Bezpeka zhittєdіyalnostі - Zhelіbo Є.P.

LEKTSІYA 15. Subject 4.3. Sotsіalno-polіtichnі that kombіnovanі nebezpeki

Vivchennya tsієї those dozvolyaє student:

- Zasvoїti natural tehnogennі that natural sotsіalnі nebezpeki;

- Z'yasuvati nature dії narkotikіv on organіzm Helsinki Human;

- Viznachiti Roads Ahead Zahist Helsinki Human od іnfektsіynih hvorob, hvorob, SSMSC peredayutsya statevim Shlyakh od SNІDu.

Pіslya vivchennya those student guilty usvіdomiti scho іnfektsіynі hvorobi, hvorobi, SSMSC peredayutsya statevim Shlyakhov, SNІD stanovlyat suttєvu nebezpeku for Health Protection i Zhittya people.

Profіlaktika zahvoryuvan - the main thesis tsogo Duzhe relevant to molodі power. Tіlki through gliboke usvіdomlennya navisloї nebezpeki i rіshuchoї pereshkodi schodo poshirennya SNІDu, venerichnih zahvoryuvan, narkomanії, tuberkulozu - єdiny Way vizhivannya lyudstva.

1. Natural tehnogennі nebezpeki.

2. Natural sotsіalnі nebezpeki.

3. Zahvoryuvannya, SSMSC peredayutsya statevim Shlyakhov.

4. SNІD - Nabutov іmunodefіtsitu syndrome.

5. Drugs that substance dependence.

Kontrolnі power

1. The essence of the natural and man-made nebezpek, їh reason, naslіdki, Roads Ahead zapobіgannya Tsikh yavisch.

2. The problem of natural sotsіalnih nebezpek she Roads Ahead їh zapobіgannya.

3. Yak vberegtisya od hvorob scho peredayutsya statevim Shlyakhov?

4. Zagrozliva nebezpeka od narkotikіv that narkomanії.

5. Klasifіkatsіya narkotikіv that tipіv zalezhnostі.

6. Uskladnennya scho vinikayut at systematically vzhivannі narkotikіv.

literature

1. Bezpeka zhittєdіyalnostі / Pid ed. Bedrіya Ya - Lviv: "Afіsha", 1998.

2. Bіlyavsky GO, Padun MM, RS Furdui Basics of zagalnoї ekologії. - K .: Lybid, 1995.

3. Civil defense / Ed. Shubin EP - M .: Education, 1991.

4. Zlobіn YA Basics of ekologії. K .: "Lіbra" TOV, 1998.

5. Konstitutsіya Ukraine. - K .: Yurіnkom, 1996.

6. Lapіn VM Bezpeka zhittєdіyalnostі. - Lvіvsky bankіvsky college, 1998.

7. Wagner R.І. Do not smoke. - K .: Health Protection 1987.

8. Golovchenko OM Chi mozhna vberegtis od SNІDu? - Odes: Beacon, 1995.

9. Moors II Contact infections, sexually transmitted diseases. - K .: Health 1989.

10. Petrov VI Drugs and poisons. - Minsk: Literature, 1995.

Natural tehnogennі nebezpeki

In our hour practical whether yaky katastrofіchny processes (zabrudnennya, selі, zsuvi, pilovі burі that INSHI yavischa) Got kombіnovany character: technogenic vpliv spoluchaєtsya s natural yavischami.

Porіvnyuyuchi prirodnі that tehnogennі nebezpeki, neobhіdno vіdmіtiti vazhlivu obstavinu. Prirodnі stihіynі yavischa yavlyayutsya him vіdhilennya od zvichaynih natural protsesіv. Pong shaping can abo porushiti dіyalnіst locally regіonalnih ekosistem. Ale natural seredovische in tsіlomu, napriklad in masshtabі vsієї bіosferi, Mauger vporatis s naslіdkami natural stihіy for rakhunok samoregulyuvannya for dosit slim termіn. Ale for the Helsinki Human stink Yea nebezpechnimi fact scho zagrozhuyut Zdorov'ya that prizvodyat to ekonomіchnih zbitkіv.

Tehnogennі nebezpeki (avarії on pіdpriєmstvah, transportі toscho) in bagatoh vipadkah viklikayut processes, not pritamannі natural systems formuyut stіykі after hour vіdhilennya od normal will ekosistem. Especially nebezpechnі processes, SSMSC prizvodyat to nakopichennya zabrudnen in zaklyuchnih lantsyugіv healing of Lanka.

Prior to natural and man-made nebezpek nalezhat i ekologіchnі nebezpeki. In areas of the world bagatoh sposterіgaєtsya krizovoe mill natural seredovischa and deyakі ekologіchnі problemi Nabeul global nature: torn down ozone ball, posilennya greenhouse efekt, zabrudnennya Svіtovogo ocean znizhennya rodyuchostі ґruntіv, degradatsіya lіsіv that landshaftіv, zmenshennya bіologіchnogo rіznomanіttya, kislotnі doschі.

The global crisis proyavlyaєtsya in the following forms:

• zabrudnennya natural seredovischa (atmosphere gіdrosferi that lіtosferi) vіdhodami virobnitstva;

• nestacha resursіv;

• degradatsіya lіsіv that ґruntіv, viniknennya emptied, zmenshennya bіologіchnogo rіznomanіttya.

Viznachimo osnovnі ekologіchnі problem.

Sered nespriyatlivih ekologіchnih vplivіv naybіlshu nebezpeku viklikaє zabrudnennya natural seredovischa. Zabrudnennya sprichinene anthropogenic yak, so i Natural chinnikami. Osnovnі antropogennі chinniki - promislovі that sіlskogospodarskі pіdpriєmstva, transport, communal Gospodarstwa mіske (zokrema teploenergetika). Prirodnі zabrudnennya sprichinenі, yak usually katastrofіchnimi Process: vulkanіchnimi viverzhennyami, zemletrusami, pozhezhami i TAKE Lots Other).

Especially nebezpeku viklikayut nastupnі processes:

• zbіlshennya vmіstu vuglekislogo gas in atmosferі, pov'yazane Zi spalyuvannyam organіchnogo Fuel type (greenhouse efekt);

• torn down ozone ball pid vplivom freonіv;

• kislotnі doschі.

Greenhouse efekt. People tisyacholіttyami of Namangan vplivati ​​weather. And at a time mi opine on the last trump porozі suttєvoї zmіni klіmatu, sprichinenoї Lyudin. Rozglyanemo qiu problem detalnіshe. Svіtlova energіya pronikaє krіz atmosphere poglinaєtsya surface zemlі, peretvoryuєtsya in thermal energіyu vidіlyaєtsya i have viglyadі іnfrachervonogo vipromіnyuvannya. However vuglekisly gas on vіdmіnu od іnshih Natural Components Connection atmosphere yogo poglinaє. When tsomu vіn nagrіvaєtsya i in its Cherga, nagrіvaє atmosphere tsіlomu. Tobto denote bіlshe in atmosferі vuglekislogo gas, team bіlshe іnfrachervonih promenіv bude poglinuto, team teplіshe Won camp. Temperature i klіmat to yakogo mi zvikli, zabezpechuєtsya kontsentratsієyu vuglekislogo gas in atmosferі rіvnі at 0.03%. In our time people zbіlshuyut kontsentratsіyu vuglekislogo gas, if virubuyut lіsi that vikoristovuyut vikopne palivo, vnaslіdok chogo kontsentratsіya vuglekislogo gas for the twentieth storіchchya virosla priblizno 20%, scho Mauger prizvesti to poteplіnnya klіmatu. Yakscho dopustiti zberezhennya іsnuyuchih tendentsіy, then up to 2050 roku kontsentratsіya vuglekislogo gas in atmosferі podvoїtsya. Komp'yuternі modelі rіznih klіmatichnih para-metrіv pokazuyut, scho tse prizvede to povsyudnogo poteplіnnya on 1,5-4,50S. On Purshia look, vono zdaєtsya pomіrnim. Ale rіst navkolishnoї temperature on 4,5-5,50S vische її pіkіv, SSMSC dosyagayut 380S, Mauger viyavitis katastrofіchnim. Tacke poteplіnnya vikliche tanennya lodovikіv scho sprichinit pіdyom rіvnya Svіtovogo ocean 2-3 meters. Tse prizvede before flooding bagatoh uzberezhnih dіlyanok de mіlyoni people live. Vpliv global poteplіnnya on litter i sіlske Gospodarstwa, vіrogіdno, viyavitsya slit silnіshim. Prirodnі litter mozhut skorotitisya 40% lito camp bіlsh spekotnim, viparovuvannya s poverhnі zemlі zbіlshitsya, ґrunti dry up ...

Svіtova promislovіst i transport nastіlki stale od vikopnogo palivo, scho in close maybutnomu digit nadhodzhennya vuglekislogo gas into the atmosphere neminuche. However іsnuyut come in zmenshennya vuglekislogo gas in atmosferі, zokrema:

• zbіlshennya to a pal on e vikoristannya transportі...;

• energozberezhennya (virobnitstvo elektroenergії mayzhe povnіstyu bazuєtsya on spalyuvannі vikopnogo Fuel type);

• rozrobka that vprovadzhennya Sonyachna that іnshih bezpalivnih Jerel energії;

• pripinennya virubki lіsіv, Especially tropіchnih;

• organіzatsіya that pіdtrimka kampanіy, SSMSC sadzhayut tree.

Usі tsі dії spriyayut rіshennyu i іnshih prirodoohoronnih zavdan. Energozberezhennya that rozvitok alternative zasobіv virobnitstva energії lead to znizhennya zabrudnennya. Nasadzhennya trees - a method that receptionists ґruntіv aquatic resursіv and takozh pіdtrimka bіologіchnogo rіznomanіttya.

Ozone torn down ball. Ultrafіoletove vipromіnyuvannya (Sonyachna vipromіnyuvannya component) pronikaє krіz atmosphere poglinaєtsya tkaninami zhivih organіzmіv i viklikaє ruynuvannya bіlka molecules that DNA. Mi zahischenі od agresivny vplivu ultrafіoletovogo vipromіnyuvannya ball Ozone stratosferі on visotі 25 km od poverhnі zemlі. Tsey ball zazvichay nazivayut ozone ekranom. Neobhіdnіst yogo zberezhennya not brought potrebuє-nya. Ale deyakі antropogennі zabrudnyuvachі yogo ruynuyut. For otsіnkami spetsіalіstіv, ozone ball zmenshivsya for ostannі ten rokіv by 4-8%, and over the polar caps vinikli so zvanі "ozonovі dіri". Krіm zbіlshennya riziku cancerous zahvoryuvan, zmenshennya ozone ball navіt 1% Mauger for danimi UN prizvesti before scho 100 tisyach cholovіk oslіpne od cataract.

Seryozna zagroza ozone ball pov'yazana s hlorftorvuglevodnyami (Freon). Pong vikoristovuyutsya hladoagentіv of Quality in the refrigerator, konditsіonerah povіtrya i heat pump. Freon vikoristovuyut takozh Electonics for cleansing pristroїv i vigotovlennya solid polіstirolovih іzolyatsіynih materіalіv. I, nareshtі in deyakih kraїnah їh vikoristovuyut yak nosії in aerozolnih sprays.

