home Management Strategіchne upravlіnnya - Shershnova Z. Je

Strategіchne upravlіnnya - Shershnova Z. Je

3.7.3. Resursnі strategії

Zgіdno s viznachennyam strategіchnogo kit neobhіdnoyu Je koordinatsіya strategіy rіznogo type. Pіdpriєmstvo Mauger dosyagti zagalnih tsіley of minds zbalansovanostі strategіy, obgruntovanostі vzaєmodії okremih vidіv the "strategіchnomu naborі", scho spriyaє їhnomu vzaєmopіdsilennyu, tobto dosyagnennyu efekta sinergії. "Force" zagalnih strategіy pіdpriєmstva zbіlshuєtsya for Relief zbalansovanostі "portfolio", de yogo vіdobrazheno napryamki dіyalnostі. Okremі napryamki dіyalnostі realіzuyutsya efektivnosti, if funktsіonalnі that resursnі strategії uzgodzhenі pristosovanі that one to that to odnoї strategіy vischogo rіvnya. Koordinatsіya mіzh okremimi views strategіy - tse "conceptual glue", scho poєdnuє okremі Vidi dіyalnostі - yak virobnichі (bіznesovі), so i upravlіnskі.

One s bunt tsіley strategіchnogo upravlіnnya on pіdpriєmstvі - zabezpechennya ratsіonalnogo rozpodіlu resursіv mіzh napryamkami dіyalnostі (SZG) i їh efektivnosti vikoristannya for yaknaykraschogo dosyagnennya posed strategіchnih tsіley.

Resource zabezpechennya strategіchnoї dіyalnostі pіdpriєmstva Got zdіysnyuvatis in vіdpovіdnіy formі on osnovі rozrobki resource strategіy, SSMSC spriyayut rozv'yazannyu such zavdan:

viznachennya promising potreb pіdpriєmstva resource vsіh neobhіdnih vidіv;

rozrahunok admissibility resource obmezhen i formuvannya Progressive norms vitrat resursіv rіznih tipіv;

viznachennya "zones strategіchnih resursіv" mozhlivostey їhnogo vikoristannya Shlyakhov balansuvannya obsyagіv i warehouse, termіnіv postachannya s dinamіkoyu vikoristannya;

rozrobka zahodіv schodo ratsіonalnogo transportuvannya, zberіgannya that vikoristannya;

vikoristannya pіdhodіv s pozitsії logіstiki schodo Sistemi realіzatsії resource strategіy.

Strategіchnі tsіlі for dwellers in Buti dosyagnutimi maybutnomu, vzhe sogodnі potrebuyut rіshen schodo vitrat resursіv. Future of zavzhdi neviznachene, to vitrati resursіv zavzhdi suprovodzhuvatimutsya tim chi іnshim rіvnem riziku. Zovsіm pozbutisya riziku nemozhlivo; Institution riziku to mіnіmumu, yak usually potrebuє dodatkovih vitrat i Mauger Buti neekonomіchnim. Rozroblyuyuchi resursnі strategії requiring obgruntovuvati mozhlivy that admissibility rіvnі riziku, yaky bere on itself when kerіvnitstvo vikoristannі resursіv s most mozhlivoyu vіddacheyu.

In the minds rinkovoї Economy processes resource zabezpechennya dіyalnostі pіdpriєmstva Got zakupіvlі form processes. For postachalnika - tse Etap completion processes vіdtvorennya for spozhivacha - Etap on Money Does fіnansovі resources penny kapіtal, peretvoryuyutsya one іz elementіv virobnichogo processes. Dіyalnіst pіdpriєmstva spryamovana on vivchennya kon'yunkturi Rinku s metoyu zabezpechennya Svoge virobnichogo processes h naymenshimi vtratami. Kerіvniki pіdpriєmstva on osnovі preformed "portfolio" viznachayut Quantity, yakіst, structure tsіni, termіni delivery that postachalnikіv on okremih kinds resursіv, vihodyachi s mozhlivostey market analysis require spozhivachіv i vimog virobnichih protsesіv, nayavnih on pіdpriєmstvі that zaplanovanih before the introduction of s metoyu vigotovlennya neobhіdnoї produktsії .

