home Economy books Strategії ekonomіchnogo rozvitku in the minds globalіzatsії - Luk'yanenko DG

Strategії ekonomіchnogo rozvitku in the minds globalіzatsії - Luk'yanenko DG

3.6. STRATEGІЇ steel ROZVITKU KRAЇN W PEREHІDNOYU EKONOMІKOYU

ZV Gerasimchuk

On rubezhі thirds of all tisyacholіttya s bіlshoyu aktualnіstyu postayut zapitannya: to yakoї mezhі Porush іstorichna rіvnovaga bіosferi? Chi Je real mozhlivіst in perspektivі zberegti stabіlnіst svіtovoї bіoti? Yakima rank tse mozhna zrobiti?

When tsomu obviously scho the global pіdhіd to vіdpovіdі on tsі zapitannya guilty vrahovuvati pevnі natsіonalno-regіonalnі osoblivostі rozvitku. Aje, s one side, kontseptsіya steel rozvitku - strategіchny napryamok svіtovogo rozvitku scho zabezpechuє Postup tsivіlіzatsії in XXI stolіttі and other s - її realіzatsіya blame adequately vrahovuvati osoblivostі natsіonalno-regіonalnogo rozvitku.

Vіdmіnnostі in stanі Economy rіznih regіonіv svitu, їh sotsіalnomu stanovischі, ekologіchnіy situatsії viznachili neobhіdnіst spetsifіchnogo pіdhodu to rozrobki th realіzatsії modelі steel rozvitku for kozhnoї Kraina.

Vodnochase іsnuyuchі vіdmіnnostі in rozvitku rіznih kraїn svitu digit mіroyu vplivayut on mozhlivіst zabezpechennya їh became École-ekonomіchnogo that sotsіalnogo rozvitku.

In danomu doslіdzhennі representable for Meta rozglyanuti tsі mozhlivostі for rіznih kraїn svitu, zokrema aktsentuyuchi uwagi on rozvitku kraїn іz perehіdnoyu ekonomіkoyu, that know and Roads for їh realіzatsії.

Formuvannya tsіley away École-ekonomіchnogo rozvitku, vrahuvannya mozhlivostey yogo realіzatsії for chi іnshogo regіonu that vzaєmouzgodzhennya tsіlovih installations rіznih powers have zagalnomu svіtovomu rozvitku not zdіysnenne without rozrobki comprehensive detailed long-term plan was rozvitku Kraina, tobto rozrobki strategії steel rozvitku for kozhnoї powers, vrahovuyuchi tendentsії svіtovogo rozvitku.

Іmperativi maybutnoї svіtovoї Economy, Interests vizhivannya th rozvitku vimagayut Poshuk yakіsno novih forms organіzatsії École-ekonomіchnih protsesіv.

Analіz passed that gliboke vivchennya novih tendentsіy, zakonomіrnostey i zakonіv ekonomіchnogo rozvitku Je basis for rozrobki natsіonalnih strategіy transformatsії th rozvitku École-ekonomіchnih systems.

The model has become ekonomіchnogo rozvitku yak vіdpovіd on viklik globalnoї natural gospodarskoї transformatsії Bula sformulovana at 1992 p. in Rіo de Janeiro on Vsesvіtnіy konferentsії s problems rozvitku th dovkіllya. Won titles otrimala steel (stіykogo) rozvitku are yakogo polyagaє in zabezpechennі such gospodarskogo zrostannya, yak daє zmogu garmonіzuvati vіdnosini Person of Nature (dovkіllya) that zberegti navkolishnє natural seredovische for ninіshnogo th maybutnіh pokolіn.

Іsnuyuchі teorії that naukovі pіdhodi to prognozuvannya suspіlnogo rozvitku Je pіdґruntyam to formuvannya svіtovoї strategії rozvitku, i vіdpovіdno to neї natsіonalnih, regіonalnih strategіy.

Naybіlshі mіzhnarodnі prog ekonomіchnogo rozvitku, vіdomі pid titles decade of ekonomіchnogo rozvitku, rozroblyayutsya pid egіdoyu UN z 1960 r. on chergovі desyatilіttya (decades). Odnієyu s ostannіh program Je mіzhnarodna strategіya rozvitku, zatverdzhena UN General Asambleєyu desyatilіttya on the fourth (1991-2000 pp.) 45 21 thoracic sesії 1990 p.

The basic meta-strategії 90 Ti Rocky - zabezpechiti priskoreny rozvitok in kraїnah scho rozvivayutsya, that zmіtsniti mіzhnarodne spіvrobіtnitstvo. Klyuchovі Elements novoї strategії - polіpshennya Zhittya minds of people in kraїnah scho rozvivayutsya, skorochennya rozrivu mіzh Bhagat th bіdnimi kraїnami, prevent degradatsії navkolishnogo natural seredovischa.

Strategіya peredbachaє virіshennya such osnovopolozhnih tsіley:

- Rіzke pіdvischennya tempіv ekonomіchnogo zrostannya in kraїnah scho rozvivayutsya;

- Zabezpechennya such rozvitku, yaky bi spriyav skorochennyu bіdnostі, rozvitku that vikoristannyu lyudskih resursіv i LUVs bi ekologіchno bezpechnim that stіykim;

- Udoskonalennya mіzhnarodnoї monetary and fіnansovoї that torgovelnoї system;

- Zabezpechennya stіykostі that stabіlnostі svіtovoї Economy that efektivnosti makroekonomіchne regulyuvannya yak on natsіonalnomu, so i on mіzhnarodnomu rіvnyah;

- Zmіtsnennya mіzhnarodnogo ekonomіchnogo spіvrobіtnitstva;

- Mobіlіzatsіya zusil for virіshennya problems naymensh rozvinenih kraїn.

For realіzatsії tsіley that zavdan strategії potrіbnі skoordinovanі th tsіlespryamovanі zusillya vsіh kraїn in furrows svoїh real mozhlivostey.

Strategіya vsestoronnogo rozvitku suspіlstva tіsno pov'yazana іz strategієyu s power receptionists i Zahist navkolishnogo seredovischa, yak rozroblyaєtsya UN. Pong vіdobrazhayut neobhіdnіst rozrobki planіv rozvitku the prospect s metoyu spryamuvannya Yogo Way to ratsіonalnogo vikoristannya natural resursіv for ninіshnogo i maybutnіh pokolіn, stvorennya spriyatlivih minds for іsnuvannya Helsinki Human th zabezpechennya її fundamental rights.

For ostannє desyatilіttya rozumіnnya vazhlivostі ekologіchnoї perspective pіdnyalos on nayvischu skhodinku. Prirodozahisna dіyalnіst zaynyala vazhlive Location in polіtitsі bagatoh i powers became mіzhnarodnih vіdnosin sphere.

