home Culturology Culturology - Gritsenko TB

Culturology - Gritsenko TB

4.3 Ellinistic culture

(323-30 r. BCE) pass under the sign of the crisis of traditional antiquity and wide-scale cultural zdobutkiv far beyond the boundaries. The reign of the Magnificent Empire of Alexander of Macedon and the advancement of the imperial monarchy made it possible for the all-embracing antiquarian cultures to descend immediately. Afiņi peretvoyuyutsya on svyeridny "museum" of the values ​​of the ancient svitu, and pershist to go on to the cultural centers of the region - Olexandria Єgipetskoi z її well-known bibliotekoyu at Museioni ("Temple of the Muz"), Antiochia, Selevkії, Pergamu - zbudovanyh for the regular plan of the Velyonensky Mіstі hundreds of thousands of різноплемінних Residents.

Significance of social processes, they were called up to the establishment of the Hellenistic Holy Land, a field in the tranquil one-economy economy for ethnic national cultures. The seclusion of the Power-Polis was reshaped by the appearance of the city, and by the greatness of the Empire. Vinic type of individual, national for the walks, ale vihovanogo gretskoyu movoyu on dosyagnennyh gatskoi culture, yaku nazivati ​​ellin sang.

Відмінними рисами елліністичної культури були syncretism, cosmopolitanism, indivisualism, and that transference of natural-mathematical and technical sciences over the humanities.

Змінилися і релігійні уявлення греків. Traditional forms of reformation, podednavshis zі skіdnimi religіynimim traditions, gave rise to new forms. The exhaustion of the gods of the Greek pantheon was widened, and the ancient divinity deities. Deykі kul'ti, (napriklad, culti Іsіdi and Kibeli) the Greeks have crossed the Mayzes with nezminnimi, tilki have changed Ісіду to Demetra, and Кібелу на Афродіту чи Артеміду. Novius cult of Serapis in the Hellenistic Єhypt - the Memorial of the Osiris-Apis with the Greek gods Zeus, Hades and that Asclepius. The order with the mass cults is to be performed and the activities of the uni-versal deities, but also to the functions of the subordinate functions of the local gods of the peoples. Чільне місце в культурі еллінізму посідає cult of Zeus Gipsist (Naivischogo), scho ototozhnyuvavsya v fіnіkіyskim Vaalmi, Ігипетський Амоном, Вавилонський Белом, уудейським Ягве та багатьом іншим. Not menshogo poshirennya nabuvaє vіdrogeny cult of Dionis. Tendency before the universalization of the reincarnation of the world is the prologue to the monotheism of Maybut.

Ellnistichna spiritual atmosphere of social and psychological nestablilnosti breeds demand in rіznomannіnih містичних ceremonies, віру in magію, astrology, поширення містерій. It is necessary to introduce traditional glybocism, imparted the role of ekstazu in the ritualistic cult of the royal family.

Елліністичний період позначитьсяся несченим досі розквітом науки, яка виділилася з філософії. Її centers became established Alexander Makedonsky mista, nasampered capital of the Hellenistic Kingdom of Alexander, named yogi honor. Alexander Museion became a scientific center in the anatomical theaters, observatories, zoos, botanic gardens, naibilshoyu on the hour of the year. Scientists, they were pratsyuvali here, buli on utriannnyi power. The material basis of the science-related activities was growing up with the patronage of philanthropy.

Before nauchnikov nadbane ellinistichnie epoch nalezhit vidatna pratsya Evklida "Cobra" - a synthesis of mathematical knowledge of the ancient world, the robot Arkhimed Syrakuszky of the problems of mathematics and physics, that of trigonometry Apollonius z Pergi ta іn. Walk Alexander Makedonsky, zi his side, stimulated rozvitok astronomical geography. Znayomstvo z Vavilonskim astronomical centers zyvilo tsilu low science svidkrittiv. So, Aristarkh Samosky, hanging the hypothesis of gelocentrism, became the first in the astronomical zodiac for Budov's bruised system, Yeratosthenes dyshov before the wisnoku about kulastnist Zemlі і dokit vimіrjav dovzhinu її kola, Dіkearkh folding map svitu virahuvav visota bugatokh гір Греції. The nature of that people has been enlarged. Aristophanes z Vіzantії having created systematizations of the zooologicheskikh znan, theophrastus - botanichnyh, Callimakh uklav catalog ptahiv. Zavshyaki anatomіchnim дослідженням відбувалося has accumulated medical knowledge.