Resursnі strategії suttєvo stale od situatsії on Rink, scho їh postachayut. Infect sposterіgaєtsya іntensivna propozitsіya rіznih resursіv i, yak naslіdok, the basic resource in uwagi strategіyah pridіlyaєtsya Vibor nayprivablivіshih rinkіv scho harakterizuvalisya wide range varіantіv "Cena - yakіst" spoluchen vzaєmodopovnyuyuchih resursіv, geografіchnoyu rіznomanіtnіstyu toscho.

Ostannіmi rokami lyudstvo zrozumіlo obmezhenіst prirodnosirovinnih resursіv (for otsіnkami predstavnikіv Club of Rome, pіk virobnitstva sirovini per capita Zemlі leaning on kіnets 60s rokіv stolіttya XX); Characteristically osoblivіstyu was burhlive zrostannya tsіn on resources. Ukrainian Do not deprivation, and th pіdpriєmstva rozvinenih kraїn zіtknulisya s situatsієyu, if resources stayut one іz bunt obmezhen (s hours time characteristics), SSMSC mozhut unemozhliviti zdіysnennya budyakoї produktivnoї strategії. Defіtsit okremih resursіv namagayutsya podolati rіznimi Shlyakhov, in addition chislі for rakhunok rozvitku resursozberіgayuchih tehnologіy, vikoristannya boxed materіalіv toscho, ale does not come in zavzhdi tsі dopomagayut dosyagti Bazhanov rezultatіv. Fіzichny marriage resursіv dopovnyuєtsya polіtichnimi obmezhennyami in postachannі quiet chi іnshih Components Connection at rіznі Kraina.

Urahovuyuchi Legend requiring vіdslіdkovuvati dvostoronnіy phone reception produktovotovarnih i Resource strategіy not require tіlki kіntsevih spozhivachіv "zadayut" zmіst produktovotovarnih strategіy that vіdpovіdnі resources to їhnogo zdіysnennya and second viznachennya dos tupnostі that of Quality resursіv vplivayut on zmіst that kіlkіsnі characteristics grocery strategіy. Tse zvіsno, uskladnyuє robot s rozrobki obgruntovanogo "strategіchnogo set", ale for not vihodit mezhі zvichnih otsіnok: 1) potrіbno zrobiti scho, yak tobto produktsіyu vigotoviti; 2) scho mozhna zrobiti, vihodyachi s nayavnih resursіv.

I. Ansof proponuє for rozrobki resource strategіy vikoristovuvati pіdhіd, analogіchny s viznachennyam SZG at rozrobtsі produktovotovarnih strategіy: resursnі require fіrmi viznachati through "Zoni strategіchnih resursіv" (ZSR), SSMSC harakterizuyut situatsіyu іz zabezpechennyam okremimi views resursіv potreb pіdpriєmstva.

ZSR - segment market analysis, de dіє Pevnyi sukupnіst pіdpriєmstvpostachalnikіv, scho shaping can zabezpechiti vivedennya on rinok merchandise assortment fіrmi th spriyati ritmіchnomu funktsіonuvannyu її virobnichoupravlіnskoї system.

Cutaneous pіdpriєmstvo pratsyuє s rіznimi ZSR (їhnі osnovnі groupies imposed in Fig. 3.25), perelіk yakih zumovlyuєtsya Especially zovnіshnogo that vnutrіshnogo seredovischa.

For kozhnoї ZSR rozroblyayutsya strategії, SSMSC, yak zaznachalosya, Je Pevnyi system obmezhen i strategіchnih zahodіv scho rozroblyayutsya pіdpriєmstvom s metoyu їh podolannya. However, in particular cutaneous vіdrіzku hour uzgodzhennya іnshih vidіv strategіy s resource - bezumovna neobhіdnіst, scho, zokrema, viznachaє th Tempi vikonannya zagalnih strategіchnih planіv i program. A control i analіz vikonannya planіv that program resources zabezpechennya іnshih strategіchnih planіv i vіdbuvaєtsya control program that koordinatsіya Sistemi rozpodіlu resursіv mіzh okremimi pіdrozdіlami, tobto realіzatsіya naydavnіshoї, pervіsnoї funktsії, yak s most cob zdіysnyuvalo strategіchne upravlіnnya slit on rannіh Etap rozvitku Svoge.

