home Finance Fіnansi - Romanenko О.R., Ogorodnik S.Ya.

Fіnansi - Romanenko О.R., Ogorodnik S.Ya.

Theme 3. FANANSOVA POLITICA I FINANCIAL MECHANISM

Ключові терміни: фінансова політика, фінансова стратегія, фінансова татика, податкова політика, бюджетна політика, грошово-кредина політика, міжнародна фінансова політика, фінансово-крединий механізм, financial support, financial regulation, financial accounting, Fіnansove planunuvannya, fіnansovе legislation.

Вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства не мона зрозуміти without вивчення фінансової політики і фінансового мехаізму.

Politics yak узагальнююче поняття охоплює всі прями діяльності держави. Залежно від spheres of sushpilnyh vіdnosin, yaka є об'єктом політичного впливу, виділяють економічну, соціальну, культурну, технічну, бюджетну, кредину, внутрішню і зовнішню політику.

Фінансова політика має самостійне значення і водночас є важливим засобом реалізації Policies of the state in the area of ​​social and economic development - in the economy, social sphere, the reform of the country, in the international languages.

Провідні західні економісти не дають чіткого визначення фінансової політики. Наприклад, Стенлі Фішер, Рудігер Дорнбуш і Річард Шмамнзі do not see the fіnіnаsovо polіtiki yak of the self-understanding. At one o'clock, the stench of tonic yogo is deeper shirsh, zaznchayayuchi, scho fiskalna polity is a ryisnya, yakі priymaє the state of its own earnings and vitrates. Analogously rozglyadayut tsju problem and інші предвівники зарубіжних економічних шкіл. Zokrema, Campbell R. McConnell and Stanley L. Bru ototozhneyut ponyattenya fіansansko-budgetaryіfіansovoї polіtiki, viznachayuchi іx як зміни, yakі to be paid by the order of the order of the country's vitrats і опоткуткування і спрямовані на забезпечення повної зайнятості неінфляційного національного продукту.

Більш frame structuring і визначення фінансової політики як especially in the sphere of economics and power, спрямованої на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і викорипеня для забезпечення функцій держави.

Nasampered, the financial politician is guilty of competing with the form of maximum possible mistrust of financial resources, the stink of stink - the material base of any irregularities.

Not mensh important - izbezpechennya ratsionalnogo rozpodilu koshtiv mizh galuzami and spheres of the people's state, the concentration of financial resources on nayvazhlyshih sposmkah ekonomichnogo i sotsialnogo rozvitku.

Otzhe, mozhna zaznachit, scho fіnansova polіtika - tse vyznachennya tsіley, zavdan, virіshennya yakikh sprymovuyutsya process formvannya, rozpodіlu ta pererozpodіlu fіnansovikh resursiv.

Фінансові відносини - це base фінансової політики. At the same time, hoch finance and finance in the course of time, we can solve the problems of the future:

Fіnansi yak is a special form of vibrotic words, an element of the basis; The financial system of the state is naled to the superbatives;

Фінансові відносини як element to the basis об'єктивні і нележні від человеської свідомості; Фінансова політика - the form of the Holy Diyal people. Vaughn will need a legislative design in the standard regulations.

Realizatsiya fіnansovoy politiki zabezpechuyutsya sukupnistyu zahodіv derzhavi, sprymovani na mobilizatsiiu fіnansovikh resursiv, ikh rozpodil і pererozpodil vikonannya derzhavoyu її functіій і програм.

Фінансова політика is guilty of physicians in consuming saspilnogo rozvitku, real economy and financially mozzolisty powers, that you should be buried in specific historical minds and wards, yaki stand before suspilstvo. Вивчаючи вимоги, які теорія і practice state dignity to put up fіnansovoї polity, слід увідомити дуже важівий висновок - фінансова політика має бути адекватною правоірностям суспільного розвитку. Porushennya tsієї important wimogues to bring up to the meaningful waste from the people's government.

Зміст фінансової політики, її basic ірунтуться на теоретичних концепціях, які vyznachayut tstіn part of the state in the management of the economy and in the vicinities of the realities of the realiza- tion of the financial policy, the specific forms of the organi- zation of the financial statements.

The basic theoretical assumptions, the stoosuyutsya fіnansіv ta fіnansovoy polity of power in the XX & nbsp; st. Formulated the classics of the bourgeois political establishment Adam Smyth (1723-1790) and David Ricardo (1772-1823), and the English economist John Maynard Keynes (1883-1946) was also one of the last.