Podalshogo rozvitku nabuvaє історична science. Formulyutsya two types of historical documents, nasampered, memoirs, scho bisse skidalasya on the prose artist. Roshrakhovana to the emotion reaction of the reading, the von of the zhdebilshogo vihvalyala osobisti merit mozhnladtsiv. Цеp праці Каллісфена about Alexander of Macedon, Clitarch Alexander, Felaha. At the same hour, the light of the day is due to the exact location of the historical sites, the robot of Ptolemy І, Ієроніма з Кардії, а також автора "Загальної історії" Полібія. Історична література епоінізму доповнюється також греко-мовними історіями інших народів. The purpose of the history of Egypt is written by the Greek historian Manetho, the Babylon of the Berossos, the Greek overriding of the Eurasian P'yatiknizhja (Latin Septuagint, tombo relocation of the saints of the twenties, tombs for the king of the Ptolemaic dynasty). Usse tse svidchit pro provіdnu role gattskoi moi i kul'tury tih chasiv.

We will add to the extensions of the Hellenistic culture of the boulevard of the field of Greek philology. Зберігання in Александрійськіці бібліотеці величезної кількості текстів required not just the classification of the catalog, but the bibliographic descriptions, criticism, the installation of the author's editorial board, grammatical commentaries, the authorship of that hour written text. The foundations of the Greek phylology were sacrificed by Zenodot Efesky, Aristarkh Vіzantіyski ta іn. Uchen Aristarkha Dionisy Frakіyskiy uklav pershu gramatik gottskoi movi. In Aleksandrіs'kі bіblіоteці також були зроблені коментарі до творів Гомера, Гесіода th zagalom up to Грецької поезії. In the ІІ century. To. Was formulated phylologichnaja school at Pergamskij biblioteci, yaka vivchala gatzku oratorku ta fіlofsku prose.

Typical rice of the Hellenistic Mystetta of the Bulls is svitskist, pathetika and entertainments to the themes that have been provoked. Докорінних змін has learned література. Traditional genres of classical literatures came, Mayzhe znikli tragedy that oratorka literature. The travels to peretovyyetsya on misterstvo for obrazhny, zadovolnyayuchi nahili vysokontelektualnoy елиіти. Authors of the poetic creatives will flatter the uchnі-phylologists, to introduce the trend of the classical phrases of the Greek epic, panegyrichnyi travel. Tsevory Apoloniya Rodosky , Kallimaha t lirichnogo poeta Feokrita Sirakuz'kogo - the bearer of the bucolic (sylskoї) ідилії. At the same hour of relish the wide vistas the population jasparovo vidbivali mim and comedy. Vidatnim predstavnikom "novyy atticnoi" comedy buv Menander, which in all the realistic views of the elite literature zoserediysya vobedobzhennyi real zhittya, characteristic characters, stvoonyuchi sravozhnu komedіy character. Загалом елліністичній літературі притаманні аполітизм, pedantry, erotica, in the basis of the plot pokladena zaplutana intrigue. Відійшовши від great social problems, вона залиблюється у внутрішній світ та інтимні переживання людини.

