home Finance Fіnansi - Romanenko О.R., Ogorodnik S.Ya.

Fіnansi - Romanenko О.R., Ogorodnik S.Ya.

Theme 9. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

Ключові терміни: місцеві фінанси, місцеві фінансові ресурси, місцеві бюджетети, місцеві податки і збори, власні доходи, закріплені доходи, витата місцевих бюджетів, бюджетні трансферти.

Funktsionnuvannya mіscevich fіnansіv povjazane iz to beware of the necessary financial resources Місцевих Рад та оргаів місцевого самоврядування.

The method of the finance and social services of the municipal authorities governs the satisfaction of the social entrepreneurs and the needs of the social and economic development of the region. Nayavnist zavdan і functцій, що покладаються на місцеві орга влади, є обeєсттивною reason of neobhіdnostі фінансів for цих оргаів влади. Yakshto the reason for the function of finance in the form of the state of the state and commodity-grocery vneshinos, the reason for the appearance of the financial crisis is the involvement of the territorial collectives, the vigilance of functions and witches, which are put on the ikhn org organi.

Formvaniya mіscevih organіv vladі taіhnіh fіnnіsiv u rіznyh kraїnіv vіdbuvalosya napikіntsі HVIII - on the cobble of XIX century. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь remainder of the formulation of the napriks of the nineteenth century. In the day-to-day powers of the world, the sovereigns of the city can enter the state system of the state administration, the competence of which is to be exercised by the central authority. Prostezhuyutsya takozh tendentsiia schodo zrostannya derzhavnykh funktsiy, yakі transferred to the competence mіssevih organіv vladi. In the 1985 p. Було підписано Європейську Хартію about місцеве самоврядування, яка заклала загальноэвропейські principle оргазазації місцевого самоврядування. In the leaf fall of 1996 p. To Європейської Хартії about місцеве самоврядування приєдналася й Україна. Ninі naidiskusіynіshim є pitanni schodo viznachennya povnovazhen 'mіssevih organіv samovpryvannya. At zv'yazku zim zaznchimo: zavdannya ta functіії місцевих оргаів влади mozhut бути розділені на дві Principal group:

Zavdannya that function, yakі vzagali transferred to the authorities vladi in the inter-city relations, and in the state of the inescapable administrative jurisdiction;

Zavdannya ta functiiії, доручені місцевим authorities of the power of the central power, abo so zvanі deygovanі povnovazhennya.

At the edge of the world to the competence of the monastic self-adherence to lie on the middle of the earth, the health of the hunters, the insignia of the monastic value, the veterinary aid, the well-being, the visions for the poor, the orphans, the housing and communal services, the life of the people, the water supply, the warmth of the state, the electricity, Economical infrastructure, pratsevlashtuvannya bezrobitnih, re-training of personnel in the method of pratsevlashtuvannya, ritual services, zibirannya ta utilizatsiya schittya, ekologicchny problemy, organizatsiya zemlekoristuvannya tochno.

Відповідно до обвягів повноважень місцевого самоврядування budetietsya system місцевих фінансів, тобто viznachaєyatsya їh value in zagalnozrastvnih pokaznikah, i nasampered for the gross domestic product of the power. Ninі through місцеві фінанси перерозподіляються значні фінансові ресурси. Prior to the european edge, the obscure GDP of the GDP is: 25 percent, Shvetsya, 19.9 percent, Norway 18.9 percent, Ugorshchina 19 percent, Finland 18 percent, Lithuania 13.1 percent. Ponad 10% of GDP pererozpodilyayutsya through municipalnі vitrati in Austria, Latvia, Great Britain, Switzerland. Close to 10% - for Bulgaria, Czechia, Nimecchini, Luxembourg. Є kraїni, de part municipalnih vitrat from GDP is too low. In Cyprus it is 1.4%, Gretsii - 3.33%, Romania - 3.5%, Turechchin - 2.41%, Portugalі - 4.6%. In Ukraine, the private sector of the municipal budget of 2000 rubles. It became 7.1% of GDP.

Pokazniki, shcho characterize riven municipalnye vitrat at suupkennyh stern supplements, takozh duzhe riznomannі. The most popular wars in Norway are 60%, in Lithuania 58.8%, in Ugorshchyna 53.7%, in Shavets 36%, in Denia 31.28%. Nynizhchі showers on Кіпрі - 4,1%, Гетії - 5,6%, Portugalії - 9,7%. In Ukraine, the private sector of the budget is allocated to the budget of 2000 rubles. Became 31%.

Had been given a few times pidtverdzhuyut, sho mіscevі fіnanci є important lankoyu fіnansovoї sistemi power.

For its eco - nomic sustainability, the financial system is a system for formulating, creating and managing financial resources for the protection of municipal authorities in their functions and duties, both in the government and in the delegations.