Of acceptance vsesvіtnoї strategії receptionists for nature to put Meta rozrobku Fundamental printsipіv prirodokoristuvannya for ninіshnogo th maybutnіh pokolіn. Okrіm of neobhіdno nagolositi on її vazhlivіst at:

- Spriyannі maintained upstream usvіdomlennyu criticality ekologіchnih problems i Poshuk їh mozhlivih virіshen;

- Spriyannі wide rozpovsyudzhennyu Informácie;

- Formuvannі promising dovgostrokovih i serednostrokovih tsіley for stimulyuvannya th spryamuvannya maybutnoї robots have tsіy oblastі;

- Vstanovlennі obmezhen s metoyu planuvannya polіtiki minutes warming up for Vibor that obґruntuvannya vіdpovіdnih zahodіv;

- Viznannі vazhlivostі natural resursіv for sotsіalno-ekonomіchnogo rozvitku.

For virіshennya vsogo complex problems in scho vinikayut rezultatі її of acceptance, neobhіdno zabezpechiti takі minds rozvitku suspіlstva, SSMSC b spriyali stabіlnomu funktsіonuvannyu vsіh yogo spheres - ekonomіchnoї, sotsіalnoї, polіtichnoї, kulturnoї st clearly - ekologіchnoї.

In osnovі steel rozvitku svitu lezhit:

- Lean representations to іsnuyuchogo ekologіchnogo potentsіalu i global natural resursіv;

- Vіdnovlennya navkolishnogo seredovischa.

Tіlki stalі minds mozhut zabezpechiti Taqiy rozvitok, yaky vіdpovіdaє require ninіshnogo day ale in the same hour i stvoryuє mozhlivіst maybutnіm pokolіnnyam koristuvatisya vsіma Nagybanya suchasnostі i zadovolnyati svoї required.

Nova mіzhnarodna strategіya rozvitku vіdobrazhaє pragnennya in svіtovomu masshtabі zabezpechiti ekologіchno obґruntovany rozvitok for vsіma aspects suspіlnoї dіyalnostі. Basic principles takoї dіyalnostі Je:

1. Spryamuvannya rozvitku in napryamku ratsіonalnogo vikoristannya natural resursіv i Poperedjennia їhnogo visnazhennya.
2. Vrahuvannya prirodoohoronnih require of the Branch rozvitku is the inclusion in the aspect pokraschennya Health Protection, harchuvannya i zagalnogo DOBROBUT potreb receptionists navkolishnogo seredovischa, pokraschennya tsіlіsnostі yogo th produktivnostі.
3. Zobov'yazannya vsіh kraїn poperedzhati pogіrshennya navkolishnogo seredovischa zberegti i yogo for maybutnіh pokolіn, oschadlive regulyuvannya navkolishnogo seredovischa, the active powers in the global spіvrobіtnitstvo, regіonalnomu i mіstsevomu rіvnyah.

Virіshennya bagatoh ekologіchnih power nashtovhuєtsya on pereponi, SSMSC, in the main, the result of Je nedoskonalih rozvitku models.

The model has become rozvitku on sogodnі - nayperspektivnіsha.

Nadiya Yea, scho svіtova strategіya rozvitku i svіtova strategіya receptionists navkolishnogo seredovischa will pіdґruntyam for formuvannya in maybutnomu strategії steel svіtovogo rozvitku, yak b uzagalnila OAO All aspects suspіlnogo rozvitku in єdiny systemically complex pіdhіd to yogo prognozuvannya.

Formuyuchi mehanіzm realіzatsії novoї strategії rozvitku in svіtovomu masshtabі, mi povinnі pam'yatati scho won bude realіzovuvatis efektivnosti in razі, if svіtovі Interests zbіgatimutsya s іnteresami okremo taken regіonu.

Yakscho rozdіliti svіtove Gospodarstwa on regіoni for Find our rіvnya rozvinenostі powers, obsessively three groupies kraїn: rozvinenі, Kraina, scho rozvivayutsya, that Kraina s perehіdnoyu ekonomіkoyu.

Oskіlki whether yak Krajina not Mauger uspіshno rozvivatisya іzolovano then rozvitok whether yakoї groupies kraїn neobhіdno rozglyadati in kompleksі s іnshimi. Ob'єktom our doslіdzhen Je Kraina s perehіdnoyu ekonomіkoyu, the subject - formuvannya strategії steel rozvitku for kraїn perehіdnoї Economy.

Same ponyattya steel rozvitku peredbachaє zrіvnovazheny rozvitok. For viznachennyam P. Samuelson, rіvnovaga - tse Taqiy Economy Kraina camp at Money Does zberіgaєtsya zdatnіst її to samoregulyuvannya. In razі vіdhilennya ekonomіchnoї Sistemi od zbalansovanogo camp in dіyu vstupayut rinkovі Sealy, scho spryamovuyut svoї zusillya on vіdnovlennya torn down structural zv'yazkіv [1].

Same ponyattya "perehіdna ekonomіka" vіdobrazhaє dinamіzm ekonomіchnoї Sistemi s a will to іnshogo. Tom її mill already nemozhlivo vvazhati zrіvnovazhenim abo CNS. The process of transition s a will in Economy Inshyj potrebuє transformatsіynih zahodіv, spryamovanih on udoskonalennya dіyuchoї Sistemi abo Well її Povny cardinal perebudovu, fallow od obranih tsіlovih orієntirіv.

In zv'yazku s CIM ekonomіchny rozvitok Je not scho yak Lots Other tsiklіchny ruh od bazovoї rіvnovagi vihіdnogo rіvnya to yogo torn down, i formuvannya rіvnovagi on new rіvnі іz bіlsh Foldable structural characteristics. Zrozumіlo scho tsiklіchnіst - ob'єktivna zakonomіrnіst. Zalishaєtsya not z'yasovanim mehanіzm dosyagnennya staloї rіvnovagi on rіznih stadіyah cycle.

H point Zora analіzu i otsіnki ekonomіchnih naslіdkіv transformatsії ekonomіchnih systems i structures vinikaє vazhlive zavdannya Poshuk strategіchnih naslіdkіv structural Change log іz metoyu dosyagnennya stalostі rozvitku ekonomіchnoї Sistemi Tsikh kraїn.

On sogodnі іsnuє Pevnyi dosvіd rinkovoї transformatsії ekonomіk rіznih kraїn such yak China V'єtnam, Ugorschina, flattered Chehіya, Slovachchina. Mozhlive vidіlennya models strategії rinkovih transformatsіy fallow od shlyahіv i metodіv reformuvannya Economy [2, p. 266].

