home Finance books Fіnansi (teoretichnі basis) - Grіdchіna MV

Fіnansi (teoretichnі basis) - Grіdchіna MV

1.3. Fіnansova polіtika

Fіnansova polіtika - tse sukupnіst zahodіv s powers mobіlіzatsії fіnansovih resursіv, їh rozpodіlu th vikoristannya s metoyu dosyagnennya Pevnyi ekonomіchnih, sotsіalnih i mіzhnarodnih tsіley, pіdporyadkovanih realіzatsії іnteresіv suspіlstva.

Fіnansova polіtika Got zabezpechuvati more normal funktsіonuvannya fіnansovoї i Sistemi powers on tsіy osnovі - efektivnіshe vikonannya powers sotsіalnih, ekonomіchnih, ekologіchnih, defense is the іnshih funktsіy.

Zmіst fіnansovoї polіtiki viznachaєtsya priynyatoyu kontseptsієyu rozvitku fіnansіv, її strategіchnimi tsіlyami scho rozkrivayut osnovnі formuvannya eg, rozpodіlu that vikoristannya fіnansіv, i zahodіv system, SSMSC zdіysnyuyut organic derzhavnoї Vladi schodo that upravlіnnya dosyagnennya posed tsіley. When tsomu come in at fіnansovіy sferі that kozhnіy s її pіdsistem toil Buti uzgodzhenі s timey, scho zdіysnyuyutsya in іnshih segments sotsіalno-ekonomіchnoї polіtiki - penny-credit, tsіnovomu, pay pratsі.

Nayvazhlivіsha meta fіnansovoї polіtiki - zbіlshiti obsyag fіnansovih resursіv on osnovі ekonomіchnogo rozvitku, naroschuvannya Reigning fіnansіv, neobhіdnih for povnіshogo zadovolennya potreb suspіlstva.

W look around to vikladene neobhіdno viznachiti optimalnі obsyagi tsentralіzatsії fіnansovih resursіv in sferі rozpodіlu Reigning fіnansіv, ratsіonalno rozpodіlyati їh i efektivnosti vikoristovuvati, zokrema for realіzatsії tsіlovih program (zagalnoderzhavnih, mіzhregіonalnih). Centre fіnansovoї polіtiki Yea system organіzatsії fіnansovih vіdnosin, mehanіzm fіnansovogo regulyuvannya that zabezpechennya sotsіalno-ekonomіchnogo rozvitku suspіlstva.

Fіnansovy mehanіzm - tse sukupnіst vidіv, forms i metodіv organіzatsії fіnansovih vіdnosin. Napriklad, from the budget-fіnansovіy sferі for Relief podatkіv yak FORMS viluchennya Chastain Pervin dohodіv sub'єktіv gospodaryuvannya i pratsyuyuchogo population realіzuyutsya osnovnі fіnansovі vіdnosini mіzh them i powers. Nadayuchi subsidії for virobnitstva okremih sotsіalno znachuschih tovarіv (produktіv harchuvannya, medichnih preparatіv toscho) fіnansovu pіdtrimku okremim Galuzo i pіdpriєmstvam, power note by realіzuє Especially in view fіnansovih vіdnosin tsіy sferі. So rank, fіnansovy mehanіzm in furrows virobnitstva suspіlnogo product vikonuє funktsії akumulyatsії fіnansovih resursіv, fіnansuvannya vitrat, stimulyuvannya that regulyuvannya.

In pіdsistemі fіnansіv sub'єktіv gospodaryuvannya fіnansovy mehanіzm proyavlyaєtsya in spіvvіdnoshennі okremih forms penny dohodіv i nagromadzhen, rozpodіlі pure pributku, vikoristannі koshtіv іz fondіv of companies.

In strukturі fіnansovogo mehanіzmu viokremlyuyut Mobile phone unit elementіv, yaky stanovlyat podatkovі rates opodatkuvannya base standards obov'yazkovogo rezervuvannya penny koshtіv, oblіkova rate Refinancing Loans, rіven normovanih vitrat. Tsі Elements chastіshe, nіzh INSHI, koriguyutsya s urahuvannyam іnteresіv sub'єktіv ekonomіchnih vіdnosin she Especially Economy. Fіnansovy mehanіzm mozhna taxes yak zastosuvannya Pevnyi fіnansovih metodіv, vazhelіv, stimulіv i sanktsіy, peredbachenih zakonodavcho-regulations s metoyu zdіysnennya rozpodіlu i pererozpodіlu GDP. Skladovі fіnansovogo mehanіzmu navedenі in Fig. 1.8.

For normal funktsіonuvannya fіnansovogo mehanіzmu neobhіdne yogo vіdpovіdne regulatory and legal zabezpechennya scho vklyuchaє peredusіm Konstitutsіyu Ukraine, chislennі laws, and takozh pіdza-konnі regulatory pravovі acti. Zakoni priymayutsya Supreme Radoyu Ukraine, Je obov'yazkovimi to vikonannya i toil vischu Yurydychna power schodo іnshih normative aktіv. Great significance in reglamentatsії fіnansovih vіdnosin toil: Gospodarsky Code of Ukraine, the Budget Code of Ukraine, and takozh law "About vlasnіst", "Pro opodatkuvannya system", "Pro pіdpriєmnitstvo". "About pіdpriєmstva in Ukraine" toscho.