Фінанси місцевих оргаів влади як system include the number of primary interdependent structural elements. The goal of the videtta, come, the way to formulate income, institute the system, sub-eclectic systems, and systems that mirror the sub-ecstatic systems, the system of which is the best of the financial system of the state.

The main element of the financial resources is the vestibules, the wails of the wives, the functions of the zavadnya, and pokladanyutsya on the territory of the monastery. Видатки місцевих оргаів влади залежно від їхніх завдань у більшості країн поділяються на кілька функціональних видів. Передусім законодавство вирізняє так звані обов'язкові витки. Tse - videtki, spinnovanii vikonannya obovyazykovykh zavdan, yakі pokladanyutsya vse organichnogo visti vedi z metoju zabezpechennya pevnikh standardov at the scale of the whole world. Until obovyazykovyh vidatkіv nalezhat takozh videtki mіssevih organіv vladi, pozhyannyі z іnnimi borovovi zobov'yannni for loans that position. In the structures of the viscous bodies, the authorities vyokremljayutsya takozh videtki for realizatsii delegates central vladoi zavdan.

Крім functііонального поділу, є поділ видатків відповідно до їх економічного призначення. У зв'язку з цим законодавство більшості країн вирізняє дві великі групи видатків. Tse so zvani pochnochi, abo adminostrativny, vidatki i kapitalnyi, aboinvestitsii, videtki.

Доди місцевих оргаів влади можуть бути класифіковані за їхніми джерелами та за економічною nature.

Behind the necklaces, you can get the following organs for:

Submit and pay;

Nedostkoti dohodi (payment, access to the main, scho nalezhit mіscevіy vladі, ta vіd gospodarskoi dіyalnіі pіdpriєmstv mogunalnoy form viasnostі, zaluchcheni mіssevimi authorities vladi on the market poschchkovogo kapitalu);

Reach for rahunok credit that position;

Transfer to the central authority of the authority of the virgin teritory valley.

The structure of income for їхніми джерелами in кожній країні має свої особливості. In the Ukraine, the process of becoming the income of the local authorities is dominated by the ergonomic direls, the type for the bilhos Івропейських країн. For ekonomichnoyu nature, you can get the real estate authorities to subscribe to the amount of income that you receive from your land. Vlasni dodhodi - tse доходи, що мобілізуються місцевою владо self on the basis of the rulers and for the rajunok dzherel, viznacheniyah mіszevim organ vladi. Prior to vladshnih income, lay down the money transfers and zbori, come up in the may, you can lie in the land, you can pay taxes to the communal property, communal payments, and get there for the rags of communal loans and that pose.

Prior to the transfer of income, you must come to income, but you will be transferred to the municipal authority by the central authority by the authorities of the virgin teritory valley.

With vestiges, incomes in those ways of formulating income in the context of the functioning of singers and financial institutions. Pіd institutions in the system місцевих фінансів, з one боку, слід розуміти сукупність norms of law, звичаїв, traditional, cultural зразків. In this case, the contracting of the organizational structures, which will prevent the functioning of the local government agencies. In the system of financial institutions, the government, the self-contained budget, the pozubudzhetnii, the foreign exchange fund, the communal property, the money transfers, the communal loans, the communal pensions, the financial resources of the communal property, the communal payments, the streaming vaults and the vestiges Rozvitku, current budget and budget rozvitku ta іn. In okremih kraїnah to such institutes nalezhit і komunalne insurance. In zarubizhnyh kraynakh keyovoy role nalezhit takozh institute of gromadskih ambassador. The obov'yazok nadannya gromadskih ambassador, but - the main part of the power and sovereignty of the local self-esteem, but the banks are closed by the rules of law.

Більшість інститутів у системі місцевих фінансів України perebuvuyut on povchatkovomu etapi svoogo rozvitku neb o zerodkovomu stanii.

Дослідження сутності місцевих фінансів пов'язане також з діяльністю суб'єктів фінансових відносн.

The main sub-ect of such visions in Ukraine is the territorial community that organizes self-adver- tising, the legal status of some is incorporated in the Constitution of Ukraine. Tse titorialnna bulk of the village of chi of the goodwill in Silesia, the bulk of the inhabitants of the villages, the territorial bulk of the village of Chi mist. Tse sіlska, selischna, mіska for ta їхні виконавчі organization, сільський, селищний чи міський голова. Tse takozh oblasna that district is glad. Sche one sub'єkt vіdnosin - Power in osobі її organіv: oblasnoї, rayonnoї mіskoї (mіst of Kyiv that Sevastopol) mіstsevoї derzhavnoї admіnіstratsії that central organіv derzhavnoї Vladi, nasampered Verkhovna Rada of Ukraine, Kabіnetu Mіnіstrіv Ukraine, Ukraine Mіnіsterstva fіnansіv that іnshih organіv. Sub'єktami Tsikh vіdnosin Je takozh Autonomous Republic Cream: The Verkhovna Rada Avtonomnoї Respublіki Crim, Radha Mіnіstrіv Avtonomnoї Respublіki Cream that yuridichnі i fіzichnі individuals have sferі fіnansіv mіstsevih organіv Vladi on teritorії avtonomії.