In the era of the epoch, trivia is the development of architecture, sculpture and painting. Vidatnymi pam'yatnikami arhitekturnogo misterstva buli nasampered kul'tov sporudi - temple Artemidi in Ephesus , zbudovany na mіstsі seleny at 356 r. To. Gerostratom, the Temple of Apollo in the Domes near the Island, the shrine-tomb of the Tsar Karі Mavsola in Galikarnnas, monumental pastures - Zeus ta Afini in Pergamy, Gyorona in Syracuse. Podalshogo rozvitku nabuvaє mistobuduvannya, with the butt of the steel of the Novogobudovany city Alexander, Antiochia, Pergamum and the capital city of Veliki centri ellinisticheskogo svitu. For the time, the architect himself was dragged into the life of the plan for a system of Moscow zabudovi, rozbolenu in V st. To. Arhitektormom z Miletu Hippodamom. Stevoryetsya mіske sredovischne, yakе nevertheless zadovolnyaє yak vimogu zruchnostі, so iі the laws of estetics. Bagato respects nadaetsya zhitlovomu that tsivilnogo budivnitsvu. Keruuchis the Greek arhitekturnimi standards zodchі ellinisticheski ehpohi pereinyali pritamannu Shodi monumentalnist ta rokkish, scho vyyavilsya yak rozmіryakh, grandiziosnost budivel, so i in pishnosti sculptural decor.

In ellinstichnіy sculpture peretazhaet patetichny style, sho vіdpovіdaє novim Risam arhіteturi, ale pіvіvnyano з класичною скульптурою мистцький рівень її дещо нижчий. Vinikayut novy osseyredki rozvitku sculpture. Antichnih maystrіv доповнювали скульптори Пергама, Александрії, Родосу та Антіохії. Елліністичне мистецтво вдається до інших об'ємів та засобів виразності. The order in the classic pictures is that the gigantomania is the sculptural miniature. Clasic characters get to the sculptural paintings "gigantomahії" - the battle of gods, sculptural groups, genre scenes and erotic subjects. A sculptural portrait is to be shown.

The middle of the hourly mitzvies were agreed upon by the well-known sculptor Lisop: Єvtekhіd Sіkіonskiy, having created the sculptural group "Tyhe" (the goddess of the dowry), Харес із Лінда - the author of the gigant bronze sculpture of the god Gelios on the island of Rhodes - the Kolos of Rhodes, Seven wonders of svietu.

Nayvidomish pam'yatniki patetichnogo monumentalizmu - tse sculptural grupi at the front of the temple of Samofrakії that monumental frieze of the Vele Pensky Parhamskogo vіvtrya - naоchne vtilennya of the Rhododendron Sculpture School. Until I can, I can also strain the sculptural group Laocoon (Agessandr, Polidor and Afinador) and Bik Farnese (Apollonius and Taurusisk Thrall). Traditions Praxiteles are decorated with ellistic statues of Afroditi Kirensko and Afroditi Mіlkokoi ("Venus Minka"). The mystic of the sculptural portrait of the epistemic epoch is represented by the statue of Demosthenes, the portrait of Menander, and rifts on the stone in the miniature of Gonzaga's Cameo.

Painting epokhi ellinizmu rozroblyav ti z samі samі: those realistic portrait, motivated and erotic subjects. To grow a landscape. Zrostanja skripnochno tehniki tsyuzhetnoї rіznomannіtnostі demonstrujut frescos bahatih domeіv Delon, Herculaneum, Pompeii, steli z muzeyu u Volosi.

It is time to spend a long time in the Greek culture of the bula in the common areas of the artistic life. At the same hour, the cultural progress of the Hellenistic Saint was postponed by the signs of the crisis to the fall. Traditionally, the ambush of the Greek sotsium was decisively drained. At the historic arena there was a new cultural force - Rome, a kind of Naprikinsky I st. To. Approving its panuvanuvannya in the Hellenistic sense. However, the Helladie did not become infected with culture, the Navpaks, having conquered the culture of the Hellenes, Rome itself was well-equipped. Glory Elladi trivav і in the hour of the onset of the ancient civilization - Roman antiquity.

4.4 Davnorimska culture

(VIII century BC - V century n.e.) має тисячолітню історію, meaning it's important to overestimate: latinska мова coped meaningful on the rosette of the group of European movers, they began to call romance, just two or three tables Вона була мовою філософії, science, medicine, jurisprudence, регігії і літератури багатьох народів. Doteper bilshist scientific, medical, legal terminov - Latin march. Tak z znachennya moyut dosyagnnnia Romans in arhіtektury, educative mystery, from the system of state and private law, administrative management of forms of organisation of the Suspina zhittya. Вивчення античної, зокрема римської культури, дає змогу зрозуміти закоірності розвитку багатьох соціальних та кульних феноменів, робить можливим більш ґрунтовне вивчення соьогоднішніх соціальних та кульних процесів.