Fig. 1.8. Skladovі fіnansovogo mehanіzmu

Pіdzakonnі regulatory pravovі acti priymayutsya Reigning competent authorities at osnovі dіyuchih zakonіv. Until such dokumentіv nalezhat: Decree of the President of Ukraine, has decided Kabіnetu Mіnіstrіv, іnstruktsії, punishable mіnіsterstv, mіzhnarodnі Treaty, ukladenі i ratifіkovanі Supreme Radoyu Ukraine, toscho.

In Suchasnyj minds vdoskonalennya fіnansovogo mehanіzmu vіdbuvaєtsya for those directly:

• polіpshennya minds rinkovih vіdnosin in Ukraїnі;

• zabezpechennya ratsіonalnih proportsіy rozpodіlu i pererozpodіlu vnutrіshnogo gross product;

• zabezpechennya neobhіdnih tempіv ekonomіchnogo zrostannya;

• NAUKOVO obґruntovane fіnansove planuvannya i prognozuvannya obsyagіv tsentralіzovanih i detsentralіzovanih fіnansovih resursіv, їh rozpodіlu i vikoristannya;

• pіdvischennya rezultativnostі fіnansovogo control;

• vdoskonalennya mehanіzmu dії fіnansovih vazhelіv, stimulіv i sanktsіy;

• zabezpechennya dostatnogo i regulatory legal funktsіonuvannya usogo fіnansovogo mehanіzmu.

Process rozpodіlu i pererozpodіlu viroblenogo in suspіlstvі vnutrіshnogo gross product zabezpechuєtsya іz zastosuvannyam method fіnansovogo planuvannya.

Fіnansove planuvannya - tse dіyalnіst іz skladannya planіv formuvannya, rozpodіlu i vikoristannya fіnansovih resursіv on rіvnі okremih sub'єktіv gospodaryuvannya, їh ob'єdnan, galuzevih structures teritorіalno-admіnіstrativnih odinits that Kraina in tsіlomu.

When vikonannі fіnansovih planіv vinikaє require at fіnansovomu operational upravlіnnі yak dіyalnostі, pov'yazanіy s neobhіdnіstyu vtruchannya rozpodіlchі in processes s metoyu lіkvіdatsії disproportsіy, podolannya nedolіkіv, svoєchasnogo pererozpodіlu koshtіv, zabezpechennya dosyagnennya zaplanovanih rezultatіv. Pid hour skladannya th vikonannya fіnansovih planіv and takozh on zakіnchennі Pevnyi perіodіv zdіysnyuєtsya fіnansovy control spryamovany on perevіrku pravilnostі vartіsnogo rozpodіlu i pererozpodіlu vnutrіshnogo gross product and takozh tsіlovogo vitrachannya koshtіv іz vіdpovіdnih fondіv.

Fіnansovy control Je neobhіdnoyu minds bezperebіynogo i postupovogo rozvitku Economy. Vіn Mauger Buti i Reigning vnutrіshnogospodarskim, by hour - poperednіm, precisely out that i zdіysnyuvatisya rіznimi methods (revіzіya, perevіrka, obstezhennya toscho)

(Div. Breather. 7).

Fіnansove zabezpechennya - tse formuvannya tsіlovih penny fondіv in dostatnomu rozmіrі that їh efektivnosti vikoristannya.

Some of the elements of basic fіnansovogo zabezpechennya sub'єktіv gospodarskoї dіyalnostі Je takі:

• samofіnansuvannya (vіdshkoduvannya vitrat on the main dіyalnіst that її rozvitok for rakhunok Vlasnyi Jerel);

• kredituvannya (nadannya koshtіv principles for povorotnostі, platnostі, strokovostі zabezpechenostі i);

• Budget fіnansuvannya (nadannya koshtіv s budget bezpovorotno ambush);

• orenda (lane transfer from koristuvannya on Pevnyi lines i for Pevnyi fee);

• іnvestuvannya (vkladannya koshtіv in Ti abo INSHI ob'єkti s metoyu otrimannya pributku abo sotsіalnogo efekta).

Fіnansove regulyuvannya - tse method fіnansovogo vplivu, pov'yazany іz regulyuvannyam ekonomіchnih protsesіv.

Osnovnі Elements fіnansovogo regulyuvannya takі:

• opodatkuvannya (viluchennya Chastain dohodіv of companies i population before the budget is the Reigning tsіlovih fondіv);

• byudzhetnі transfers (dotatsії, subsidії, subventsії).

Abi zatsіkaviti sub'єktіv gospodaryuvannya dosyagati rezultatіv maintained upstream, vikoristovuyutsya takі іnstrumenti, yak fіnansovі incentives. Before them nalezhat:

• zaohochuvalnі Fondi of companies, SSMSC utvoryuyutsya s pributku;

• Budget fіnansuvannya efektivnosti napryamіv rozvitku national Gospodarstwa (in addition chislі dotatsії pіdpriєmstvam, dіyalnіst yakih Got vazhlive value for the Economy);

• spetsіalnі fіnansovі pіlgi (podatkovі pіlgi, mozhlivіst zdіysniti priskorenu amortizatsіyu).

In fіnansovih іnstrumentah vazhlive Location posіdayut fіnansovі sanktsії yak osoblivі FORMS organіzatsії fіnansovih vіdnosin, poklikanі posiliti materіalnu vіdpovіdalnіst sub'єktіv gospodaryuvannya for vikonannya take zobov'yazan. In the minds Rinku role fіnansovih sanktsіy uniquely zrostaє. Nayposhirenіshimi s them i penі Je penalties.