In іnshih kraїnah bunt sub'єktami fіnansovih vіdnosin in sferі mіstsevih fіnansіv Je munіtsipalіteti, Comune, regіoni, Department provіntsії, oblastі, districts that INSHI admіnіstrativno-teritorіalnі utvorennya.

Складовою вчення about місцеві фінанси є також сукупність положень about об'єкти цієї системи.

Об'єктами місцевих фінансів і фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуться місцевими влади authorities for виконання покладених на них функцій і задань.

Financial resources of local government bodies are formed both in funds and in non-fund forms. The head financial funds of the local government bodies are: the budget, reserve, pozubudzhetnі, currencies and funds, funds for the pennies of communal property and services. Resursi, scho zaluchayutsya mіscevimi bodies vladi vygljadі bankіvs'kih kreditіv, vіd розміщення місцевих позик та деякі інші, as a rule, perebuvayut nefondovіy formi.

Vazhlivoyu s Look metodologії Je strukturizatsіya mіstsevih fіnansovih resursіv scho daє zmogu not deprivation Show sukupnіst fіnansovih vіdnosin scho harakterizuyut ekonomіchnu sutnіst mіstsevih fіnansіv and second viyaviti character vzaєmozv'yazkіv mіzh Some of the elements of the system. Tse, at his chergo, let it be possible zrobiti і кількісний, і якісний аналіз місцевих фінансових ресурсів. W look around to demokratichnі processes, SSMSC vіdbuvayutsya in Ukraїnі, dedalі bіlshu role in zadovolennі sotsіalnih іnteresіv i potreb vіdіgrayut fіnansovі resources used lawn of companies, public utilities bankіv that іnshih fіnansovo CREDIT SET, fіnansovі resources of companies rіznih forms vlasnostі scho vikoristovuyutsya them on fіnansuvannya sotsіalno cultural І житлово-комнальних об'єктів.

Zadovolennju sotsіalnikh іnteresіv і kontpryayut takozh fіnansovі resurs gromadskikh organizatsiy i і set: sports associations, partіy, profspіlok, good-quality fondіv тощо. Наприклад, останнім часом в Україні почають діяти не лише всеукраїнські, а й регіональні доброчинні funds. Prior to the speech, the US існує понад 50 тис. Різних доброчинних фонів. Fondi stvoryuyutsya line on 50 rockiv, i proyazhem tsiogo periodu їхні кошти мають бути використаі на відповідні цілі.

Viznachalnoyu ланкою місцевих фінансів і місцеві the budget. They have zosedredovanas 80% of the usual financial resources, but perebuvayut beside rozporyadzhennogo miscevogo samovyryvannya. Suitnosti mіssevih budeti neobhidno rozglyadati in two aspects. In a nutshell, the organizational form of the mobilization of the financial resources of the retailers of the self-governing bodies is self-explanatory. In a different way, the system of financial advisors, the warehouse of the money, the state budgets, and the whole of the budget of the budget.

Yak organіzatsіyna form mobіlіzatsії dohodіv i zdіysnennya vitrat mіstsevimi authorities samovryaduvannya mіstsevі budget - tse balansovі rozrahunki, SSMSC vіdpovіdayut vimogam skladannya balansіv, tobto stench of toil dohіdnu i vitratnu Chastain, principles zbalansuvannya toscho. To that mozhna stverdzhuvati, sho mіscevі budgets - tse balansovі rozraunki vozdіv i vitrat, yakі mobіlіzuyutsya and витрачаються на відповідній території.

At the same time, the budget of the city is to be viewed as important to the financial category, the basis of the system is to become a financial advisor, and the self:

Відносини між місцевими budgets i gosdarskimi structures, schо functціонують на даній території;

Відносини між бюджетми і поселенням даної території, що складаються при мобілізації і витрачанні коштів місцевих бюджетів;

Відносини між місцевими бюми різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів;

Відносини між місцевими in budgets and the state budget.

Sogodnі lead znachnі naukovі i praktichnі diskusії Navkolo power zmіtsnennya fіnansovoї Nezalezhnosti mіstsevih byudzhetіv, Naukova obґruntuvannya kontseptsії rozmezhuvannya dohodіv i vitrat rіznih lanok byudzhetnoї system vzaєmovіdnosin mіzh mіstsevimi budgets i Reigning budget. Усі ці питання тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у Budgetary code. Prote reform of the budget system to be located in the same way that the independence and independence will be handed over to the Radam. Samostіynіst mіstsevih Glad to have to blame Mother svoїy osnovі zakonodavcho zakrіpleny rozmіr dohodіv scho nadhodyat to mіstsevih byudzhetіv fallow od obsyagu stvoryuvanih i vikoristovuvanih fіnansovih resursіv on pevnіy teritorії.

