home Economy Books Strategii ekonomichnogo rozvitku v umovakh globalizatsii - Luk'yanenko DG

Strategii ekonomichnogo rozvitku v umovakh globalizatsii - Luk'yanenko DG

1.10. LIBERALIZACIA TA PROTEKTSIONISM PEREKHIDNIKH ECONOMIC IN THE GLOBAL MIDDLE

VR Sidenko

1. Evolutionary lіberalizmu i protektsіonizmu v svetovomu gospodarstvі ta rozvitok perehidnykh ekonomichnyh sistemy

Practically for all the regions of the economy, a fundamental dilemma is typical in the sphere of development of the banking system up to the call of the sink of the banking system, and the zokrema cardinal: the protection of freedom and trade? Tsya dilemma bula uniquely zagostrena vnaslіdok of scho perehіdny to rinkovoї Sistemi processes vіdbuvaєtsya in the minds bіlsh wide scale i zagalnosvіtovogo transformatsіynogo processes - in napryamku stvorennya globalnoї Economy, Szo bazuєtsya on novіtnіh іnformatsіynih tehnologіyah that vseosyazhnіy transnatsіonalіzatsії protsesіv virob- nitstva that obmіnu.

However іz rozvitku protsesіv globalіzatsії Bulo b nevipravdanim ROBIT simply visnovok vіdnosno addition, scho in yogo minds geografіchno bіlsh lokalnі processes zmіni sistemnoї organіzatsії in postsotsіalіstichnomu svіtі povinnі aprіorno vihoditi s prіoritetu lіberalіzatsії yak odnієї s the basal characteristics novoї globalnoї Economy.

Polyagaє paradox in the fact scho bіlshoї vіdkritostі ekonomіchnoї system, and the second active otzhe that ekonomіchno efektivnosti inclusion in processes globalіzatsії mozhna dosyagti methods poslіdovnogo nablizhennya to standartіv bіlsh lіberalnoї Economy at mozhlivomu timchasovomu zastosuvannі metodіv Zahist natsіonalnih virobnikіv; But on the other side, it is radical and economically unconstrained lіberalіzatsіya mozhe bouti the cause of spontaneous degradation tendencies in economics, which can soundly mozzolysty efektivnogo іntegrazії in the global economy.

In economical and historical aspects of the transition to a transition to a centralized command economy and economics to a financial crisis, the establishment of bourgeois (toto rozvinichi rinkoviks) investments in the Zakhidnyi Єvropi. In that period, in all cases, the concept of mercantilism was scrapped [1] - from apelyaciye to dovol'i strong interdisciplinary power in the sphere of economic development, protect the deficit of the surplus trade balance. If the I tіlki processes pervіsnogo nagromadzhennya Bulo Basically i zakіncheno an order denny visunulis problemi stvorennya optimal seredovischa for funktsіonuvannya rozvinutih kapіtalіstichnih vіdnosin on zmіnu obmezhenostі merkantilіzmu s yogo protektsіonіstskoyu skhilnіstyu priyshla kontseptsіya vіlnoї torgіvlі.

Sutnіst kontseptsії vіlnoї torgіvlі in її rіkardіanskomu traktuvannі [3] uzagalneno polyagaє in fact, scho whether yak Krajina, Square od rіvnya rozvitku, structure, efektivnostі virobnitstva that іnshih faktorіv, vklyuchayuchis in mіzhnarodnu torgіvlyu, otrimuє Vigoda, Yakscho spetsіalіzuєtsya on virobnitstvі that sale tovarіv , Vidnosno yakih moe porevnyalnu perevagu, tobto virbitnitsu yakih u kraine koshtue vidnoosno cheaper. Оскільки такі відмінності в національній продуктивності праці у розрізі окремих товарів вважались малорухомими і ніби such, naturally folded, then logically napushuvavsya wigs: nikrascha polity of the power in the sphere of call-up trade - the policy of non-retraining. Paradoxically, scho sama tec travutuvannya perevag vіnnogo torghivlіі i syogodnі often fіgurou yak teoretichne obґruntuvannya neobhіdnostі shvidkoї lіberalіzіcіz zovnіshnogo torghivlі for the transition to the centralized planning to the system.

Однак суттєві зміни у світовій економіці наприкінці ХІХ - on the cobble of the twentieth century. Put pіd sumnіv універсальність рікардіанської теорії порівняльних переваг. Same pid vplyvom neobhіdnosti koriguvannya її slabkikh mіsts bula rozroblena теорія міжнародної торгівлі Хекшера-Оліна [5]. It is supplemented with the provisions of the theory of P. Samuelson [4], which, in principle, has gone to the concept of freedom of trade, and explained the explanation of the efekti mizhnarodnu spetsializatsiyu riznoi nadilenistyu krayin virobnitsvva factors: land, capital, labor resources. Actually, the theory of Heckscher-Olina compensated for the interchange of the first interpretation of the conceptual portals, extending them to such categories, such as compliance, factoring, factoring. Tse allowed to represent mehanizm mіzhnarodnoї torgіvі vzhe not tilki yak mehanizm realizatsii singing static natural phenomena in the efektivnostі technology vibrobitvva, ale yak result of the function of the accumulation, nayavnost pivnogo labor potential.

Novi camp at yaky uvіyshla svіtova ekonomіka in perіod pіslya Druha svіtovoї vіyni in zv'yazku s NAUKOVO-tehnіchnoyu revolyutsієyu (yak vzhe in 1970 i became prophets dedalі chіtkіshe proyavlyatisya yak NAUKOVO-virobnicha revolyutsіya) poklikat to Zhittya Poshuk novih Explanation mehanіzmіv mіzhnarodnoї Торгівлі. The middle of them is the concept of the "life-cycle product" [12], which can be viewed as the technological frontier of the singing scenes, which is the basis of the international sub-tradition in science and technology spheres.

Sort order іz CIM dedalі bіlshe viznaєtsya scho zhodna s theoreticity konstruktsіy not daє unіversalnogo Explanation vsіh sponukayuchih stimulіv th chinnikіv rozvitku zovnіshnoekonomіchnih zv'yazkіv, i tіlki for Relief rіznih teorіy i pіdhodіv mozhna nablizitisya to such Explanation [4]. Obviously, it is necessary to minimize the number of payments to the development of call-by-name zv'yakziv in the economy of the economy, so that the factors for the future of the world may become more important.