Fig. 3.25. Printsipova circuit structure is the vzaєmozv'yazku resursіv pіdpriєmstva

Otzhe, resource strategіya - tse uzagalnena Model Act reasonably pіdpriєmstva at ZSR, neobhіdnih for dosyagnennya viznachenih tsіley for Relief koordinatsії that rozpodіlu resursіv kompanії mіzh okremimi areas її dіyalnostі.

Fig. 3.26 shows osnovnі Elements, SSMSC treba vrahovuvati at rozrobtsі resource strategіy.

Fig. 3.26. Resursnі strategії: warehouse resursіv i ruh

Resurstnі strategії - type zabezpechuyuchih strategіy strategіchnogo set in yakih viznachayutsya strategії povedіnki pіdpriєmstva at ZSR, the form that methodological postachannya, polіtika stvorennya zapasіv of insurance; systems rozpodіlu i popovnennya resursіv.

Realіzatsіya resource strategіy oznachaє takozh formuvannya new abo peretvorennya nayavnogo virobnichogo potentsіalu pіdpriєmstva, oskіlki Quantity, spіvvіdnoshennya that tsіlova spryamovanіst vikoristannya resursіv "zadayut" osnovnі tsіlovі characteristics virobnichogo potentsіalu pіdpriєmstva (div. Pіdrozd. 2.4).

Materіalnosirovinnі resources

The structure is the zmіst strategіy stale od galuzevoї prinalezhnostі pіdpriєmstva, nature virobnitstva, mіstseznahodzhennya danoї fіrmi, forms vlasnostі that rіvnya upravlіnnya pіdpriєmstvom. Yakscho Pershi three characteristics "zadayut" perelіk structure neobhіdnih i i Available resursіv then ostannі Dvi - the system of acceptance of rіshen schodo zabezpechennya rozrobki that vikonannya resource strategіy.

Cutaneous Galuzo harakterizuєtsya vіdpovіdnoyu funds, materіalo, ENERGO that trudomіstkіstyu produktsії scho vipuskaєtsya. Odnі the Branch osnovnі vitrati bear pridbannya that obslugovuvannya machines i mehanіzmіv, INSHI - sirovini that materіalіv, zaluchennya resursіv of labor. Square od Especially for zabezpechennya yogo funktsіonuvannya potrіbnі materіalnosirovinnі resources SSMSC klasifіkuyut on takі groups: sirovina; osnovnі materіali; komplektuyuchі virobi; dopomіzhnі materіali; palivo.

Rіznі the Branch promislovostі zastosovuyut rіznі materіali for vigotovlennya vіdpovіdnoї produktsії. In mashinobuduvannі to major materіalіv vіdnosyat metal that INSHI materіali, s yakih vigotovlyayutsya detalі verstatіv on tkatskіy fabritsі - yarn on shveynіy fabritsі - tkanini toscho. In cutaneous virobnitstvі vikoristovuєtsya dosit wide perelіk dopomіzhnih materіalіv. Nalezhnіst sirovini abo materіalu to tієї chi іnshoї groupies deposits od product, scho s vigotovlyaєtsya them.

Mainly methane budyakoї resursnoї strategії polyagaє in fact dwellers, urahuvavshi OAO All vimogi Grocery i funktsіonalnih strategіy, zabezpechiti pіdpriєmstvo sirovinoyu, materіalami, Fuel type, zapchastinami, obladnannyam, labor, fіnansovimi that іnformatsіynimi resources.

In the minds pіdvischennya svoєї samostіynostі pіdpriєmstva samі vіdpovіdayut for neobhіdny perelіk, Quantity that yakіst resursіv, potrіbnih for priskorenogo transition to novі Vidi produktsії, znyattya s virobnitstva zastarіloї and takozh for vіdpovіdnogo rozvitku (skorochennya) okremih funktsіonalnih pіdsistem pіdpriєmstva. Zgіdno s CIM pіdpriєmstvo viznachaє perspektivnі precisely that require resources and takozh come in schodo peredbachaє neobhіdnі їh zabezpechennya.