The essence of the conception of the founders of the classical political science Adam Smith and David Ricardo was being developed before the nevruchannya power in the economy, zberenzhennia vіnogo rivals. I nyy leading role in the regular ekonomichnogo zhitty syspilstva vidvodilasya rinkovomu mehanizmu. Vihodachi zich the principles, the financial policy to the twenties of the twentieth century. The bula is straightened to the obmenezheniya sternvnichi vitrat і podatkіv, zabezpechennya zbalansovanogo bezdefitsitnogo budget of the state. Do you get the budget formed for a raunch of indirect taxes, and the part of the budget funds is straightened out to finance Vyskivs, governed by the vitrats and vitrals for servicing the extinguished state burgue.

Наприкінці 20-х років та в 30-40-ві роки завання фінансової політики were led up to indulgence вкриву кризи надвиробництва на економіку, підтримання високої ділової активності і розширення платіжного попиту. The main ambushes of this policy were based on Keynesian theoretical concepts, the yak obruktovuvula neobhidnist posilennya role of power in the development of the economy through vtruchannya in regulyuvannya cyclical rozvitku vidvtuyuvalnogo process.

The result praktichnoї realіzatsії takoї teoretichnoї kontseptsії was zrostannya Reigning vitrat on stvorennya novih robochem mіsts, pіdvischennya zaynyatostі population skorochennya bezrobіttya aktivіzatsіyu pіdpriєmnitskoї dіyalnostі i formuvannya dodatkovogo popitu scho gave zmogu zbіlshiti natsіonalny dohіd and zvіdsi z'yavilis mozhlivostі for zbіlshennya vidatkіv on fіnansuvannya sotsіalnih potreb .

The role of the progressive pributkovoy tax-payer in the secure income was growing.

On the basis of the theoretical conception of the Keynesian financial resources, the budget deficit was possible, and more than that - the budget deficit was actively involved in stimulating economic growth. Tse ensured the expansion of the sovereign credit. The deficit of financing the world's vitrate veda to the development of the market of a point-to-point capitol. Derzhavnі pozitsi ostavit another, після податків, дёрлом форвання фінансових ресурсів держави, що, у свою чергу, посилює role фінансів у перерозподілі національного доходу.

In the seventies, the singularities of financial politics are expressed in neoclassical, direct economical theories. At the end of the process, the expanded process in the territories of the zinc sector of the economy is characterized by richer settlements, unstable times, economic losses, losses to the reserve armament, wage budget deficit, state borough, inflation. The Cyclical Crisis of 1974-1975 and 1980-1982. Intertwined with currency-financial, energetic, syrovinous, ecologic and food crises on the basis of structural zmiyn, and were invaded by the productive forces. In such practices, the practical recommendations of the state vtruchannya were not based on profits and visions of the state budget, but on the regularity of the penny-currency exchange rate, the exchange rate, the market of pos- itive capitals and market shares. Neoclassics have thrown off the box of the dovgostrokovo strategy, the yak has allowed to conduct a stabilizing financial policy. On їхню думку, відсутність різких реакцій з боку держави на кожне cycleі zrushennya - krashchy sposіb not tilki pom'yakshennya kolyvan at the dovgostrokovіy perspectives, but the obmezhennya role of the power and zabezpechennya vinynogo rinkovoї sistemi.

At the time of the future, the bolshist is rozvinuti kraine at its own fіnnіsіnі fіnіsіnі polіtіcі vіkoristovuyu різні елементи yak кейнсіанської, and і неоейейніанської системи sovereign regulyuvannya.

At the edges of the social and political organization of the financial profession, it was formed in a flush with the Marxist-Leninist theory of function and function of the socialistic power and spiraled to the principle of financial and economic development. Фінансова централізація peredachala not tilki kontsentciyu perezhavoi part of the financial resources of the country, and the monopoly power in the organi zatsiі fіnansovyh vіdnosin.

In tsikh kraїnakh, the state without a middle ground cherished all the spheres of a susceptible livelihood for the sake of the plans for an economic and social development. Відповідно до марсистсько-ленінської теорії зростаючої ролі держави в розвитку суспільства був здійснений перехід від податкової form перерозподілу національного доходу до його прямой розподілу у областиі виробництва і перерозподілу в довінний the budget. Vihodachi z ideoalicheshnyh postulate about the priordity of Suspilnye entertainments before individuals, 3/4 of the national income was concentrated in the state budget.