So, the international specialization of the territory in the vilobnitsa syrovini, foodstuffs, and light industry promises. Із a strong fallowdness of natural and mental minds, in non-capitals and non-aucoemnie galuses, you can nasampered pov'yazuvati z navyavnistyu naturally power-edge kraїn poryvnyalnyh perevag (static povyvnyalnyh perevag). Чим більш капіталомісткою є галузь, чим більш її rozvitok fill in the extensive vicarities of the substitutes for virbitnitsva (napriklad, kvalіfіcheno robochoyї sili), tim bil'shey uvagi slіd pridilyati step nadilenostі krayni zimi factors.

І дещо інший підхід має domіnuvati in the spheres of science, with high temps of technical progress, innovation and dignity. In ostannomu vipadku virіshalne values ​​Mauger nalezhati zovsіm peredumovam not natural resources that are not nayavnomu rіvnyu suspіlnoї produktivnostі pratsі, navіt not dostatnіy nadіlenostі kapіtalom that kvalіfіkovanimi robіtnikami and adekvatnіy ekonomіchnіy polіtitsі Uryadov Kraina, spryamovanіy on zabezpechennya tehnologіchnogo lіderstva. Same digit appears the magnitude Economy sector, the main role of de vіdіgrayut tehnologіchnі factors scho dinamіchno stvoryuyutsya, vipravdovuє formuvannya so zvanoї strategіchnoї torgovelnoї polіtiki [7] that have neobhіdnіst pereglyadu zv'yazku s CIM kontseptsіy mіzhnarodnoї torgіvlі, SSMSC ranіshe zastosovuvalis.
Yakshto translate qiu set on the current theory of Heckscher-Olina, then it is possible to build up to one more design one factor - the reality of the molded power of the medium, which stimulates the innovation. And in the theory of the pervious transitions of D. Ricardo, in such a talk you can speak about so, formally, formally, abo dinamichnyi porivnyalny perevagi.

At the same time, the words "sign", "M. Porter" [2] were posted in the form "pervious conversations", having committed yogo bilsh to broad understandings - "competitive transitions". Ostanni, zgidno z yogo teoriiєyu, viznachayutsya folding system (rhombus) factorov, scho include in itself parametri factorov, parametri popita, rozvitok sporodneni ta pidtrimuyuchih galuzey, strategy firm, gehnju structure that supernitskvo. In tsіy konstruktіі factornogo perevagi є not tiny lisha one of the components of competitive rivalry, ale th self-і і іn the bіlshі mіrі takі, іo stоmoyuyutsya, and not і primusіnіn give riots. Інші дослідники [8] opertuyut oboi terminami - portivnyannymi that competitive transitions, protests vosglyadayutsya in dynamical context yak factor, scho evolyotsionuyut.

Така зміна акцентів у поясненні механізмів звнішньоекономічної діяльності логічно Translate into English Possible translation: Location Kiev Categories Health and Beauty, Clothing, Accessories Operation sell Type of goods underwear Condition new Price: contract price Ad text: своя відношення до концепції свободи торгівлі та її застосування до умов перехідних економічних систем. W one side, INCREASING dinamіzm Change log on svіtovih Rink structures that svіtovoї Economy in tsіlomu pred'yavlyaє pіdvischenі vimogi to shvidkostі of acceptance rіshen, hour, protyagom yakogo in naybіlsh optimal mіstsі, Square od natsіonalnih kordonіv, shaping can Buti skontsentrovanі neobhіdnі virobnitstva factorization. To the side of the side, the rosewoods of the foremost sectors of the economy, which are affected by the unfairness, the expansion of the agglomeration of the sub-soil in all spheres is not possible, the environment is prudent, the yak is actively formulating national forces. І в цьому сенсі лібералізація звнішньоекономічної діяльності перестає бути самодостатнім фактор економічної ефективності.

Bіlshe order to kraїn іz already preformed rozvinenoyu structures NAUKOVO-tehnіchnoї that NAUKOVO-virobnichoї dіyalnostі nadmіrna lіberalіzatsіya zovnіshnoekonomіchnoї dіyalnostі - in smislі "vivіlnennya" naukoєmnih Galuzo od zahodіv derzhavnoї pіdtrimki - Mauger viyavitisya cause of znizhennya in dovgotermіnovomu planі ekonomіchnoї efektivnostі through priskorene ruynuvannya іnnovatsіynogo seredovischa.

Otzhe to move minds to rinkovih vіdnosin Mauger Buti tsіlkom vipravdanim zastosuvannya kontseptsії obmezhenogo, timchasovogo protektsіonіzmu actively spryamovanogo on zdіysnennya kardinalnoї ekonomіchnoї modernіzatsії, іnnovatsіy i stvorennya note by potentsіalu mіzhnarodnoї konkurentospromozhnostі Economy Kraina.

Madly, the znachne accelerated the process of globalization of economics in the 1990s, rocking a steady decline in the formation of a strategy for the development of the transitional economies in the ta lomu of the economy of the economy of zokrem. Vono bezposeredno pov'yazane іz digit prorivom, dosyagnutim at the Branch lіberalіzatsії i mіzhnarodnogo regulyuvannya svіtovoї torgіvlі scho Yea naslіdkom bagatostoronnіh domovlenostey within Urugvayskogo peregovorіv Round of GATT that the following lands within stvorenoї Svіtovoї organіzatsії torgіvlі (COT). Vodnochas slіd konstatuvati, čot tsi protsessi created not only new opportunities for the effective life of the nation, but also global problems, problems of the global scale, the creation of new solutions, the potential for development. It is not just a crisis of the financial crisis of 1997-1999, but also of the organization of the globalization of globalization in the face of the former international organizations (by the UN system) and the unorganized organizations. Tse, Zokrema, its own practical practicality, the actual failure of the International Conference of the Territories in the United States in the United States in April 1999, they discussed the important issues of the new impulse of rozvitki globalization on the basis of liberalization.

Signed obsstavni obektivno vimagayut reverkogo spivvidnoshennya dvoh storin globalizatsionogo protsessu - lіberalizatsii ta regulyuvannya, including yi yogo aspekt, scho vidnosyatsya to zahistu natsionalnykh volovarovibnikiv.