The I Hoca іsnuє domovlenіst mіzh bagatma kraїnami about Povny zaboronu vigotovlennya that zastosuvannya freonіv (Gales іnki 1989 Year), the problem polyagaє in fact scho in іsnuyuchih refrigerators i konditsіonerah nakopicheno Nadto bagato freonіv: through їh zvichayny postupovy vihіd s fret Quantity freonіv in atmosferі Bude zbіlshuvatis slit dovgі prophets.

Kislotnі litter. Duzhe poshirenim yavischem steel kislotnі doschі. Acidity nazivayut whether SSMSC litter - doschі, fog, snіg - kislotnіst yakih Vishcha for normality. On digit teritorіyah Promyslova rozvinenih kraїn vipadayut litter, kislotnіst yakih perevischuє Normal 10-1000 razіv. Hіmіchny analіz acidity opadіv vkazuє on prisutnіst sіrchanoї that azotnoї acids SSMSC utvoryuyutsya vnaslіdok spoluchennya oksidіv sіrki that nitrogen vapors s Vod. Kislotnі litter pov'yazanі nasampered s robots vugіlnih elektrostantsіy, Transport i Promyslova of companies.

Kislotnі litter negatively vplivayut mayzhe on OAO All ekosistemi. pH prіsnovodnih lakes rіchok, stavkіv zazvichay skladaє 6-7, i orga-sama nіzmi adaptovanі to tsogo rіvnya. Koli seredovische aquatic ekosistem pіdkislene, practical OAO All organіzmi Shvydko vimirayut, Yakscho not directly od vplivu іonіv aquatic, then through nemozhlivіst rozmnozhennya organіzmіv. Dodatkovі zbitki vinikayut in zv'yazku s tim, scho kislotnі siege prohodyachi krіz ґrunt, zdatnі vimivati ​​alyumіnіy that vazhkі methane kotrі dosit toksichnі for tvarin that Roslyn. Zokrema, alyumіnіy viklikaє anomalії rozvitku that zagibel embrіonіv RIB. Pid vplivom acidity doschіv takozh vіdbuvaєtsya degradatsіya lіsіv. Mozhlivі nastupnі Roads Ahead їh vplivu on roslinnіst:

• torn down poverhnі with direct kontaktі;

• vimivannya mіneralnih rechovin;

• vimivannya alyumіnіyu that іnshih elementіv toxicity.

Sche one s naslіdkіv acidity opadіv - ruynuvannya vitvorіv Mistetstvo. Deyakі spetsіalіsti zanepokoєnі tim, scho vimivannya acidity sieges alyumіnіyu that іnshih toxicity elementіv Mauger prizvesti to zabrudnennya poverhnevih yak, so i ґruntovih waters.

Viniknennya emptied. Shkіdlivy anthropogenic vpliv and takozh rozgul stihіy, natural that posilenih Lyudin, zavdaє ґruntam velicheznoї, іnkoli nepopravnoї Skoda. Naybіlsh ruynіvny vpliv on ґrunt Got erozіya, tobto processes vivіtryuvannya abo vimivannya chastok ґruntu. Chim silnіshe potіk Vod abo vіtru, team bіlsh vazhkі chastinki vіn Mauger zahopiti. Tobto erozіya vidalyaє malenkі chastinki humus, clay, robit ґrunt all bіlshe th bіlshe grubshim. Pіsok - Tse those scho zalishaєtsya. Іnshimi words vnaslіdok erozії land Mauger vtrachati rodyuchy ball ґruntu Doty, Pokey is not in peretvoritsya emptied, tobto pass її opustelyuvannya. Strazhdaє od erozії ґrunt not zahischeny Roslyn cover. Nayvazhlivіshimi reasons SSMSC prizvodyat to bare ґruntu vnaslіdok erozії that viniknennya emptied, Je nastupnі:

• Part oranka;

• posilenny vipas leanness;

• virubuvannya lіsіv;

• salinization ґruntіv unaslіdok zroshennya.

Natural sotsіalnі nebezpeki

The problem for BEZPEKA zhittєdіyalnostі stvoryuyut bіologіchnі chinniki natural that human pohodzhennya, SSMSC have great kіlkostyah perebuvayut from natural seredovischі on virobnitstvі i in pobutі. Bіologіchne zabrudnennya pov'yazano s prisutnіstyu in vodі, povіtrі i ґruntі pathogenicity mіkroorganіzmіv, i lyalechok larvae of synanthropic flies yaєts gelmіntіv i TAKE Lots Other. Deyakі mіkroorganіzmi viklikayut Masov rozpovsyudzhennya zahvoryuvan in viglyadі epіdemіy i pandemіy.

Epіdemіya - Masov rozpovsyudzhennya іnfektsіynogo zahvoryuvannya in Helsinki Human whether yakіy mіstsevostі, kraїnі, yak suttєvo perevischuє zagalny rіven zahvoryuvanostі.

Okrіm of rozpovsyudzhennyu zahvoryuvan spriyayut pevnі sotsіalnі minds viklikayuchi so zvanі sotsіalnі hvorobi. Sotsіalnі hvorobi - tse zahvoryuvannya Helsinki Human, viniknennya i rozpovsyudzhennya yakih pov'yazano s nespriyatlivimi sotsіalno-ekonomіchnimi Minds (venerichnі zahvoryuvannya, tuberkuloz that INSHI). So rank, to natural sotsіalnih nebezpek nalezhat: epіdemії іnfektsіynih zahvoryuvan, venerichnі zahvoryuvannya, SNІD, substance dependence toscho.

When vikladennі tsієї Especially uwagi those treba zvernuti on negativnі yavischa in stanі Zdorov'ya our spіvvіtchiznikіv. Tse, in Perche Cherga, rіst іnfektsіynih zahvoryuvan. In kraїnі zafіksovano 9 mіlyonіv vipadkіv іnfektsіynih zahvoryuvan on Year.

Rozglyanemo deyakі nayvіdomіshі іnfektsіynі hvorobi, viklikanі vіrusami.

Naybіlsh wider vіrusna іnfektsіya - grip, vinikaє yak, yak epіdemіya, schorіchno. Persha epіdemіya Gripen, vіdmіchena in іstorії, vіdbulasya in 1889 rotsі, іnsha - ohopila all practical Єvropu in 1918-1920 Rokach, at tsomu zaginulo 20 million cholovіk.. Ginuli people nasampered od uskladnen, zokrema pnevmonії. In 1957 rotsі lyutuvala azіatska pandemіya - 40 tisyach cholovіk Pomerleau tіlki in Ameritsі. Grip 1967 rock otrimav titles "gonkongsky" (zahvorіlo bіlshe 50 mіlyonіv cholovіk). Voseni 1977 rock vіn turning, i for vsomu svitu zahvorіla juveniles to dvadtsyati rokіv - in older people spratsyuvav іmunіtet on znayomy view Gripen.

Vіrus Gripen duzhe mіnlivy, Got tipi A, B, C, D, and takozh bagato іnshih pіdtipіv. Naybіlsh rozpovsyudzhenі vіrusi groupies A (gonkongsky grip, grip kitaysky). Grip peredaєtsya at kontaktі s ailing people through drіbnі krapelki, SSMSC potraplyayut in povіtrya at kashlі that chhannі ailing. Іnkubatsіyny perіod skladaє 1-2 dnі. Symptoms Grip: ailing freeze, pіdnіmaєtsya Visoka fever, severe headache vіdchuvaєtsya bіl, bіl in m'yazah. Іsnuє nebezpeka uskladnennya vtorinnoyu іnfektsієyu (napriklad, pnevmonієyu, broken-winded serednogo Vuh, pleurisy toscho), yak Mauger prizvesti navіt to smertі. In okremih vipadkah grip viklikaє uskladnennya in viglyadі urazhennya insertions, suglobіv, nirok, mozk that Mozkovy obolonok. Navіt in takіy blagopoluchnіy kraїnі, USA yak, schorіchno od Gripen is the uskladnen, SSMSC viklikaє tsya hvoroba, pomiraє 10-40 tisyach cholovіk. Schorіchno in svіtі hvorіє to grip od 5 to 15% of the population, GRIP fatal vipadkіv od narahovuєtsya bilja 2 million.

Usіm good vіdomo scho zahvoryuvannya Legshei poperediti, nіzh vilіkuvati. Naybіlsh efektivnosti that accessible form profіlaktiki Gripen Je zavchasna aktivіzatsіya zahisnih organіzmu forces. Kompleksnі gomeopatichnі preparations, takі yak aflubіn that іmunal, mozhut Nadachi in tsomu Velika Relief. Lіkarі takozh Radya priymati for zmіtsnennya іmunіtetu Extract eleuterokoka that complex vіtamіnіv, SSMSC mіstyat vіtamіn S.

Inshyj sposіb Zahist od іnfektsіynih zahvoryuvan - vaccination. Usі suchasnі stvoryuyutsya vaccine for the following principle: navesnі in Azії vidіlyayut three naybіlsh agresivny i rozpovsyudzhenih rіznovidi hvorobi, i on them to vaccine viroblyaєtsya cob osenі (vіrus Gripen come to us Azії s). When zastosuvannі vaccine Zahist od zahvoryuvannya dosyagaєtsya rіvnya 90-98%.

Hvoroba Botkіna, abo vіrusny hepatitis - dosit wider vіrusna іnfektsіya. Vіdomo mіnіmum sіm zbudnikіv zahvoryuvannya - A, B, C, D, E, G i TTV, rіznih for symptoms that seryoznіstyu naslіdkіv. Nayrozpovsyudzhenіshy i naymensh nebezpechny - hepatitis A. Yogo Povny s rights can be vіdnesti to hvorob so the title of "Hand Brudnyi" pov'yazanih іz nehtuvannyam gіgієni rules. Zbud-nick hepatitis A potraplyaє in Helsinki Human organіzm takozh іz zabrudnenoyu water that їzheyu. Find our Pershi hvorobi: lihomanka, head bіl, zagalna slabkіst, aches, bolі in m'yazah that Suglob. Sche through dekіlka dnіv sposterіgaєtsya vtrata appetite, nudota, blue-Vaught, decals bіl in pechіntsі. Takі symptoms harakternі i-cal for Dey іnshih zahvoryuvan, that on tsіy stadії hepatitis A often rozpіznaєtsya, i yogo priymayut for GOSTR respіratorne zahvoryuvannya abo for nutritive otruєnnya. However, soon z'yavlyayutsya INSHI symptoms harakternі vіrusnogo for hepatitis: temnіє slashing vtrachaє kolіr i cal, zhovtіyut bіlki eyes and i potіm shkіra. Rozladi in viglyadі stagnation zhovchі that broken-winded mozhut prizvesti to cholecystitis i zhovchnokam'yanoї hvorobi (yak kraynі manifest). Ale yak Typically, hepatitis A does not daє vazhkih i hronіchnih forms. Hvorі vilіkovuyutsya vzhe two tizhnі.

Vіrus C, yaky spetsіalіsti nazivayut "laskavo ubivtsa" - naypіdstupnіshy. Dosit trivaly hour zahvoryuvannya pass bezsimptomno, ale in bіlshostі vipadkіv zakіnchuєtsya vazhkimi urazhennyami pechіnki. Chastіshe tsієyu forms of hepatitis at zarazhayutsya medichnih manіpulyatsіyah, napriklad at perelivannі krovі.