Fіnansova polіtika realіzuєtsya zazvichay in kіlka etapіv:

• formuvannya NAUKOVO obґruntovanih kontseptsіy rozvitku fіnansіv on osnovі vivchennya vimog ekonomіchnih zakonіv, vsebіchnogo analіzu prospects udoskonalennya virobnitstva that potreb population;

• Basic viznachennya napryamіv vikoristannya fіnansіv perspektivі in that in the flow perіodі, tobto formuvannya strategії i fіnansovoї polіtiki tactics. On tsomu etapі vihodyachi s Delivered tsіley slіd urahovuvati mozhlivostі zbіlshennya that zmenshennya obsyagіv fіnansovih resursіv and takozh zovnіshnі, polіtichnі that ekonomіchnі chinniki;

• bezposerednі praktichnі dії, spryamovanі on dosyagnennya posed tsіley.

Zrozumіlo scho fіnansova polіtika pochinaє directly vplivati ​​on ekonomіku deprivation on the third etapі, ale Taqiy vpliv viznachaєtsya zmіstom dvoh poperednіh etapіv.

Fіnansovu polіtiku rozglyadayut perevazhno in Pevnyi hour perіodі: dovgostrokovomu (prospective) chi korotkostrokovomu (inline).

Flow fіnansova polіtika pov'yazana s operational regulyuvannyam lanok fіnansovoї system їh zbalansuvannyam i pіdtrimkoyu rіvnovagi mіzh them.

Promising fіnansova polіtika rozrahovana on trivaly perіod. Won Got zabezpechiti vikonannya strategіchnih zavdan large-scale, SSMSC potrebuyut great vitrat hour that kapіtalu. Strategіchnі zavdannya fіnansovoї polіtiki naychastіshe pov'yazuyut Zi structural zmіnami in fіnansovіy sistemі that fіnansovomu mehanіzmі zagalom.

Hours perіod fіnansovoї polіtiki viznachaє way to the second methodological її realіzatsії. їh regulіvny zmіst pov'yazany s Vibor one s troh mainly napryamіv fіnansovoї polіtiki: ekonomіchnogo rozvitku, stabіlіzatsії chi obmezhennya dіlovoї aktivnostі.

Zaznachenі eg zastosovuyut vіdpovіdno to specific sotsіalno-ekonomіchnih minds Kraina. Іz cutaneous varіantom pov'yazanі pevnі come in h realіzatsії fіnansovoї polіtiki.

Pid polіtikoyu ekonomіchnogo rozvitku rozumіyut fіnansovih zahodіv system spryamovanih on zbіlshennya factuality obsyagu natsіonalnogo gross product (GNP) is the pіdvischennya rіvnya zaynyatostі population.

Polіtika stabіlіzatsії - tse fіnansovih zahodіv system spryamovanih on utrimannya obsyagu Key infrastructure produktsії on dosyagnutomu in kraїnі rіvnі.

Polіtika obmezhennya dіlovoї aktivnostі - tse system strimuvalnih fіnansovih zahodіv, spryamovanih on znizhennya tempіv zrostannya real GDP obsyagu porіvnyano s dosyagnutimi. Uryadov zastosovuє Taku polіtiku in perіodi ekonomіchnogo pіdnesennya for dwellers zapobіgti krizі perevirobnitstva.

Rozglyanutі eg fіnansovoї polіtiki Je Main, ale not єdinimi in ekonomіchnіy nautsі. їh zastosuvannya deposits od Fazi ekonomіchnogo cycle that konkretnoї sotsіalno-ekonomіchnoї situatsії in kraїnі.

Fіnansovu polіtiku mozhna rozglyadati yak warehouses ekonomіchnoї polіtiki powers. її Location in sistemі zagalnoekonomіchnoї polіtiki Shown in Fig. 1.9.

Fig. 1.9. Zvyazok fіnansovoї polіtiki іz zagalnoekonomіchnoyu

Fіnansovu polіtiku rozglyadayut in furrows kon'yunkturnoї, mainly zavdannya yakoї - zabezpechuvati rіvnomіrny rozvitok Economy through zgladzhuvannya Oscillations in kon'yunkturnih processes for dosyagnennya zagalnoekonomіchnoї rіvnovagi.

Fіnansova polіtika, її structure mehanіzm zdіysnennya meta zavzhdi perebuvali in polі Zora naukovtsіv. Zhodna Ekonomichna school that Naukova teorіya not zalishili problemi fіnansіv pose uwagi. Ale th itself fіnansova polіtika vihodila s basic position is quiet chi іnshih ekonomіchnih teorіy. Rozglyanemo dokladnіshe osnovnі s them.

Vpershe sistematizovany analіz sovereign Gospodarstwa zdіysnili nіmetskі kameralіsti in HVP-XVIII art. Sered predstavnikіv tsієї ekonomіchnoї techії Varto zgadati background Dzhustі D., D. Becher, J. von Sonnenfels, SSMSC rozglyadali power yak ob'єkt planuvannya, vvazhayuchi planuvannya mainly funktsієyu upravlіnnya. Look kameralі-stіv viznachalisya togochasnimi іnstitutsіynimi minds for yakih power i people bezzaperechno pіdporyadkuvalis absolyutnіy vladі pravitelіv. Tsya Vlad obmezhuvalasya deprivation nadannyam population mozhlivostі mіgratsії, pov'yazanoї s Neznachny vitratami, oskіlki on teritorії kolishnoї Nіmechchini rozmіschuvalosya bagato smallest in powers.