2. Лібералізація і регулювання світової торгівлі within the GATT / COT systems

Якісно новий рівень лібералізації світової торгівлі, досягнутий on the basis of housekeeping in the framework of GATT / SOT, characterize the knowledge of the ability to achieve universal principles in the regulatory and economic principles in the sectoral and geographic aspects.

So, Yakscho ranіshe regulyuyuchі normalized GATT in Povny obsyazі rozpovsyudzhuvalis practical tіlki on Kraina s rozvinenoyu rinkovoyu ekonomіkoyu, now within the scope of the system їhnogo bezposerednogo vplivu potrapila not tіlki-valued Quantity kraїn scho rozvivayutsya, ale th s powers perehіdnoyu ekonomіkoyu. Bіlshe of vnaslіdok unіversalіzatsії GATT ob'єktivno vinikla new situatsіya, if zalishatis pose mezhami mіzhnarodnih rules of GATT / COT was strategіchno nevigіdnim to whether yakoї Kraina, yak rozrahovuє on tіsnu іntegratsіyu in mіzhnarodnі ekonomіchnі structure is the Povny vikoristannya perevag mіzhnarodnogo podіlu pratsі.

On the other side, poshalosya pisirennya process lіberalіzatsії torііvіlі tаіmіzhannogo regulyuyuchih norms on ті spheres, yakі earlier buly prerogativuyu viklychno natsionalnogo abogregionalnogo (vidapku ЄС) regulyuvannya. Just past about regulyuvannya rinkіv sіlskogospodarskoї produktsії textile virobіv i finished odyagu, markets Agricultural Art poslug, іnozemnі іnvestitsії, power іntelektualnoї vlasnostі, problems pov'yazanі s tehnіchnimi bar'єrami in torgіvlі, SSMSC ranіshe perevazhno vipadali s tsієї system. This is the system of the international trade system in the complex system of liberalization and regulation of the international economic issues in the world. In his own ninishnuyu viglyadі vona it is crammed nasampered on garmonizovane mizhinorobne regulyuvannya nastupnih nourish:

• Osnovnyi osnova ta uvivliberalizatsii torghivlі (із vrahuvannyam specifіki kraїn, scho rozvivayutsya, ta perehіdnih ekonomik);
• Basic bagatopolnih mehanizmi, yakі easier access to commodity rynkіv that zabezpechuyut regulyuvannya Torgovelnikh vіdnosin, zapryayuchi regulyuvannya:
• Імпорту з метю виправлення різких зашень рівноваги на интеріішньомуьнь цінку (так звані захисні заходи - safeguard steps),
• Імпорту з метю ліквідації значної нерівноваги плаіжного балансу,
• Відносин within the limits of митних союзів та zones вільної торгівлі,
• Antidempinovih procedures that vipadkiv, obyazyannyh zadannya subsidies,
• Nourish, turn out the із технічними bar'єрами у торгівлі;
• Торгівлі в окремих ринкових sectors, передусім на ринку сільськогосподарської продукції та текстильних виробів і ready to buy;
• In the framework of the new baghtano sistemi reguljuvannya trades with the service (system GATS);
• Nourish інтелектуальної власності, що відносяться до торгівлі (TRIР system);
• Within the framework of investment visas, to enter the trading system (TRIM system);
• Nourish them, taking into account the state purchases.

Slіd vіdznachiti scho unіversalіzatsіya that rozshirennya masshtabіv lіberalіzatsії mіzhnarodnoї torgіvlі in svoїy pervinnіy fazі peredbachayut asynchronously perebіg lіberalіzatsіynih protsesіv one vіdpovіdno, neodnochasne rozpovsyudzhennya them GATT / COT rules. Tomu maje for the ten-year period (before 2005) is a global trading system, up to ninni chynnih domovostey, mae zberegti pevnі znakie heterogeneity schodo regimenuvannya reguljannya, yakі zastosovuytsya riznimi grupami kraїn. Тобто інституційно закріплені певні тимчасові вилучення, перехідні положення не тільки стосовно інбільш чутливих секторів економіки - agrarian and textile, але й стосовно группа країн, що розвиваються, а також країн з перехідною економікою. When tsomu pіlgovy perіod, protyagom yakogo mozhut dіyati pevnі viluchennya i indulgence, timchasovі mehanіzmi, Got to metі stvorennya minds for adaptatsії ekonomіk name of the group kraїn to drain bіlsh zhorstkoї mіzhnarodnoї konkurentsії, SSMSC toil nastati vnaslіdok priєdnannya up system of global regulyuvannya i vіlnogo mіzhnarodnogo peremіschennya resursіv.

Thus, the initial budget of the Uruguay round of the GATT was driven in a unique way by the edge of the speed of the middle peasants of import tariffs for goods with 99% of tariff positions by 40% - from 6.2% to 3.7%; Znizhennya streya zhuplennya netarifnimi bar'erami u vidnoshennі kraїn, scho rozvivayutsya, z 18% to close to 5,5% vіd ocampu експорту 1992 року, що з врахуванням більш швидкого зростання у лібералізованому секі склаі до 2005 року 4,2% (for Сідної Європи The rate of stockpiling is approximately 21% to close to 5%).

Stoсh's kraine, scho rozvivayutsya, maximal tariff boulo planned to zazniti for 61% of Uzgodzheniia tariff positions by 28% - from 15% to 11%. On імпорт з розвинених країн середньозженияжений рівень tariffs має становити: країни, що розвиваються, з Азії - 8%, країни, що розвиваються, з Європи (виключуччи іС ЄС) - 16%, the Latin American countries - 18%, the African region - 23% . In the european region, the rate of growth is low, the rate of tariffs is approximately 9.6% to 7.3% [13].

Ці первісіі оцінки не враховуть того значного імпульсу, якого набув procès lіberalіzatії vzhe після закінчення Уругвайського round GATT. Adzhe pіd hour of falling asleep at the chest 1996 р. At the Conference of Ministers of the Conference of the Territories - members of the SOT buli dovyagnuti dodatkovi domostostі schodo lіberalizatsii in two of the most important science and energy sectors of dynamical sectors:

• In the first place, the product sector of information technology, the same as before, for 93 regions, 93% of the net market (a penny-barrel close to 600 billion US dollars) in the sector, in all parts of the world until 2000 - at Vipadka rozvineni krai n ta 2005 - for naremih kraine, scho rozvivayutsya;
• In a different way, the pharmaceutical products sector, the same as the retail business, the same as the business plan, the 600 to 465 commodity positions. [14] In the late 1997, the 69 members of the COT experienced the entry of the most liberalized telecommunications sector, Рівні теж nearby 600 млрд дол. USA, prichomu okremі lіberalіzatsіynі zahody prozvadzhuyutsya mayzha neagajno, and dіya інших - розтягнута у чаі, інколи на 15 років.