Davnorimska culture was settled by the hat of zlitty cultures bugatooh folk: etruskiv, sabiniv, ekviv, volkov, on the basis of what was formed the Roman people - POPULUS ROMANUS .

In its own half-way, socially-economical and cultural development, the Old Town of Rome has been held for three periods:

1. 754 (753) -510 (509) to the i.e. - the royal feast . At the time the king ruled the hour: Romulus, Numa Pompiliy, Tull Gostyliy, Ank Marcius, Tarquin Pri, Serviy Tuliy, Tarkvinian Gordiy . The regular Gromadyans, who stored the family organization, called patricii, they were silent, but the posture of nebe-plebei was known. For the recounts, Romulus zagotkatkuvav senate - the head of the state gratitude, scho interchanged the power of the king and was stored in the old generation, and Servius Tuliy included the Roman people plebes. Після вигнання останньо царь царь Тарквінія Proud in the territory of the bulb, a republic was established.

2. 510 (509) -30 (27) to the i.e. - Republic . The prerogatives of the tsarist Vladyka in the same period of the boulevard rozdilenі mіzh consuls, yakі upholstered in one rik. In the struggle between patriots and plebeians, remain intolerant of the utterance of planting a people's tribune, a special representative, while defrauding the rights of plebeians, admitting plebeians to the consulate's landing, and observing the battle of the Kabul. Pіkodirivsya іsju teritorііu Італії, Rome has changed to a great power, but has achieved hegemony in the usoomu of the Mediterranean. In the result of the tremendous visions of those social conflicts, the role of the beginning of the armenia of the leaders is great. In the course of the gromadyanskoe vinyni 49-45 r. To. Uncomprehending ruler of the territory, Gai Yuliy Cezar , and the death of the yogi - Octavian August , scho y 27 r. To. Otrimav vid senata neomevzheni vnovnovzhennya. The Republic was reorganized into the Empire.

3. 30 (27) BC. - 476 - empire . Spotchatku title of the emperor buh lishe pochimnim Vys'kovich title, such soldiers sold their generalship of the great helper, ala Yuliy Tsezar the first parish korostustavsya him yak postynym, yogo th apostate - August tse title vzhe nabuvaє monarchic znachennya. Імператори мали довічну the power of the people's tribune, the lord of the supreme pontiff (zhertsya), behind the ba-janni obymal landed the consul, the proconsul, the censor, and they were widely dispersed to the skarbnitsa. In 2 tbsp. BC, for the hours of the emperor Trajan krayina plunged the maximum rozmіrіv, or the insurrection of the mosque population, which were imposed on the invasions of barbarians, were called up to the number of provincial roads in 395 р. To. Римської імперії на Скідну й Західну.

For the retaliation, Rome was billed in 754 abo 753 r. To. Brothers Romulus and Remus, formulate the class syspilstva th state apparatus * 8. Взагалі життя етрусків - передників that the Romans are more masculine. In the future, you can add to the list of the tombs, the scenes of the scenery of the preoccupied cult, the celibacy of the field, the benches, the zmaghan, the battles, the plot of the mythology. Sculpture mystestvto etruskіv represented takozh figurami on the canopy urnah for the popere pustilikh. Їхні очі широко відкриті, and on the appearance радісна посмішка. By the same tombstones, Romulus and Remus were the founders of the ethnic dynasty, but so did the royal reigns (754-510 BC), since the time when the Persian empire was named. The statue vovchitsi - the empire of Rome, takozh created ethnic women.