Persha strategії model - kitayska (China V'єtnam, Mongolіya) її slit nazivayut "sovereign model korporativіzmu" - peredbachaє formuvannya rinkovih vіdnosin in the minds staroї command admіnіstrativnoї system. Process transformatsії ekonomіchnoї Sistemi viznacheny yak trivaly, postupovy, poetapny s Povny vikoristannyam aparata derzhavnoї byurokratії. sovereign upravlіnnya system th planuvannya not lіkvіduєtsya and pristosovuєtsya to novih minds. Stvoryuyutsya garantії for zaluchennya іnozemnogo kapіtalu. Reformuvannya Economy pochinaєtsya s naybіlsh reproductive Galuzo (nutritive, easy promislovіst, sіlske Gospodarstwa). "Reigning korporativіzm" polyagaє in radikalnіy peredachі strategіchnoї funktsії napіvprivatnim korporatsіyam, harakterizuєtsya lokalіzatsієyu sovereign control, corporate konkurentsієyu.

Other models - "rinkovy sotsіalіzm" (rozvivaєtsya Kuboyu). Tse postupovy іnertsіyny perehіd, yaky harakterizuєtsya zberezhennyam sovereign control over rozmіschennyam resursіv, direct control over vlasnіstyu, pіdtrimkoyu drіbnoї privatnoї vlasnostі, sotsіalnim paternalіzmom.

The third model - ugorska - "oksamitova revolyutsіya" - oznachaє postupovy evolyutsіyny perehіd to rinkovih vіdnosin Shlyakhov rіznih vzaєmopov'yazanih peretvoren, SSMSC pochinalis slit at the command admіnіstrativnіy sistemі. Rinkove seredovische here takozh formuєtsya slit in the furrows staroї system. Command Economy system does not zberіgaєtsya, yak at Kitaї and demontuєtsya, Hoca i postupovo. Ugorschina zdіysnyuvala processes evolyutsіynoї transformatsії svoєї ekonomіchnoї Sistemi blizko 40 rokіv scho gave mozhlivіst uniknuti digit sotsіalnih potryasіn such yak landslide gіperіnflyatsіya, bezrobіttya, pripinennya virob- nitstva, zbіdnіnnya population sotsіalny protest i konfrontatsіya. "Oksamitova revolyutsіya" harakterizuєtsya postupovim transformatsіynim transition to vіlnih rinkovih vіdnosin, depresієyu vlasnostі at privatizatsії, domіnuvannі korporativnoї vlasnostі.

The fourth model strategії - rinkova "shock terapіya" abo polska model. Tse strategіya rinkovoї transformatsії, yak Yea zhorstkim sotsіalnim eksperimentom over people. Bula mozhliva in Polschі de zbereglisya spetsifіchnі peredumovi for the transition to the market analysis (rinkova psihologіya, private vlasnіst on the ground, pіdtrimka population zahіdny vpliv, vіdkritіst suspіlstva, zalezhnіst od velikoї bagatomіlyonnoї dіaspori). "Shock terapіya" - tse simultaneously admіnіstrativne ruynuvannya poperednoї Sistemi upravlіnnya, priskorena privatization, nadannya Shvidky suspіlnim peretvorennyam status strategіchnoї methylene suspіlstva. Prote butt Polschі dovіv scho one stribkom rinkovu transformatsіyu ekonomіchnoї Sistemi zdіysniti not mozhna. Navіt the "іdealnih 'minds іntegratsії PDR i NGF processes perebudovi ekonomіchnoї Sistemi zabiraє bagato hour, nezvazhayuchi on bagato hundreds mіlyardіv dolarіv byudzhetnoї derzhavnoї pіdtrimki.

P'yata model - chehoslovatska. Zdіysnyuєtsya, spirayuchis to "oksamitovu revolyutsіyu" i starі traditsії rinkovoї culture, scho minds in zbereglisya Povny front rozderzhavlennya Economy that znachnі eksportnі zv'yazki. Zmіst tsієї modelі in tsivіlіzovanіy "m'yakіy" destabіlіzatsії (rozderzhavlennі) derzhavnoї vlasnostі tsivіlіzovanimi methods Shlyakhov aktsіonuvannya th korporatizatsії. Target in Chehії i Slovachchinі legal bases privernula znachnі zakordonnі іnvestitsії scho gave mozhlivіst stabіlіzatsії Economy i penny systems zabezpechennya temple rіvnya virobnitstva th vikoristannya virobnichih mozhlivostey.

Shostya model - pribaltіyska. Spetsifіka її polyagaє in Neznachny scale national Gospodarstwa th efektivnosti vikoristannya faktorіv zovnіshnoї Relief for stabіlіzatsії virobnitstva, spozhivannya i fіnansovo-groshovoї system. Rinkova transformatsіya zdіysnyuvalas on osnovі "kadrovoї revolyutsії" i nayavnostі rinkovoї culture.

Soma model - rosіyska scho bazuєtsya on formalnіy privatizatsії, rozderzhavlennі. Theoreticity - tsya model Je bagatoobіtsyayuchoyu. On praktitsі Won harakterizuєtsya traditsіynim vplivom derzhavnoї byurokratії, mafії, koruptsії ago Yea i do not konkurentospromozhnoyu. Dosvіd Russie pokazuє scho odnochasna transformatsіya polіtichnoї th ekonomіchnoї Sistemi Je dosit folding processes. Butt Russie demonstruє clearly spetsifіku posttotalіtarnih systems scho vikoristovuє sotsіalny potentsіal for restavratsії sotsіal feudal rezhimіv, systems, structures i.

Eight models - ukraїnska. Vaughn did not slit realіzovana, dosit foldable, neposlіdovna in strategії eksperimentіv sprob i pomilok, nevipravdanih victims.

The main reason for nevdalih rinkovih transformatsіy in Ukraїnі Je vіdsutnіst poslіdovnoї dovgostrokovoї strategії. Іsnuyut takozh ob'єktivnі trudnoschі rozrobki adequacy mehanіzmіv realіzatsії reforms.

Otzhe, yak bachimo, skhіdnoєvropeyskі s powers perehіdnoyu ekonomіkoyu perezhivayut perіod radically i bagatoplanovih peretvoren, uspіh yakih deposits in the main od mozhlivostі zabezpechennya zrostannya efektivnostі gospodaryuvannya i sotsіalnogo Progreso. Mozhlivostі, obumovlenі vіdnosno rozvinenim іndustrіalnim basis, s vinikayuchimi in suchasnіy ekonomіtsі forms vlasnostі i gospodaryuvannya, nayavnіstyu traditsіy regulyuvannya i sotsіalnostі, rozvitkom in Rocky reformuvannya market analysis that pіdpriєmnitstva.

Hoca Kraina s perehіdnoyu ekonomіkoyu ob'єdnuyutsya umovno one grupu against vіdchuvaєtsya suttєva diferentsіatsіya in rates їhnogo ekonomіchnogo zrostannya. Odnі іz them viyshli on traєktorіyu samopіdtrimuyuchogo zrostannya (novі іndustrіalnі Kraina, Kraina Tsentralnoї Єvropi) INSHI perebuvayut on stadії nagromadzhennya peredumov for such zrostannya, tretі - without vіdchutnih zovnіshnіh іn'єktsіy unlikely chi zdatnі stvoriti peredumovi for real ekonomіchnogo zrostannya th zdіysnennya strukturnoї transformatsії. About Tse svіdchat danі Table. 1.