Zavdannya kameralіstіv polyagalo in konsultuvannі mіstsevih pravitelіv (monarhіv, feodalіv) i rozrobtsі fіnansovo-polіtichnih zahodіv pіdvischennya їhnogo DOBROBUT. Oskіlki pravitelі of Namangan will win podatki Zi svoїh volodіn, kameralіsti poklikanі boule poyasnyuvati, scho at vikoristannі podatkovih Jerel dotsіlno keruvatis іdeєyu zberezhennya potentsіalu dovgostrokovogo ekonomіchnogo rozvitku. This rozvitku mozhna Bulo dosyagti, stimulyuyuchi mіgratsіyu population Shlyakhov pіlgovoї podatkovoї polіtiki scho spriyalo rozshirennyu bazi opodatkuvannya. In dovgostrokovomu perіodі zavdyaki takіy polіtitsі mozhna Bulo win a bіlshe podatkovih nadhodzhen, nіzh at odnorazovіy konfіskatsії Lane gromadyan. Kameralіsti obstoyuvali іdeyu scho derzhavnі vidatki toil Buti іnstrumentom stimulyuvannya ekonomіchnogo rozvitku, napriklad spryamovuvatisya on stvorennya іnfrastrukturi, scho away in spriyalo b zbіlshennyu Reigning dohodіv.

At that Velikobritanії Frantsії mіgratsіya Bula Zi pov'yazana digit іndivіdualnimi vitratami. Yak naslіdok, zlovzhivannya Vlady Tsikh kraїnah peretvorilosya on Reigning problem. Zgoda gromadyani vіdstoyali svoє parlamentske voting rights scho Vlad pomіtno obmezhilo verhіv in sferі fіskalnoї ekspluatatsії population. Tsі ramkovі іnstitutsіonalnі minds vіdobrazhenі in іdeyah rannіh klasikіv polіtichnoї ekonomії XVIII-XIX Art. Vіddayuchi nalezhne traditsіyam, stink puts up nedovіroyu s powers, but vihodyachi s nayavnih at that hour parlamentskih garantіy not vvazhali for potrіbne rozvivati ​​nova teorіyu powers. Look їhnі boule spryamovanі nasampered to market analysis, not to powers [35].

Vidatnim predstavnikom іdey klasychnoji school CCB A. Smіt. Vіn stverdzhuvav scho "Vilna gras rinkovih forces" (the principle of laisser faire) Je naypriynyatnіshim, nayefektivnіshim for Economy. Vіdpovіdno to teorії klasikіv fіnansovі resources slіd spryamovuvati viklyuchno on vikonannya zagalnoderzhavnih zavdan: Kraina defense; sudochinstvo; pіdtrimannya suspіlnogo order; stvorennya suspіlnoї іnfrastrukturi; scope osvіti toscho. Usa Tse Got spriyati rozvitku rinkovih minds ekonomіchnomu rozvitku Kraina i pіdvischennyu rіvnya DOBROBUT її population.

We Got Power sferі opodatkuvannya keruvatisya principle vіdpovіdnostі mehanіzmu styagnennya podatkіv rinkovim minds. Nadannya okremim іndivіdam Reigning poslug Got fіnansuvatisya through the system zborіv i platezhіv vіdpovіdno to Vigoda, otrimuvanih gromadyanami. Vitrati, pov'yazanі Zi spozhivannyam zvichaynih tovarіv that nadannyam poslug, toil pokrivati ​​gromadyani vіdpovіdno to їh platospromozhnostі. Schopravda at Dumka A. Smіta, rіven platospromozhnostі pіdvischuєtsya proportsіyno korisnostі Reigning poslug (napriklad, Kraina defense). Derzhavnі vidatki, pіdvischuyuchi rіven dohodіv in PRIVATE sektorі Economy, team itself viznachayut korisnіst Reigning poslug. Tom zgіdno іz tverdzhennyami A. Smіta, opodatkuvannya the principle platospromozhnostі transformuєtsya in opodatkuvannya for korisnіstyu (ekvіvalentnostі principle).

Vidatny predstavnik klasychnoji polіtichnoї ekonomії D. Rіkardo in pratsі "Fundamentals polіtichnoї ekonomії that opodatkuvannya" bagato uwagi pridіliv problems formuvannya Reigning dohodіv, zokrema fіnansuvannyu Reigning vidatkіv for rakhunok i podatkovih pozichkovih resursіv, sferі poshirennya podatkіv in furrows teorії rozpodіlu dohodіv.

In drugіy polovinі XIX century. Before school klasychnoji polіtichnoї ekonomії priєdnalasya neoklasichna techіya. її predstavniki vvazhali scho vartіst product and otzhe, i yogo tsіnu neobhіdno rozrahovuvati vihodyachi s not vikoristanogo on virobnitstvo tsogo product pratsі factor of yak vimagali Classics (teorіya trudovoї vartostі Marx) and vihodyachi іz sub'єktivnoї korisnostі, dressing ' yazanoї іz spozhivannyam tsogo product (teorіya granichnoї korisnostі). Tsya teorіya іstotno vplinula away on rozvitok svіtovoї fіnansovoї science. Poperednikom novoї ekonomіchnoї techії slіd nazvati nasampered J. Mіllya. Vіn visunuv tezu about opodatkuvannya the principle platospromozhnostі, zgіdno s yakoyu gromadyani toil obkladatisya so dwellers Cutaneous s them nіs sumіrny s yogo income podatkovih tyagar, tobto dotrimuvalas Umov vtrati odnakovoї korisnostі. J. Prote. Mіll not direct chіtkogo Explanation ponyattya vtrati korisnostі.