* 8: {Romulus, Lat. - a media official, and the first tsar (rex) of Rome, singer Ryo Sіl і і і ta Mаrsa, twins brother Remus. A mul l, th, having bought the throne of Albi Longi, having thrown off his brother, Nu m et tor - dіda brother - і vіvіvі kinuti дітей у Тибр. Rika vinessa daughter on the shore, and vovchitsya sent Mars, vigoduvala їх. Potim cotton farmers vyhovali shepherd Favstul i yogo druzhina Akkana Larenets i i. If brothers pidrosli, stinked Amulia, drove the authority of the children, they fell asleep there and there, de-yikh vychyshla vovchitsya. When the new city (called zgodom імені імені Ромула Римом) was destroyed by brothers, welding was spilled, and Romulus killed Rem. Having become the king of Rome, Romulus, he destroyed the population of the city, requesting holy sushidiv-sabinyan; Під час бенкету римські юнаки викрали сабиських дівчин. Виникла війна між сабинянами й ролянами була припиена завядяки втручанню викрадених жінок, що не бажали возти загибелі чоловіків і браів. According to the legend, Romulus live Buv Voznesensky in the sky and shanuvavsya Romans pid i'im god K in і рін а. The Roman mystery often had a look at the life of Romulus, (Vovchitsya, the vicarage of the Sabian women, the apotheosis of Romulus and Enn.).

}

In the tsarist era of the Romans, the noble descendants of the populace were harassed by the strains of the culture. Persh for all the stink, zavdyadchichi etruskam to the Greeks, zavoili poliispheni method obrobitku zemlі, pochali cultivuvati grapes, pereonyali alphabet and polysnu form of the state I will arrange. Etruscans stink takoz zobov'yana predostvoyuyu pidzemnogo channel - Velikoi cloaca (cloaca maxima), and takozh podsirennyam osoblivogo type zhitla z tsentralnoyu zaloju, scho moe otvir dahu - atriya.

First of all, the romans of the bula have an anomalous and venerable remnants of totemism, a legend about vovchitsya, vygoduvala Romula ta Rema. Postulously, the Romans went over to the geobotan cult, settling the svith with the number of deities, but they were determined by the forces of nature and by the species of robots. A longtime Roman vvіryav bezpeku і kindness of his house to the numerals of the deities: Lari i Penati opykuvavsya zhatlom, doori zharonnyav Janus , home vognnische - goddess Vesta . In addition, the skin of the lyudin is small of a special spirit-patron - genya. The gods of the Romans did not appear in the human likeness, did not put the statues, the temples did not exist, the prototype, the middle of them already saw so-and-so gods, Jupiter -the heavenly heavenly deity of the sky; Mars - the sponge-patron of Roslin, and pisnіshe - the god of wines; Kvirin - close to Mars deity.

Вирішальний крок до антропоморфізму римських культів було зроблено також за часів правління етруської династії, оскільки саме у етрусків боги виступали у людській подобі. Так, на Капітолійському пагорбі виник перший храм вищих етруських божеств Тіна, Уни і Мнерви , яких латиняни ототожнювали зі своїми богами Юпітером, Аноною і Мінервою . З'являються і боги, запозичені у греків: грецька Деметра ототожнювалася з італійським божеством Церерою, покровителькою хлібних злаків, Афродіта – з італійською покровителькою овочів Венерою, Посейдон – із Нептуном , який спочатку не мав жодного відношення до моря. Таким чином латинські й загальноіталійські отримали в Римі антропологічні риси, їх стали зображувати у вигляді прекрасних чоловіків і жінок. Рим починає поступово прикрашатися храмами і статуями.

Після вигнання царя Тарквінія Гордого в Римі почав формуватися республіканський лад. Політична влада фактично перебувала в руках патриціїв, народні збори, що вважалися вищим органом влади, мали обмежені можливості. Ситуація політичної нерівності патриціїв і плебеїв поставила питання про гарантії правового захисту останніх від свавілля патриціанської влади. Такою гарантією стала кодифікація римського права.

Фіксація законів стає важливим елементом переходу від родового суспільства до класового і становлення римського полісу. Зведення законів, що отримало назву “ Закони дванадцяти таблиць ”, було записано на мідних пластинах і виставлено для загального користування на Форумі, а також на ринках у римських колонія. Так у Римі було започатковано полісну республіку. Але на відміну від Афін, римський поліс не створив високої культури. Завдяки грецькому культурному впливу в Римі починають споруджувати базиліки – великі криті зали для зборів купців, судових засідань, коміцій. Форум з портиками, колонадами, галереями стає загальновизнаним центром не лише політичного, а й усього громадського життя у місті. Уже в середині ІІ ст. To. у Римі зникають будівлі, криті соломою. З'являється бруківка, у будівництві громадських споруд замість туф починають застосовувати вапняк і мармур.