Yak bachimo, s krizovoe processes shvidshe vporalis Kraina Tsentralnoї th Pіvdenno-Shіdnoї Єvropi, perevazhna bіlshіst yakih to the mid-90s on rokіv viyshla traєktorіyu ekonomіchnogo zrostannya. Kraina LICs Somalia have completed tse zavdannya drugіy polovinі 90 rokіv i boule blizkі to tsogo. However svіtova fіnansova crisis, scho s naybіlshe usіh kraїn at once ekonomіku Russie, Moldova, Turkmenії, Tajikistan, Ukraine, vіdtyagla virіshennya Tsikh zavdan on the cob XXI stolіttya. For priskorennya perehіdnogo perіodu th obsession for Change Positive rezultatіv transformatsіynih neobhіdno doslіditi yogo osoblivostі that vrahuvati їh at reformuvannі sotsіalno-ekonomіchnih that ekologіchnih protsesіv.

tABLE 1

ZROSTANNYA real GDP have POSTSOTSІALІSTICHNIH KRAЇNAH%

Всеохоплюючі зміни характерні для переходу всієї системи економічних відносин на нову основу якісно відмінних економічних і соціальних відносин. Перехідний період економіки має певні характерні особливості, які необхідно врахувати при формуванні стратегії сталого розвитку держав у цьому періоді.

• Перехідна економіка — це є система нестійкої динамічної рівноваги, у процесі якої відбуваються трансформаційні зміни. Ці зміни можуть бути як позитивними, так і негативними залежно від обраних цільових орієнтирів та ступеня керованості перехідним процесом.
• Вихід із стану нестійкої рівноваги вимагає формування нових концепцій розвитку, нових способів та інститутів регулювання економічних відносин. Проте, як свідчить досвід, недостатня досвідченість реформаторів не дозволяє об'єктивно обрати стратегічні пріоритети розвитку та розробити комплексний механізм їх реалізації. Отже, успіх реформ залежить від професійного рівня реформаторів та наукової обґрунтованості програми реформ.
• Перехід до нової економічної системи сприяє виникненню нових форм господарювання та взаємозв'язків між ними, що, у свою чергу, вимагає розробки системи регулювання і координації стосунків між суб'єктами економіки з метою подолання багатоукладної економіки та структурної її перебудови.
• Перехідний стан економіки несе загрозу національній безпеці держави, зокрема зовнішньоекономічним зв'язкам держави: це стосується перестановки сил у зовнішній політиці держави в умовах формування нових міжнародних зв'язків і відносин, нових центрів впливу. Тобто реформи в державі будуть ефективними за умови взаємоузгодження їх цільових орієнтирів із стратегією світового розвитку, ступеня розвиненості держави, впливовості її на світовому ринку.
• Основними протиріччями й труднощами перехідного періоду є відсутність соціальних гарантій, притаманних попередній системі, відсутність правової бази для регулювання нових стосунків, що виникають між суб'єктами господарювання, та їх незахищеність. Це, у свою чергу, вимагає розробки нового механізму соціального захисту та формування законодавчої бази, яка б регулювала ринкові перетворення.
• Однією із проблем перехідного періоду є неврахування екологічних аспектів проведення реформ, що приводить інколи до непоправних наслідків.

Кризова економічна ситуація має свої особливості в країнах Східної Європи і республіках колишнього СРСР, що пов'язане з розвитком їх економіки. Це не може не вплинути негативно на загальний екологічний стан як в окремих країнах, так і у світі в цілому. Порушення господарських зв'язків (міжнародних і внутрішніх) змушує шукати джерела сировини й матеріалів на території своєї країни. Фінансові труднощі підприємств у період розвитку ринкових відносин і створення багатоукладної економіки, перехід підприємств на комерційну основу обмежують можливості фінансування природоохоронних заходів у необхідному обсязі і понижують економічну зацікавленість в їх проведенні. У багатьох із цих країн стан економіки є таким, що галузі, які відповідають за відтворення й охорону природних ресурсів, отримують асигнування в таких розмірах, які не дозволяють на належному рівні здійснювати природоохоронні і природовідтворювальні роботи. На якості охорони навколишнього середовища суттєво позначається відсутність законодавчо закріплених розмежувань повноважень і відповідальності виконавчих органів влади по вертикалі й горизонталі в галузі забезпечення екологічної безпеки.

Проблеми країн з перехідною економікою у галузі природоохоронних заходів та відтворення навколишнього середовища детально розглядалися в Програмі дій у галузі охорони навколишнього середовища для країн Центральної і Східної Європи, прийнятої у квітні 1993 р. в Люцерні на загальноєвропейській конференції міністрів по навколишньому середовищу.

На конференції в Ріо-де-Жанейро вперше була висунута і підтримана ідея про особливу роль країн із перехідною економікою у вирішенні глобальних екологічних проблем. Маючи високий промисловий, науково-технічний і природно-ресурсний потенціал, вони на сьогодні зазнали значних труднощів як економічного, так і екологічного характеру. В той же час саме ці країни після виходу із кризи потенціально здатні внести серйозний вклад в оздоровлення навколишнього середовища на регіональному й глобальному рівнях.

Процес формування стратегії сталого розвитку включає такі етапи (рис. 1).

• Формування концептуальних засад стратегії сталого розвитку.

Відповідно до світової стратегії розвитку кожна держава формує власну концепцію сталого розвитку, в якій:

— обґрунтовується необхідність зміни пріоритетів розвитку;

— визначається напрямок стратегічних змін;

— формується основна мета, яку необхідно досягнути в результаті трансформаційних змін;

— визначаються цільові орієнтири, принципи та завдання сталого розвитку;

— визначається послідовність дій (поетапна реалізація) намічених планів розвитку.

Fig. 1. Схема механізму формування та реалізації стратегії сталого розвитку регіону

• Формування цільових орієнтирів розвитку.

Основною метою стратегії сталого розвитку є створення умов для сталого розвитку в державі й забезпечення стійкого збалансованого соціально-економічного зростання. Цільові орієнтири будуть стосуватися трьох взаємопов'язаних сфер функціонування: економічної, соціальної та екологічної.

Перша група об'єднує цілі, спрямовані на формування конкурентоспроможної, соціально орієнтованої, екологічно безпечної ринкової економіки. Tse:

— забезпечення стабільності грошово-фінансової системи;

— екологічно орієнтована перебудова структури виробничого потенціалу та розміщення ресурсів відповідно до вимог, необхідних для побудови сучасної розвиненої економіки;

— зміна структури виробництва й споживання;

— ефективне включення економіки до світової економічної системи; активна співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями, з метою раціонального використання екосистеми, забезпечення безпечного й сприятливого майбутнього;

— формування інституційної системи, адекватної сучасним вимогам і потребам економічної стабілізації та зростання;

— забезпечення відповідного економіко-правового середовища;

— формування системи забезпечення економічної безпеки держави.