Vidatnim predstavnikom neoklasichnoї school CCB A. Marshall. On osnovі modelі popitu i Offers A. Marshall vivіv gіpotezu about vpliv zmіni podatkovih rates on rіven tsіn that obsyagіv Offers product at the market. Tsya teorіya spriyala away rozvitku teorії opodatkuvannya for ekonomіkoyu Dobrobut i teorії perekladennya podatkovih tyagarya.

Duzhe vazhlivy vnesok in rozvitok fіnansovoї science Zroby A. Pіgu - zasnovnik Nadzvychaina sytuatsia vazhlivoї for suchasnoї fіnansovoї science kontseptsії zovnіshnіh (pobіchnih) efektіv. In sproschenomu viglyadі The basic іdeya kontseptsії A. Pіgu polyagaє in fact scho zovnіshnі efekta vinikayut, Yakscho virobnitstvo chi spozhivannya іndivіdom Pevnyi good pov'yazane s abo POSITIVE NEGATIVE pobіchnim vplivom on tretіh osіb.

Глибока економічна криза 1929-1933 рр., що відома під назвою "Велика депресія", зумовила появу інших економічних концепцій щодо економічної політики взагалі та фінансової зокрема, а також щодо ролі держави у фінансовій політиці. Виникає економічна теорія Дж. Кейнса, яку називають "кризовою", адже в ній економіка розглядається у фазі депресії (спаду виробництва) і високого рівня безробіття.

На думку Дж. Кейнса, у ринковій економіці відсутній механізм саморегуляції, що забезпечив би її вихід з кризи. У цій теорії Дж. Кейнс віддав належне фінансовій політиці та інструментам її здійснення. В основу теорії вчений поклав ідею про державне регулювання економіки через зміну статей державного бюджету. Таким чином, державний бюджет у цій теорії вважався найважливішим інструментом державної політики. Рекомендації Дж. Кейнса щодо фінансової політики стосувалися:

• податкових ставок, які вчений пропонував державі підвищувати і за рахунок залучених коштів фінансувати нерентабельні підприємства. Це мало б сприяти зменшенню рівня безробіття та зниженню соціального напруження в суспільстві;

• державних витрат (державні закупівлі й трансфертні платежі), які, на думку Дж. Кейнса, стимулюють сукупний попит. Це витрати на оборону, будівництво та утримання доріг, наукових центрів тощо.

Таким чином, державні закупівлі сприяють формуванню національного доходу, що розширює попит на товари, а сукупний попит, у свою чергу, стимулює сукупну пропозицію.

Державні закупівлі приводять до перерозподілу ресурсів від приватного споживання товарів до суспільного, вони дають громадянам можливість користуватися суспільними товарами.

Підвищення державних витрат зумовлює збільшення дефіциту державного бюджету. Але сам дефіцит розглядається як чинник підвищення сукупного попиту і виробництва. Крім того, прихильники цього напряму визнавали дію так званого ефекту мультиплікатора.

Кейнсіанська модель регулювання економіки передбачає широке використання бюджетно-фінансових та кредитно-фінансових регуляторів для стабілізації економічної кон'юнктури, послаблення циклічних коливань, підвищення і підтримання високого рівня зайнятості.

Модель Дж. Кейнса була покладена в основу економічної політики держав з розвиненою економікою понад два післявоєнних десятиріччя. Проте на початку 70-х років XX ст. спостерігається невідповідність між можливостями державного регулювання і об'єктивними умовами, що складалися. Насамперед почали різко знижуватися темпи економічного розвитку. Кейнсіанська ж модель розрахована лише для умов високих темпів збільшення ВВП і національного доходу. Саме такі умови уможливлюють перерозподіл через бюджет національного доходу та ВВП, який при цьому негативно не позначався на процесі нагромадження капіталу.

Застосування в економічній політиці кейнсіанських методів і рекомендацій виходу з кризи в цей період тільки посилювало інфляцію. Під дією постійних криз кардинально перебудувалася система державного регулювання.

Видатним представником кейнсіанської течії був А. Лернер, який висунув концепцію "функціональних фінансів". Суть її полягає в тому, що, по-перше, метою оподаткування не повинна бути лише акумуляція ресурсів, а по-друге, державні видатки не повинні орієнтуватися на рівень податкових надходжень. Згідно з цією концепцією бюджетний дефіцит слід покривати за рахунок податкових або емісійних ресурсів. Згодом ця концепція сприймалася вже як утопія, оскільки в довгостроковому періоді майже неможливо було підтримувати повну зайнятість населення, дозуючи державні доходи і видатки. Разом з правилами збалансованості бюджету змінилися й інституціональні умови: пріоритет інтересів індивідів і груп почав домінувати над інтересами держави. Завдяки цьому стали можливими "видатки, незалежні від доходів", що значно вплинуло на поведінку індивідів як у державному секторі, так і на ринку.