Від періоду становлення словесності латинською мовою до ІІІ ст. To. з писемних пам'яток не збереглося майже нічого. Римська словесність розвивалася лише на основі фольклору. Це релігійні гімни (carmen), пісні на честь померлих – елегії, погребальні пісні плакальниць. Сільські свята супроводжувалися народною драмою, різновидом якої були ателлани – веселі п'єси з сільського побуту.

Проза згаданого часу дійшла лише у писаних “Законах дванадцяти таблиць”, сенатських промовах, богословських трактатах, зате плідно розвивалася поезія. Першим поетом Стародавнього Риму вважається Лівій Андронік (280–207 рр. до н.е.), що здійснив переклад з грецької “Одіссеї”, що став першим поетичним твором, написаним латинською мовою, а також створив кілька трагедій та комедій. Родоначальником епічного жанру був Гней Невій (270 –204 рр. до н.е.) – автор “Пісні про Пунічну війну”, а також декількох трагедій та віршів. Римський поет Квінт Еній (239–169 рр. до н.е.) створив історичний епос під назвою “Літопис” (Annales), де вперше ввів у латинську мову віршовий розмір гекзаметр. Автором наслідувальних комедій з життя Стародавньої Греції був Тіт Марций Плавт (254–184 рр. до н.е.). Переробляючи нову аттичну комедію в стилі карикатури та буфонади, він створив характери-маски у віршованих комедіях “Цапи”, “Горщик”, “Хвалькуватий воїн”, де жіночі ролі виконували чоловіки

Культура епохи імперії. Римська імперія проіснувала п'ять століть – від 27 року до н.е. до 476 року н.е. За цей період вона пройшла складний шлях становлення, розквіту й падіння.

Наприкінці І ст. To. Римська держава з аристократичної республіки перетворилася на імперію. Часи затишку у класовій боротьбі в часи правління імператора Августа (27–14 рр. до н.е.) стимулювали високий розвиток культури й мистецтва. Рим стає величезним на той час містом з населенням понад мільйон жителів. Зберігаючи деякі риси поліса, він почав перетворюватися на світову столицю. В Італії починається економічне пожвавлення, вона об'єднується як в економічному, так і в культурному відношенні, кількість громадян в ній досягає п'яти мільйонів. Будуються нові дороги й акведуки, що забезпечують більш інтенсивне спілкування.

Кінець І–ІІ другого ст. To. було часами спорудження грандіозних архітектурних комплексів та будівель величезного просторового розмаху. Поряд з республіканським Форумом зводилися форуми імператорів, будувалися багатоповерхові будинки, що визначали обличчя не тільки самого Риму, а й інших міст Імперії. Втіленням могутності та історичної значимості імператорського Риму були тріумфальні арки, що прославляли великі військові перемоги, але грандіозною видовищною спорудою Стародавнього Риму був Колізей – місце грандіозних вистав та гладіаторських боїв на 50 тисяч глядачів. Грандіозність задуму та широту просторового рішення при будівництві Колізею можна співставити лише з Пантеоном, спорудженим за проектом Аполлодора Дамаського, що був класичним зразком центрально-купольної споруди, найкрупнішої й найдосконалішої в епоху античності.

Подальшого розвитку набули рельєф та кругла скульптура. На Марсовому полі було зведено монументальний мармуровий Вівтар миру (13–19 рр. н.е.) з приводу перемоги імператора Августа в Іспанії та Галії. Однак провідне місце у мистецтві пластики продовжував займати портрет. Розвиток портретного жанру відбувався під впливом давньогрецького мистецтва. У скульптурних образах римського портрету було втілено ідеал суворої класичної краси – типу нової людини, якої не знав республіканський Рим. З'явилися парадні придворні портрети, сповнені стриманості й величі. Пізніше скульптурний портрет досягає вершин свого розвитку, твори стають життєвішими й переконливішими (портрет імператора Нерона, що розкриває образ холодного й жорстокого деспота, людину низьких та неприборканих пристрастей).