Друга група — соціальні цілі — спрямована на забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, економічного і соціального благополуччя кожному члену суспільства. До них відносять:

— підвищення якості життя населення;

— формування системи соціального захисту населення для забезпечення його соціальних гарантій;

— установлення гарантій рівності громадян перед законом; правова захищеність людини;

— формування системи соціальної безпеки держави;

— формування національної культури та ідеології, які б передбачали свідоме, бережливе ставлення до навколишнього середовища, раціональне використання та відтворення природних ресурсів;

— забезпечення умов реалізації трудового та духовного потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці, нарощування зусиль щодо примноження суспільного добробуту;

— формування системи екологічного інформування населення;

— забезпечення зайнятості трудоактивного населення, за умови існування безробіття на рівні, що не перевищує природної норми;

— відродження та розбудова національної системи науки та освіти;

— створення комплексної системи екологічного виховання та освіти всіх верств населення з метою забезпечення практичної реалізації ідеї сталого екологічно зрівноваженого соціально-економічного розвитку;

— відродження національної культури і духовності;

— побудова соціально орієнтованої ринкової економіки, яка дасть змогу забезпечити належний екологічно безпечний рівень життя населення;

— оптимізація демографічних процесів;

— вирішення проблем, пов'язаних з урбанізацією.

Третя група — екологічні цілі — спрямована на забезпечення охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Tse:

— формування системи екологічної безпеки держави;

— екологічно зорієнтована науково-технічна, інвестиційна, інноваційна політика з чітким визначенням загальнодержавних пріоритетів щодо сталого розвитку економіки;

— зменшення техногенного навантаження на довкілля, перехід на нові методи антропогенної діяльності, в основу яких покладено екологічно безпечні технології;

— розвиток економічних методів регулювання природокористування і вирішення природоохоронних проблем за рахунок суб'єктів господарювання;

— формування збалансованої ефективної структури споживання, в основі якої лежать принципи раціональності і безвідходності;

— інституційні перетворення з метою формування нового правового і економічного механізму органів державної влади і органів місцевого самоврядування та природокористувачів;

— вдосконалення законодавства у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів у зв'язку із зміною умов життєдіяльності населення і структури виробництва;

— забезпечення умов для формування ринку екотехнологій та екопослуг;

— створення надійних систем моніторингу навколишнього середовища.

• Аналіз зовнішніх факторів впливу на сталість розвитку регіону.

Сталого розвитку не можна досягнути в окремо взятій державі. Звичайно, створити базис для досягнення можна, проте досягнути реалізації поставлених цілей можливо у плідній взаємодії з іншими державами.

Формування стратегії сталого розвитку передбачає врахування дії зовнішніх факторів впливу на стійкість системи з метою попередження дестабілізуючих змін.

На сталість розвитку держави (регіону) впливають такі фактори зовнішньої дії:

— відповідність цільових пріоритетів розвитку держави світовим стандартам розвитку.

У разі такої невідповідності держава йде на постійні конфлікти зі світовим співтовариством, що несе загрозу її національній безпеці.

Рівень розвитку НТП та інтелектуального потенціалу нації порівняно зі світовими стандартами.

Чим вищий рівень розвитку НТП у галузях народного господарства в державі, що у свою чергу забезпечується вдалим механізмом використання інтелектуального потенціалу, тим стійкіші позиції держави на світовому ринку, тим більш конкурентоспроможна економіка держави. Спрямування досягнень НТП на формування екологобезпечної економіки створить умови для сталого розвитку країни.

Місце національної економіки у світовій економічній системі, її конкурентоспроможність.

У світовому поділі праці кожна країна займає своє місце, яке визначається рівнем її розвитку. Чим вищий розвиток держави, тим стійкіша її економіка, тим державі легше відстояти свої інтереси на світовому ринку, тим вагомішу роль вона відіграє у світовому поділі праці.

Розвинені країни світу, розвиваючи НТП у галузях народного господарства і випускаючи наукомістку продукцію, спеціалізуються на завершальних стадіях світового виробництва засобів виробництва, предметів споживання, а також на сфері світових споживчих і виробничих послуг.

Країни, що розвиваються, здатні функціонувати у світовій економіці лише як виробники промислової сировини, напівфабрикатів, а також вузькоспеціалізовані (моногалузеві) постачальники окремих видів сільськогосподарської сировини. Перехідні країни, нарощуючи свій виробничий потенціал у напрямку наукомістких та екологобезпечующих галузей виробництва, розвиваючи інтеграційні зв'язки, зможуть зайняти належне місце у світовій економіці. У супротивному разі вони стануть сировинними додатками і перейдуть до категорії країн, що розвиваються. У разі переходу всіх країн світу на умови сталого розвитку картина на світовому ринку може різко змінитися.

Географічне та геополітичне положення держави може бути як сильною стороною для ефективного розвитку, так і зовнішньою загрозою для держави.

Цей фактор визначається:

• наявністю сприятливих чи несприятливих кліматичних умов;
• забезпеченістю держави природними ресурсами;
• межуванням держави з іншими державами, які також у свою чергу дотримуються чи не дотримуються принципів сталого розвитку (недотримання вимог іншими державами може призвести до такої, наприклад, загрози як транскордонне перенесення шкідливих речовин та промислових відходів і скидів).
• розміщенням держави по відношенню до основних транспортних шляхів.

Тенденції зміни тривалості життя населення в цілому у світовому співтоваристві.

Цей фактор залежить від рівня вирішеності глобальних екологічних та соціальних проблем у світі.

Рівень налагодження інтеграційних зовнішньоекономічних та політичних взаємозв'язків.

Розширення та зміцнення механізмів зовнішньоекономічних зв'язків у сфері екології, запозичення позитивного досвіду зарубіжних країн щодо раціонального природокористування й поліпшення охорони природи можуть стати важливими чинниками зміцнення як національної, так і міжнародної ресурсо екологічної безпеки.

• Аналіз сильних та слабких сторін функціонування держав згідно з критеріями сталості розвитку.

Погіршення екологічної ситуації у результаті господарської діяльності супроводжує розвиток суспільства протягом тривалого історичного періоду. Однак сьогодні екологічні проблеми носять глобальний характер. Майбутнє людства залежить від того, якою мірою імператив забезпечення екологічної безпеки знайде у всіх країнах світу відображення в реалізації їх стратегії розвитку. Тому аналіз сильних та слабких сторін їх соціально-економічного розвитку розглянемо через призму екологічної безпеки — сталості розвитку держави.