Доходи місцевих бюджетів формаються за рахунок місцевих податків і зборів, непристакових доходів, надходжень із бюджетів вищого рівня. Spіvvіdnoshennya mіzh tsimi Jerel deposits od funktsіy scho pokladenі on regіonalnі organic upravlіnnya, od potentsіynih mozhlivostey otrimannya them mіstsevih podatkіv and takozh od mozhlivostey vischih organіv Vladi nadavati fіnansovu pіdtrimku teritorіyam.

Odnією з head of the state of the state financial regulation of the economy. The income of the social and economic development of the teritory is the adjustment of vertical and horizontal disbalances and financial innovations.

Pid vertical imbalances fіskalnimi rozumіyut nevіdpovіdnіst mіzh obsyagami fіnansovih resursіv of chi іnshogo rіvnya Vladi, regіonalnogo abo mіstsevogo, i obsyagami zavdan that obov'yazkіv, SSMSC on Demba pokladayutsya in protsesі rozpodіlu kompetentsіy mіzh Central, regіonalnoyu i mіstsevoyu Vlad. Vertical fiskalny imbalance means the lack of financial resources and the pinnacle of the land for the care of the Gromadsky and the powerful servants at the interiors of the yogin zavdan.

Zarubizhna practice svyadchit: vertical fіskalnі disbalans can be used in a few ways. The central authority of the aboriginal vizhogo teritorialnogo rivnya can take a part of the obovyazykov iz the nadannya sverhvnyh і gromadskikh obedience iz kim zmenshiti kol obovvyazyv in that river of power, the devil the vertical fiscal imbalance.

Інший шлях - tse prokazvadzhennya vladoiu teritorіalnogo рівня, де виник vertical fіskalny imbalance додаткових податків. One shlyah - transferred to the central authority of a part of its own submissions to the teritory valley of the city, but such an imbalance.

Vertical fiskalnih imbalances can pozbutisya і for rahunok nadannya central grants of grants, subsidies of those transfers.

Specific vibri shliakhu usunennya vertical fіskalnikh disbalansіv viznachaetsya polіtikoyu fіnansovogo virіvnyuvannya, yaka zdіysnyuyutsya in tiі chi іnshіy kraїnі.

At the level of vertical fiscal imbalances of the horizontal fiscal imbalance, they are affected by the rare financial limitations of the authorities in one territorial plain. Fіskalny horizontal imbalances - tse nevіdpovіdnіst mіzh obsyagami fіnansovih resursіv odnієї abo kіlkoh teritorіalnih odinits one rіvnya th obsyagami zavdan, kotrі them pokladayutsya i zabezpechuyutsya іnshimi teritorіalnimi odinitsyami tsogo rіvnya. Fіskalny horizontal imbalance vinikaє todі, if one abo kіlka teritorіy the very rіvnya not toil dostatnіh fіnansovih resursіv for nadannya Reigning i Gromadska poslug in obsyagah scho nadayutsya іnshimi teritorіyami vіdpovіdno to Pevnyi standartіv. Horizontal fiskalnі disbalance vinikayut tom, scho є so zvanі bіdnі y bagatі teritorii.

Cі disbalance mozyut vinikati th tom, scho takikі teritorії mayut більші consumer, ніж інші. Napriklad, in the structures of the populated area, the territory of the city may be located in a small part of the city's school district, but in order to do so, it will be necessary in schools, abolish the private sector of the pension, and woklikat dodatkovi videtki for social consumption. It is one reason for the horizontal disbalances that can be applied to the power of the powerful and huge services at the borders of some of the territories that have been left behind.

Фінансове вирівнювання - це process усусунення vertical and horizontal дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи щодо перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вертикалі, так і між «бідними» й «багатими» територіями — по горизонталі. Мета фінансового вирівнювання — перерозподіл фінансових ресурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси з метою їх усунення.

Проблеми фінансового вирівнювання в усіх зарубіжних країнах викликають гострі політичні дискусії. І це зрозуміло, адже йдеться про те, що одні території мають бути фінансовими донорами інших. Практика зарубіжних країн засвідчує: території з потужнішою податковою базою обстоюють свої права та переваги у формуванні дохідної частини своїх бюджетів. І навпаки, «бідні» території апелюють до центральної влади з вимогами збільшення обсягів фінансової допомоги. Ось чому майже в усіх розвинутих зарубіжних країнах установлено чіткі законодавчі норми фінансового вирівнювання й обов'язки «багатих» територій з надання частини своїх ресурсів для цих потреб. В Україні історично склалися значні горизонтальні фіскальні дисбаланси.