Nebezpechny i ​​Duzhe, in the unfortunate dosit rozpovsyudzheny Vіrus hepatitis B. Hepatitis B harakterizuєtsya trivalim іnkubatsіynim perіodom, persistentsієyu in organіzmі th vazhkimi naslіdkami. Vіn zdatny trivaly hour not viyavlyati svoєї prisutnostі, ochіkuyuchi time Weakening zahisnih reaktsіy organіzmu. Причинами, що викликають активізацію вірусу, можуть стати простудні захворювання, грип, невиправданий прийом антибіотиків тощо. Внаслідок розвитку захворювання відбувається переродження клітинного складу печінки у з'єднувальну тканину. Прогресування хвороби призводить до цирозу і навіть раку печінки. Гепатити В і D передаються статевим шляхом і через кров.

Гепатити займають п'яте місце серед найпоширеніших інфекцій, поступаючись лише ОРВІ, грипу, вітряній віспі й краснусі. Цифри, які реєструються в Україні, – близько 150 тисяч хворих за рік, навряд чи повністю відображають реальну картину розповсюдження захворювання. У значної частини інфікованих захворювання проходить безсимптомно, і такі хворі до лікарів не звертаються. Лікувати цю інфекцію досить складно, легше попередити.

Що робити, щоб запобігти цієї небезпечної хвороби? Заповіді: мийте руки перед їжею, кип'ятіть воду, обливайте кип'ятком овочі і фрукти. При сексуальних контактах користуйтесь презервативами. Можна ще додати рекомендацію щодо застосування індивідуальних засобів захисту від захворювань, які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В – вакцинація.

Необхідно більш детальніше зупинитися на такому захворюванні, як туберкульоз, через те що епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю. Наведемо деякі сумні факти про туберкульоз (або, як казали раніше, сухоти).

• За всю історію людства від туберкульозу померло понад 300 млн. чоловік.

• Паличкою Коха (збудник туберкульозу) інфіковано 2 млрд. чоловік, тобто майже третина населення Землі, 10 % інфікованих може захворіти.

• Хворий відкритою формою туберкульозу інфікує 10–15 чоловік за рік.

• Від туберкульозу помирає більше дорослих, ніж від усіх інших інфекційних разом узятих.

• 26 % усіх померлих у слабо розвинених країнах загинуло від туберкульозу.

• Третина хворих СНІДом помирає від туберкульозу.

• Туберкульозом хворіють частіше люди віком від 15 до 44 років, тобто найбільш працездатна частина населення. Це збільшує негативний економічний ефект хвороби.

• Неправильне застосування антитуберкульозних препаратів призвело до того, що понад 50 млн. чоловік хворіють на стійку до ліків форму туберкульозу.

У світі щорічно хворіє на туберкульоз не менше 8 млн. чоловік і помирає біля 2 млн. За прогнозами ВООЗ, кількість хворих у найближчі часи може вирости до 90 мільйонів, 30 млн. з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993 року ВООЗ оголосив цю хворобу “глобальною небезпекою для людства”.

В Україні на кожні 100 тисяч населення різними формами туберкульозу хворіють 55 чоловік. Статистика показує, що найнеблагополучніші регіони з туберкульозу – Київська, Рівненська, Херсонська, Житомирська, Черкаська та Чернігівська області. З 1990 року кількість хворих, тобто тих, хто перебуває на обліку в диспансерах, збільшилась в Україні у два рази. Це більше 600 тисяч чоловік, а насправді хворих туберкульозом у нас удвічі більше. І кожного року реєструється до 20 тисяч знов захворілих. Найчастіше це люди віком від 20 до 49 років. Чоловіки хворіють і помирають приблизно в сім разів частіше, ніж жінки.

На жаль, майже у 70 % тих, хто звертається до лікарів, хвороба дуже запущена, у них каверни (порожнини розпаду) в легенях, туберкульозні палички в мокроті, а це вже відкрита форма туберкульозу, яка дуже небезпечна для оточуючих. Тільки в Києві понад 1 500 таких хворих.

Оскільки туберкульоз вважається соціальною хворобою, причини загострення епідемічної ситуації з ним у нашій країні цілком зрозумілі (йдеться про зарплати, житлові умови, якість харчування, стреси, шкідливі звички, і, нарешті, складну екологічну ситуацію).

Туберкульоз (сухоти) – це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. Туберкульозна паличка (паличка Коху) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), але й кишечника, сечостатевих органів, наднирників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але у більшості випадків (80–90 %) спостерігається ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції – хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого туберкульозом. Палички Коху можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої туберкульозом худоби.

Коли бактерії потрапляють в організм людини, це означає його зараження, але не захворювання. Зазвичай туберкульозом захворюють люди, організм яких послаблений попередніми захворюваннями, які знижують опір організму (грип, діабет та інші), поганим харчуванням, санітарно-гігієнічними умовами життя.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.

Як же можна запобігти захворюванню на туберкульоз? Насамперед – це щеплення. Існуюча вакцина (так звана БЦЖ) була пропонована французькими дослідниками А. Кальметом і К. Гереном у 1921 році. Це жива послаблена культура бактерії туберкульозу. Вакцинована людина отримує послаблений штам туберкульозної палички, виробляє на неї імунітет. Але, на жаль, навіть невелике послаблення імунітету, наприклад, після грипу, веде до того, що вакцинована людина стає беззахисною перед туберкульозом.

Захворювання, які передаються статевим шляхом

В останні роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). В Україні за останні 8 років захворюваність на сифіліс виросла в 39 разів. У минулому році (1998) в нашій країні зареєстровано 74,5 тисяч хворих. Сифіліс “молодшає”, його виявляють навіть у дітей до 12 років, половина всіх хворих – молодь віком 20–29 років. При цьому зустрічаються пізні форми сифілісу – більш важкі і заразні. Щорічно відмічається 70–90 випадків побутового сифілісу, коли запущене захворювання передається, наприклад, від матері до дитини через поцілунок або чашку. Це катастрофа для країни, яка вважає себе цивілізованою. Якщо врахувати, що завжди і нині на одного хворого на сифіліс припадає в середньому 10 з гонореєю і 20 з хламідіозом, можна уявити собі ситуацію в країні.

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, на сьогодні нараховується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад:

• хвороби, які викликають віруси – генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та інші;

• паразитарні – короста та інші. Оптимальні умови для передачі створюються при статевих контактах;

• бактеріальні – сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

• грибкові – кандідоз на статевих органах та інші. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються і статевим шляхом.

У таблиці 15 зібрані відомості про захворювання, які передаються статевим шляхом.

Таблиця 15

Захворювання, які передаються статевим шляхом

  1. Назва захво рювання
  1. Збудник
  1. Інкуба ційний період
  1. Патогенез
  1. Сифіліс
  1. Бліда трепонема
  1. 3–4 тижні
  1. Після статевого зараження виникає локальне запалення в області зовнішніх статевих органів – твердий шанкр (первинний сифіліс). Вторинний сифіліс проявляється через декілька тижнів ураженням очей, кісток, суглобів та центральної нервової системи. Для третинного сифілісу притаманні ураження серця, центральної нервової системи, очей, кісток, шкіри
  1. Gonorrhea
  1. Гонокок
  1. 3–5 днів
  1. Потрапляючи в слизову оболонку, викликає гостре захворювання статевих органів, яке часто переходить у хронічне; можливе ускладнення – сепсис. Спричиняє тяжке захворювання очей у немовлят
  1. Хламідіоз
  1. Хламідія
  1. 5–30 днів
  1. Хламідії викликають запальні процеси сечостатевої системи. В інфікованих чоловіків вражається сечовий канал, передміхурова залоза тощо. В інфікованих жінок найчастіше вражається канал шийки матки, інфекція також може захопити матку і навіть черевну порожнину. Хламідії можуть проникати в сечовий міхур, викликаючи цитоуретрит
  1. Геніталь-
  2. ний герпес
  1. Вірус герпесу
  1. Від 1–2 до
  2. 3–4 днів
  1. Захворювання характеризується хворобливими виразками на слизових оболонках статевих органів. Деколи з'являється головний біль, хворобливе сечовипускання, підвищується температура, збільшуються лімфатичні вузли . Вірус викликає хронічні запалення органів сечостатевої системи.
  1. Трихомо-
  2. Ноз
  1. Трихомонада
  1. 10 днів
  1. Паразити мешкають у сечостатевих шляхах і вражають ці органи, викликаючи запалення статевих органів у чоловіків (простатит) та жінок (ендоцервицит)
  1. Урогеніта-
  2. льний кандідоз
  1. Гриби роду
  2. Candida
  1. 10–90 днів
  1. Зустрічається частіше у жінок, ніж у чоловіків, викликаючи запалення статевих органів
  1. Лобковий педикульоз
  1. Воші
  1. 30 днів
  1. Лобкові воші викликають свербіж різної інтенсивності статевих органів, стегон, тулуба тощо
  1. Короста
  1. Кліщ
  1. 10–30 днів
  1. Захворювання характеризується появою на певних місцях тіла висипів, які викликають свербіж.

Враховуючи складну ситуацію в Україні щодо розповсюдження цих захворювань, слід зазначити, що важливе значення має про-філактика цих захворювань, а саме: уникати випадкових зв'язків, користуватись презервативами, дотримуватись санітарно-гігієнічних правил.

Розглянемо детальніше найбільш поширені захворювання, які передаються статевим шляхом.

Сифіліс – це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, стакани, цигарки тощо).

Збудник сифілісу – бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини трепонема досить стійка.

Під час статевих контактів з хворою людиною бліда трепонема потрапляє на мікротравми слизової оболонки статевих органів і проникає в кров'яне русло. При класичному перебігу сифілісу розрізняють чотири періоди: інкубаційний та три клінічних (первинний, вторинний та третинний). Інкубаційний період хвороби триває 3–4 тижні. Потім, як правило, на статевих органах утворюється безболісна кругла ранка, або виразка, червоного чи брудно-жовтого кольору, тверда на дотик, яка зовсім не турбує хворого. Це так званий твердий шанкер. Через 7–8 днів після появи шанкеру збільшуються найближчі до нього лімфатичні вузли, найчастіше – пахвинні. Через деякий час починають збільшуватись інші лімфатичні вузли. Це і є первинний сифіліс.

Значне розмноження блідих трепонем та їх розповсюдження по організму відбувається наприкінці первинного періоду сифілісу. Наступає своєрідний трепонемний сепсис, який досить часто супроводжується слабкістю, нездужанням, безсонням, головним болем, втратою апетиту, іноді біллю в кістках та суглобах, підвищенням температури тіла до 37–38 градусів.

Якщо в цей період не розпочати лікування, то через 3 місяці з часу зараження хвороба переходить у вторинний сифіліс. Його тривалість складає зазвичай 2–4 роки, але може розтягнутися і до 20 років. На шкірі, слизових оболонках, на статевих органах з'являються дрібні рожеві плями або тверді мідно–червоні вузлики, які не турбують хворого. Якщо хворого не лікувати, то через 2–3 місяці ці ознаки зникають Але це не означає, що хворий одужав. Ознаки хвороби зникають із зовнішніх ділянок тіла, але уражаються серце, печінка, кровоносні судини, кістки, нервова систе ма, суглоби.