Фінансова централізація has called up to the monopoly state regulation of the pricelist, a penny-bank, sistemi rozraunkіv, credit vdosin. Otzhe, all the systems of control are coordinated in one administrative and command system of management of all virbitntsvom.

Otsіnemichi fіnansovu polіtiku, scho was conducted in the administrative-administrative system, governed by the rules, but it is impossible for itself to overcome the chi well. Viznachalnim є te, наскільки вонадіповідає інтересам суспільства і наскільки сприяє досягненню поставленх цілей і вирішенню concrete завал. Z Tsyogo poglyadu fіnansovu polіtiku Radyans'koi Power in perіоd громадянкокої війни, іноземної військової інтервенції, Війни з фашистською Німеччиною у післявоєнний perіод не мона вважати нейфективною. At the fate of perebudovyi and the transition to the rinkovyh vidosin, the planned and administra- tive financial endowment has ceased to adhere to concrete-historical causes. Zavischena otsnka rol of monetary mechanisms in the regular economy, economically, they have overcome the scale of financial crisis.

Фінансова політика на нинішньому етапі guilty of being characterized as a novelty by submissions to sub'ectivities of the state dignity in the transfer to the financial markets, reform of the princi ples, payment and credit systems, spurring on the formation of a new financial mechanism.

Zalezhno vіd trivalovі perіodu і nature zavdan, sho virіshuyutsya, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову tactics.

Фінансова стратегія - довготривалий rate фінансової політики, rozrachovany for the future, a kind of vibrachay virishennya large-scale zavdan, viznacheniy ekonomichnoyu sіtsіnoyu strategіїєyu.

In the process of development, the forecast is based on the basic tendencies of the development of finances, formulating concepts, and the principle of the organization of financial accounting.

Фінансова tactics is straightforwardly rozv'yatnya zavdan a concrete stage of development of the estate for the sake of re-burdening financial resources and zmіnі ways of organizing financial zv'yazyv.

Щоб краще усвідомити зміст, заввання і вимоги до фінансової політики, виділяють як самостійні складові податау, бюджетну, грошово-кредину і міжнародную фінансову політику.

Podatkova polistika realizes the power of the state. Її grupne iznachennya - viluchennya part of the GDP for gagalnoderzhavnі consumer, pererozpodilyayuchi tsі koshi through the budget.

Pid budgetary politiku rozumyut viznachennya power:

Dzherel formovannya income of the state budget and і місцевих бюджетів;

Prіоритетних напрямів титків to the budget;

Permissible between the balance-and-balance budget;

Dzherel fіnansuvannya budget deficit;

Principles of visas and relations in the future with the envelopes of budget systems.

Oskilki podatkova і buditelnoy polistika tіsno povyazyannі mіzh soboyu, vzhivayut ponimaetta budgetary-podatkovoi polity. When you read:

Discretionary fiscally polity, if the parliament and the order introduce zmіni before the system of taxes and budgets, with a budget vvlyu on GDP, hindrance, inflation. Tse politika mozhe bouti stimuljujuchoju and stimuymchuju;

Nediskreretsynu, abolitiku "vmotovanivyh stabilizatorov", yaka based on theoretical pripuschennі, scho podatkova system itself on sobi-mai vlast power to automatically vplyvati on ekonomichniy cycle, toto moe stabilizatsionny efekt.

Pіd credit-groschenyu polіtіchyu rozumіyut zabezpechennja stabіlnostі groshovogo obіgu through upravlіnnia іmіsієyu, reguljuvannya іnflyatsії i the rate of national riches; Ozbezpechennya svoychastnosty rozraunkiv in the people's government and in the old forms of financial systems through regulation and regulation of the banking system; Management of the financial crisis through the regulation of the economy and the growth of the state and corporate paperns and regulations of the economy.

At credit-groshnyi politsichi vidnosnu samostinich nabuvayut emisііyna polіtika, tsіnova polіtika, kapitalna politya, creditna politya - and in her, at her own expense, on her own behalf, on the basis of her percentage and the investment policy.

Дедалі більшого значення набуває міжнародна фінансова політика. In її basis podkleno upravlenya monetary and financial and credit investments in the sphere of international invoices. Especially the great value in the minds Suchasnyj nabuvaє fіnansova polіtika such mіzhnarodnih fіnansovih organіzatsіy, yak Mіzhnarodny Monetary Fund, the Bank Mіzhnarodny rekonstruktsії i rozvitku, Єvropeysky Bank rekonstruktsії i rozvitku, Londonsky club kreditorіv, Parizky club kreditorіv that іn.