Сформувала горизонтальні фіскальні дисбаланси нерівномірність розміщення податкової бази. Вона, у свою чергу, спричинена нерівномірністю розміщення продуктивних сил по території держави. In the 1990's. 10,72 % сукупного суспільного продукту України вироблялося в Донецькій області, 9 % — у Дніпропетровській. Розрив між найбільшим показником з виробництва цього продукту на душу населення в Запорізькій області й найменшим — у Закарпатській становив 1,81 раза. Напередодні здобуття Україною незалежності, у 1990 р., в шести індустріальних областях (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська з м. Києвом, Луганська та Харківська) було вироблено майже 50 % національного доходу всієї республіки. Тут зосереджувалося близько 60 % основних виробничих фондів України.

За виробленим національним доходом на душу населення у 1990 р. Запорізька область мала показник, що становив 125 % від середнього по Україні, а Закарпатська — 78,8 %. У столиці, м. Києві, цей показник становив 112,6 %.
Співвідношення між найвищим показником (Запорізька область) і найнижчим (Закарпатська область) становило 1,59 раза.

Фіскальні дисбаланси характерні не тільки для України. У Російській Федерації розрив між податковими доходами на душу населення «бідних» і «багатих» територій перевищує десятки разів. У Європейському Союзі також спостерігаються великі горизонтальні фіскальні дисбаланси. Співвідношення між душовими доходами десяти найбагатших регіонів ЄС і десяти найбідніших у 1988 р. становило пропорцію 3 : 1.

Отже, необхідність запровадження в Україні фінансового вирівнювання була зумовлена рядом об'єктивних причин.

По-перше, це нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил, яка зумовлює диференціацію податкової бази регіонів і територій України. Причому, як переконує досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Зменшується роль традиційних індустріальних областей і зростає значення столиці держави. Ще більше занепадає податкова база аграрних регіонів України.

По-друге, це значна диференціація обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги. З урахуванням екологічної забрудненості вищі витрати на ці послуги мають східні регіони України та регіони зони Чорнобильської катастрофи. Зростає ціна таких послуг у столиці держави та в інших великих міських агломераціях.

По-третє, гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів щодо забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави. Сьогодні такі стандарти не розроблено і вони не забезпечуються. Унаслідок цього сформувався і поглиблюється розрив у рівнях життя в окремих регіонах України, у міській і сільській місцевостях.

По-четверте, це потреби передання центральною владою на місцевий рівень значної частини видатків, не властивих для її конституційних функцій. Такі видатки ефективніше здійснюватимуться на місцевому рівні. Це стосується видатків із фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту та деяких інших

По-п'яте, це так звані зовнішні ефекти соціальних виплат, коли послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються і жителі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи при цьому не зазнають ніяких витрат.

Із метою практичної реалізації політики фінансового вирівнювання внесені зміни до механізму формування місцевих бюджетів.

Оскільки не всі місцеві бюджети самодостатні, тобто спроможні самостійно фінансувати делеговані їм державою повноваження, приміром, забезпечити встановлені стандарти медичних чи освітніх послуг, Бюджетним кодексом України встановлюється система трансфертів із держбюджету місцевим бюджетам, які визначаються на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їх бюджетній спроможності.

Тому розрахунок трансфертів стає процесом, не залежним від особистих інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають однакові показники, отримуватимуть однакові суми трансфертів. Нарешті, дуже важливо те, що отримані трансферти місцеві бюджети можуть використовувати на реалізацію делегованих повноважень так, як вважають за потрібне (скажімо, більше коштів певного бюджетного року можуть спрямувати на освіту, а не на охорону здоров'я, і навпаки).

Автономна фінансова політика місцевих органів влади проявляється й у тому, що вони можуть на свій розсуд у разі потреби використовувати й кошти з двох умовних кошиків доходів (на власні та делеговані повноваження), не прив'язуючи певних видатків до чітко визначеного кошика.

Перехід Міністерства фінансів України на пряме спілкування із 682 місцевими бюджетами потребує точного і зваженого розрахунку доходів місцевих бюджетів. Перелік дох одів, які закріплюються за місцевими бюджетами для виконання власних повноважень, включає більше 15 найменувань. Найвагомішими в цьому кошику є місцеві податки і збори, плата за землю, податок за власників транспортних засобів, податок на промисел, фіксований сільськогосподарський податок, власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету, та інші надходження.

Для фінансування делегованих повноважень використовуються спеціальні податки і збори. До складу відповідного кошика доходів включено прибутковий податок із громадян, плату за ліцензії та сертифікати, що видаються місцевими органами влади (у тому числі ліцензії на право роздрібної торгівлі горілчаними і тютюновими виробами), плату за торговий патент і державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності; надходження від адміністративних штрафів, а також штрафів і санкцій за порушення податкового законодавства тощо.