Basis for rozrahunkіv require of Yea resources:

produktovі strategії de viznacheno neobhіdnі tipi that obsyagi virobnitstva produktsії for zapovnennya "strategіchnoї clearing";

funktsіonalnі strategії de viznacheno require resource for stvorennya, pіdtrimki, rozvitku that skorochennya dіyalnostі okremih funktsіonalnih pіdsistem pіdpriєmstva;

neobhіdny rіven rezervіv for zabezpechennya bezperervnogo funktsіonuvannya pіdpriєmstva;

forecasting that analіz tendentsіy stvorennya that vprovadzhennya doslіdzhen, vіdnosno novih materіalіv, tehnologіy, virobnichih protsesіv and takozh rozvіdki novih pokladіv korisnih Kopalin;

Metodi obgruntuvannya ratsіonalnogo vikoristannya materіalnih resursіv s urahuvannyam Change log in їhnіy strukturі, zamіni defіtsitnih materіalіv Mensch defіtsitnimi, vikoristannya vnutrіshnіh rezervіv, vtorinnoї sirovini that vіdhodіv;

obgruntuvannya ratsіonalnih methodological norms vikoristannya resursіv that їh ekonomії.

In zagalnomu viglyadі required in materіalnih rozrahuvati resources can be as follows:

P = O H H + Sn - Zo, (3.2)

On de - obsyagi virobnitstva Pevnyi product zgіdno s obranoyu produktovotovarnoyu strategієyu;

N - normalized priynyatі vitrat sirovini (materіalu) on odinitsyu produktsії scho zabezpechuyut neobhіdny rіven konkurentospromozhnostі;

Sn - Regulatory perehіdny virobnichy margin product for neobhіdny zabezpechennya bezperervnogo virobnitstva;

Zo - ochіkuvany stock danogo mean the product on the cob planned perіodu.

Yakscho nemozhlivo obchisliti normalized vitrat on odinitsyu produktsії, yak usually vikoristovuyut pokazniki vitrat resursіv on Pevnyi Quantity penny odinits (100, 1000 t i. E.).

Orієntovnu needful in materіalnih resource planned perіod mozhna viznachiti skoristavshis method dinamіchnih koefіtsієntіv.

PPL = Fr × R × Kn, (3.3)

Fr. de - factuality obsyag vitrat materіalіv on vigotovlennya produktіvanalogіv for poperednіy perіod;

R - koefіtsієnt zrostannya / zmenshennya obsyagu vigotovlennya product to the planned perіodі porіvnyano s poperednіm perіodom;

KH - koefіtsієnt zbіlshennya / znizhennya standards vitrat on odinitsyu produktsії, zgіdno s rozroblenimi for tsogo overhangs (Figure 3.27.) 1.

For Ukraine, ekonomіka yakoї harakterizuєtsya yak nadvitratna, duzhe expired Je ostannіy koefіtsієnt, yaky, s one side, pіdvischuє "vihіd" finished product odinitsі sirovini s and s іnshogo - stimulyuє rozvitok i vprovadzhennya dosyagnen NTP in virobnitstvo. Nayvazhlivіshimi views resursіv, vіdnosno yakih nasampered slіd peredbachati strategіyu їh ekonomії (Fig. 3.27), Je energetichnі that INSHI іmportnі resources. Cutaneous pіdpriєmstvo Got zdіysnyuvati doslіdzhennya schodo vprovadzhennya іmport ozamіnnih resursіv, SSMSC zmenshuyut zalezhnіst od zovnіshnіh Jerel postachannya, ekonomlyat toscho currency. Priymayuchi rіshennya schodo zmіstu resource strategіy, potrіbno vrahovuvati slit th dostupnіst resursіv that їh values ​​for virobnitstva (Fig. 3.28).