Слід також відзначити, що загальний лібералізаційний vector rozvitku actively to stimulate not tіlki Світовою організацією торгівлі. Не менший вплив здійснюють і політично обумовлені кредити міжнародних фінансових інституцій (МВФ і Світового банку), програми структурних реформ яких виходять із лібералізаційної філософії.

Разом із тим кризові явища у світовій економіці 1997—1999 роках, що були спровоковані фінансовими потрясіннями у Східній Азії та швидко поширились на інші регіони, охопивши такі великі країни, як Росія і Бразилія, засвідчили очевидну неадекватність швидких лібералізаційних процесів у світовому господарстві, які не супроводжуються адекватними змінами в регулятивних механізмах як на національному, так і регіональному та глобальному рівнях.

Емпіричні дані свідчать, що останніми роками в цілому зріс рівень вразливості багатьох країн, що розвиваються, та країн із перехідною економікою щодо впливу зовнішніх дестабілізуючих факторів — і це може обґрунтовано вважатись прямим наслідком малопродуманих та авантюрних схем лібералізації, що не враховували інституціональні та структурні обмеження менш розвинених та перехідних систем в аспекті адаптації до значно більш відкритого та менш керованого конкурентного середовища.

Характерними параметрами розвитку за таких умов стало помітне погіршення торговельних балансів і балансів поточних операцій, що покриваються за рахунок припливу іноземного приватного капіталу, а в разі його недостатності — за рахунок офіційних кредитів та позик міжнародних фінансових установ. Проте такі потоки капіталу, які самі по собі є об'єктом гострої кон- курентної боротьби між країнами-реципієнтами, в разі їхнього раптового скорочення можуть бути причиною значного і драматичного збільшення платіжного дефіциту та знецінення національних валют, зумовлюючи радикальне скорочення імпорту й істотне падіння загальної економічної динаміки.

Проблема полягає ще і в тому, що регулюючі механізми ТНК на сьогодні є значно більш розвиненими, ніж механізми, які забезпечують макроекономічне балансування різноманітних потоків у рамках світового господарства. Це особливою мірою стосується можливостей протидіяти стихійному перетіканню лібералізованого спекулятивного капіталу, який є потужним дестабілізуючим фактором.

Але ще більші проблеми виникають у структурному аспекті. Справа в тому, що розвиток найбільш передових секторів світової економіки, пов'язаних з інноваціями, розширення та поглиблення поділу праці в цих сферах об'єктивно не можуть здійснюватись поза сприятливим середовищем, яке активно формують уряди країн. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в цьому аспекті може справляти далеко не однозначний вплив. Адже вона створює найкращі умови технологічного розвитку передусім для вже сформованих розгалужених і потужних транснаціональних структур.

Можливості високотехнологічного розвитку менш розвинених країн в новій лібералізований глобальній торговельній системі значною мірою можуть бути обмежені і внаслідок прийняття жорстких правил, які стосуються прав інтелектуальної власності, що пов'язані з торгівлею (система TRIP). Адже через нестачу фінансових ресурсів технологічно менш розвинених країн процес передачі їм сучасної технології може бути істотно обмежений.

Серйозною проблемою постає нерівномірність розподілу ефектів від економічної глобалізації, яка реалізується через вивільнення нерегульованих ринкових сил. Основним двигуном цього процесу виступають потужні ТНК найбільш розвинених країн, і це принесе найбільшу користь саме розвиненим країнам. Останні спеціалізуються в рамках світового господарства на виробництві товарів та послуг з підвищеним рівнем доданої вартості та підвищеним змістом інтелектуального компоненту, а отже мають можливість привласнювати більшу частину того чистого доходу, який буде генеруватися внаслідок більш оптимального розподілу ресурсів. Більше того, окремі нові глобальні правила, як то угода відносно прав інтелектуальної власності, що діє в рамках регулятивних норм СОТ, можуть об'єктивно закріплювати домінування ТНК походженням з найбільш розвинених країн.

Процес зростаючої глобалізації містить у собі проблему розбіжності глобального та локального (тобто національного) економічних ефектів. При цьому найбільші загрози опинитись у чистому програші існують для менш розвинених країн, особливо у короткостроковій перспективі (табл. 1).

Таблиця 1

ОЦIНКА СЕРЕДНЬОРIЧНОГО ЕФЕКТУ ВIД РЕАЛIЗАЦIЇ УГОД УРУГВАЙСЬКОГО РАУНДУ ГАТТ У КОРОТКОСТРОКОВIЙ І ДОВГОСТРОКОВIЙ ПЕРСПЕКТИВI

Примітки.

Перша цифра кожної позиції — оцінка ефекту у короткостроковiй, в дужках — у довгостроковiй перспективi.

Середньорiчний ефект (в млрд дол. США) вiд:

(I) — лiбералiзацiї сiльського господарства і торгiвлi сiльськогосподарськими товарами;

(II) — припинення чинностi багатосторонньої угоди по текстилю;

(III) — реформ, що стосуються обробної промисловостi та торгiвлi її продукцiєю;

(IV) — сумарний абсолютний ефект вiд реалiзацiї угод Уругвайського раунду;

(V) — величина сумарного абсолютного ефекту вiд реалiзацiї угод Уругвайського раунду по вiдношенню до ВВП вiдповiдної країни, територiї або регiону (у відсотках).

Джерело: Оценка последствий реформ, осуществляемых ВТО // БИКИ. — 1998. — № 22. — С. 1, 4.