Великого значення у давньоримському суспільстві надавали освіті. Освіта в Римі починалася з семи років. Заняття з дітьми проводив, як правило, раб-педагог, переважно з греків. Діти мали змогу ходити у початкову школу, де навчалися читанню, письму та лічбі. З 12 до 16 років римські юнаки відвідували школи граматиків, влаштовані за елліністичним зразком. Головними предметами у них були література та граматика, однак викладалася логіка, арифметика, геометрія, астрономія й музика. У 16 років юнак досягав повноліття, їх урочисто одягали у тогу, після чого вони приступали до вивчення риторики під керівництвом грецьких ораторів або латинських вчителів. Риторика вивчалася водночас із римським правом. Освіту завершували у грецьких культурних центрах, що були в Афінах, на острові Родос, в Пергамі та Массілії.

Риторика у Римі була основою освіти. Уміння публічного виступу було необхідним атрибутом усього громадсько-політичного життя – у народних зборах, сенатських та судових засіданнях звучали яскраві промови, з натхненними промовами до війська повинен був вміти звертатися навіть полководець. Видатними ораторами свого часу були сенатор Аппій Клавдій Цек, Гай Гракх, Марк Антоній, Луцій Ліцилій Крас, Марк Тулій Цицерон. Але з ускладненням соціальних умов життя, ораторське мистецтво втрачало правдивість, простоту й щирість. Оратор за будь-яку ціну намагався довести свою правоту, навіть тоді, коли вона входила у протиріччя з істиною. “Дуже помиляється той, – казав Цицерон, – хто шукає в проголошених нами у судах промовах відбиття наших переконань. Ці промови носять характер самих процесів та обставин, і аж ніяк не виражають справжніх поглядів ні людей, ні патронів”. Часто у промовах використовували інвективи – у своїх аргументах оратор за допомогою пліток та необґрунтованих звинувачень виставляв особу свого опонента у спотвореному вигляді. Однак, незважаючи на це, риторика мала велике значення для розвитку римської культури. Елементи риторики зустрічаються у публіцистичних творах, у римській історіографії та художній літературі. Крім того, ораторське мистецтво сприяло подальшому розвитку латинської мови.

Видатне місце у римській літературі того часу посідав Гай Юлій Цезар (102–44 рр. до н.е.) – визнаний другим після Цицерона оратор. Визначними за формою та за змістом були його мемуари “Нотатки про Галльську війну” та “Нотатки про Громадянську війну”, інші твори не збереглися. Автором цікавих історичних творів, присвячених окремим подіям був Гай Салюстій Крісп (86–35 рр. до н.е.), якому належать роботи “Про змову Катіліни”, “Югуртинська війна”, “Листи до Цезаря”. Майже всі галузі знань охоплюють твори Марка Теренція Варрона (116–27 рр. до н.е.), який завдяки своїм сатирам став відомий також як поет. Повністю зберігся його твір “Сільське господарство”.

Бурхливого розвитку набуває давньоримська поезія. Оскільки володіння поетичною творчістю вважалося ознакою шляхетності, володінню версифікацією навчали навіть у школах. У поезії того часу боролися дві течії: елліністична й традиційна, якщо першу започаткувала творчість Квінта Еннія (239–169 рр. до н.е.), останню представляв Тіт Лукрецій Кар (І ст. до н.е.), автор знаменитої поеми “Про природу речей”, що містить систематичний виклад матеріалістичної філософії.