Значною мірою фінансування делегованих повноважень здійснюється за рахунок трансфертів із державного бюджету. Чільну роль відіграє і прибутковий податок із громадян, що цілком відповідає найкращим зразкам досвіду європейських держав, наприклад скандинавських країн, де прибутковий податок із громадян становить значну частку у їхніх місцевих бюджетах.

Податки є головним джерелом місцевих бюджетів. У свою чергу, всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження із бюджетів вищого рівня.

Місцеві податки і збори — обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно із законодавством, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави. У розвинутих країнах місцеві податки і збори, як правило, мають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів регіонального і місцевого самоврядування (у таких європейських країнах, як Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія — більш як 40 %). На жаль, практика засвідчує, що роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів України поки що незначна (менш як 5 %), а окремі органи місцевого самоврядування ще недостатньо використовують наявні можливості збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок їх упровадження.

З огляду на це розглянемо досвід застосування місцевих податків і зборів у зарубіжних країнах.

Для більшості розвинутих країн характерна множинність місцевих податків. Серед них такі:

група прямих реальних податків: на нерухоме і рухоме майно, землю, з орендної плати, з власників транспортних засобів, подушний, промисловий, на професію, на мешканців, екологічний;

група прямих податків на доходи: прибутковий, на прибуток підприємств, із спадщин і дарувань;

непрямі податки на продаж: на роздрібний продаж, на продаж спиртних напоїв на розлив, на споживання електроенергії, газу. акцизи на бензин тютюн, спиртні напої;

збори і мита: збір на прибирання сміття та його вивіз, на будівництво службових будинків, за паркування машин, за користування спортивними й оздоровчими закладами й установами культури, за полювання і риболовлю, видовища, із власників собак, за видачу різних ліцензій і реєстраційних посвідчень, за участь у бігах, за відкриття шинків і готелів: збори для компенсації збільшення вартості земельної ділянки внаслідок проведення забудов та інших робіт тощо.

Найважливішими на місцевому рівні є насамперед податки на нерухоме майно юридичних і фізичних осіб і на землю. Трохи рідше стягуються місцеві непрямі податки (у вигляді акцизів і податків на продаж) і місцеві подушні податки.

Так, в Ірландії, Голландії, Великобританії та США від 70 до 100 % доходів місцевих бюджетів становлять податки на майно. Решта доходів місцевих бюджетів у цих країнах надходить у формі непрямих податків на товари та послуги.

У США податок на майно становить близько 12 % усіх загальнодержавних податкових доходів і 75 % місцевих податкових надходжень. Платниками є юридичні й фізичні особи. Об'єкти оподаткування визначаються окремо законодавством штатів, і до них не входить майно, що підлягає оподаткуванню. Все майно ділиться на такі категорії:

нерухоме майно (земля, будівлі);

реальне (матеріальне) особисте майно (обладнання, машини, урожай, стадо, власність домогосподарства);

нематеріальні активи (акції, боргові зобов'язання, гроші);

об'єкти комунальних та інших підприємств, об'єкти залізниць.

У США також досить розгалужена система пільг, за якої від оподаткування звільняється:

нерухоме майно федерального уряду, урядів штатів та місцевих органів;

власність неприбуткових організацій у сфері освіти, релігійних закладів;

власність об'єднань фермерів, ветеранів.

У чотирьох штатах особисте майно звільнено від податку, а в 36 штатах такий податок не поширюється на нематеріальні активи (акції, гроші, боргові зобов'язання).

У Бельгії, Данії, Німеччині, Італії, Норвегії від 70 до 90 % усіх доходів місцевих бюджетів забезпечується у формі податку на прибуток підприємницьких структур і на дохід фізичних осіб. Як правило, в більшості цих країн поряд із загальнодержавними податками на прибуток підприємств існують аналогічні місцеві податки або встановлюються місцеві надбавки до цього податку. Подібна ситуація складається щодо податку на доходи фізичних осіб. Решту доходів місцевих бюджетів у цих країнах, становлять податки на майно і непрямі податки на товари та послуги.

Окремо можна виділити Францію, де до 35 % доходів місцевих бюджетів становлять податки на майно, до 20 % — податки на прибуток підприємницьких структур і доходи фізичних осіб, понад 10 % — непрямі податки на товари та послуги, а майже 35 % — інші види місцевих податків.

У багатьох країнах досить поширеними є податки на заняття торгівлею, на собак, на розваги, на видовища, на володіння транспортними засобами, на торгівлю спиртними напоями, на видачу ліцензій на спадщину, на подарунки, на осіб, які володіють двома квартирами, на мисливство та рибальство, на відкриття певних закладів, готелів, на прибирання вулиць і ліквідацію продуктових відходів, на рекламу тощо.