Зміна економічної кон'юнктури потребувала нових ідей щодо державної політики у сфері фінансів. Після Другої світової війни з'явилося багато наукових теорій щодо фінансів та фінансової політики. Наведемо найважливіші з них:

• теорія суспільних благ (Р. Масгрейв (1959), Р. Самуельсон (1954), Е. Кларк (1971), Т. Гроувз (1973));

• теорія державних підприємств (В. Баумоль (1970), Д. Бредфорд (1970));

• економічна теорія конституції та правил прийняття рішень (Дж. Б'юкенен (1962), Г. Туллок (1962), К. Ерроу (1963));

• економічна теорія демократії (А. Даунза (1957), У. Нордхауз (1975), Б. Фрей (1976));

• теорія оптимального оподаткування (Дж. Мілль, А. Маршалл, П. Даймонд);

• теорія сфери поширення податків (А. Гарбергер (1962));

• неоконсервативна теорія (М. Фрідмен, В. Ойкен, Е. Маленбо, Л. Столерю).

Охарактеризуємо кожну із зазначених теорій.

У теорії суспільних благ значну увагу було приділено властивостям суспільних благ і були запропоновані умови визначення оптимального обсягу їх пропозиції. Пізніше був розроблений механізм реалізації преференцій індивідами за рахунок співгромадян. Проте через негативні зовнішні ефекти вони змушені були сплачувати державі спеціальний податок. За таких обставин вже можна було не приховувати свої преференції, хоча залишались інші проблеми, наприклад збалансованість бюджету. Так, у стані рівноваги податкові надходження можуть перевищувати видатки.

Надзвичайно близькою до розглянутої є теорія державних підприємств. Ця теорія базується на так званому правилі ціни за граничними витратами, згідно з яким ціни на продукцію державних підприємств повинні узгоджуватись із граничними витратами. У такому разі буде витриманий критерій рівності між платежами індивідів та отримуваними ними державними послугами, а отже, діятиме принцип еквівалентності.

Автори економічної теорії конституції та правил прийняття рішень перенесли теорію одностайності на економіко-політичний рівень, взявши за вихідний пункт дослідження переваги й труднощі, пов'язані із застосуванням існуючих правил прийняття рішень. Умови одностайності спонукають учасників процесу ухвалення рішення про суспільний проект так довго дискутувати і так модифікувати інструменти його фінансування, щоб було досягнуто одностайності. При цьому можуть "виникнути" такі рішення, про які навіть ніхто й гадки не мав перед початком обговорення. Звичайно, з огляду на можливість стратегічної поведінки учасників голосування одностайність досягається не завжди. Тому неможливо не порушити принцип повної одностайності. На практиці, як правило, обмежуються умовою часткової одностайності, наприклад при досягненні 75, 80 або 90 % голосів. Лише за умови єдності інтересів користувачів державних послуг, носіїв рішень і платників податків відповідальні за прийняття рішень об'єктивно враховуватимуть усі за і проти.

Особливість економічної теорії демократії полягає в тому, що в ній встановлюється чіткий взаємозв'язок інститутів демократії та фінансової політики уряду. Політики задовольняють преференції груп виборців не тому, що вважають їх пріоритетними, а лише через прагнення до влади. За певних умов виборець, який займає середню позицію, впливає на процес виборів і фінансову політику уряду.

Теорія оптимального оподаткування привела вчених до дуже цікавих результатів щодо теорії оподаткування. Зокрема, у ній розглядається випадок, коли при запланованій певній сумі податкових доходів вирішується питання про оптимальний розподіл тягаря оподаткування між окремими благами, факторами виробництва або індивідами. Однак її висновки дещо абстрактні, оскільки не враховують можливості впливу правил оподаткування на політику уряду у сфері видатків.

У теорії сфери поширення податків досліджувалося, хто ж реально несе тягар оподаткування. У середині 60-х років XX ст. було досліджено проблему сфери поширення податків у межах моделі загальної рівноваги. Об'єктом цих досліджень був вплив ефектів доходу та заміщення при стягненні акцизів чи податків на фактори виробництва, а також сфера їх поширення.

Неоконсервативна теорія базувалася на основних концепціях неокласичного напряму. Трансформація моделі державного регулювання полягала у відмові від впливу на сукупний попит. Акцент був перенесений на сукупну пропозицію і використання непрямих методів впливу на нього.

З кінця 70-х років провідні країни світу (Великобританія, США, Німеччина) скоригували стратегію своєї фінансової політики відповідно до вимог неоконсервативного підходу. Останній дістав назву теорії пропозиції. Ця теорія базувалася на таких засадах:

• реприватизація державної власності;

• посилення ринкового механізму конкуренції;

• всебічне стимулювання підприємницької діяльності;

• визнання підприємця стратегічним суб'єктом економіки, що заслуговує на всебічну допомогу і захист з боку держави.

Політика підтримки пропозиції дала змогу країнам, що здійснюють її, запобігти спаду виробництва, зростанню безробіття, а також визначити шлях їх подальшого розвитку.

Як бачимо, прихильники розглядуваної концепції визнають за потрібне відтворити класичний механізм взаємодії ринкових суб'єктів, свободу приватного підприємництва. Економічна політика, що базується на неоконсервативній моделі, пов'язує економічне зростання з нагромадженням капіталу (тобто економічне зростання розглядається як функція від збільшення капіталу). Цього можна досягти за рахунок двох джерел: власних коштів (тобто капіталізації частини прибутку) і запозичених коштів (кредитів).

Згідно з цією теорією політика держави має забезпечити умови для нагромадження капіталу і підвищення продуктивності праці. Цьому перешкоджають високий рівень податків і інфляція.