The power of zahischaє its own through the net and foreign currencies. Відповідно до заінтересованості держави в розширенні або скороченні своё експорту chімімпорту застосовується the system митних платеів або concrete митний режим. The head offices of the monetary and monetary policy are the accumulation of gold reserve reserves.

Zavdannya fіnansovoї polіtiki realizuyutsya through fіnansovyi mehanizm.

Фінансовий механізм - сукупність фінансових методів і форма, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування, фінансові показники, норми, нормативи, ліміти, reservation, incentive sanktsії, management of finances and financial control, financial legislation.

Funktsionnuvannya fінансового мехаізму відбувається в різних сферы і ланках фінансових відносн. Zvіdsi warehouses fіnansovogo mehanіzmu Je: fіnansovy mehanіzm komertsіynih of companies, fіnansovy mehanіzm nekomertsіynih organіzatsіy i SET, insurance mehanіzm, mehanіzm funktsіonuvannya Reigning fіnansіv that іn.

Urakhovoychy, in the process of krugoobigu koshtiv in the people's state finances and credit resources, and in vzaimozvzavanі і practical nerozdіlnі, vykі vichі-ekonomisti shilnyi rozglyadati іdiniy fіnansovo-kreditnyi mehanizm.

Poєdnannya elementіv fіnansovogo mehanіzmu becoming yogo "konstruktsіyu" yak driven dіyu vstanovlennyam kіlkіsnih parametrіv Skin Elements, tobto viznachennya rates i norms viluchennya koshtіv, obsyagu fondіv, rіvnya vidatkіv that іn.

Neobhіdno pіdkresliti, scho mill fіnansovogo mehanіzmu, stupіn yogo dovershenostі deposits od udoskonalennya vsogo gospodarskogo mehanіzmu in tsіlomu i yogo okremih elementіv (mehanіzmu tsіnoutvorennya, ekonomіchnogo stimulyuvannya, credit mehanіzmu that іn.). The main lines are the overbearing financial mechanism to wander through the zagalnye zavdan ekonomichnyh perektoren in Ukraine.

Vihidnoyu storozovoi fінансового механізму є фінансове планування й прогнозування. For the yogo, I get an opportunity to participate in the structural elements of the financial mechanism, as well as financial indicators, norms and standards, liability, reserve, financial incentives.

In protsesі fіnansovogo planuvannya th prognozuvannya viznachayutsya obsyagi fіnansovih resursіv, SSMSC stvoryuvatimutsya in derzhavі in tsіlomu, obsyagi resursіv, scho th zoseredzhuvatimutsya rozpodіlyatimutsya through the budget system th INSHI fіnansovі іnstituti and takozh quiet, SSMSC perebuvatimut in rozporyadzhennі pіdpriєmnitskih structures i population.

Fіnansove planuvannya - dіyalnіst Zi skladannya planіv formuvannya, rozpodіlu i vikoristannya fіnansovih resursіv on rіvnі okremih sub'єktіv gospodaryuvannya, їh ob'єdnan, galuzevih structures teritorіalno-admіnіstrativnih odinits, Kraina in tsіlomu.

The subject of the financial plan is the financial resources that are appropriated in the process of raising the GDP and the result is the visibility of the financial plans and forecasts.

The financial plan is the plan for formulating and financing the financial resources.

For the orderly practice of all the financial plans to be supplemented by the two countries - the group of those who are in need. Do your own cherng, zvedenni fіnansovі plіznya podіlayutsya na zagalnoderzhavni, the plans of prince gordarskih ob'ednan (promyslovo-fіnansovіh groups, concerns, асоціацій тощо) і територіальні. Індивідуальні - tse fіnansovі plan of okremih pіdpriєmnitskikh structures.

For trivalovyu dії розрізняють:

Perspectives of financial planning (for period ponad one ric);

Поточні (one рік);

Operative (for a quarter, month).

Діяльність, пов'язана зі складанням кожного фінансового плану, передбачає виконання певних видів робіт із використанням відпо-відних методів, а саме: нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового і методу економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу беруться фінансові нормативи, до яких належать норми амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми витрачання коштів у бюджетних установах, норми відрахувань до фондів соціального призначення тощо.

Нормативний метод буде ефективним за умови, що норми і нормативи відповідають таким вимогам:

вони мають бути науково обґрунтованими;

прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід);

тривалої дії;

стабільними.

Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності у попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників за минулі роки і період, що передував передплановому року, встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період. Це досить трудомісткий метод і потребує значної аналітичної роботи, проте на сьогодні його застосування є найреальнішим.

Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, ув'язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, унаслідок чого досягається збалансованість плану. Нині цей метод набуває особливого значення, оскільки всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

Досить перспективним є метод економіко-математичного моделювання. Ґрунтується він на розробленні математичної моделі фінансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.

Розглянемо детальніше деякі види фінансових планів.

Баланс доходів і витрат підприємства — це індивідуальний поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Індивідуальні фінансові плани різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління. Різним є, насамперед, перелік джерел доходу й напрямків використання фінансових ресурсів.

Загальна структура балансу доходів і витрат може мати таку форму.

І розділ. Доходи і надходження коштів:

— прибуток;

— амортизаційні відрахування;

— внутр ішні фінансові ресурси, що виникають в основній діяльності (виручка від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей, приріст стійких пасивів);

— кошти від продажу цінних паперів;

— пайові та інші внески членів трудового колективу;

— надходження коштів від вищестоящої організації;

— фінансова допомога;

— інші надходження коштів.

ІІ розділ. Витрати і відрахування коштів:

— капітальні вкладення;

— капітальний ремонт основних фондів;

— поповнення обігових коштів;

— відрахування до інших фондів, що формуються з прибутку;

— виплачені дивіденди;

— орендна плата;

— відрахування на благодійні цілі;

— інші витрати.

ІІІ розділ. Взаємовідносини з бюджетом та позабюджетними фондами:

— податки, збори та інші платежі в бюджет і в позабюджетні фонди;

— асигнування з бюджету.

ІV розділ. Взаємовідносини з кредитною системою:

— кредити банків;

— погашення кредитів;

— сплата процентів за користування довгостроковими кредитами.

Платіжний календар — це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання — спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається на певний період.

При складанні платіжного календаря обов'язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів, розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

Бізнес-план — план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводиться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибуток, рентабельність, термін окупності затрат. Бізнес-плани обов'язково складаються у випадках приватизації підприємства, продажу контрольного пакета акцій на неконкурсних основах іноземному інвестору, при створенні спільних підприємств за участі держави. Крім того, кредитні установи, надаючи довгострокові позики, вимагають подання підприємствами бізнес-планів для обґрунтування повернення кредитів.

Структура бізнес-плану: в перших розділах дається загальний опис проекту і вказується його мета і необхідність; характеристика товарів, робіт або результату, який досягається після завершення проекту і дає прибуток; дослідження і прогнозування ринкової ситуації, реклама, покупці і конкуренти; характеристика сировинної та експериментальної бази, забезпечення кваліфікованою робочою силою.

Підсумкові розділи бізнес-плану — фінансові, де надаються розрахунки прибутку і рентабельності від реалізації угоди або проекту, обґрунтовуються терміни і джерела повернення позик, а також строки окупності затрат.

Кошториси доходів і видатків складають установи невиробничої сфери, передусім бюджетні організації.

Види кошторисів:

1) індивідуальні (єдиний кошторис доходів і видатків) це фінансові плани окремих бюджетних установ;

2) загальні кошториси складаються за однотипними бюджетними установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано, або за однотипними малими установами (клуби, бібліотеки тощо);

3) кошториси на проведення централізованих заходів (змагань, конкурсів, олімпіад);

4) зведені — це зведені воєдино індивідуальні кошториси одно-типних установ, кошториси на проведення централізованих заходів.

Єдиний кошторис доходів і видатків установи складається з таких розділів: бюджетні асигнування, інші кошти та видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів. Кожний з цих розділів кошторису поділяється на дохідну та видаткову частину.

У дохідній частині єдиного кошторису доходів і видатків визначаються планові обсяги бюджетних асигнувань, що спрямовуються на утримання установи, а також надходження з інших дохідних джерел. Загальна сума доходів установи, відповідно до якої формується видаткова частина кошторису, визначається з урахуванням залишків коштів на початок планового періоду спеціальних та інших позабюджетних фондів.

У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з установленням витрат, які планується профінансувати за рахунок інших (позабюджетних) надходжень.

Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини — дохідну і видаткову. Дохідна частина включає надходження і обов'язкові збори, неподаткові платежі. У видатковій частині вказуються напрямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бюджетною політикою, а також чинним порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Особливістю державного бюджету як фінансового плану є те, що він має силу закону. Щорічно Верховна Рада України ухвалює Закон України про Державний бюджет, в якому затверджує:

суми доходів Державного бюджету України;

суми видатків Державного бюджету України;

граничний розмір дефіциту Державного бюджету України та джерела його покриття;

суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в усіх секторах економіки, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави. Крім того, за допомогою цього фінансового плану перевіряється обґрунтованість розрахунків показників державного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення, встановлюються можливості фінансового забезпечення показників прогнозу економічного і соціального розвитку держави.