Загалом слід відзначити, що інтенсифікація лібералізації міжнародної торгівлі наприкінці ХХ сторіччя не створила рівних умов для різних країн. Для країн з менш розвиненими ринковими економіками в новій глобальній торговельній системі залишаються значні перешкоди для реалізації переваг вільної торгівлі, що насамперед визначається їхньою інституціональною недорозвиненістю, відсутністю належного фінансового та кадрового забезпечення. При цьому фактично зберігається значна асиметрія в реальних (а не формально задекларованих) можливостях доступу на зарубіжні ринки товарів і послуг. Ця асиметрія має тенденцію до збільшення в умовах зменшення ролі відносно простих (тарифних) форм протекціонізму і відносного збільшення значення більш складних і часто прихованих форм нетарифного протекціонізму. Останні дуже широко застосовуються розвиненими країнами у формі:

• різного роду стандартів, технічних правил, санітарних і фітосанітарних вимог, в тому числі міжнародних, у формуванні яких превалююча роль належить найбільш розвиненим країнам;
• використання антидемпінгових механізмів на основі досить недосконалих методик визначення випадків демпінгу, що створюють простір для довільних рішень;
• обмежувальної ділової практики ТНК, які навіть у формально лібералізованій торговельній системі мають можливості не допускати не бажаних для них учасників на найбільш динамічні ринки в сучасних секторах економіки, не кажучи вже про формування замкнених систем внутрішньокорпораційного обігу товарів і послуг;
• використання прихованих механізмів політичного сприяння власним компаніям з боку урядів найбільш розвинених країн і просування їхніх товарів і послуг на найбільш перспективні зовнішні ринки.

Гостро постала проблема проведення нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів, що вже дістав назву «Раунду тисячоліття». Визначення пріоритетів цього нового раунду викликають суперечки. Якщо розвинені країни роблять наголос на продовженні інтенсивного і широкомасштабного процесу лібералізації з метою підтримання того лібералізаційного імпульсу, який отримала міжнародна торговельна система внаслідок Уругвайського раунду ГАТТ, то країни, що розвиваються, наполягають на ретельному перегляді недоліків Уругвайського раунду і веденні переговорів під гаслом «раунду розвитку» («development round»). При цьому головні акценти мають бути перенесені на питання більш ліберального доступу до ринків розвинених країн, встановленні справедливих правил конкуренції на міжнародних ринках і при збереженні за менш розвиненими країнами можливостей проводити більш гнучку торговельну політику. Останнє передбачає виразний акцент на створення конкурентоспроможних галузей в менш розвинених країнах — як за рахунок підтримки експортоорієнтованих виробництв, так і через зменшення імпортоємності економічного зростання. Що ж стосується поглиблення лібералізаційних тенденцій, то вони мають охопити тільки сектори сільського господарства та послуг [11].

Необхідно зауважити, що в своїй основі позиції більшості країн, що розвиваються, та більшості країн з перехідною економікою в рамках нової лібералізованої глобальної торговельної системи об'єктивно мають багато спільного. Це випливає з їхніх спільних завдань інституціонального розвитку в напрямку розвиненої ринкової економіки, забезпечення значного прискорення темпу технологічної модернізації. І це означає, що абсолютна більшість тих проблем, які ставлять країни, що розвиваються, у галузі удосконалення механізмів глобального регулювання торговельно-економічних відносин, є одночасно і проблемами країн з перехідною економікою.

3. Cистема форм і методів регулювання зовнішньої торгівлі в перехідній економіці

Cистема форм і методів регулювання експорту та імпорту в перехідній економіці має становити досить складний комплекс, який ґрунтується на послідовній лібералізації, проте забезпечує нейтралізацію недоліків, які породжуються недосконалістю ринкових відносин у перехідній економіці.

Оскільки більшість країн починають реформи в умовах різкого товарного голоду на внутрішньому ринку, наявності значного грошового надлишку, не забезпеченого товарами, у початковій фазі, зазвичай, переважає філософія «захисту внутрішнього ринку від експорту». Це приводить до нетипового для світової практики стану, коли відсутній скільки-небудь значний рівень обмеження імпорту, і навпаки, активно застосовується вивізне мито з метою стримування відпливу з країни ряду дефіцитних товарів. Цей підхід підтримується процесом лібералізації цін, зовнішньої торгівлі та валютних відносин. Вплив валютного курсу, що знижується, на експорт та імпорт немов заміщує виконання захисних функцій з боку імпортного тарифу і створює надто сильні стимули для вивозу ряду товарів, по яких у початковому періоді реформ існує занадто значна вихідна різниця у цінах внутрішніх та зовнішньоторговельних. Саме на нейтралізацію цього цінового диференціалу і спрямована дія експортного мита.

Такий інверсійний (у порівнянні з міжнародною практикою, де експорт не обмежується, а стимулюється, а імпорт, навпаки, відносно стримується) стан митно-тарифної системи не може, отож, вважатися аномалією:

• відмовляючись від застосування більш-менш високого імпортного мита, країна знижує тим самим внутрішні витрати виробництва за рахунок скорочення витрат на їхній імпортний компонент, що підвищує цінову конкурентоспроможність національних виробів порівняно із зарубіжними аналогами, як це має місце і за застосування підвищеного імпортного мита;
• зумовлюючи обмеження вивозу обкладених експортним митом товарів, країна досягає зростання їх пропозиції на внутрішньому ринку, а отже, відносного зниження внутрішніх цін; це, у свою чергу, обумовлює зниження витрат в галузях — споживачах таких товарів і зростання їхньої цінової конкурентоспроможності, як це відбувається і за стимулювання експорту.

Ця інверсійна модель тарифного регулювання має тимчасовий характер і поступово трансформується у звичайну модель в умовах вирівнювання — по мірі зростання реального курсу валюти — цінових ефектів, спричинених первісним надмірним знеціненням (у реальному виразі) національної валюти.

Застосування інверсійної моделі спрямоване на пряме зниження стимулів для експорту сировинних товарів та на побічне стимулювання зростання цінової конкурентоспроможності продукції «верхніх поверхів» економіки — що є надзвичайно важливим для країн, які входять у реформи зі вже відносно розвиненою, високо диференційованою структурою національного господарства. Саме тимчасове застосування інверсійного підходу, якщо воно здійснюється в розумних межах і на основі ретельно продуманої стратегії розвитку, здатне дати ту тимчасову передишку, за якої бажано провести мінімально необхідні заходи з підвищення нецінової конкурентоспроможності зазначених сфер.

По мірі того, як змінюються цінові умови, скориговані політикою валютного курсу, а сама країна входить у так званий трансформаційний спад, що стимулюється більш жорсткою монетарною політикою, виникає мотив переходити від системи експортного мита до системи експортних дотацій, а точніше — від прихованих у величині валютного курсу експортних дотацій до відкритої фінансової підтримки експорту. З іншого боку, виникають підстави для істотного посилення імпортного протекціонізму.