Першими вдарили на сполох щодо екологічної безпеки співіснування розвинені країни світу. Учені цих країн першими дослідили згубний для навколишнього середовища взаємозв'язок між зростанням економіки та підвищенням антропогенного навантаження. Тому країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, повинні зробити з цього висновки і, обираючи для себе пріоритети розвитку, не повторити помилок розвинених країн світу, врахувавши у своєму розвитку екологічний імператив. Задоволення екологічних потреб населення, тісно пов'язуючи їх із соціальними, стає новим напрямком у соціально-економічному розвитку держави. Флагманами в екологізації економіки стали США, Канада, Японія. Боротьба за лідерство в екологічній сфері на глобальному рівні стає новою формою міжнародної конкуренції. Щоб зайняти лідируючу позицію у цій конкуренції, країнам із перехідною економікою необхідно оцінити свої можливості і шанси та здійснити корективи свого розвитку.

Дану оцінку наведемо у порівнянні з іншими країнами на основі визначених критеріїв за допомогою табл. 2.

Обрані критерії можна вважати критеріями сталості розвитку держави. Критерії умовно поділено на три групи: соціальні, економічні та екологічні.

tABLE 2

ОЦІНКА СИЛЬНИХ І СЛАБКИХ СТОРІН СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН СВІТУ

Продовження табл. 2

Zakіnchennya Table. 2

Умовні позначення:

+ сильна сторона — позитивна оцінка;

х недостатній рівень прояву характеристики

(похідна характеристика критерію — нестійка);

– слабка сторона — негативна оцінка .

Як свідчать оцінки, розвинені країни світу мають достатній потенціал для досягнення сталості розвитку, проте їм необхідно вирішити проблеми щодо екологічних аспектів модернізації виробничої структури, екологічні проблеми урбанізації, розв'язати проблеми народжуваності, а також змінити політику держави щодо розвитку за рахунок інших країн світу, зокрема країн, що розвиваються. Це відбувається за рахунок експлуатації їх сировинної бази, недосконалої законодавчої бази щодо екологічних пріоритетів розвитку, яка дозволяє розміщувати на території цих країн екологобезпечні та ресурсомісткі об'єкти виробництва, нещадно експлуатувати їх робочу силу. В майбутньому, коли країни, що розвиваються, перейдуть на умови сталого розвитку, ці проблеми для розвинених країн стануть домінуючими.

Що стосується країн із перехідною економікою, як свідчить аналіз, потреба в екологобезпечному розвитку для них є домінуючою, проте не розроблені механізми її задоволення. В минулому ці країни розвивалися на засадах екстенсивної економіки (рис. 2а), яка орієнтувалася на підвищення ефективності господарювання за рахунок нарощування кількісних характеристик процесу виробництва.

а) Екстенсивна економіка б) Інтенсивна економіка

Fig. 2. Види форм економіки

Відтак на першому етапі ведення господарювання за такими принципами собівартість продукції і навіть її матеріаломісткість знижується. Але з часом, у зв'язку із зменшенням кількості легкодоступної дешевої сировини й енергії собівартість продукції збільшується. Як наслідок потерпає екологія.

Шлях екстенсивного розвитку був властивий більшості країн світу у першій половині XX століття. Згодом енергетична криза і обмеженість матеріальних ресурсів спонукали перехід розвинених країн до нового етапу розвитку. Підвищення наукомісткості технологічних процесів привело до зниження собівартості, фондомісткості, трудомісткості, матеріаломісткості. Відбувся перехід на інтенсивні засади розвитку (рис. 2б). При переході до інтенсифікації економіки передбачалося автоматичне покращення екології, проте на практиці, як свідчить досвід розвинених країн світу, це не завжди так, оскільки ми враховуємо лише економічні пріоритети в розвитку. Країнам із перехідною економікою необхідно буде врахувати помилки розвинених країн світу і внести відповідні корективи у свій розвиток. Ці корективи повинні стосуватися врахування екологічних і соціальних пріоритетів при прогнозуванні майбутнього. Тобто до розрахунків повинні братися такі показники, як екомісткість території, ресурсомісткість та екологічна безпека технологій, рівень соціальних гарантій розвитку. Що стосується оцінки існуючого стану економіки, то для країн із перехідною економікою можна констатувати, що економічний базис розвитку закладається: розвиваються форми власності, зароджується конкуренція, відбуваються поступові перетворення у екологічній свідомості нації, достатня ресурсо-сировинна база для розвитку та високий інтелектуальний потенціал населення. Проте цих позицій недостатньо, їх необхідно закріпляти й розвивати у напрямку забезпечення соціальних та правових гарантій господарювання, підвищення якості життя населення, екологізації виробництва, екологізації попиту й пропозицій тощо.

Що стосується країн, які розвиваються, то для них усе більшою мірою зростає загроза перетворитися на епіцентр екологічної напруги. Ці країни характеризуються суттєвими відмінностями у рівнях їх розвитку, протиріччями і неоднозначністю соціально-економічних і політичних перетворень, що також там відбуваються та посилюються внаслідок впливу демографічного фактора на процеси розвитку й модель споживання. Характер використання природних ресурсів у країнах третього світу склався тоді, коли його країни, ставши на шлях економічної модернізації і, здійснивши перші спроби подолати економічну відсталість, мали досить стару матеріальну технічну базу. Їхніми єдиними ресурсами, крім дешевої робочої сили, були природні. Освоєння і екстенсивне використання цих ресурсів і забезпечило основу економічного зростання. Наслідки — виснаження й забруднення навколишнього середовища. Стратегія прискореного економічного зростання в багатьох країнах, що розвиваються, посилює дестабілізуючі процеси в природі, оскільки не супроводжується інтеграцією усього населення в нові соціально-економічні відносини, примножує бідність і загострює соціальну нерівність. Природа стає об'єктом посиленої експлуатації, як з боку держави і нових господарських структур, для яких використання її ресурсів найбільш легке і доступне джерело збільшення доходів, так і з боку збіднілого населення, яке своєю примітивною господарською діяльністю викликає їхнє виснаження.

Окрім екологічних та економічних проблем, ці країни мають ціле коло нерозв'язаних соціальних питань: демографічні проблеми, як наслідок — продовольча проблема, низька якість життя тощо. Ці країни не зможуть розв'язати їх самостійно. Тому світовому співтовариству необхідно допомогти цим країнам, адже наслідки екологічних лих можуть бути транскордонними. Їх легше попередити, ніж потім ліквідовувати.

1. Оцінка та вибір стратегічної альтернативи розвитку держави.

Аналізуючи сильні і слабкі сторони соціально-економічного та екологічного розвитку країн світу, доходимо висновку, що лідируючі позиції у світовому розвитку займають розвинені країни світу. Проте цей розвиток не є зрівноваженим з точки зору наявності дії факторів, які можуть вплинути дестабілізуюче. Ці фактори відносяться до групи екологічних як зовнішньої, так і внутрішньої дії. Врахування в стратегії подальшого розвитку механізмів із запобігання дії цих факторів викликає відповідно зміни як в економічній і соціальній сфері.