У розділі «Доходи» зазначаються надходження всіх видів фінансових ресурсів — прибуток, податки, амортизаційні відрахування, внески в державні цільові фонди, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладень населення, доходи від приватизації, іноземні кредити тощо.

У розділі «Витрати» вказуються напрямки витрачання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів — витрати на розвиток економіки, на соціальні гарантії населенню, державні дотації, утримання соціально-культурних об'єктів, на оборону, управління, зовнішньоекономічну діяльність, на виплату пенсій, обслуговування державного боргу та ін.

Відмінність балансу фінансових ресурсів і витрат держави від зведеного бюджету полягає в тому, що, крім централізованих фінансових ресурсів, які мобілізуються через бюджетну систему, в ньому відображаються і децентралізовані власні фінансові ресурси, які зосереджуються у розпорядженні підприємств, організацій, установ, приріст довгострокових вкладів населення, ресурси централізованих фондів цільового призначення (крім тих, які увійшли до складу бюджету).

Баланс фінансових ресурсів на відміну від бюджету не має адресного характеру, це — фінансова програма прогнозу економічного і соціального розвитку держави. Державний бюджет конкретизує цю програму в адресному, територіальному, галузевому розрізах.

Баланс фінансових ресурсів і витрат території — це документ, який відображає створення й використання фінансових ресурсів у межах даного адміністративно-територіального утворення. Основне завдання балансу полягає в тому, щоб відобразити: весь обсяг фінансових ресурсів, які створюються й використовуються на відповідній території, у всіх секторах економіки незалежно від підпорядкування, відомчої належності господарських суб'єктів; обсяг фінансових ресурсів, що акумулюються й перерозподіляються бюджетом даного територіального утворення; взаємовідносини бюджету території з вищими бюджетами.

У процесі фінансового планування й п рогнозування розраховуються відповідні фінансові показники.

Фінансові показники — це абсолютні або відносні величини, які характеризують створення й використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за допомогою фінансів.

До зведених фінансових показників належать: загальний обсяг фінансових ресурсів, обсяги доходів і видатків бюджету, обсяг грошових нагромаджень в економіці та ін. Зведені показники складаються з індивідуальних. Так, зведений показник доходів бюджету можна деталізувати за такими показниками: платежі населення, підприємницьких структур, неподаткові надходження тощо.

Важливими елементами фінансового механізму є фінансові норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули — їх ще називають фінансовими важелями. Фінансові норми умовно поділяють на чотири групи. До першої належать норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої та виконавчої влади — ставки заробітної плати, розмір стипендій, ставки податків, деяких видів зборів і відрахувань.

До другої групи належать норми, що ґрунтуються на матеріальних потребах. Це норми витрат на харчування в дошкільних та інших закладах освіти й охорони здоров'я, норми витрат на медикаменти, освітлення, опалення тощо.

Третю групу становлять норми, що визначаються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Це, зокрема, норми значної частини витрат бюджетних установ.

Четверта група — це норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного та соціального розвитку. На сьогодні ця група найменш досліджена.

Серед усіх фінансових важелів особливе місце посідають податки і збори, з допомогою яких держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, а також впливає на підприємницьку діяльність, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції нагромадження і споживання, забезпечує раціональне використання обмежених природних ресурсів тощо. Система оподаткування в Україні перебуває в процесі реформування, завданнями якого є: послаблення податкового тягаря на виробників, надання пільг інвесторам і експортерам готової продукції, забезпечення стабільності і простоти у справлянні податків, уникнення подвійного оподаткування, посилення відповідальності за сплату податків.

Одним із напрямів впливу держави на темпи суспільного відтворення є встановлення норм амортизаційних відрахувань, визначення методів нарахування амортизації, застосування прискореної амортизації з метою сприяння розвитку науково-технічного прогресу. При цьому норми амортизації мають бути науково обґрунтовані, тому що як їх значне збільшення, так і зменшення призводить до негативних наслідків.

Ліміти є певним обмеженням на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.

Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути у майбутньому.

Фінансові стимули передбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій.

До стимулів належать: бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (в тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки), фінансування підготовки і перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги (пільги щодо податків та можливість проведення прискореної амортизації).