Яскравого вираження інтимних почуттів досяг у своїй поезії Гай Валерій Катул (87–54 рр. до н.е.). Основні свої твори він присвятив коханій жінці Лесбії. Вірші розкривають подробиці цього роману, що починається захопленням, а закінчується розчаруванням – хоча поет і після розриву продовжує любити Лесбію, однак повертатися до неї не збирається. Майстром давньоримської епіграми вважається Марк Валерій Марціал (бл. 40–104 рр. н.е.), що описує життя і звичаї тогочасних персонажів. Непримиренним сатириком був Децим Юній Ювенал (друга половина І ст. до н.е.). Зразком давньоримської прози став пройнятий еротичними мотивами, побутовою сатирою й релігійною містикою авантюрно-алегоричний роман “Золотий осел”, автором якого був Апулей (бл.125 – бл.180 н.е.). Філософські ідеї стоїцизму розкриває у своїх літературних творах визначний державний діяч, письменник і філософ Луцій Анній Сенека (4 р. до н.е. – 65 р. н.е.). Його дев'ять трагедій на міфологічні сюжети, що розвивають ідею про всевладдя долі, згубність пристрастей, справили глибокий вплив на європейську трагедію епохи Ренесансу й класицизму в Європі.

На межі старої й нової ери античне суспільство переживало глибоку духовну кризу – старі духовні цінності, створені полісним середовищем, вичерпали себе. У різних соціальних прошарках античного суспільства формувалася моральна атмосфера, на основі якої могло знайти розповсюдження християнське віровчення. На відміну від уявлень про людину, як іграшку в руках жорстоких богів або сліпого фатуму, вона проголошувала її потенційним "сином божим", а боротьбу за щастя і добробут переносила у внутрішній світ людини. Християнські ідеї любові та милосердя у стосунках з людьми, вимога активної самопожертовної діяльності, спрямованої на вдосконалення свого життя стали фундаментом для подальшого розвитку гуманістичної ідеології й гуманістичної культури. Таке віровчення було зрозуміле не тільки широким верствам простих людей, а й найвибагливішим смакам високоосвічених людей пізньої античності.

У середині II ст. правителі невеликого сирійсько-месопотамського князівства з центром в Едесі офіційно дозволили християнський культ, а з III ст. християнство активно поширюється у Вірменському царстві та Ефіопській державі Ассум. У 313 р. імператор Константин своїм едиктом офіційно заборонив переслідувати християн і визнав свободу віросповідання в Римській імперії, що фактично стало визнанням християнства як державної релігії в країні.

Період становлення християнства ініціював величезну кількість літератури, що закладала основи християнської теології, викривала язичницькі культи та єресі. Усі перші століття свого існування християнство поширювалося в боротьбі не лише з традиційними греко-римськими культами, а й іншими релігіями, що обіцяли вічне спасіння. У цей час формувалася система управління християнськими громадами, що поступово привело до формування християнської церкви – організації для управління релігійним життям християн.

Друга половина IV ст. була часом талановитих та освічених проповідників: Григорія Нізіанського, Григорія Ніського, Василія Великого, Іоанна Злотоустого .

Роль античної спадщини у розвитку європейської культури важко переоцінити. Після кардинального перевороту від значної частини античних цінностей за період Середньовіччя ця культура уже у переосмисленому вигляді оживає у творах митців Відродження, які вбачали у зверненні до античності шлях відновлення духовної свободи, утвердження науки, творчості, пошуків в усіх сферах життя. Європейські наука, література та мистецтво Нового і Новітнього часу також звертаються до греко-римської культури, сприймаючи її як невід'ємну частину свого становлення та розвитку.

Zapitannia і zavdannya for self-control

1. У чому полягають особливості античної культури?

2. Розкрийте роль і місце античності у світовій культурі.

3. Яке значення мала міфологія для розвитку античної культури ?

4. Назвіть головні риси й особливості давньогрецької культури.

5. Роз'ясніть суть гомерівського питання?

6. У чому полягає роль і значення давньогрецького полісу для розвитку культури ?

7. Назвіть етапи розвитку культури Стародавньої Греції.

8. Які відмінності культури Стародавньої Греції від Стародавнього Риму ?

9. Дайте коротку характеристику періодам розвитку давньогрецької культури.

10. Розкрийте роль і значення еллінізму як завершального етапу розвитку давньогрецької культури.

11. Дайте загальну характеристику культури Стародавнього Рим