Сама по собі така еволюція має об'єктивний характер. Однак в її процесі часто спостерігаються гіперпротекціоністські тенденції, що стимулюються тиском з боку тих суспільних та підприємницьких верств, які опиняються у програші в результаті падіння конкурентоспроможності, прибутковості або зайнятості. Успіх трансформаційного процесу багато в чому пов'язаний із тим, наскільки державі вдається протистояти таким гіперпротекціоністським тенденціям, розвиток яких загрожує гальмуванням прогресивних структурних перетворень, наростанням явищ соціального утриманства, макроекономічною дестабілізацією.

Таким чином, держава повинна у початкових періодах ринкових перетворень — до того, як закінчені в основному процеси радикальної структурної трансформації і створені на цій основі нові, міжнародно конкурентоспроможні структури — пройти досить вузьким коридором, що відділяє режим вільної торгівлі від жорсткого протекціонізму. Цей коридор являє собою модель «обмеженого, тимчасового та активного протекціонізму».

Це означає необхідність застосування протекціонізму не як системного принципу, а як винятку, як доповнення до базисного принципу свободи зовнішньоекономічної діяльності, з прогресуючим, заздалегідь обнародуваним графіком зменшення і ліквідації таких захисних заходів протягом періоду, достатнього для здійснення базисних структурних перетворень та сталого підвищення міжнародної конкурентоспроможності в обраних галузях. Виходячи з часової тривалості сучасних процесів інвестування та міжнародної практики здійснення структурних реформ, можна вважати найімовірнішою тривалістю такого пільгового періоду 8–10 років.

У процесі лібералізації зовнішньоторгових режимів важливим питанням є не тільки зниження середніх рівнів тарифів, але й зменшення розкиду між його різними рівнями, а також поступова ліквідація або зменшення різноманітних винятків та пільг у цій галузі, окрім тих, що надаються в рамках економічно обґрунтованих спеціальних режимів торгівлі (вільних економічних зон).

Для будь-якої країни з перехідною економікою за умов недостатності у початкових фазах перехідного процесу приватних накопичень актуальність застосування у ряді ключових галузей, що визначають динаміку міжнародної конкурентоспроможності, протягом певного пільгового періоду заходів прямої державної фінансової підтримки зумовлюється важливістю фінансування масштабних структурних перетворень у напрямку зростання міжнародної конкурентоспроможності. Разом з тим як з точки зору міжнародної практики застосування субсидування, так і норм системи ГАТТ/СОТ важливо правильно визначити форми і напрямки такого субсидування.

Насамперед, субсидування може застосовуватись у різноманітних формах, починаючи від прямого виділення бюджетного фінансування, надання пільгових кредитів державними або контрольованими державою установами до більш опосередкованих способів — надання гарантій за позиками, податкових пільг, в тому числі податкових кредитів, гарантованих урядових закупок та ін. [10]. При цьому субсидії мають надаватися, зазвичай, на основі:

• принципу неспецифічності, тобто неприв'язаності заходів підтримки до конкретних підприємств та галузей або їхніх груп; це не охоплює специфічні субсидії, які виділяються на цілі НДДКР та «заходи розвитку, що передують ринковій конкуренції» (pre-competitive development activities);
• незастосування заборонених міжнародними нормами субсидій, перелік яких охоплює передусім субсидії, пов'язані з ефективністю експортної діяльності, з наданням переваг національним товарам перед зарубіжними на внутрішньому ринку країни (за деякими винятками у відношенні сектору сільського господарства);
• незастосування субсидій на шкоду інтересам фірм та компаній зарубіжних країн, що тягне за собою, як правило, відмову від практики надання субсидій в обсязі, що перевищує 5% від вартості товару, для мети покриття операційних збитків (за винятком одноразового застосування в рамках програм санації та підвищення адаптивності конкретних підприємств до ринкового середовища та з метою запобігання гострим соціальним проблемам), через зарахування боргів державі або виділення грантів для мети виплати боргів (зазначене не відноситься у повному обсязі до сектору сільського господарства);
• застосування субсидій в інституціональних рамках обнародуваних державних (урядових) програм і з повідомленням про це відповідних міжнародних органів та країн-партнерів;
• застосування субсидій на суто тимчасовій основі (загальне правило — п'ятирічний строк дії)*1.

*1: {Останнім часом посилюється тиск країн, що розвиваються, в бік продовження такого терміну.}

Політика субсидування дозволяється нормами ГАТТ/СОТ у разі надання допомоги в адаптації до нових вимог ринкового середовища у процесі трансформації в ринкову економіку (стаття 29 нової Угоди з субсидій — Subsidies Agreement [6]). Країни з перехідною економікою можуть «задіяти програми та заходи, необхідні для такої трансформації». Ці країни мають певні послаблення у відношенні заборонених та обмежених міжнародними нормами субсидій — за рахунок вимоги поступово усувати такі субсидії на протягом семирічного періоду — та обмеження вжиття до них заходів впливу, які передбачені Угодою з субсидій.

У процесі трансформування системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності на ринковій основі вже у початковому періоді важливо забезпечити радикальний відхід від практики масованого застосування кількісних обмежень експорту та імпорту — за рахунок заміни квот і ліцензій на заходи митно-тарифного регулювання.

Практика багатьох держав з використання квотування і ліцензування довела, що, по-перше, ці механізми дієві, коли вони застосовуються тільки по відношенню до вузького кола товарів і послуг і є надійні механізми контролю за обґрунтованістю рішень, що приймаються в цій сфері. Останні, зазвичай, прогресивно знижують свою ефективність у міру розширення кола об'єктів, що ліцензуються. По-друге, мабуть, жодна інша форма державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності не є таким поживним середовищем для розвитку корупції, яким є процедура виділення квот і ліцензій. Вона виступає ніби запрошенням до економічних агентів орієнтуватися переважно на патологічну кримінальну мікроекономічну адаптацію до зовнішнього середовища. По-третє, хоча застосування таких інструментів регулювання спричинює втрати для споживачів, аналогічні тим, що виникають за застосування тарифів, використання кількісних обмежень не приносить державній скарбниці практично аніякого доходу, що має негативні наслідки з точки зору зменшення фінансової бази для балансування економіки і стимулювання прогресивних структурних перетворень у початкових фазах перехідного процесу.