У фінансових важелях важливе місце посідають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання щодо виконання взятих зобов'язань (договірних умов, сплати податків і зборів тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.

Штраф — це засіб матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі.

Пеня — застосовується у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.

Важливою складовою фінансового механізму є управління фінансами. Це процес управління формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові операції, за допомогою специфічних прийомів і методів.

В управлінні фінансами виділяють об'єкт і суб'єкти управління. Об'єктом є централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансової системи.

Суб'єкт управління — держава (в особі законодавчих і виконавчих, у тому числі фінансових, органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ, міністерств і відомств.

У світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансовий менеджмент як наука про управління грошовими потоками. Зміст фінансового менеджменту визначається функціями управління: вироблення стратегії, планування тактики її реалізації, організація виконання розроблених планів, облік і контроль.

Фінансовий менеджмент має свою внутрішню багаторівневу структуру, яка включає менеджмент державних фінансів, бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент у підприємницьких структурах, менеджмент у системі оподаткування, менеджмент на фінансовому ринку.

Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування й використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання валового внутрішнього продукту з метою оцінювання обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

З визначення сутності фінансового контролю випливає, що його об'єктом є процеси формування й використання фондів фінансових ресурсів. Суб'єкт контролю — це носій контрольних функцій щодо об'єкта контролю. Він, як правило, визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб'єктів фінансової діяльності.

Найважливіші принципи фінансового контролю:

незалежність;

гласність;

превентивність (попереджувальний характер);

дієвість;

регулярність;

об'єктивність;

всеохоплюючий характер.

Залежно від суб'єктів, які здійснюють контроль, розрізняють такі види фінансового контролю: загальнодержавний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський.

Основна особливість загальнодержавного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб'єкта незалежно від його відомчої належності і підпорядкування. Цей контроль здійснюється державними органами законодавчої і виконавчої влади і спеціальними державними органами контролю.

Верховна Рада України проводить фінансовий контроль під час визначення основних напрямів бюджетної політики, розгляду про-екту державного бюджету на новий бюджетний рік, внесення змін та доповнень до затвердженого бюджету, розгляду і затвердження звіту про виконання державного бюджету за минулий бюджетний період, прийняття законодавчих актів щодо виконання бюджету.

Контроль за витрачанням державних коштів, дотриманням норм фінансового законодавства, за реалізацією фінансової політики органами виконавчої влади покладений на спеціально створену Рахункову палату Верховної Ради України.

Президент України забезпечує фінансовий контроль під час розгляду проекту Закону про Державний бюджет України на наступний рік і внесення його на розгляд Верховної Ради. Президент також має право приймати рішення щодо забезпечення реалізації фінансової політики і посилення фінансово-бюджетної дисципліни.

Важливі функції у фінансовому контролі виконує Кабінет Міністрів України, який організовує і контролює процес складання проекту зведеного та державного бюдже тів та їх виконання.

Від уряду фінансовий контроль здійснюють Міністерство фінансів, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, а також Державна податкова адміністрація. Кожний з цих органів фінансового контролю має свої функціональні обов'язки і завдання.

Фінансові органи, очолювані Міністерством фінансів, контролюють процеси мобілізації і використання бюджетних коштів. Їх діяльність спрямована на забезпечення дотримання законності і доцільності витрачання коштів, виконання зобов'язань перед бюджетом, підвищення ефективності суспільного виробництва. Міністерство фінансів виконує функції як загальнодержавного, так і відомчого контролю. Загальнодержавний контроль здійснюються стосовно розпорядників коштів, які отримують асигнування з бюджету, та платників податків і обов'язкових платежів до бюджету. Відомчий контроль Мінфіну пов'язаний з перевіркою роботи фінансових органів.

Створення Державного казначейства пов'язане з необхідністю посилення державного фінансового контролю за виконанням державного бюджету. Казначейство приділяє також значну увагу своєчасності розрахунків з бюджетом, розмежуванню доходів між державним та місцевими бюджетами.

Державна податкова адміністрація контролює правильність і своєчасність розрахунків платників з бюджетом щодо сплати податків і платежів.

Утвердження правових засад місцевого самоврядування і розширення сфери відповідальності територіальних громад за вирішення місцевих справ дають підстави виокремити такий вид фінансового контролю, як муніципальний. Це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих рад через відповідні комісії і місцеві фінансові органи.