Через декілька років (3–5–10) з'являються ознаки третинного періоду хвороби – горбинки й вузлики (так звані гуми), які, розпадаючись, зумовлюють глибокі виразки. У хворих, крім шкіри і видимих слизових оболонок, вражаються печінка, серце, нирки, кістки, суглоби, а також нервова та ендокринна системи, органи чуття. При цьому нерідко хворий вмирає. До тяжких форм сифілісу належить і прогресивний параліч, при якому у хворих виникають тяжкі психічні розлади.

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія – гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною. Перші прояви хвороби з'являються через 3–5 днів після зараження. Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

У чоловіків, коли починається хвороба, свербить і пече у сечівнику, виникає різкий біль під час сечовипускання. Потім з'являються гнійні виділення. При цьому спостерігаються почервоніння і набряк слизової оболонки біля зовнішнього отвору сечівника.

Якщо хворого не лікувати, то хвороба прогресує і уражається весь сечівник. Наприкінці акту сечовипускання з'являється різкий біль, виділяється краплина крові. Хвороба прогресує, виникають запалення передміхурової залози, придатків яєчок, що інколи призводить до безпліддя. У ряді випадків захворювання передміхурової залози спричиняє імпотенцію. Іноді гонорея призводить до звуження сечівника, а це утруднює сечовипускання. При цьому може порушитися процес виділення сечі, унаслідок чого виникає хронічне отруєння організму шкідливими речовинами, які містяться в сечі. У деяких хворих гонококи переносяться кров'ю в суглоби і спричиняють тяжкі їх ураження, суглоби втрачають рухомість.

У більшості жінок, на відміну від чоловіків, гонорея проходить без суб'єктивних симптомів, але з ураженням майже всіх відділів сечостатевої системи, а також прямої кишки. Інфекція спочатку проникає в сечівник і шийку матки. При цьому з'являються гнійні виділення із сечівника і статевих органів. Подразнюється слизова оболонка піхви. Якщо хвора не лікується, то процес запалення переходить на слизову оболонку матки, труб і яєчників. Внаслідок запалення звужується просвіт труб. Якщо уражені обидві труби, то жінка не може завагітніти. Коли інфекція потрапляє в черевну порожнину, може розвинутися перитоніт (запалення очеревини). У жінок іноді уражаються суглоби, м'язи, кістки, внутрішні органи і нервова система.

Дуже небезпечний безсимптомний перебіг захворювання, коли хворий не має ніяких суб'єктивних відчуттів. Це створює великий резервуар інфекції. У зв'язку з малосимптомним та безсимптомним перебігом процесу хворі продовжують статеві зв'язки, своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що сприяє розповсюдженню інфекції.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочате лікування, тим кращі наслідки.

Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам'ятати про небезпеку випадкових статевих зв'язків. Також уберегтись від гонореї можна, застосовуючи презервативи.

Трихомонадні ураження. Збудником трихомонозу є трихомонада. Зараження зазвичай відбувається статевим шляхом. Можливе інфікування і через предмети особистої гігієни, котрими користувався хворий. Трихомоноз за своїми ознаками нагадує гонорею. У чоловіків захворювання супроводжується менш помітними запальними явищами. Через 3–14 днів після статевих контактів у хворого починає трохи свербіти і пекти в сечівнику, з'являється слиз, а іноді й слизувато-гнійні виділення, здебільшого вранці до се-човипускання. При трихомонадних ураженнях не буває виражених ознак, але вони можуть спричинити тяжкі ускладнення: запалення передміхурової залози і придатка яєчка, що може призвести до статевого безсилля та безплідності. У деяких жінок запальні процеси сечостатевих органів проходять непоміченими. Але іноді буває велика кількість пінистих виділень з піхви, які супроводяться нестерпним свербінням. Інколи уражаються придатки матки, яєчники. Захворювання може призвести до безпліддя. До трихомонозу, як і до гонореї, імунітету не існує.

Трихомоноз має схильність до хронічного перебігу. Лікувати його у багатьох випадках важче, ніж гонорею. Профілактика така сама, як і при гонореї.

Хламідіоз. За сучасними уявленнями, хламідіоз є досить розповсюдженим захворюванням і несе реальну загрозу здоров'ю чоловіків та жінок. За статистичними даними, хламідіозом уражено від 30 до 60 % жінок і до 51 % чоловіків. Ця інфекція передається статевим шляхом. Позастатевий шлях передачі (забруднені руки, білизна, предмети туалету) існує, але суттєвого епідеміологічного значення не має. Збудниками захворювання є хламідії.

Хламідійна інфекція у чоловіків та жінок найбільш часто проявляється після інкубаційного періоду тривалістю від 5 до 30 днів і може викликати широкий спектр патологій. В інфікованих чоловіків уражається сечівник, а потім і інші органи (передміхурова залоза, придатки яєчок). В інфікованих жінок найчастіше вражається канал шийки матки, після чого інфекція може перейти на матку, маточні труби, яєчники, а також у черевину.

Нині з хламідіями пов'язують також захворювання очей, суглобів, респіраторні ураження. Наукові досліди та клінічні спостереження показують, що хламідіоз може викликати безпліддя, патологію вагітності, хвороби новонароджених та дітей раннього віку.

Генітальний герпес. Це захворювання характеризується хворобливими виразками на слизових оболонках статевих органів, спостерігається поколювання або свербіж в області статевих органів, потім з'являються дрібні білі пухирці на фоні почервоніння шкіри, котрі через 2–3 дні перетворюються у виразки, які зникають через 5–10 днів. Деколи з'являється головний біль, лихоманка, часте і болісне сечовипускання, підвищується температура, збільшуються лімфатичні вузли.

На жаль, заразитися генітальним герпесом можна не тільки статевим шляхом. Зараження також відбувається через брудні руки, при користуванні загальними предметами особистої гігієни.

Вірус викликає хронічні запальні процеси сечостатевої системи, а також може призвести до патології вагітності, безпліддя, внутрішньоутробного інфікування та загибелі плоду, а також до тяжкої патології новонародженого.

У чоловіків захворювання також може призвести до серйозних наслідків, зокрема, негативно впливає на нервову систему.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту

СНІД – трагедія людства, з нею ми увійшли до ХХІ століття. СНІД – це глобальна смертельна інфекція, яку людство досі не може подолати.

За оцінками ООН та Всесвітньої організації охорони здоров'я, у світі нараховується 50 мільйонів чоловік, інфікованих вірусом імунодефіциту людини. Більше 16 мільйонів чоловік померли від СНІДу. Більшість випадків інфікування припадає на африканські країни. Половина нових випадків інфекції припадає на молодих людей у віці 15–24 років.

За офіційними даними фонду ЮНЕЙДС (об'єднана програма ООН з питань СНІДу), у минулому році Україна визнана епіцентром розповсюдження ВІЛ-інфекції в Східній Європі. На 1 січня 2000 року зареєстровано 28 965 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян України, 283 випадки – серед іноземців. При цьому спостерігається стрімкий розвиток темпів епідемії в останні роки. Але треба мати на увазі, що реальна кількість ВІЛ-інфікованих значно більша, оскільки реальне виявлення всіх ВІЛ-інфікованих майже неможливе.

Особливе значення має той факт, що 80 % усіх ВІЛ-інфікованих є ін'єкційні наркомани, які знаходяться у віці статевої активності (від 15 до 30 років). Найбільша кількість випадків ВІЛ-інфекції сьогодні реєструється в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській областях, Автономній республіці Крим та місті Києві.

Тому вивченню цієї хвороби приділяється особлива увага. Про СНІД треба знати все: яка його причина, кого він вражає, які ознаки хвороби, як з нею боротися.

Перші випадки СНІДу було зареєстровано у червні 1981 року в Центрі з контролю захворювань в Атланті (США). Спочатку в п'яти, а через місяць уже в 25 молодих чоловіків було діагностовано рідкісну форму пневмонії, що була викликана простішим організмом пневмоцистою. Раніше вона зустрічалась в ослаблених людей або у хворих, яким для пригнічення реакції відторгнення тканин (при пересадці органів) вводили спеціальні препарати (імунодепресанти). Окрім того, у деяких хворих було виявлено також рідкісну форму пухлин, яку вперше описав австрійський дерматолог М. Капоші (тому й названо її саркомою Капоші). Раніше було відмічено 2–6 випадків на 10 млн. чоловік, як правило, у віці за 60 років. Пухлина вражає внутрішній шар судин та виявляється у вигляді вузликів синьо-фіолетового кольору, зазвичай, на шкірі ніг. У хворих на СНІД уражалося все тіло. У хворих молодих людей пневмонія і саркома мали важкий перебіг і, у більшості випадків, закінчувались смертельно. Лікарі одразу ж звернули увагу на два фактори: всі хворі були гомосексуалістами, та у всіх було встановлено імунодефіцит.

У 1982 році Центр контролю за захворюваннями у США офіційно повідомив про реєстрацію нового захворювання, названого синдромом набутого імунодефіциту.

Перші повідомлення про СНІД свідчили, що це хвороба виключно гомосексуалістів. Однак невдовзі було виявлено, що СНІД часто вражає також наркоманів, які вводили внутрівенно героїн брудним шприцом або голкою.

Велике занепокоєння викликало повідомлення на початку 1982 року про випадок СНІДу у хворого на гемофілію (успадкована властивість крові не зсідатися, що зустрічається тільки у чоловіків). Для лікування цієї хвороби у вену вводять фактор VІІІ зсідання крові, який добувають з плазми багатьох донорів, бо кількість його в крові дуже невелика і неоднакова у різних осіб. Виникла загроза ураження банку крові. Усі банки крові було перевірено, а донорів узято під контроль.

Небезпека захворіти на СНІД виникла і серед тих, хто не був гомосексуалістом і наркоманом. Стало очевидним, що хвороба передається статевим шляхом і через кров. Захворіти можна і при звичайному (гетеросексуальному) контакті за умови, коли один з партнерів – носій СНІДу.

Відкритим лишається питання: як і коли виникнув збудник СНІДу? А чи дійсно зазначені вище хворі були першими? Ретроспективний аналіз історій хвороб, а потім вивчення заморожених зразків крові та окремих органів дали підставу для висновку, що в Африці, США випадки СНІДу були вже у 1968 році і навіть раніше.

При вивченні питання, звідки почала розповсюджуватися хвороба, багато дослідників дійшли висновку: з Центральної Африки. По-перше, при обстеженні заморожених банків крові, придбаних у Заїрі в 1959 році, знайдено антитіла проти збудника цієї хвороби. По-друге, зареєстровані випадки хворих на СНІД чорношкірих з африканських країн, які приїхали в Європу (головним чином, у Францію та Бельгію) на лікування або навчання, дали підставу стверджувати про виникнення захворювання вже у 1980 році. По-третє, спеціалісти із Західної Європи, які працювали в Африці і мали статеві контакти з мешканцями цього континенту, захворіли на СНІД.

Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французькому вченому, професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983 рік). Менше аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що викликає СНІД, з Америки від професора Національного інституту раку Роберта Галло.

Таким чином, СНІД – смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).

Які ж клітини в організмі чутливі до дії ВІЛ? Наявність імунодефіциту у хворих на СНІД одразу вказує на те, що це, перш за все, клітини імунної системи. Нагадаємо, що основними клітинами імунної системи є лімфоцити. Залежно від місця народження вони поділяються на Т- і В-лімфоцити.

Основним об'єктом нападу ВІЛ є різновид Т-лімфоцитів. Катастрофічне зменшення цих клітин відразу ж відбивається на роботі імунної системи. Стрімко наростає потік пошкоджень. Дефіцит імунітету росте, і організм уже не в змозі протистояти натискові вірусів, бактерій та інших мікроорганізмів. Чому вірус зв'язується з цими Т-лімфоцитами? Тому що на їх поверхні знаходяться особливі білкові молекули-рецептори СД 4, що, як ключ до замка, підходять до білків вірусної оболонки.

Тепер стало відомо, що рецептор СД 4 мають і багато інших клітин. Серед них: макрофіги, В-лімфоцити і клітини лімфатичних вузлів, шкіри, слизових оболонок, легень, селезінки, печінки. Отже, складається уявлення, що ВІЛ може розвиватися в різних клітинах організму.

Взагалі, було встановлено, що, крім імунної системи, ВІЛ вражає шлунково-кишковий тракт, центральну нервову систему, сітчатку ока, серце тощо.

Джерелом зараження на СНІД служить людина, вражена ВІЛ. Це може бути хворий з різними проявами хвороби або людина, котра є носієм вірусу, але не має ознак хвороби (вірусоносій). Вражаючи клітини імунної системи, ВІЛ лишає організм беззахисним. Будь-яка інфекція, навіть найневразливіша, стає фатальною. Тому така багатолика і тяжка ця хвороба.

СНІД має досить тривалий інкубаційний період. Від моменту інфікування до перших проявів хвороби проходить від кількох місяців до 5–6, а іноді й навіть 10–15 років. Далі у деяких інфікованих розвивається захворювання, а решта тривалий час залишається вірусоносіями без будь-яких ознак хвороби. І ось перші симптоми. Вони досить непевні: підвищується температура до 37–38 градусів, знижується працездатність, порушується апетит, зір, сон. Потім починають турбувати болі в суглобах і м'язах, головні болі, потіння уночі, довготривалі проноси та кашель. Характерною ознакою є збільшення лімфатичних вузлів, причому одразу в декількох місцях: на задній стороні шиї, над ключицею, у ліктьових згонах, у пахвах та паху. Досить швидко зменшується вага, незважаючи на дотримання режиму харчування.

Мішенями для ВІЛ стають майже всі клітини організму. Зниження активності імунної системи забезпечує розвиток так званих опортуністичних інфекцій. На жаль, список супроводжуючих СНІД інфекцій дуже великий. У ньому майже дві сотні найменувань. Серед збудників цих хвороб є і віруси, і бактерії, і гриби, і найпростіші. У хворих з'являється грибок в порожнині рота та на шкірі, потім – запалення шлунку, кишечника, легень, статевих органів. Вносять свою частку і віруси, особливо герпесу, гепатиту В, цитомегаловіруси.

У більшості інфікованих розвивається пневмонія, яка викликається одним із видів найпростіших – пневмоцистою. Досить широко розповсюджена серед хворих на СНІД інфекція туберкульозу, його палички вражають вірусоносіїв швидше і тяжче, аніж людей, які не є носіями вірусу. В сусідстві з цими хворобами часто “господарює” саркома Капоші (пухлина, яка вражає внутрішній шар судин) і виявляється у вигляді вузликів синьо-фіолетового чи вишневого кольору на всій поверхні тіла.

У хворих часто вражається центральна нервова система: порушується хода, слабне пам'ять, розвиваються паралічі і недоумство, також порушується робота шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи.

Існують наступні шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

• при статевому контакті з інфікованою людиною;

• під час переливання крові хворого ВІЛ-донора та під час пересаджування органів та тканин;

• при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

• при пошкодженні шкіряних покровів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами чи органами;

• від інфікованої матері – плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком. p>

Хвороба не передається: через рукоcтискання, через поцілунок, їжу, предмети домашнього вжитку; при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети, укуси комах, при догляді за хворими.

Попри поширену думку про неспроможність науки подолати СНІД, хочеться вірити, що ця хвороба буде переможена в найближчому майбутньому. Жоден вірус не вивчався досі з уживанням таких засобів та зусиль, як ВІЛ. Набуті нові знання негайно передаються медицині. Лікування хворих на СНІД направлене на стимуляцію пригніченого імунітету та на боротьбу з конкретною для кожного хворого інфекцією й пухлиною. У світі є і частково використовується більше ста препаратів для лікування СНІДу. Противірусні препарати, що пригнічують розмноження вірусу СНІДу, такі як азидотимідін, ретровір, зидовудін, сприяють тільки продовженню життя хворих. Вони високотоксичні для організму людини й дуже дорогі. Слід зауважити, що існує певний прогрес у лікуванні ВІЛ-інфікованих. Вчасно встановлений діагноз, сучасне і якісне лікування дозволяє сьогодні не тільки “заморозити” розвиток хвороби, але й впливати на вірус, навіть попередити розвиток СНІДу.

Але багаторічні наполегливі наукові пошуки вакцини проти СНІДу не дали жаданих результатів. Чому ж класичні методи, які дозволяли створювати вакцини проти багатьох вірусних захворювань, виявились недійовими стосовно СНІДу? Можливо, причина в самій природі цього вірусу, тут ідеться про ретровірус, що має властивість вбудовувати свій геном у хромосоми клітин, які він заражає, і таким чином передає частину хромосом від одного покоління клітин до іншого. Однією з основних проблем у боротьбі з ВІЛ є надзвичайно висока мінливість цього вірусу. Мінливість ВІЛ значно перевищує всім відому мінливість вірусу грипу, і це надзвичайно утруднює розробку вакцини проти цієї інфекції. Про стан мінливості свідчить те, що кожний вірус, виділений від хворого, відрізняється від такого, вилученого від іншого хворого. Більше того, віруси, виділені в різний час від одного і того ж хворого, різняться між собою. Інша причина, чому ВІЛ уперто тримається в організмі людини, в тому, що він здатний уникати нейтралізуючої дії антитіл. В інфікованій клітині він може довго пере-бувати в латентному стані, завдяки чому не піддається контролю імунної системи. Він може переходити з інфікованої клітини до неінфікованої шляхом їхнього злиття, не вступаючи в контакт з антитілами. ВІЛ також може переноситись в такі органи, як мозок, де імунного нагляду практично немає. Нарешті, ВІЛ безпосередньо атакує клітини імунного захисту, внаслідок чого серйозно порушується імунна реакція.

Що ж робити, аби попередити захворювання на СНІД? Яких же заходів необхідно вжити, щоб уникнути зараження, враховуючи статевий шлях передачі? По-перше, утримуватись від випадкових статевих контактів з незнайомими та малознайомими партнерами, особливо з групи ризику. Треба постійно пам'ятати, що це не тільки правила моралі, а питання життя і смерті. Другим, не менш важливим заходом самозахисту від зараження, є стійке дотримання стосунків з постійним партнером при цілковитій упевненості, що він не заражений і не має статевих контактів з іншими особами. Найкраще за все – створити моногамну сім'ю при умові вірності подружжя. Бо нема безпечного сексу без безпечного партнера.

Одним із надійних способів запобігання захворювання є використання презервативів. Та навіть у таких випадках не можна гарантувати стовідсоткової безпеки, бо не виключає їх пошкодження чи невміле користування.

Другим шляхом передачі ВІЛ здоровому організму є внесення його разом з рідинами і тканинами, взятими від інфікованих донорів, у яких вірус ще не втратив своєї активності під час перебування в зовнішніх умовах. Найчастіше такими рідинами є кров і препарати з неї. Окрім цього, інфекція часто передається через забруднені шприци серед наркоманів і знову ж таки в медичних закладах при недотриманні санітарних вимог. Зараз не тільки медичні заклади, а й широке коло населення, і навіть наркомани, нетерплячі до вживання наркотиків, широко користуються одноразовими шприцами та голками. Та, не дивлячись на це, існує необхідність постійного контролю за обстеженням донорів, проведенням надійної стерилізації інструментів, суворого дотримання правил асептики та антисептики. Необхідно зробити все можливе для того, щоб гарантувати нешкідливість переливання крові: адже неприпустимо, щоб процедура, призначена для порятунку хворого, вбивала його. Щодо наркоманів, то для зменшення ризику їх зараження ВООЗ передбачає розповсюдження стерильних шприців.

Треба пам'ятати, що сьогодні вирішення проблеми попередження розповсюдження СНІДу залежить від кожного з нас. Здоровий спосіб життя, критичне ставлення до себе і оточуючих у плані інтимних статевих відносин, добросовісне виконання своїх обов'язків тими, чия трудова діяльність пов'язана з ризиком передачі інфекції (медики, перукарі та інші) допоможе створити надійний заслін для СНІДу. СНІД – це ніби тест для людей на здоровий глузд та совість.

Наркотики та наркоманія

В усьому світі кількість наркоманів зростає, у тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, за думкою спеціалістів, давно на-була вигляду епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики, переважає 82 500 (за офіційними даними на 1999 рік). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, у 10–12 разів більше, ніж офіційно зареєстровано, і може скласти 600–800 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять нові жертви. За даними Інтерполу, в країні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить здоров'ю людини, а й знищує її, вбиває. Наркоманія – це, насамперед, проблеми молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13–15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9–13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків складає 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь “знайомиться” з наркотиками на дискотеках і вечірках, у компанії з друзями. Існують і інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати “кращого життя”, але це життя без майбутнього.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найважливіших світових проблем нещодавно, у ХХ столітті, досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями.

Початкове вживання наркотиків було пов'язано з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконуванні культових обрядів та ритуалів.

Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку є згадка в історії, був мак. Ще п'ять тисяч років тому його використовували шумери, які жили на землях Нижньої Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які були знайдені через століття в Ниппурі, залишились рекомендації приготування та вживання опіуму.

Про гашиш, як ліки від кашлю та проносу, говориться у 2737 році до нашої ери в лікувальнику китайського імператора Шен-Нуна. У стародавньому Китаї гашиш використовувався як знеболювальний засіб при хірургічних операціях, і в Індії він також використовувався як ліки.

Стародавні культури використовували в релігійних цілях галюциногенні гриби. Ще з ХVІ століття іспанські хронікери повідомляють про наркотичні гриби з Мексики. І в Старому світі, а саме в Індії, вживали галюциногенні гриби під час храмових свят.

Серед рослин, які викликають зміну свідомості і сприйняття, особливе місце займає різновид мексиканського кактуса, відомого під наз вою пейотль. Розрізаний тонкими скибочками і добре висушений, кактус при жуванні дає дивні зорові ілюзії, неймовірні за кольором та комбінаціями картини.