Система місцевих податків і зборів досить розгалужена. У Бельгії, наприклад, запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії — 70, у Франції — понад 50. Водночас в окремих країнах застосовуються лише кілька місцевих податків, але ці країни є винятком.

Ще однією особливістю місцевих податків і зборів на Заході є їх масовість. Вони сплачуються фактично всім дорослим населенням, незалежно від соціального статусу та рівня доходів. Наприклад, у США в бюджеті сім'ї з чотирьох осіб з річним доходом 50 тис. Dol. платежі за всіма місцевими податками становлять у середньому 4,4 тис. Dol. щорічно — 8,9 % її доходів. У цілому цей показник в окремих штатах мінімальний і дорівнює 3,5 %, а в інших сягає 14 % доходів сімей зазначеної категорії.

Особливістю місцевих податків і зборів більшості розвинених країн є також їх регресивність, тобто частка місцевих податків і зборів зменшується стосовно сукупного розміру доходів, якщо доходи зростають. Водночас частина країн щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування. Це характерне, наприклад, для Фінляндії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Швейцарії при оподаткуванні особистого майна громадян.

Місцеві податки використовуються на всіх рівнях місцевого самоврядування. В унітарній Франції це комуни, департаменти й регіони. До місцевих зараховуються також податки, що застосовуються у федеративних державах суб'єктами федерації. У Німеччині це — землі, у США — штати. Тобто кож ний рівень влади у більшості розвинених країн має свою податкову систему.

Місцеві органи влади на Заході мають різну компетенцію щодо встановлення місцевих податків і зборів або щодо так званого права податкової ініціативи. В унітарних країнах місцеві органи влади, як правило, такого права не мають. Усі види місцевих податків запроваджуються законами, які ухвалює парламент країни. Місцеві органи влади мають повноваження щодо встановлення ставок податків у межах законодавчо визначених їхніх граничних рівнів. До компетенції місцевих органів влади включено також право приймати рішення про запровадження місцевих податків, визначених законодавством.

У деяких країнах застосовується інша модель контролю центрального уряду за місцевими податками. Місцеві органи влади самостійно встановлюють місцеві податки і збори, а центральна влада обмежує їхні максимальні ставки. З 1983 р. така практика діє в Норвегії та Бельгії. У федеративних державах основне коло питань місцевого оподаткування перебуває в компетенції суб'єктів федерації. Види місцевих податків встановлюються органами влади штатів у США, кантонів — у Швейцарії, владними структурами провінції Квебек — у Канаді. Ставки місцевих податків у цих країнах визначають муніципалітети. Разом з тим і в більшості федеративних країн законодавство федерації певною мірою регламентує застосування місцевих податків і зборів.

У ряді країн з федеративним устроєм, насамперед у Німеччині та Австрії, існують угоди між місцевою і центральною владою про те, що місцеві органи влади одержують певну частку податкових надходжень. Ці угоди укладаються на період від трьох до п'яти років, протягом якого місцеві органи влади забезпечують стабільність податкових надходжень до своїх бюджетів.

У деяких країнах, насамперед у Канаді, питання фінансового забезпечення місцевих органів влади вирішуються за допомогою грантів. Центральні органи влади надають кошти для відшкодування повністю або частково витрат на певні види послуг. Гранти, як правило, надаються на послуги державного значення (освіта, охорона, здоров'я та ін.), а також для вирівнювання економічного розвитку окремих територій. Для розрахунку розміру гранта на той чи інший вид послуг установлюються формули розрахунку витрат, котрі, як правило, включають цілий ряд обмежень і факторів. У більшості країн органи центральної влади надають гранти безпосередньо базовим органам місцевого самоврядування.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що у процесі вирішення проблеми доходів місцевих бюджетів у різних країнах враховувалися: необхідність здійснення за допомогою бюджетної системи перерозподілу фінансових ресурсів між окремими регіонами і територіями; стан економічного розвитку; традиції у сфері оподаткування, а також рівень розвитку демократичних засад у державі, тобто рівень вирішення соціально-економічних питань, які передані до компетенції місцевих органів влади.

Місцеві податки і збори забезпечують значні надходження до місцевих бюджетів, реальну фінансову автономію органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.

На думку спеціалістів-податківців, в Україні основу місцевого оподаткування повинні забезпечити майнові податки, зокрема місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Можуть бути запроваджені податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, рибальство, використання кар'єрних матеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Усі ці податки ефективно використовуються у багатьох країнах.

Зарубіжний досвід переконує також, що можна запроваджувати в Україні й податки на цінні папери (на емісію акцій та облігацій), на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на осіб, які мають дві чи більше квартир, на видовища, на право розміщення офісів у центральній частині міста та ін.