Об'єктом муніципального контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності. Забезпечення стабільних фінансових основ місцевої влади і фінансової автономії місцевого самоврядування сприяють подальшому розвиткові муніципального фінансового контролю. До речі, сам термін «муніципальний» у перекладі з латинської означає «беру на себе тягар».

Суб'єктами відомчого фінансового контролю є контрольно-ревізійні служби галузевих міністерств, відомств та інших вищих органів управління. Відомчий фінансовий контроль поширюється на підвідомчі підприємства, організації та установи. До функцій відомчого фінансового контролю належать: перевірка законності господарських і фінансових операцій; контроль за використанням матеріальних і фінансових ресурсів; перевірка збереження грошових коштів і матеріальних цінностей; правильність постановки бухгалтерського обліку, а також достовірність бухгалтерської звітності; проведення перевірок на підвідомчих підприємствах і в організаціях.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємств, організацій, установ (бухгалтерія, фінансовий відділ тощо). Об'єкт контролю — господарська і фінансова діяльність самого підприємства та його структурних підрозділів. Безпосередньо на головного бухгалтера покладена відповідальність за правильну організацію бухгалтерського обліку, своєчасне складання бухгалтерської звітності, правильне і своєчасне перерахування платежів у бюджет і централізовані цільові державні фонди, за цільове й ефективне використання бюджетних асигнувань. В акціонерних підприємствах внутрішньогосподарський контроль проводять контрольно-ревізійні комісії.

Громадський фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). Він може проводитись групами спеціалістів, які створюються при комітетах Верховної Ради, комісіях Рад народних депутатів, а також безпосередньо на підприємствах.

Аудит — це незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами — аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників, засновників, суб'єкта господарювання. Крім того, для певного переліку підприємств і організацій чинним законодавством установлений обов'язковий аудит, зокрема для банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які здійснюють залучення коштів громадян або залучення чи торгівлю цінними паперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів.

Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку, проведення фінансово-господарської діяльності відповідно до чинного законодавства, у тому числі податкового. Аудиторські фірми — це комерційні організації, і тому всі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудиторською організацією.

Під час проведення перевірок аудитори самостійно визначають форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Аудитори мають право отримувати всі необхідні документи для проведення перевірок, а також пояснення до них. Крім того, можуть перевіряти наявність грошових коштів, майна, інших цінностей.

Поряд з цим аудитори зобов'язані належним чином надавати аудиторські послуги, повідомляти власників, замовників про виявлені недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності, зберігати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту.

З метою забезпечення об'єктивності й неупередженості в проведенні аудиторських перевірок чинним законодавством забороняється проведення таких перевірок аудитором, який має власні майнові інтереси, прямі родинні стосунки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або є членом керівництва, засновником чи працівником (те саме — стосовно дочірніх підприємств, філій).

Результати проведення аудиторської перевірки оформляються аудиторським висновком, який є офіційним документом і має бути засвідчений підписом та печаткою аудитора або аудиторської фірми. У ньому повинен бути зроблений висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю:

попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;

поточний, у процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);

наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року.

Методи фінансового контролю, як конкретні способи і прийоми його проведення, включають ревізії, тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізії бувають:

комплексні, що охоплюють усі сторони діяльності підприємства:

часткові (охоплюють лише її окремі сторони);

тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах з певного переліку питань);

планові і позапланові;

суцільні й вибіркові (залежно від повноти залучення документів).

Перевірка — здійснюється з метою докладного вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Для нормального функціонування фінансового механізму, а в його складі фінансових методів і важелів, необхідне відповідне їх нормативно-правове забезпечення. Насамперед це Конституція України, велика кількість законів, а також підзаконних нормативно-правових актів.

Закони приймаються найвищим законодавчим органом — Верховною Радою України, є обов'язковими до виконання, мають вищу юридичну силу відносно інших нормативних актів. Велике значення в регламентації фінансових відносин мають такі закони: «Про власність», «Про систему оподаткування», «Про бюджетну систему України», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Бюджетний кодекс» та інші.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентними державними органами на підставі чинних законів та на їх виконання. До таких документів належать Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, тощо.

Досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення фінансового механізму в кожній із його складових.

Структурно-логічні схеми до теми 3 «Фінансова політика і фінансовий механізм»

Схема 3.1. Структура фінансового механізму

Схема 3.2. Види і форми фінансового контролю

Схема 3.3. Види фінансового контролю за методами проведення

Схема 3.4. Модель лінійного зв'язку між органами державного фінансового контролю