Праіндіанці століттями, а то й тисячоліттями просувались через джунглі Центральної Америки у землі Мачу-Юнга (тепер землі Болівії) – це і є батьківщина страшного зілля – коки. Кущ цей вічнозелений, 2–2,5 м заввишки. Після жування листочків коки знесилена людина без відпочинку долає десятки кілометрів, не відчуваючи спраги і голоду. Правда, потім настає втома, знехіть до всього, байдужість і розумова тупість.

Окрім поодиноких географічних осередків вживання різноманітних речовин, які мають психоактивні властивості, Європа не знала більшості сильних наркотиків до кінця ХІІ століття, коли хрестоносці привезли з Ближнього Сходу опіум.

Перші препарати опіуму носили назву лаудан. На початку минулого століття в 1805 році аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і дав йому назву “морфін” на честь грецького бога сну Морфея. Трохи пізніше, в 1832 році, Робіке виділив кодеїн, а в 1848 році Мерк виділив із опіуму папаверин.

риментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії (гашиш, опіум).

1938 рік став дуже важливим для історії наркоманії. У цьо Масове вживання наркотиків у Європі почалось у ХІХ столітті в період, коли група інтелектуальних авантюристів почала експему році швейцарському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кислоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання наркотиків у розмірах, котрі до цього не мали прецеденту в історії людства.

У ХХ столітті з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія отримала нове вимірювання – масовість та епідемічне розповсюдження.

Наркоманія перестала бути проблемою однієї особистості, а стала соціальною проблемою.

Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію непохитного зростання, а її шкідливі наслідки різноманітні як для наркоманів, так і для суспільства загалом.

Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як “стан епізодичного або хронічного отруєння, який викликаний багаторазовим введенням наркотику”. Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два різновиди станів – залежність та звикання.

Залежність характеризують:

• сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

• тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

• психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

• згубні наслідки для особистості та суспільства.

Звикання характеризують:

• бажання подальшого прийому наркотику з метою покращання настрою;

• незначна тенденція або її відсутність до збільшення дозування;

• деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абстинентного синдрому);

• негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана.

Психічна залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котрі цей наркотик задовольняють. Чим швидше наркотик задовольняє ці потреби та викликає очікуваний емоційний стан, тим складніше перебороти звичку вживання цього наркотику. В умовах сильної психічної залежності позитивний психологічний стан особистості залежить тільки від того, чи є наркотик під рукою. Врешті-решт, він стає необхідною умовою нормального стану особистості. У випадку відсутності наркотику людина катується, і щоб виправити настрій або покращити стан, наркоман намагається найти його за будь-яку ціну. Відсутність наркотику, до якого людина звикла і від якого стала психологічно залежною, може найдраматичнішим чином вплинути на все його життя. Потреба в наркотику проявляється в такою мірою, що наркоман перестає виконувати свої обов'язки, кидає сім'ю і друзів і знаходиться виключно в субкультурі наркоманів, концентрує всі свої інтереси на добуванні та вживанні наркотиків.

Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами, пов'язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути єдиними.

Фізична залежність – це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище знаходиться в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

Класичною ознакою виникнення фізичної залежності є поява абстинентного синдрому, який свідчить про “наркотичний голод”. Абстинентний синдром характеризується рядом проявів у психічній та фізичній областях, специфічних для кожного окремого виду наркотику. Цей стан полегшується або зникає після введення того самого наркотику або речовини, яка має такі ж самі психофармакологічні властивості.

Толерантність є адаптаційним станом, проявляється у зниженні інтенсивності реакції організму на ту саму кількість наркотику або виникнення потреби у збільшенні дози для досягнення ефекту, котрий раніше досягався при дії меншої кількості того самого наркотику. Для деяких наркотиків – препаратів опіуму, амфетаміну – толерантність проявляється дуже швидко. У випадку вживання препарату опіуму після деякого періоду абстиненції толерантність часто може раптово зникати, а це дуже небезпечно для наркоманів, наприклад, після лікування в клініці. Не знаючи про те, що його толерантність знизилась, він знову починає приймати опіум у звичних для себе дозах. Досить часто це призводить до трагічних наслідків.

Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи – природні і синтетичні.

Використання деяких рослин для магічних, терапевтичних або ейфорійних цілей таке ж давнє, як прагнення людини захиститися від фізичного та духовного болю. Деякі з цих рослин мають заспокійливу дію, інші – збуджуючу. Окрему групу складають рослини, які змінюють стан свідомості та викликають галюцинації та марення.

Що ж таке наркотик? Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись – неможливо.

Наркотики та їх ефекти. З точки зору психофармакологічного впливу, наркотики можна розподілити на три великі групи:

• наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

• наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

• наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Серед речовин, які при надходженні в організм викликають депресивний вплив на вищу нервову діяльність, виділяють опіум та його похідні, а також барбітурати.

Їх загальною рисою є здатність до зняття психологічної напруги і послаблення невпевненості у собі й сором'язливості; вони змінюють емоційну реакцію на біль, уповільнюють реакцію, порушують координацію руху. Вживання цих препаратів великими дозами викликає сон, серйозні порушення свідомості, призводить до безпам'ятства і навіть смерті. Ефекти цих наркотиків використовуються у медицині. Ми зупинимось на дії опіуму та його похідних, а також на дії барбітуратів, тому що ці психоактивні речовини найчастіше вживаються наркоманами.

Опіум та його похідні. Опіум є психоактивною речовиною, яка має найдовшу історію. Опіум – це молочний сік, який отримують з надрізаних головок опіумного мак у. Мак вирощують у всьому світі, але за вмістом морфіну найкращим вважається балканський і малоазіатський мак. Вміст морфіну є головним фактором, який визначає ефективність та якість опіуму.

Спосіб вживання опіуму з метою отримання наркотичного сп'яніння залежить від географічних та культурних особливостей, а також традицій. В Ірані і Туреччині опіум їдять, китайці його найчастіше курять, а європейці та американці вводять шляхом ін'єкцій. Від способу вживання залежить інтенсивність дії препарату та яскравість відчуттів.

Опіум, який їдять, діє повільно і викликає заспокійливий ефект. У випадку куріння дія опіуму слабша очікуваної, тому що деяка частина препарату згорає або виходить у повітря разом з димом. Куріння опіуму деколи може викликати порушення зору і стан, схожий на сон, який курець пам'ятає і може описати.

Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін'єкцій. Цей спосіб вживання більш діє у фізичному, а не в психологічному плані. Після уколу наступає фізичне оніміння та спокій, стан характеризується повним розслабленням. Функція інтелекту наближається до нуля. Ці ефекти опіуму притягують напружених, емоційно-незрілих людей, які намагаються штучно розслабитись та досягти стану спокою.

Знаючи склад опіуму, можна зрозуміти, що його дія є сумарним ефектом усіх алкалоїдів, які входять до його складу (морфін, кодеїн, тебаїн, наркотин, папаверин).

Протягом перших декількох місяців прийому опіуму переважають позитивні ефекти, і наркомани, прагнучи до їх повторення, приймають опіум досить часто. Цей період є вступом до психологічної залежності. Пізніше, через розвиток толерантності, щоб досягти колишнього ефекту, необхідно збільшувати дози. Не дивлячись на те, що приємні ефекти слабшають, наркоман уже не може відмовитись від наркотику, тому що знаходиться у фізичній залежності. Він приймає наркотик не для задоволення, а прагне уникнути абстинентної кризи.

Деякі автори стверджують, що для виникнення фізичної за-лежності достатньо десяти днів безперервного вживання опіуму у у випадку, якщо в людини присутня виражена схильність. А після двадцяти днів уживання залежність виникає в 100 % випадків. Слід відмітити, що лікування опіоманії дуже складне, а відсоток вилікуваних наркоманів найнижчий.

Найбільш частими ускладненнями хронічного зловживання опіумом є: опіумна гарячка, вірусне запалення печінки, гнійні інфекції шкіри та тканин, запалення та затвердіння вен.

Морфін. Морфін – найбільш відомий алкалоїд опіуму, виділений в 1805 році. Морфін – це білий кристалічний порошок, не має запаху, його легко пізнати за терпким смаком. Він використовується як знеболювальний засіб у медицині. Окрім використання у медичних цілях, застосовується для отримання задоволення. До морфіну швидко виникає толерантність, і хронічні морфіністи можуть приймати наркотик у дозах, більших за терапевтичні в 20–200 разів. Але необхідно пам'ятати, що толерантність ніколи не була абсолютною, а це означає, що є межа, після якої доза стає смертельною. Толерантність розвивається протягом приблизно трьох тижнів щоденного вживання.

Наркомани найчастіше приймають морфін шляхом ін'єкцій, щоб швидше досягнути ефекту. Найбільш розповсюдженим ефектом впливу морфіну є його пригнічена дія на центральну нервову систему.

У невеликих кількостях морфін викликає ейфорію та приємну сонливість, яка супроводжується відчуттям розслабленості й безтурботності. Людина відчуває себе впевнено і безпечно. Думки можуть бути багатими і змістовними, але ними неможливо керувати. Довготривала концентрація уваги стає неможливою, повністю зникає прагнення до активних дій. Людина стає апатичною, цікавиться тільки собою, не відчуває потреби спілкування з оточуючими людьми. Гострота зору знижується, і настає стан летаргії.

Досить частим ускладненням при прийомі морфіну є смерть через передозування препарату, а також підвищену чутливість до нього.

Про вживання морфіну можуть свідчити наступні симптоми: важкі запори, які чергуються з проносом, шрами та гнійні запалення від недотримання правил стерильності при уколах, звужені зіниці і головний симптом – розвиток абстинентного синдрому при раптовому припиненні прийому морфіну. Морфін є наркотиком, до якого дуже швидко звикають. Уже через декілька днів постійного вживання препарату формується залежність.

Героїн. Героїн є напівсинтетичним похідним морфіну, вперше отриманим у Германії в 1898 році Дессером як ліки, які ліквідують залежність від морфіну.

Героїн у 20–25 разів сильніший за морфін і в два рази сильніший у плані звикання. У хімічно чистому стані він є сіро-коричневим порошком. Нелегальні торговці додають до нього ко-феїн, лактозу, лимонну кислоту і навіть таку отруту, як стрихнін, які підсилюють його дію. Розводячи героїн, торговці одночасно збільшують його вагу.

Героїн сам по собі має слабку фармакологічну дію, але він дуже швидко перетворюється у мозку в морфін, тобто ефект героїну насправді є ефектом морфіну. Чистий морфін не в змозі перебороти гематоенцефалічний бар'єр і у великих кількостях потрапити в головний мозок, у той час як молекули героїну без перешкод проходять через цей бар'єр і тільки в мозковій тканині трансформуються в молекули морфіну.

Героїн є наркотиком, який найшвидше викликає звикання. Вже через пару днів може виникнути сильна фізична залежність. З цієї причини героїн не використовують у медицині, його вживають виключно наркомани. Героїн в організм уводиться шляхом ін'єкцій.

Після уколу героїну виникає дрімота, зіниці максимально звужені, пульс та дихання уповільнені. Наркоман, який знаходиться під впливом героїну, безпечний. Вживання героїну блокує сексуальні подразники та гасить сексуальні потреби.