Видатки місцевих бюджетів залежать від бюджетної політики, яка проводиться державою, від децентралізації управління соціальною сферою. Все це є вирішальним фактором, що впливає на обсяг фінансових ресурсів, які проходять по каналах регіональних бюджетів, на їх частку в загальнодержавних бюджетних видатках.

В Україні розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності із урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

перша група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

друга група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;

третя група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Здійснюються ці видатки з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки усіх трьох груп.

Закономірним для всіх розвинутих зарубіжних країн є поділ місцевих бюджетів на два самостійні функціональні види місцевих бюджетів. Це місцеві поточні, або адміністративні бюджети та місцеві бюджети розвитку, або інвестиційні бюджети. Кожен із цих бюджетів має власні видатки і власні доходи. Видатки місцевого поточного бюджету спрямовуються на поточні потреби, на забезпечення утримання соціально-культурної сфери, на адміністративні витрати, на соціальний захист, на виконання делегованих повноважень, на сплату видатків з боргу місцевої влади. Доходи місцевого поточного бюджету формуються за рахунок місцевих податків і зборів, платежів, загальних субсидій, що надаються державною владою, та деяких інших доходів.

Видатки бюджету розвитку, або бюджету інвестицій, спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури, на капітальні вкладення, на придбання устаткування та обладнання, на інші інвестиційні програми, на сплату основної частини боргу місцевих органів влади.

Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок банківських кредитів, муніципальних (комунальних) позик, інвестиційних субсидій, що надаються державною владою, та за рахунок інших джерел.

Законодавство більшості зарубіжних країн забороняє використання доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.

У законодавстві багатьох зарубіжних країн є також поняття додатковий бюджет і приєднані бюджети. У Франції, наприклад, додатковий бюджет уточнює основний бюджет, що дає можливість не вносити змін до основного бюджету. Приєднані бюджети відображають фінансові операції окремих місцевих громадських служб (водопостачання, благоустрою та ін.), що мають фінансову самостійність, надають платні послуги, але не користуються правом юридичної особи. Складання приєднаного бюджету дає змогу спрямувати доходи відповідної служби на її фінансування.

В Україні також запроваджено норму, за якою місцевий бюджет поділяється на поточний і бюджет розвитку. Поточні видатки — це видатки на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, а також фінансування заходів із соціального захисту населення тощо.

Видатки розвитку — це видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Згідно з Бюджетним кодексом України до витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

погашення основної суми боргу;

капітальні вкладення;

внески органів влади Автономної Республіки Крим т а органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок надходження коштів від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення; надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів тощо.

Стан формування і використання місцевих бюджетів істотно залежить від вирішення проблем збалансованості бюджетів, котрі є наслідком невирішених питань у сфері фіскального федералізму. У цьому напрямі Бюджетним кодексом України передбачено удосконалення системи збалансованості місцевих бюджетів, що включає дві складові.

Перша стосується збалансування доходів, що передбачає розподіл надлишкових доходів бюджетів територій з вищою за середню податкозабезпеченістю між територіями з нижчою за середню податкозабезпеченістю. Причому трансфертні платежі надаються територіям із чітко визначеними напрямами їх витрачання, що забезпечуватиме цільове використання коштів.

Друга складова збалансування бюджетів стосується видаткової частини. Дуже важливим у процесі збалансування видатків місцевих бюджетів є врахування структурних видатків територій. Наприклад, якщо на певній території проживає велика кількість людей похилого віку або інвалідів, котрим необхідно .надавати додаткову допомогу, то у таких випадках при визначенні сум офіційних трансфертів враховуються виплати населенню такої категорії. Крім того, у великих містах соціальні видатки також більші. Проте на територіях сільської місцевості виникає проблема більших видатків, пов'язаних із транспортуванням. Велике значення при розрахунках структурних видатків мають і видатки, пов'язані з кліматичними умовами території, історією її розвитку, її статусом тощо. Все це береться до уваги при збалансуванні видатків бюджетів.

Найголовнішою характеристикою повинна стати абсолютна прозорість системи збалансування, тобто кожна людина при бажанні буде в змозі перевірити напрями витрачання коштів, що вилучалися з доходів бюджету з метою перерозподілу.

Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Потрібно стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.

Починаючи з 2002 р. у складі державного бюджету окремо затверджуються обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів.

Розв'язання цих та інших фінансових проблем сприятиме стабілізації економічного розвитку адміністративних територій і зміцненню фінансової бази місцевих бюджетів.

Структурно-логічні схемидо теми 9 «Місцеві фінанси»

Схема 9.1. Взаємозв'язок у системі місцевих фінансів

Схема 9.2. Структура місцевих фінансів