Високий рівень податків обмежує капіталовкладення, а інфляція призводить до подорожчання кредитів, що ускладнює фінансування розвитку економіки. Тому неоконсерватори пропонують вживати антиінфляційних заходів, використовуючи рекомендації монетарис-тів і надаючи податкові пільги підприємницькому сектору. У бюджетній політиці зниження податкових ставок призведе до скорочення дохідної частини бюджету та збільшення його дефіциту. Тому подальшими заходами цієї політики є скорочення державних витрат, відмова від використання бюджету як інструменту впливу на попит і від здійснення широкомасштабних соціальних програм. Далі необхідно ліквідувати регламентації цін та заробітної плати, пом'якшити анти-монопольне законодавство. У неоконсервативній моделі держава лише опосередковано може впливати на економіку. Центральна ж роль у реалізації політики економічного розвитку країни належить ринковому механізму.

Зв'язок між зазначеними теоріями, які доповнюють одна одну, можна подати графічно, абстрагуючись від конкретної диференціації тих чи інших течій (рис. 1.10).

Теорії, подані в нижній частині рис. 1.10, формують окремі сегменти фінансової науки. При цьому їх можна зобразити у вигляді двох базових блоків: в одному містяться теорії, що досліджують процес прийняття колективних рішень у державі, у другому — теорії, що базуються на економіці добробуту. У першому випадку йдеться про фінансову науку, орієнтовану на суспільний вибір, у другому випадку — на економіку добробуту. Але незважаючи на це в обох напрямах фінансової науки до об'єкта аналізу застосовується модель економічно раціональної поведінки індивіда (хоча з різним ступенем послідовності). Саме цим вони й відрізняються від "старих" наукових концепцій, у яких не так явно використовувалась ця модель.

Fig. 1.10. Економічні школи і теорії, на яких базується фінансова політика

Дещо по-різному оцінюється в обох напрямах фінансової науки діяльність держави. У фінансовій науці, орієнтованій на економіку добробуту, як правило, обстоюється думка про те, що цілі державної діяльності визначені функціями соціального добробуту. У фінансовій науці, що орієнтована на суспільний вибір, надається можливість використання цих функцій як основних засад діяльності держави. Вони вважаються нереальними. Замість функцій соціального добробуту в теорії суспільного вибору на перший план висуваються інституції. Механізм функціонування держави в ній досліджується в комплексі з іншими, альтернативними інституціями. На відміну від цього у фінансовій науці економіки добробуту інституції відіграють другорядну роль.

Останніми роками актуальність проблеми державної фінансової політики значно підвищилась, особливо у країнах з так званою перехідною економікою, зокрема в Україні.

Вітчизняна фінансова наука вже має певні здобутки в дослідженні окремих аспектів функціонування фінансів, наприклад з проблем фондового ринку і фінансового менеджменту. Однак в Україні майже не здійснюються наукові дослідження з теоретичних проблем функціонування фінансів у країнах з ринковою економікою. Більшість наукових досліджень у сфері фінансів та фінансової політики належить західним ученим. Визнаними її авторитетами вважаються С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі, С. Брю.

Фінансова політика в Україні є важливою складовою економічної стратегії перебудови економіки країни. Тому крім основних її завдань (визначених раніше) слід визначити й специфічні:

• впровадження ринкових відносин, створення умов для їх розвитку;

• оздоровлення грошово-кредитної системи;

• ефективна підтримка процесів роздержавлення та приватизації;

• допомога у здійсненні антимонопольної політики;

• формування повноцінного фінансового ринку;

• удосконалення податкової системи;

• ліквідація бюджетного дефіциту;

• подолання кризи державної неплатоспроможності;

• перехід до нових умов фінансування економіки та формування ефективної структури економіки. На жаль, розв'язання цієї проблеми пов'язане з неминучим закриттям низки підприємств, а можливо, і ліквідацією галузей;

• створення ефективної системи соціальної підтримки.

Як свідчить досвід країн, де вже встановилися ринкові відносини, трансформація економіки України пов'язана з певними труднощами. Процес трансформації охоплює щонайменше три фази: критичну; становлення ринкових відносин; структурного коригування (коли під впливом ринкових сил змінюється характер виробництва та зайнятості).

Фази різняться тривалістю і кожна потребує відповідної фінансової політики.

Першу фазу, що характеризується фінансовою кризою, гіперінфляцією, катастрофічним спадом виробництва, нестачею товарів першої необхідності, Україна вже пережила. Нині країна переживає другу фазу, тобто становлення ринкових відносин. Ця фаза базується на таких основних принципах: економічної свободи; приватної власності; комерціалізації економічних відносин. Останнє пов'язане з можливістю брати на себе певні юридичні зобов'язання (право купувати, продавати тощо).

Як бачимо, в Україні вже існує правове поле функціонування приватної власності. Оскільки держава втратила значну частину свого майна, більшість економічних рішень юридичних і фізичних осіб є їх свідомим вибором, а не наслідком диктату. Усуваються перешкоди для економічних свобод, конкуренції, ліквідовано ціновий контроль, з'явилася можливість розвитку традиційно ринкових структур, таких як валютні, фондові, товарні біржі. Усуваються бар'єри для міжнародної торгівлі та валютних операцій, створюється правова база ринкових відносин.

Третя фаза ринкових реформ в Україні, як свідчить досвід інших країн, є бажаною перспективою. її початок означатиме певні досягнення у здійсненні ринкових реформ.