Наслідки хронічного вживання героїну проявляються як у фізіологічній, так і в психічній та соціальній сферах. Хронічне вживання героїну знижує апетит і призводить до виснаження та зниження опору організму інфекціям. Нестерильні шприци призводять до запалення вен, інфекційного та вірусного запалення печінки, також можливе запалення легень.

Найпоширенішою причиною смерті наркоманів є передозування наркотиків. Навіть відносно невеликі дози героїну можуть стати причиною смерті наркомана внаслідок набряку легень та шоку.

Серед психічних ускладнень найчастіше зустрічається звикання на всіх рівнях. Спочатку переважає бажання повторити приємне відчуття, пізніше – страх перед абстинентною кризою. Серед осіб, які вживають героїн, часто виникає стан із думками про самогубство. Також часто наркомани переживають соціальні проблеми, їм не вистачає ініціативи та енергії. Вони втрачають інтерес до роботи, сім'ї. Окрім того, вони мусять щоденно шукати наркотики, застосовуючи дії, які суперечать закону: крадіжки, насильство, вбивства тощо.

Метадон. Метадон є синтетичним знеболювальним засобом, який був відкритий у Німеччині під час другої світової війни. Спочатку його збирались використовувати замість морфіну через те, що він має менш виражену дію. Внаслідок довгострокового впливу метадону на організм розвивається толерантність і абстинентна залежність до опіатів. При передозуванні смерть настає внаслідок ослаблення функції дихання.

Метадон є препаратом-замінником у лікуванні опіоманії. Насамперед метадон використовується для ліквідації проявів абстинентного синдрому при раптовому припиненні прийому опіатів. Метадон взаємодіє з тими самими мозковими рецепторами, що й інші опіати, він проявляє можливість блокування симптомів наркотичного голоду при всіх видах опіатної залежності. Таким чином, метадон може діяти ефективно так довго, доки існують прояви абстинентної кризи. Метадон, як ліки, не приймають більше двадцяти днів тому, що формується залежність уже від метадону.

Прояви абстиненції. Клінічні прояви опіумного абстинентного синдрому починаються і розвиваються внасл ідок раптового припинення введення препарату в організм. Перебіг абстинентного синдрому розвивається поетапно. У ньому розрізняють декілька фаз.

• У першій фазі проявляються ознаки психічної залежності: бажання якомога швидкого прийому наркотику, поганий настрій і психічна напруга. До них додаються специфічні ефекти з боку вегетативних реакцій організму: розширення зіниць, позіхання, чхання, “гусяча шкіра”, очі сльозяться. Апетит зникає, наркоман не може заснути. Перша фаза проявляється через 8–12 годин після останнього прийому опіуму.

• Друга фаза супроводжується судомами, приступами пітливості та слабкості, а також більш вираженою “гусячою шкірою”. У м'язах спини, рук та ніг з'являються неприємні відчуття при збільшенні м'язової напруги. Більш інтенсивно виступають усі симптоми першої фази і найвищого ступеня досягають на дру-гий день від початку кризи.

• Третя фаза починається наприкінці другого дня і, насамперед, характеризується м'язовими болями. Наркоман не може всидіти на одному місці, він знаходиться в постійному русі: встає, ходить з кутка в куток, знову сідає, знову встає. Наркоман весь час жаліється на погане самопочуття, говорить, що більше не може витримати, просить про допомогу і вимагає наркотик.

• Четверта фаза починається на третій день абстиненції і супроводжується усіма симптомами попередніх фаз, але до них додаються ще й порушення травлення з болями в животі. Наркоман виглядає приголомшеним та наляканим. У нього трясуться руки, зіниці сильно розширені, з носа виділяється слиз, часто підвищується температура тіла. Виникають блювання та пронос, які супроводжуються гострими судомами в животі.

Через 5–7 діб ці явища поступово зникають. Коли закінчується гостра фаза, яка триває 7–10 днів, наркоман ще довго може жалітися на загальну слабкість, безсоння, болі в м'язах та суглобах. Деякі наркомани з багаторічним стажем ще довго мають досить погане самопочуття, свій стан вони визначають як стан “живого трупа”. У значної кількості опіоманів, незважаючи на деяке покращання, через 2–6 місяців проявляються ознаки виснаження адаптаційних можливостей. Наркомани скаржаться на погане самопочуття, на те, що відчувають себе розбитими, їм нічого не хочеться робити, що їх ніщо не цікавить, не радує життя.

Барбітурати. Барбітуратами називають ліки, які є похідними барбітуратової кислоти. Усі вони викликають пригнічення мозкових центрів, які контролюють вищу нервову діяльність. З цієї причини барбітурати використовують для лікування безсоння й зняття напруги та невпевненості.

У медичних цілях препарати вводяться в організм шляхом ін'єкцій, через рот або через пряму кишку. Наркомани їх ковтають або вводять шприцом. У невеликих дозах барбітурати виявляють заспокійливу дію та знімають больові відчуття, які спровоковані спазмами гладкої мускулатури. У середніх дозах вони викликають більш сильне почуття спокою та сон, а у високих – барбітурати роблять сон набагато глибшим, пацієнт може впасти в довгострокову сплячку або навіть померти від паралічу дихального центру.

У пацієнтів, залежних від барбітуратів, основною причиною зловживання є порушення сну. Незважаючи на довгострокове вживання барбітуратів, у деяких осіб толерантність до них не розвивається. Але, на жаль, у більшості випадків толерантність до барбітуратів розвивається швидко і необхідно поступово підвищувати дози, щоб досягнути бажаного результату. Усі пацієнти мають особистий поріг насичення, вихід за межу якого може призвести до смерті.

Барбітуратна наркоманія з урахуванням її ефектів та наслідків більш небезпечна, ніж опіоманія. При отруєнні організму барбітуратами наркоман більше хворий психічно та емоційно збуджений, у нього порушена координація рухів та підвищена схильність до епілептичних припадків, які проявляються у фазі абстиненції.

Довгострокове вживання барбітуратів призводить до виникнення психічної та фізичної залежності. Психічна залежність безпосередньо пов'язана з ефектами наркотику. У особистостей напружених та нерішучих залежність виникає швидко тому, що наркотик вивільняє їх від неприємних переживань, пропонуючи натомість приємні. Це є причиною частого вживання барбітуратів.

У випадку раптового припинення вживання барбітуратів у наркоманів протягом доби розвивається криза. До найбільш важких ускладнень відносяться: раптове падіння артеріального тиску, яке супроводжується втратою свідомості; судоми, які нагадують епілепсію. Під час нападу хворий синіє, а на губах з'являється кривава піна через прикус язика. Досить часто виникає порушення свідомості у формі галюцинацій та марень. Під час барбітуратової абстинентної кризи хворий переносить один або два напади протягом перших сорока восьми годин, а на третій день він впадає у депресію. Такі періоди психозу можуть супроводжуватись манією переслідування, через яку наркоман впадає в паніку і стає небезпечним для оточуючих і для самого себе. Тому наркоманам, залежним від барбітуратів, ні в якому разі не можна раптово припиняти їх вживання.

Наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи. Ці препарати мають стимулюючу дію на центральну нервову систему, утруднюють сон та знімають втому, а також виступають у ролі антагоністів за відношенням до опіатів і барбітуратів.

У терапевтичних дозах психостимулятори збуджують розумову та фізичну активність, збільшують час, упродовж якого людина може не спати, усувають почуття голоду. У більш високих дозах ці препарати пробуджують агресивність, загальний неспокій, збудження, яке може супроводжуватись манією переслідування та галюцинаціями.

Найбільш багаточисельною групою серед психостимулюючих засобів є амфетаміни. Також сильну стимулюючу дію має кокаїн.

Амфетаміни. Перші амфетаміни були отримані в 1920 році, і, як сильні стимулятори та засоби, які знімають втому і млявість, одразу почали застосовуватись у медичній практиці. Пізніше виявилось, що вони також знижують апетит, і ця їх властивість досить широко сьогодні застосовується.

Найчастіше вживаються наступні амфетаміни: бензедрин, декседрин, метедрин. Вживання амфетаміну швидко призводить до психічної залежності, можливо, навіть швидше за інші відомі наркотики. При прийомі в середніх дозах амфетамін підвищує активність та витривалість організму, викликає відчуття емоційного підйому та ейфорії. Знаходячись під його впливом, людина схильна переоцінювати свої можливості. Повторне внутрішньовенне введення амфетаміну тільки підсилює ці ефекти.

Внаслідок розвитку толерантності дози доводиться збільшувати – інколи в сотні разів. Хоча ці величезні дози рідко бувають небезпечними для фізичного здоров'я людини, вони досить часто викликають у поведінці зміни психічного характеру: галюцинації, манію переслідування, серйозні викривлення у свідомості, особливо при введенні препарату внутрішньовенно.

У наркомана, який хронічно зловживає амфетаміновими препаратами, з часом розвивається параноїдальні зміни особистості. Він стає підозріливим та помисливим. Такі особистості постійно бояться міліції і в кожній людині підозрюють переодягненого міліціонера. Вони можуть стати небезпечними для суспільства через те, що, захищаючись від уявної небезпеки, можуть переходити в атаку.

При наркотичному голоді можуть мати місце думки про самогубство та конкретні кроки в цьому напрямі, що є найбільшою небезпекою для наркомана.

Кокаїн. Кокаїн є алкалоїдом, який міститься в листі південноамериканської рослини – коки. Ще жерці стародавніх інків знали про його збуджуючу дію та жували його лист, щоб викликати приплив сил та усунути почуття голоду.

Нині кокаїн широко використовують наркомани. При будь –якому введенні в організм кокаїн має збуджуючу дію.

При вдиханні кокаїн викликає подразнення та сухість слизової оболонки носа. Довгострокове використання наркотику може призвести до перфорації н осової перегородки, і за цією ознакою кокаїномана можна легко пізнати. Уколи кокаїну дуже подразнюють шкіру. Вени, в які вводиться кокаїн, швидко мертвіють.

Через те що кокаїн не викликає толерантності взагалі, або викликає її в незначному ступені, наркомани довго можуть дотримуватись того ж самого дозування. Вони не потрапляють у фізичну залежність, як наприклад, опіомани, але психічна залежність від кокаїну виражена досить сильно.

Перший ефект кокаїну приємний: проходить втома, з'являється відчуття сили та переваги, наркоман відчуває підвищення інтелектуальних можливостей та фізичної сили. Він стає діяльним, відчуває впевненість у собі, знаходиться в постійному русі, відчуває потребу постійно говорити і доводити свою значущість для суспільства. Але цей стан триває недовго і замінюється депресією і неспокоєм. Щоб покращити самопочуття, потрібно знову ввести кокаїн в організм. Наркомани, які вживають кокаїн, коляться де-кілька разів на день.

Постійне і часте вживання кокаїну викликає дуже несприя-тливі стани, такі як параноя, марення, галюцинації та манія переслідування. Кокаїноман думає, що за ним хтось стежить, що він сам знаходиться в постійній небезпеці. Психічні порушення можуть перейти в психоз, який супроводжується галюцинаціями, коли оточуюча обстановка набуває мініатюрних розмірів.