Fig. 3.27. Osnovnі napryamki ekonomії materіalnih resursіv i їhnіy vpliv on zmіst resource strategіy

Fig. 3.28. Matrix "znachuschіst resource - resource dostupnіst"

Meaning that vpliv resursіv on efektivnіst robots pіdpriєmstva viznachayutsya roll, yak vіdіgraє that chi Inshyj resource for dosyagnennya tsіley pіdpriєmstva (napriklad, naphtha for naftopererobnogo plant, katalіzatori for hіmіchnogo virobnitstva) mozhlivostyami yogo zamіni, rіvnem vplivu tsіn okremih resursіv on pokazniki efektivnostі robots pіdpriєmstva. Dostupnіst resursіv Mauger Buti characterized by їhnyu unіkalnіst and takozh through skladnіst postachannya. Rіven skladnostі otsіnyuєtsya in its Cherga through іmovіrnіst vplivu pіdpriєmstvaspozhivacha on svoїh postachalnikіv: cpm vischy rіven vplivu (napriklad through vertical іntegratsіyu "back"), Tim menshі skladnostі in postachannі.

Process zabezpechennya materіalnosirovinnimi resources can sprostiti for Relief Sistemi organіzatsіynih, ekonomіchnih i tehnіchnih zahodіv through SSMSC vіdbuvaєtsya vzaєmozv'yazok resource strategіy mіzh him, and takozh s such funktsіonalnimi strategіyami: Marketing strategієyu - through Poshuk i rozvitok ZSR, strategієyu Naukova doslіdzhen that rozrobok - through rozrobku vіdpovіdnih metodіv vzaєmozamіni resursіv toscho. Analіz i planuvannya alternative resursіv zdіysnyuyut so yak i "Portfolio" analіz i planuvannya produktovotovarnih strategіy.

Okrema problem schodo zabezpechennya virobnitstva materіalnosirovinnimi resources - tse stvorennya zapasіv. In іdealnomu vipadku, if postachannya vіdbuvaєtsya synchronously for vsіma warehouses, obsyagi resursіv, SSMSC schodenno otrimuє pіdpriєmstvo vіdpovіdayut programі Dobova produktsії Key infrastructure. Inventories mozhut dorіvnyuvati zero. Yakscho not require resource vіdpovіdayut nayavnim, dotsіlnim, Je Pevnyi strahuvannya in viglyadі "buffer zapasіv" SSMSC kompensuyut nedolіki in postachannі. Tse vіdbivaє tіsny phone reception Resource strategіy that funktsії postachannya yak dіyalnostі s organіzatsії vikonannya resource strategіy (vklyuchayuchi upravlіnnya reserves skladskogo Gospodarstwa, INSHI funktsіonalnі spherical logіstiki).

Inventories stosuyutsya not deprivation "vhіdnih" potokіv pіdpriєmstva, stink Yea dampers mіzh postachannyam, virobnitstvom, prosuvannya system, rozpodіlu that realіzatsії. Tom in sistemі upravlіnnya pіdpriєmstvom viokremlyuєtsya slit th funktsіya skladskogo Gospodarstwa, yak stosuєtsya rozmіschennya that vikoristannya skladіv, systems zberіgannya sirovini, materіalіv, napіvfabrikatіv, vnutrіshnogo transportuvannya, Control of Quality materіalіv toscho.

Fallow od Georeferencing, rolі, rіvnya peretvoren in zabezpechennі and takozh s urahuvannyam sub'єktivnih faktorіv can zastosovuvati rіznі pіdhodi to zmіstu resource strategіy:

for skin mind sirovini abo materіalu rozroblyati okremu resource strategіyu;

formuvati strategіyu for groups materіalіv abo sirovini;

rozroblyati Integrated Resource strategіyu for vsogo pіdpriєmstva.

W metoyu bezperervnogo zabezpechennya of companies sirovinoyu, materіalami, Fuel type that іnshimi materіalnosirovinnimi resources planuєtsya Pevnyi obsyag werewolf koshtіv, SSMSC skladayutsya іz zasobіv, vkladenih the fund obіgu (tovarnі stocks groshovі resources neobhіdnі for zabezpechennya bezperervnogo obіgu tovarіv, pennies from rozrahunkah s postachalnikami) she pennies vkladenih in obіgovі Costa (packaging, materіali for gospodarskih require that malotsіnnі shvidkoznoshuvanі Objects, palivo, vitrati maybutnіh perіodіv). Correct organіzatsіya obіgu werewolf koshtіv mozhliva of minds vrahuvannya zv'yazkіv strategіy materіalnih i fіnansovih resursіv.