Виходячи з вищевикладеного, очевидно, є підстави обмежити застосування квотування в основному лише такими випадками:

• виконання державою своїх міжнародних зобов'язань, коли міжнародними угодами встановлюються кількісні обмеження на експорт;
• застосування у суворій відповідності до міжнародних процедур на тимчасовій основі захисних заходів для відновлення порушеної рівноваги на внутрішньому ринку, якщо воно зумовлене надмірною конкуренцією з боку імпортних товарів і послуг або надзвичайним послабленням ресурсної бази розвитку національної промисловості під впливом вивозу за заниженими (демпінговими) цінами найважливіших паливно-сировинних товарів.

Що ж стосується процедур ліцензування експорту та імпорту, то вони (окрім випадків встановлення квот) можуть використовуватись насамперед у трьох випадках:

• встановлення особливого контролю за зовнішньоекономічними операціями у відношенні зброї та боєприпасів, ядерних та ракетних технологій, сильно діючих токсичних, а також наркотичних речовин та інших товарів, технологій та пов'язаних з ними послуг, які підпадають під міжнародні режими контролю і нерозповсюдження;
• встановлення контролю над зовнішньоекономічною діяльністю окремих економічних агентів у порядку застосування санкцій за грубе порушення законодавства, що регулює таку діяльність;
• регулювання доступу нерезидентів до сфери послуг країни з перехідною економікою у таких ключових галузях, як банківські послуги, страхування, операції з цінними паперами, тому що вони багато в чому впливають на контроль за національною економікою; так, у відповідності до статті ХХІІ Угоди про торгівлю послугами (ГАТС) країни з перехідною економікою мають право запроваджувати або зберігати у випадку серйозних перешкод в галузі платіжного балансу та зовнішніх розрахунків або загрози виникнення таких труднощів обмеження у торгівлі послугами.

Разом з тим слід звернути увагу на ту обставину, що демонтування кількісних заходів регулювання експорту та імпорту зовсім не рівнозначне послабленню дії нетарифних заходів регулювання в цілому. Навпаки, відхід від переважної опори на такі зовнішньо дуже прості, але й настільки ж проблематичні у відношенні ефективності та ризику заходи, як ліцензії і квоти, передбачає розгортання комплексної системи заходів нетарифного регулювання. При цьому особливу увагу слід приділити групі технічних і техніко-економічних стандартів і вимог. Є всі підстави вважати, що саме відставання на цій ділянці є для багатьох країн з перехідною економікою важливою причиною послаблення захисту їхньої національної промисловості та сільськогосподарського сектору у початкових фазах ринкової трансформації. Це, зокрема, має результатом заповнення внутрішніх ринків таких країн недоброякісною продукцією, шкідливою для здоров'я населення та навколишнього середовища, але досить конкурентоспроможною у ціновому відношенні.

4. Проблеми адаптації української економіки до вимог глобальної торговельної системи

Завдання отримання Україною повноправного членства в СОТ обумовили пошук шляхів пристосування існуючого режиму регулювання торгівлі до норм міжнародного права. Слід відзначити, що з початком згаданого переговорного процесу еволюція режиму регулювання зовнішньоекономічної діяльності в країні переважно пов'язана з вимогами згаданої системи, що висуваються до країн, які мають намір набути в ній членства. Це певною мірою звужує границі прийняття довільних національних рішень, в тому числі і стосовно методів підтримки своїх виробників в конкуренції з іноземними фірмами, а також щодо можливих меж і механізмів застосування протекціоністських заходів. Про це слід особливо наголосити в контексті дискусій, що відбуваються в Україні навколо проблеми захисту національного товаровиробника.

Слід також взяти до уваги ту обставину, що загалом до країн-претендентів у СОТ застосовуються по окремих важливих параметрах більш жорсткі вимоги, ніж до нинішніх членів, які брали участь в заснуванні СОТ. Так, експерти ЮНКТАД відзначають, що основні розвинені країни виявляють опозицію в аспекті надання відповідних перехідних періодів для адаптації, вимагають прийняття додаткових зобов'язань в галузях сільського господарства, приватизації, експортних тарифів та підписання торговельних угод, які загалом не є обов'язковими для країн-членів. Країнам-претендентам пропонують лібералізувати доступ до їхніх ринків товарів і особливо послуг в такій мірі, яка може суперечити поточним завданням їхнього розвитку. Загалом в процесі прийняття нових членів дуже часто керуються геополітичними стратегіями [11, с. 44].

Входження України у переговорний процес і процедури гармонізації її торговельного режиму з вимогами системи ГАТТ/СОТ, були започатковані у 1995 р. В рамках цього процесу у квітні 1996 р. було ухвалено Концепцію трансформації митного тарифу України у відповідності до системи ГАТТ на 1996–2005 рр., основні положення якої реалізуються через урядові постанови, що приймаються з другої половини 1996 р.

Згадана концепція передбачає приведення системи імпортних тарифів у відповідності до вимог ГАТТ/СОТ на протязі перехідного періоду, який для різних товарних груп буде тривати від 3 до 10 років. При цьому основна мета — досягнення середньозваженого рівня імпортного тарифу в 14%, а також певне зниження максимальних тарифних ставок. Для більшості промислових товарів вказані ставки не повинні перевищувати 30%, а для сільськогосподарських продуктів — 70%.

Концепція тарифної перебудови передбачає використання трирівневої тарифної системи: з низьким рівнем мита на сировину, середнім — на напівфабрикати та відносно більш високим на готові вироби, що цілком вписується в завдання підтримки вітчизняних товаровиробників. При цьому високі рівні імпортного мита мають застосовуватись у відношенні до:

• хімічних товарів, які виробляються або можуть бути вироблені в Україні, з поступовим їхнім зниженням на протязі перехідного періоду до рівнів, погоджених в рамках ГАТТ/СОТ; із звільненням матеріалів, що використовуються у хімічному виробництві, від високого мита;
• виробів, що виготовлені з чорних металів, за умови, що такі вироби випускаються або можуть випускатись в Україні;
• літаків для цивільної авіації та запчастин до них, з наступним доведенням рівня мита до рівнів, обумовленому угодами за Уругвайським раундом ГАТТ;
• сільськогосподарських продуктів, машин і устаткування для сільського господарства, якщо подібні виготовляються в Україні (ті види машин та устаткування, що не виготовляються в Україні, але є необхідними для АПК, мають обкладатися низьким митом);
• предметів розкоші, легкових автомобілів.

