закриті інвестиційні фонди. Інвестори можуть об'єднатись у закриті інвестиційні фонди, які вкладають кошти в інноваційні проекти і входять до ради директорів відповідно до їх частки у статутному капіталі.

Одним із вигідних джерел фінансування інноваційної діяльності є іноземні інвестиції, які зараз надходять в основному через кредити. Оскільки в Україні на сьогодні несприятливий інвестиційний клімат, то треба активно у подальшому розвивати вільні економічні зони, які будуть привабливими для іноземних інвесторів. Для ефективної інноваційної діяльності важливою передумовою функціонування є наявність інфраструктури венчурного фінансування. Визначальна роль у розвитку інфраструктури належить державі, оскільки комерціалізація цієї сфери передбачає значні грошові кошти. Елементами інфраструктури виступатимуть фондові біржі, аудиторські, інжинірингові фірми, «інкубатори» венчурного бізнесу тощо. Організації типу «інкубаторів» спроможні формувати сприятливе підприємницьке середовище з усім спектром науково-виробничих, організаційно-фінансових послуг. «Інкубатори» можуть створюватись при наукових установах, закладах освіти, діяльність яких має охоплювати наукове консультування, попередню експертизу проектів, фінансову підтримку через венчурний капітал, державні субсидії тощо.

Актуальним завданням є створення в Україні нових форм управління циклом «наука—техніка—виробництво», до яких належать технопарки і технополіси. У сучасному світі технопарки і технополіси відіграють значну роль в реалізації механізму прискорення науково-технічного прогресу в передових галузях промисловості, пов'язаних із реалізацією новітніх досягнень фундаментальної науки. Створення технопарків, що спеціалізуються на розробці технології нової продукції, є можливим і ефективним за багатьма напрямами залежно від функцій, обсягу і рівня кооперування. Чотирьох технопарків недостатньо для інноваційного прориву української економіки. Але в епоху панування мережі Інтернет та глобальних ринків необхідно створювати і нові, більш потужні віртуальні парки, які забезпечують контакти між численними учасниками інноваційного процесу. Найпоширенішими можуть бути: технологічні, промислові і дослідно-конструкторські парки. У містах України, які мають потужний науково-технічний потенціал, доцільно створювати технопарки у формі агломерації наукомістких фірм і виробничих підприємств, які групуються навколо наукових центрів. Необхідно створювати технополіси, які будуть не тільки центрами досліджень і освоєння нових типів наукових розробок і виробництва сучасного обладнання, а й центрами єднання міжнародного співробітництва, виробничої діяльності, налагодження належного сервісу, культурного середовища. Створення технополісів надасть нового імпульсу для структурних змін у традиційних промислових регіонах. Західні експерти відзначають нагромаджений досвід у великих академічних і вузівських центрах України, що може слугувати основою створення технополісів і вільних економічних зон. Щоправда цей досвід, на жаль, не використовується. Особливо сприятливі умови для технополісів має Київський регіон, де зосереджено висококваліфікований потенціал, а в базових галузях науково-промислового комплексу використовуються технології світового рівня.

Отже, розвиток сучасного виробництва має базуватися на новітніх досягненнях у галузі техніки і технології, передових організаційних формах та принципово нових методах інноваційної діяльності з метою скорочення циклу «наука—виробництво», а венчурний капітал в Україні повинен стати ефективним методом фінансування інновацій та науково-технічного прогресу.

Literature

• Гук П . Венчурные фонды в Украине — это реальность / Финансовая Украина. — 1995. — № 60. — С. 4.
• Доценко Ю. П . Світовий досвід фінансування науки / Наука та наукознавство. — 1995. — № 1—2. — С. 49—51.
• Жилінська О., Буланьков В . Фінансове забезпечення розвитку науки і техніки в Україні /Фінанси України. — 1996. — № 3—4. — С. 69.
• Згуровський М. Науково-технологічний розвиток України за умов світової глобалізації // Дзеркало тижня. — 2001. — № 12. — С. 12—13.
• Мельянцев В . Информационная революция — феномен «новой экономики» / МЭ и МО. — 2001. — № 2. — С. 3—10.
• Патон Б .Інноваційний шлях розвитку економіки України // Вісник НАН України. — 2001. — № 2. — С. 11—12.
• Семиноженко В. П .Інтелектуальна економіка: майбутнє України // Проблеми науки. — 2001. — № 6. — С. 2—4.
• Степаненко А. С . Венчурне фінансування інвестицій і перспективи його використання в Україні / Фінанси України. — 1997. — № 3. — С. 46—57.
• Фарел К., Ребелло К., Хоф Р . Рынок венчурного капитала США / Бизнес Уик. — 1996. — № 3. — С. 14—20.
• Інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. — К.: Мінстат. — 2000. — С. 200.

Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Техніка, 2001— 644 с.