Tehnіka that tehnologіya

Produktovі strategії viznachayut scho SAME peredbachaєtsya vigotovlyati on pіdpriєmstvі. Pong Well viznachayut galuzevu prinalezhnіst pіdpriєmstva, zadayut vimogi to tehnіki i tehnologії vigotovlennya produktsії Pevnyi type. Otzhe, Quantity, structure is the Vidi obladnannya th ustatkuvannya viznachayutsya galuzzyu, produktsієyu, peredbachenoyu to vigotovlennya grocery strategіyami and takozh tehnologієyu pererobki resursіv Goths produktsіyu.

Pіdpriєmstva for viznachennya mozhlivostey zabezpechennya tehnіkoyu that tehnologієyu naychastіshe vikoristovuyut їhnyu vartіsnu form - osnovnі Fund (i Je phone reception in tsіlomu іnvestitsіynimi strategіyami s). У практиці обліку виробничі фонди поділяються на будівлі, споруди, силове устаткування, передаточне обладнання, робочі механізми та апарати, інструменти і приладдя, господарський інвентар, транспорт, — відносно яких приймаються рішення про напрямки використання коштів.

Існує тісний зв'язок між забезпеченням технікою та виробничими стратегіями. Так, потреби в окремих видах обладнання, машинах і механізмах у натуральному вираженні визначаються окремо:

для капітального будівництва та реконструкції підприємства;

заміни застарілого обладнання на основному, допоміжному та обслуговуючому виробництві;

комплектації продукції машинобудування;

науководослідних робіт тощо.

Потреба в машинах та обладнанні залежить від:

обсягів запланованих робіт (згідно з продуктовотоварними стратегіями);

комплектації обладнання згідно з планом;

створення комплексів машин;

створення або реконструкції виробництва, розширення діючих потужностей;

заміни обладнання відповідно до нової технології на основі наукових досліджень і розробок;

темпів розвитку виробництва.

Потребу в обладнанні для розширення підприємства згідно з визначеними темпами приросту обсягів виробництва (виконання планових обсягів робіт) можна визначити за такою формулою:

де Нв — норма часу на виготовлення одиниці продукції (виконання одиниці робіт);

Опл — плановий обсяг виробництва;

Чд — число днів у плановому періоді;

С — число змін роботи у плановому періоді;

Д — тривалість робочої зміни;

Кв — коефіцієнт використання обладнання з урахуванням ремонту та налагодження;

Квн — середній коефіцієнт виконання норм.

Від числа, розрахованого за формулою, віднімається кількість наявного обладнання, що дає змогу приймати рішення про закупівлю (при позитивному результаті) або про продаж (при від'ємному значенні) обладнання або інших технічних засобах. Розрахунок можна проводити по окремих видах обладнання та загалом по обладнанню.

Наявні техніка та технологія можуть відігравати подвійну роль:

1) у разі їх технічної відсталості — обмеження подальшого розвитку підприємства;

2) у разі їх прогресивності — конкурентної переваги.

Залежно від ситуації підприємство обирає різні за змістом і розмахом змін стратегії щодо технічного переоснащення, де важливу роль відіграють витрати конверсії, а також можливості підприємства до самоінвестування та залучення інвестицій із зовнішнього середовища.

Трудові ресурси

Безумовним фактором забезпечення функціонування будьякого підприємства є залучення персоналу з певними кількісними, структурними та якісними характеристиками. З розвитком суспільства людський фактор набуває все більшого значення внаслідок зростання загального рівня освіти та культури, а також вимог людей щодо умов життя та праці. Це потребує нових підходів до управління загалом і створення нових важелів управління персоналом зокрема.

Зміст управління трудовими ресурсам и залежить від обраної концепції, що відбиває ставлення до персоналу:

теорії людських (трудових) ресурсів;

теорії людського капіталу.

Теорія людських (трудових) ресурсів базується на твердженні, що працівник — такий самий фактор виробництва, як і решта ресурсів. У ранніх теоріях управління (у класичній та ранній адміністративній) вважалося, що ставитися до персоналу та керувати ним можна так само, як і іншими виробничими ресурсами, використовуючи ті самі інструменти та методи. Ринок праці надає підприємцеві можливості наймати потрібну кількість персоналу необхідної кваліфікації. А надлишок трудових ресурсів через безробіття доводить, що зробити це не дуже важко. Конкуренція між робітниками за престижну працю перекладає тягар з підготовки та перепідготовки кадрів на їхні власні плечі.