Кожна країна, із будь-якої умовно виділеної групи, має власні сценарії розвитку, які залежать від геополітичних, географічних, демографічних, соціально-економічних та екологічних особливостей розвитку. Саме тому сліпе наслідування прикладу у розвитку розвинених країн світу без врахування цих особливостей не дасть бажаних наслідків. Тим більше, що приклад наслідування не є ідеальним.

Тобто, йдеться не про наздоганяючий, імітаційний розвиток перехідних суспільств, вестернізацію їх економічних і політичних структур, а пошук своєї місії у загальноцивілізаційному процесі, про повнішу і органічнішу взаємодію в межах глобальної єдності, про їх взаємну гармонізацію з урахуванням ресурсних проблем, які загострюються, і наростання елементів ентропійності у світовому фінансовому господарстві.

Та і для розвинених країн світу існуючий етап розвитку не є завершальним. Він вимагає перегляду перспектив розвитку та вибору еколого-безпечніших напрямків.

Тому необхідно розробити стратегію сталого розвитку, яка б враховувала особливості розвитку кожної з груп і створила б можливості для безпечного та взаємовигідного їх існування, скоротила б загрожуючий розрив між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються.

Еволюція теорій світового розвитку свідчить про недосконалість попередніх підходів до намічання перспектив. Вінцем еволюційних підходів є теорія сталого розвитку. Всі попередні теорії носили узагальнюючий характер тенденцій розвитку. Вони стосувалися пошуку виходу із ситуації, що склалася, не враховуючи принципів комплексності, системності, ситуаційного підходу. Зміни стосувалися кількісних параметрів розвитку. Цільові орієнтири не аналізувалися на предмет взаємоузгодженості та зміни у подальшому якісних характеристик функціонування об'єкта дослідження. Ці зміни, як показала практика, вносили корективи у безпечне співіснування країн та диференціацію їх розвитку.

Теорія сталого розвитку виникла як відповідь на ситуацію, що склалася. Ідеї, які в ній закладені носять комплексний, системний характер. Вона стосується змін як кількісних, так і якісних характеристик світового розвитку. В ній розкриваються типові, спільні риси парадигмального, субстанціонального змісту, що не підлягають тимчасовим кон'юнктурним коливанням, і є відповідно відносно сталими упродовж тривалого часу.

Хоча разом із тим теорія сталого розвитку має певні недоліки. Ця концепція має дійсно всеосяжний планетарний характер, проте в системному викладі є доволі загальною і лише формує межі економічного розвитку з відчутним акцентом у бік довкілля як основного середовища господарської та суспільної діяльності. Тому вимагає фундаментальних теоретичних доопрацювань щодо формування механізму її реалізації.

Автором запропонований теоретичний підхід до формування стратегії сталого розвитку, який враховує диференціацію країн за рівнем розвитку.

У своїх дослідженнях звернемося до теорії Маслоу [3] та теорії Зігберта і Лючії Ланг [4]. За аналогією за об'єкт дослідження візьмемо соціум, який проживає на певній території. Як бачимо, на відповідній стадії суспільної свідомості соціуму притаманні певні потреби. Якщо на останній сходинці розвитку, яка відповідає «самовдосконаленню або самореалізації» — у Маслоу і «загальної мети» — у Зігберта і Лючії Ланг, поставити концепцію сталого розвитку як на найвищій сходинці гармонізації суспільства, то приходимо до висновку, що цього досягнути неможливо, не пройшовши сходинки «впевненості у майбутньому і безпеки життєдіяльності». Тобто «екобезпеки», що відповідає теорії сталого розвитку. І як бачимо, остання сходинка — сталий розвиток економіки — приведе до забезпечення загальної мети відповідно до групової теорії мотивації, яка передбачає прагнення до мети, яку поділяють усі члени суспільства. В даному випадку ці прагнення гармонізовані, тобто індивідуальні відповідають загальносуспільним. Цього можна досягнути, якщо гармонізовані всі сфери діяльності людини, а саме: економіка працює на благо людини і не шкодить її навколишньому середовищу.

За аналогією до вищезгаданих теорій у напрямку до сталого розвитку кожна країна у своєму розвитку повинна пройти п'ять сходинок, тобто кожна група країн згідно з запропонованою моделлю керується у своєму розвитку певними потребами. Спробуємо ці сходинки привести у відповідність до суспільного розвитку з метою реалізації концепції сталого розвитку (рис. 3).

Fig. 3 Стратегічна модель сталого безпечного суспільного розвитку

Для країн, що розвиваються, на певному етапі розвитку домінуючими були фізіологічні потреби, результатом дії яких є нераціональне природокористування, незбалансований еколого-економічний розвиток. Під дією негативного впливу екологічних факторів, у результаті обраного способу господарювання виникає загроза життєво важливим інтересам майбутніх поколінь. Усвідомлення негативної дії цього чинника приводить до переходу від домінанти фізіологічних потреб до потреб економічної та екологічної безпеки і впевненості у майбутньому. Відповідно до даного етапу розвитку для країн, що розвиваються, основною метою перетворень є: формування економічного базису для подальших змін. В свою чергу, цільові орієнтири такі:

— подальша трансформація економіки на ринкові умови господарювання;

— експортно орієнтована концепція економіки;

— імпорт капіталу і технологій з розвинених країн;

— поліпшення умов міжнародної торгівлі;

— розширення доступу на світові фінансові ринки;

— регулювання демографічних процесів;

— формування основ раціонального природокористування;

— правове та інституційне закріплення трансформаційних перетворень.

Розв'язання економічних проблем із врахуванням екологічних чинників приведе до задоволення потреби в економічній та екологічній безпеці. Ці перетворення створюють умови для покращення якості життя населення, що дозволить задовольнити потребу впевненості у майбутньому. Проте соціальні потреби суспільства не вирішені достатньою мірою. Вони набувають нових форм, переростаючи у потреби у соціоекологічному розвитку.

Потребами у соціоекологічному розвитку керуються країни з перехідною економікою. Саме на цьому етапі ієрархічної моделі розвитку їх розв'язання стає реально можливим. Він характеризується формуванням соціальних основ розвитку, що передбачає досягнення таких цільових орієнтирів:

— формування національної культури та ідеології, яка б культивувала бережливе ставлення до навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів;

— забезпечення умов реалізації трудового, духовного, інтелектуального потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці, нарощування зусиль щодо примноження суспільного добробуту;

— формування механізму правової захищеності громадян;

— розвиток освіти у напрямку екологізації свідомості;

— пропаганда здорового способу життя населення та створення умов для його реалізації;

— розвиток наукової бази здійснення реформ;

— створення громадянам умов для життя в якісному навколишньому природному середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відтворення біорізноманіття;

— формування механізму забезпечення соціальних гарантій;

— формування системи соціально-економічних методів управління, природоохоронної діяльності та раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

Соціальні заходи повинні підкріплюватися продовженням економічних реформ із метою нарощування національного потенціалу країни для забезпечення сталого розвитку. В основу економічних перетворень лягають принципи: економіка — на благо людини та гармонізації людської діяльності із законами існування природного середовища.