Фінансова політика в Україні формувалася під впливом конкретних економічних реалій і вже сама по собі є предметом дослідження її переваг і недоліків, методів та інструментів здійснення. Так, на початку економічних реформ (1993 р.) в Україні інфляція досягла рекордного рівня (понад 1000 % на рік). У такій ситуації фінансова політика повинна була спрямовуватися на зниження темпів інфляції та стабілізацію грошового обігу у країні. Окремі економісти вважали, що інфляція в Україні була спричинена нестачею товарів, а не надлишком грошей в обігу. Але навіть у період значних спадів економіки обсяг річного виробництва в Україні не зменшувався на величину інфляційних відсотків. Таким чином, інфляція була спричинена значним збільшенням грошової маси.

Збільшення грошової маси призвело до того, що підприємства і приватні особи дістали можливість пропонувати більшу кількість грошей за товари, стимулюючи, таким чином, підвищенняцін. У більшості країн процес грошової емісії контролює і регулює центральний банк (в Україні — Національний банк). Національний банк України вжив низку невиважених заходів, що й спричинили спочатку галопуючу, а згодом гіперінфляцію. На той час НБУ видав багато кредитів як комерційним банкам, так і уряду, який за рахунок цих коштів фінансував дефіцит державного бюджету і впливав на інші державні заходи. Наслідки такої політики для України були катастрофічними. Економіка країни практично перейшла на бартерні угоди або ж здійснювала розрахунки в іноземній валюті. Процес доларизації країни унеможливив здійснення в цей період ефективної фінансової політики.

Як відомо, перевищення річного рівня інфляції 20 % унеможливлює нормальне функціонування економіки.

Більшість західних і вітчизняних економістів вважають інфляцію бюджетним явищем. Це означає, що висока інфляція, як правило, є наслідком неплатоспроможності уряду, якому для сплати рахунків не вистачає податкових надходжень до бюджету. У такій ситуації згідно з класичною схемою уряд звертається за позиками до центрального банку, а це, у свою чергу, спричинює високі темпи інфляції. Таким чином, ліквідація неплатоспроможності уряду в умовах інфляції є найважливішим завданням фінансової політики країни. Практично в кожній програмі стабілізації економіки прогнозується скорочення бюджетного дефіциту. Як правило, в успішних стабілізуючих фінансових програмах передбачається, з одного боку, скорочення урядових видатків, з іншого — збільшення податків.

Істотно знизити бюджетний дефіцит можна за рахунок зменшення державних субсидій, хоча такі заходи спричинюють соціальне напруження в суспільстві. До інструментів стабілізації належить також відмова від фінансування бюджетного дефіциту за рахунок позик центрального банку як емісійного джерела.

Правильний напрям фінансової політики гарантує надійність виконання обраної загальноекономічної стратегії і тактики.

Вжиття заходів фінансової політики по-різному сприймається в суспільстві. Так, підвищення податків вкрай непопулярне. Проте якщо при цьому збільшити видатки на соціальні потреби (допомогу пенсіонерам, малозабезпеченим тощо), можна послабити негативну реакцію громадян.

За останні п'ятнадцять років багато країн продемонстрували приклади успішного здійснення стабілізуючої фінансової політики: Ізраїль (1985 р.), Мексика (1987 р.), Польща (1990 р.), Естонія (1992 р.).

З необхідністю здійснення такої політики зіткнулися й окремі країни Західної Європи (Італія, Португалія, Великобританія). Вжиття стабілізуючих заходів фінансової політики свідчить про те, що найбільшим випробуванням для країн, що здійснюють таку політику, є боротьба із зростаючим рівнем безробіття і необхідність скорочення бюджетних субсидій. Жорсткий контроль за грошовою масою спричинює банкрутство низки підприємств.

Нині в Україні основне завдання фінансової політики полягає у відновленні кредитоспроможності держави. Кредитоспроможному уряду, як правило, неважко знайти кредиторів, крім того, він може також продати свої боргові зобов'язання як на внутрішньому ринку (населенню, банкам, підприємствам), так і на міжнародному ринку капіталу. Наприклад, уряд США регулярно продає векселі державної скарбниці японським інвесторам. Останні, таким чином, допомагають американському урядові сплатити борги, не вдаючись до нової грошової емісії.

Уряд України не може зараз позичати великі суми грошей як на внутрішньому ринку у вітчизняних інвесторів, так і на зовнішньому ринку. Здебільшого це пояснюється браком довіри, хоча останнім часом спостерігається тенденція підвищення довіри з боку кредиторів. Про це свідчить, зокрема, неодноразове успішне розміщення за кордоном урядом України єврооблігацій.

Крім того, фінансова політика має сприяти створенню ефективної системи соціального захисту населення та соціальних гарантій, насамперед через трансфертні платежі бюджету. Останні перерозподіляють податкові доходи, отримані від суб'єктів оподаткування, на користь тих, хто найбільше потребує державної допомоги (діти, безробітні, інваліди, малозабезпечені).

Через фінансову політику виконуються такі функції державної політики, як створення умов для розвитку сільського господарства, зв'язку, транспорту, підтримка соціальних програм (освіти, охорони здоров'я, наукових досліджень тощо), оборони.

Правильно вибрана стратегія фінансової політики визначає реалізацію всіх економічних і соціальних зрушень у країні.

Отже, фінансова політика — це дієвий інструмент впливу на всі аспекти соціально-економічного життя у країні. Використання її інструментів дає змогу подолати будь-які труднощі. Але при цьому необхідно дотримуватися певних принципів її впровадження: послідовності; визначеності; доцільності; продуманості; виваженості кожного напряму її дії.