Наркомани з багаторічним стажем можуть відчувати галюцинаторний невидимий дотик. Також їм може здаватися, що у них з-під шкіри вилізають різні комахи (“кокаїновий клоп”), від яких вони намагаються захиститися, розтинаючи ножем шкіру, щоб комахи змогли вилізти.

Окрім того, можуть виникнути порушення травлення (нудота, відсутність апетиту), виснаження, безсоння, тремтіння тіла і кінцівок, конвульсії.

Галюциногени. У той час як інші наркотики викривляють сприйняття реального світу або нейтралізують його неприємні прояви, викликають ілюзію, що світ, в якому ми живемо, не такий уже й поганий, галюциногенні наркотики пропонують бачення зовсім іншого світу, іншої реальності, яка існує незалежно від нас. Іноді цей, інший, світ притягує настільки, що той, хто пізнає його хоч раз, уже не хоче повертатися або бажає бувати в цьому ілюзорному світі якомога частіше. Саме в цьому приховується найбільша небезпека безконтрольного застосування галюциногенних наркотиків.

Галюциногенні наркотики викликають досить серйозні порушення у психічній сфері, які супроводжуються викривленням сприйняття часу і простору, а також змінами сприйняття своєї особистості. Людина, яка знаходиться під їх впливом, є викинутою ніби в інший світ, в якому звуки і фарби здаються більш живими й наповненими іншим сенсом. Ці процеси можуть супроводжуватись підвищеною зоровою чутливістю, яка призводить до появи марень та галюцинацій.

Марихуана. Марихуана є наркотиком рослинного походження. Її готують з висушеного листя та суцвіть індійських конопель. Ці коноплі ростуть у місцевості з переважно теплим кліматом, насамперед, в Мексиці, в Африці, в Індії і на Середньому Сході. Їх можна також вирощувати в помірному кліматі. Марихуану курять у вигляді цигарок за допомогою трубки або кальяну.

Більшість курців марихуани після вживання наркотику спочатку відчувають короткочасний страх та неприємну напругу, яка швидко змінюється гарним настроєм та ейфорією, нападами неконтрольованого сміху та підвищеною потребою в спілкуванні. Порушується сприйняття часу і простору, кольори і звуки здаються більш живими. Наркомани впевнені, що можуть читати думки своїх співрозмовників та передавати свої думки іншим.

Підвищення дози марихуани викликає серйозні зміни в емоційній сфері: послаблення уваги, порушення пам'яті, помилкове некритичне ставлення до свого стану. Окрім того, можуть проявлятися галюцинації та різні фобії. Вислови наркомана незрозумілі для оточуючих. Він демонструє прояви манії переслідування, при цьому може бути небезпечним для оточуючих.

Багато авторів вважає, що помірне вживання марихуани не викликає несприятливих змін в організмі та фізичної залежності. Пропагандисти ідеї легалізації марихуани стверджують, що цей наркотик менш шкідливий, ніж навіть алкоголь. Можливо, певною мірою це і правильно. Однак не можна розглядати небезпеку вживання марихуани виключно з точки зору її фармакологічних ефектів. Небезпеку потрібно шукати, насамперед, в особистості самого наркомана. На відміну від азіатів, представники західної цивілізації рідко зупиняються на цьому наркотику. Марихуана є відправною крапкою для вживання більш сильніших наркотиків.

Активним хімічним фактором марихуани є тетрагідроканабінол (ТГК), який міститься в листі, пилку та нектарі квітучих суцвіть конопель. Від концентрації ТГК залежить сила наркотичної дії рослини. Наприклад, гашиш, того ж самого рослинного походження, в 6–10 разів сильніший за марихуану, тому що його сік є більш концентрованим.

Вміст ТГК в коноплях залежить не тільки від того, яка частина рослини була використана для виробництва наркотику, але й від особливостей самої рослини, способу його обробки, від географічного походження та сезону збору.

При курінні канабінол швидко потрапляє в кров та діє на головний мозок і нервову систему загалом. Перші ефекти проявляються вже через 15 хвилин, і дія наркотику триває від двох до чотирьох годин. Спочатку людина, яка курить гашиш, може бути збуджена і трохи налякана. На першому плані цієї стадії знаходяться фізіологічні симптоми. Прискорюється ритм серця, підвищується тиск, повіки червоніють, а слизова оболонка носової і ротової порожнини пересихає. Підвищується апетит. Наступає зневоднення організму. Далі до фізіологічних симптомів приєднуються психічні зміни, які впливають на настрій та орієнтацію в навколишній обстановці. З'являються ейфорія, приємне розслаблення. Одночасно проявляється викривлене сприйняття часу і прос-тору, розсіювання уваги, фрагментарне мислення та порушення пам'яті. Наркотик викликає зміну стану свідомості. Гашиш може викликати середню або сильну психічну залежність. Фізична залежність, якщо вона взагалі існує, є незначною. Вживання гашишу можна припинити без проявів абстинентного синдрому.

ЛСД-25. Діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25) є найбільш відомим, найбільш вивченим і одночасно найбільш уживаним психоделічним наркотиком.

Найчастіше цей галюциноген зустрічається у вигляді порошку або розчину, не має кольору, смаку та запаху. Швидкість дії ЛСД залежить від способу вживання, кількості препарату та індивідуальної чутливості. Наркотик, який вживається через ротову порожнину, починає діяти через 45 хвилин, у особливо чутливих до препарату осіб – через 15. Після ін'єкції ефект проявляється вже через лічені хвилини. Перші відчуття бувають, як правило, приємними. У людини виникає почуття очікування чогось надзвичайного. Потім починають проявлятися симптоми збудження нервової системи, виникає почуття необґрунтованого страху, тіло починає тремтіти, людину нудить. Ці явища часто супроводжуються запамороченням та серцебиттям. Зіниці дуже розширені, і часто для полегшення світлобоязні людині необхідно навіть уночі носити темні окуляри. Після того, як молекули наркотику досягли головного мозку, починається зміна стану свідомості, яка триває декілька годин, і багаті галюцинаторні переживання.

Люди під дією наркотику можуть відчувати себе різними тваринами і навіть неживими матеріальними об'єктами. У більшості випадків людина починає ідентифікувати себе з будь-яким предметом, який знаходиться з нею в одній кімнаті. Наркомани, які перебувають під впливом ЛСД, можуть пережити зменшення свого тіла до атомарних розмірів або збільшення його до розмірів галактики. Це почуття супроводжує відчуття необмеженої сили, коли будь-яка дія стає можливою, а будь-який задум можна виконати. Відомі випадки смерті людей, які знаходились під дією ЛСД, які були впевнені, що можуть одним пальцем зупинити автомобіль або літати, як птах, вист рибнути з вікна хмарочосу. Деякі змальовують стан, коли їм вдавалося відчути просування крові через серце і судини або контролювати сигнали центральної нервової системи та діяльність мозку. Ефекти цих наркотиків стосуються також і інших почуттів. Смак, запах, слух, дотик сприймаються більш загострено. Одне почуття може перетворитися в інше. Наприклад, музику можна сприймати в кольорі, а у кольору може з'явитись смак.

Однією з найбільш несприятливих реакцій для наркомана, який вживає ЛСД, є те, що людина одночасно відчуває дві однаково сильні, але протилежні емоції, наприклад, страх і розслаблення, любов та ненависть до однієї і тієї ж особи, депресію і збудження. Людина в такому стані впадає в паніку, що робить можливими агресивні реакції.

Існує наступна класифікація ускладнень, які виникають внаслідок хронічного зловживання ЛСД.

• Гострий стан психозу і паніки. Іноді вони можуть виступати разом із суїцидальними реакціями, зі схильністю до вбивства.

• Явище відлуння. Це означає можливість спонтанного повторення психоделічної зміни свідомості, яке може наступити через декілька тижнів або місяців після припинення вживання наркотику, в надзвичайно гострій формі та супроводжується гострою манією переслідування. У цьому стані людина може закінчити життя самогубством або застосувати насильство по відношенню до інших.

• Довгостроковий стан слабкої концентрації уваги, апатія, байдужість до всього навколишнього. Людина, яка хронічно зловживає ЛСД, кидає сім'ю, друзів, роботу і в повній ізоляції проводить весь свій час у роздумах про ЛСД та його властивості.
• Хромосомні порушення є проблемою, яка має велике теоретичне і практичне значення. Вони були виявлені у деяких наркоманів, які вживали ЛСД.

Людина і наркотик. Процес звикання до наркотику та іншого способу життя розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на якій людина стає наркоманом. Але, навіть незважаючи на термін появи залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін, коли це відбувається.

Тоді всі його дії направлені на те, щоб добути наркотики, що стають єдиною річчю на світі, яка здатна принести йому задоволення. Сім'я, друзі, робота, навчання, їжа, секс, здоров'я – все це відходить на другий план. Всі наркомани, незважаючи на те, чим вони займаються, де живуть, скільки у них грошей, який їх рівень розумового розвитку, живуть за однаковими принципами. Перша їх думка одразу після пробудження – де і як дістати наркотик. Немає такої жертви, яку не можна було б принести заради наркотику.

З часом наркомани перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо для них не може бути краще за наркотичний “кайф” і ніщо не може бути страшніше за абстинентну кризу, тобто ломку. У цей період наркоман здатний на вбивство, крадіжку, зраду заради мінімальної дози наркотику. Усі дні життя наркомана, як правило, однакові.

У суспільстві людей, які не цікавляться наркотиками і не вживають їх, наркомани відчувають себе невпевнено і дискомфортно. Вони часто не обізнані в питаннях повсякденного життя, політики та інших областях. У них немає інших інтересів, окрім наркотиків.

Наркоманія – це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров'ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці. Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70 % – це наркомани). Це обумовлено як фактором введення наркотиків ін'єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, у тому числі – сексуальній.

Звичайно, наркоманами не народжуються. Найчастіше наркотик пробують з цікавості, через легковажність, копіювання когось, а іноді до вживання наркотиків привчають більш “досвідчені друзі”.

Наркоманія поширюється за законами епідемії: хворий на наркоманію втягує в свої тенета все нові й нові жертви. Ті, хто вживає наркотики, без них уже обійтись не можуть і дози вживання з кожним днем все збільшують. Наркоман стає рабом цієї звички. Розповсюджувачі наркотиків пропонують їх безкоштовно до тих пір, поки людина не стає залежною від них. Потім у неї будуть брати гроші й досить великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин.

Торгівля наркотиками дає величезні прибутки. Зберігання, транспортування й торгівля наркотиками карається законом.

Погляньте на тих, хто звик до наркотиків, – це люди без майбутнього. Сьогодні вони втратили своє здоров'я й загрожують здоров'ю власних дітей і суспільству. У наркоманів народжуються ді-ти з тяжкими фізичними та психічними вадами.

Зовнішній вигляд наркомана далекий від привабливості: сіре обличчя, суха шкіра, волосся та зуби випадають. У них значно послаблена пам'ять, вони не в змозі запам'ятати прочитане.

Наркоманія – це не пустощі, не проведення вільного часу в товаристві друзів, а небезпечна хвороба. Не кожному вдається вирватися з полону цієї хвороби, яка може призвести до смерті в молодому віці.

Пам'ятайте! Найбільше щастя – бути здоровим, сильним, бути господарем своєї долі, тобто бути вільним у виборі власних дій.