Цільовими орієнтирами таких перетворень є:

— структурна перебудова економіки суспільства, спрямована на забезпечення потреб людини, відхід від принципу «виробництво для виробництва» і перехід до «виробництва для споживання»;

— проведення виробничо-господарської діяльності з врахуванням природної ємності регіону та забезпечення відновлювальних властивостей навколишнього середовища;

— підвищення рівня організації природокористування із врахуванням природно-кліматичних умов і природно-ресурсного потенціалу за умови збереження або забезпечення їх рівноваги.

Що стосується країн із розвиненою економікою, то вони завершують проходження етапу задоволення потреб у збалансованому соціально-економічному розвитку і переходять у стадію регіонального підходу до сталого розвитку. Оскільки вони перші зрозуміли, що поодинці сталого розвитку держави не досягнути, то потреби у регіональній інтеграції, в обміні досвідом та прикладанні спільних зусиль до формування основ світового сталого розвитку для них та окремих регіонів стають домінуючими.

Світова економічна рівновага є продуктом взаємодії всіх країн, які входять до системи міжнародного поділу праці. Стихійний розвиток цих процесів в умовах посилення економічної єдності світу, формування цілісної економічної системи може спричинити, і вже нині спричиняє такі наслідки, які можуть обернутися серйозними катаклізмами. На рівні світового співробітництва здійснені окремі спроби регулювання економічної рівноваги, передусім, за допомогою ряду спеціально створених міжнародних організацій за ініціюванням розвинених країн світу. Вони охоплюють окремі найбільш вразливі підсистеми світового господарства: торгівлю, валютно-фінансові й кредитні відносини, промисловий розвиток, навколишнє природне середовище, регіональне економічне та науково-технічне співробітництво тощо. У світовому співтоваристві, поки що, не створено відповідних інституційних структур, які б могли регулювати світовий соціально-економічний та екологічний розвиток у комплексі спочатку на регіональному рівні, а з часом — на світовому, що б усунуло диспропорції у розвитку і запобігло виникненню катаклізмів.

Розвинені країни світу могли б стати ініціаторами зі створення таких регіональних осередків на базі вже існуючих інституційних структур, які регулюють окремі напрямки світового розвитку (за їх же ініціативою). Тобто, на даному етапі розвитку цих держав домінуючими є потреби реалізації напрацьованих здобутків у практику господарювання, яка вже давно вийшла за межі окремо взятої держави. У зв'язку з цим стратегічними орієнтирами у розвитку цих країн є:

— зміна політики господарювання та інтеграційних процесів на основі взаємно узгодженого співіснування з іншими країнами з метою досягнення сталості розвитку (це у свою чергу вимагає перегляду експлуататорських підходів розвинених країн до природно-ресурсних багатств країн, що розвиваються);

— реструктуризація існуючих інституційних структур, створення координаційних центрів сталого розвитку регіонів;

— зміна іміджу розвинених країн світу, як основних забруднювачів навколишнього середовища, через подальше удосконалення механізму природокористування, охорони і відтворення навколишнього середовища;

— поглиблення спеціалізації на розробці «ноу-хау», наукомісткої екологізованої продукції, проектування екологічної техніки і технології;

— розвиток науки і освіти у напрямку екологізації, інтеграція науки і освіти у світовий процес екологізації свідомості суспільства.

Ці країни повинні стати центрами щодо проведення міжнародних симпозіумів, конференцій, виставок, кінофестивалів, конкурсів та інших заходів вищої категорії у галузі екологізації свідомості, розробки методів екологізації, охорони навколишнього середовища, розвитку НТП, фінансової підтримки екологічних програм у різних регіонах, розробки регіональних програм переходу на сталий розвиток:

— установлення гарантій рівності для всіх країн перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя;

— забезпечення умов реалізації трудового, духовного, інтелектуального потенціалів населення, його ефективне включення в суспільний поділ праці;

— раціональне використання власних природних ресурсів, розвиток видобувних галузей;

— налагодження співробітництва у справі створення відкритої міжнародної економічно-екологічної системи, яка веде до економічного зростання і сталого розвитку всіх країн;

— розробка критеріїв регіонального і світового сталого розвитку та механізмів їх досягнення.

Стратегічна модель сталого безпечного суспільного розвитку для будь-якої країни світу залежно від рівня та етапу її розвитку унаочнена на рис. 3.

1. Реалізація стратегії сталого розвитку.

Розглянемо основні напрямки реалізації стратегії сталого розвитку на рівні держави. Реалізація відбувається у двох напрямках: адміністративному і економічному.

Адміністративний напрямок передбачає:

— формування політики сталого розвитку на загальнодержавному та регіональному рівнях;

— розробку та впровадження механізму реалізації стратегії сталого розвитку;

— формування законодавчої бази регулювання процесів реалізації стратегії сталого розвитку та проведення відповідних інституційних змін.

Економічний напрямок передбачає:

— формування фінансово-кредитного механізму реалізації стратегії сталого розвитку;

— здійснення структурних перетворень в економіці держави з врахуванням екологічних та соціальних пріоритетів розвитку та забезпечення її конкурентоспроможності;

— формування механізму мотивації об'єктів господарювання в регіоні до природоохоронної діяльності та раціонального природокористування, застосування екологічно чистих технологій та випуску екологічно чистої продукції.

1. Контроль за реалізацією стратегії сталого розвитку.

Система контролю повинна базуватись за принципом попередження загроз функціонування системи, а не ліквідації наслідків.

Формування системи контролю передбачає:

— визначення напрямків, за якими буде контролюватися діяльність;

— формування критеріїв оцінки функціонування системи за кожним із напрямків;

— формування структури інститутів, які будуть здійснювати процес контролю в економічній, екологічній та соціальній сфері;

— формування механізму несення відповідальності за невідповідність господарської діяльності об'єктів умовам та критеріям сталого розвитку;

— реформування системи законодавства у зв'язку з трансформаційними перетвореннями у напрямку сталого розвитку, створення системи нагляду за дотриманням законодавства.

literature

1. Самуельсон П. Экономикс. — М.: 1989.

2. Белорус О. Г., Лукьяненко Д. Г. и др . Глобальные трасформации и стратегии развития. Монография. — К.: Орияне, 2000. — С. 266.

3. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. from English. — М.: Дело, 1992. — 702 с.

4. Жигалов В. Т., Шимановська Л. М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. — К.: Вища шк., 1994. — 223 с.