Товари, які є предметом обкладання в Україні акцизним збором, підлягають обкладанню не більш ніж 70-відсотковим імпортним митом.

Середній рівень тарифних ставок передбачений для текстильних виробів та одягу, інших товарів легкої промисловості, із зниженням на протязі перехідного періоду їхнього рівня до низького.

Особливістю зазначеної Концепції є встановлення заздалегідь оголошеного деталізованого розкладу поступового зниження рівня високого мита до рівнів, встановлених в рамках системи ГАТТ/СОТ. У той же час вона забезпечує преференційне відношення до тих видів імпорту, які підтримують національне виробництво (основні комплектуючі і матеріали, обладнання і технології), особливо в тих галузях, які відносяться до пріоритетних та/ або складають основу експортного потенціалу.

Урядом України також вживаються заходи щодо впровадження в національну правову систему положень ГАТТ/СОТ, що регулюють використання технічних бар'єрів в торгівлі, процедур імпортного ліцензування, торгових аспектів прав інтелектуальної власності, правил митної оцінки товарів, використання санітарних та фітосанітарних заходів тощо. Вже запроваджені механізми, які дозволяють у випадку значної нерівноваги на внутрішньому ринку відносно окремих товарів вживати захисні заходи, включаючи тимчасові кількісні обмеження, у відповідності до правил ГАТТ/СОТ.

Звичайно, для України більш прийнятною була б модель поведінки у переговорному процесі Китаю, який вже протягом більше десяти років веде ретельне узгодження параметрів лібералізації свого торговельного режиму, виявляючи надзвичайну непоступливість в багатьох питаннях, які, на думку китайських урядовців, належать до стратегічних з точки зору забезпечення обраної концепції суспільного розвитку. Проте для України використання китайського досвіду в цьому питанні вже не є можливим. В України, з її незавершеними виробничими циклами і підвищеною залежністю від поставок з-за кордону, з гіпертрофовано розвиненими, з точки зору потреб внутрішнього ринку, багатьма галузями, що випускають проміжну продукцію (напівфабрикати) існує підвищена потенційна вразливість при вживанні до неї іншими державами заходів економічного тиску. Відсутність такої ваги, яку має Китай — за кількістю населення, динамічністю розвитку, накопичених резервів іноземної валюти тощо — також диктує необхідність йти на компроміси в процесі приєднання до системи ГАТТ/СОТ.

Разом з тим існують питання, які мають критично важливе значення для перспектив розвитку України і щодо яких мають бути забезпечені базові національні інтереси в процесі лібералізації зовнішньої торгівлі та прийняття міжнародних норм регулювання. До них насамперед належать:

• забезпечення тимчасового захисту на період структурної перебудови аграрного сектору, окремих виробництв переробної промисловості, що мають потенціал міжнародної конкуренто- спроможності, але потребують модернізації (авіабудівна промисловість, суднобудівна галузь, наукомісткі галузі);
• можливість тимчасово підтримувати за рахунок відповідних державних дотацій (прямих бюджетних асигнувань) розвитку високотехнологічних виробництв, насамперед через стимулювання приватних інвестицій;
• встановлення ретельно продуманого режиму щодо доступу зарубіжних компаній на стратегічно важливі, з точки зору національної безпеки, ринки послуг — у банківський сектор, сектор страхування, сектор послуг зв'язку, інформаційних технологій;
• можливості збереження та запровадження нових пільгових режимів у зв'язку з преференційними режимами в рамках відносин з країнами СНД, особливо стосовно режимів обміну по кооперованих поставках та товарами, що належать до так званого критичного імпорту.

Реалізація зазначених принципів має гарантувати баланс між національними та глобальними началами в стратегії інтеграції України в світову економіку ХХІ сторіччя.

Література

• Див.: Меркантилизм. — Л.: Огиз–Соцэкгиз, 1935. — 485 с.
• Портер М. Международная конкуренция: Пер. With the English. Ed. и с предисловием В.Д. Щетинина. — М.: Междунар. отношения, 1993. — 896 с.
• Рикардо Д. Сочинения. Т.1. Начала политической экономии и налогового обложения. Изд-е 2-е. — М.: Госполитиздат, 1955. — 360 с.
• Нeffernan Sh., Sinclair P. Modern international economics. — Oxford, UK & Cambridge, USA: Blackwell Publishers, 1993. — C. 44.
• Нeckscher E. The effect of foreign trade on the distribution of income // Н.S. Ellis and LA Meltzer (eds.). Readings in the Theory of International Trade. — Philadelphia, PA: Blakiston, 1949. — P. 272–300; Ohlin   B . Interregional and international trade. — Cambridge, Mass.: Нarvard University Press, 1933. — 189 p.
• GATT. The results of the Uruguay Round of multilateral trade negotiations: The legal texts. — Geneva: GATT, 1994.
• Див.: Krugman P. R . (ed.). Strategic trade policy and the new international economics. — Cambridge, Mass.: MIT Press, 1986. — 313 p.
• Nelson R . The evolution of competitive or comparative advantage: A preliminary report on a study: IIASA Working Paper No. WP–96–21. — Laxenburg: International Institute for Applied Systems Analysis, February 1996. — 38 p.
• Samuelson P. International trade and the equalisation of factor prices // Economic Journal. — 1948. — Vol. 58. — P. 163–184; Samuelson P . International factor price equalisation once again // Economic Journal. — 1949. — Vol. 59. — P. 181–196.
• UNCTAD. The outcome of the Uruguay Round: An initial assessment: Supporting papers to the Trade and development report, 1994. — New York: United Nations, 1994. — P. 93—94.
• Див.: UNCTAD. Trade and development report, 1999. — New York and Geneva: United Nations, 1999. — P. IX, 40.
• Vernon R. International investment and international trade in the product cycle // Quarterly Journal of Economics. — May 1966. — Vol. 80, Nо. 2. — P. 190–207; Vernon R . The product cycle hypothesis in a new international environment // Oxford Bulletin of Economics and Statistics, 1979. — Vol. 41, No. 4. — P. 86–100.
• World Bank. Global Economic Prospects and the Developing Countries 1995. — Washington DC: The International Bank for Reconstruction and Development/The World Bank, 1995. — P. 30–31.
• World Trade Organization. Annual Report 1997: Vol. I. — Geneva: WTO, 1997. — P. 3.