Але людина — це не лише «носій праці». Результати дослідження ролі та значення персоналу навіть у високотехнологічних, роботизованих виробництвах доводять, що додана вартість створюється насамперед людьми. У виробничому потенціалі трудові ресурси — найбільш активний фактор, який дає змогу йому (потенціалу) адаптуватися до змін і розвиватися. З іншими ресурсами персонал об'єднує те, що він має відповідати вимогам тих напрямків діяльності, які має та планує до освоєння підприємство.

Трудові ресурси — поняття дуже складне; воно охоплює різноманітні групи працівників незалежно від їхньої ролі в процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо. Вимоги, що висуваються до кожної з груп робітників — різні, тому при забезпеченні підприємства трудовими ресурсами застосовується диференційований підхід.

Fig. 3.29

Для правильного визначення підходу до формування кадрової складової виробничого потенціалу застосовують різні групування персоналу підприємства.

Щодо ролі у виробництві виокремлюють промислововиробничий та невиробничий персонал. В основу такого поділу покладено об'єкти їхньої праці, а не функції. Промислововиробничий персо

нал — це працівники, зайняті безпосередньо у виробництві продукції, а також у підрозділах обслуговування. Непромисловий персонал — це робітники, безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, тобто робітникиремонтники будівель і споруд, працівники наукових лабораторій, навчальних підрозділів, соціальних закладів тощо.

Такий поділ до деякої міри умовний (наприклад, наукові підрозділи — це могутня виробнича підсистема, спрямована в майбутнє), однак вона дає змогу забезпечити виробництво кадрами. Склад кадрів — носіїв праці — розглядається при цьому деперсоніфіковано, за категоріями та групами робітників у розрізі їхніх спеціальностей та кваліфікації.

Специфіка трудових ресурсів полягає в тому, що забезпечення ними підприємства пов'язано з роботою з конкретними особами, які мають не лише професійнокваліфікаційні характеристики, а й досвід, рівень культури, виховання, статевовікові відмінності.

Крім того, будьякі зміни на підприємстві зумовлюють зміни вимог до персоналу, тому не треба сподіватися на те, що можна вдовольнити потреби підприємства в трудових ресурсах один раз і назавжди. Необхідно постійно вивчати потреби у персоналі та можливості їх задоволення.

Необхідні прямі та непрямі витрати (інвестиції) у відповідні заохочення персоналу для забезпечення ефективного функціонування підприємства постійно зростають і включають в себе:

заробітну плату, витрати на соціальні потреби (соціальне страхування та пенсійне забезпечення);

витрати на пошук, найм і підготовку (перепідготовку) працівників, які тим вищі, чим кваліфікованіші кадри потрібні для здійснення процесу виробництва та управління;

витрати на створення робочих місць з певними умовами праці, обладнанням, що постійно вдосконалюється з розвитком науковотехнічного прогресу та міжнародної конкуренції.

Залежно від галузі економіки витрати на персонал становлять від 20 до 80 % доданої вартості; ця частка з прийняттям відповідних законів щодо соціального захисту населення в країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою, постійно підвищується, стає майже нечутливою до змін кон'юнктури на ринку праці. Усе це створює певні умови, в яких кожне підприємство розробляє свої стратегії щодо трудових ресурсів, які дуже тісно пов'язані з фінансовими, інформаційними і функціональними стратегіями (рис. 3.30).

Наведемо приклади стратегій відносно трудових ресурсів (персоналстратегія). Варто зазначити, що західна практика стратегічного управління свідчить, що більшість, але не всі (!) підприємства розробляють стратегії відносно трудових ресурсів, чого не можна сказати про східні (японські та корейські) фірми, де personnelstrategy — одна з головних.

Стратегія відносно трудових ресурсів або персоналу передбачає добір, заміщення, закріплення, просування, навчання, перекваліфікацію, оцінку, звільнення кадрів тощо.

Треба виокремити стратегії відносно організації та оплати праці, які якнайтісніше пов'язані з трудовим законодавством і діяльністю профспілок. Варто зазначити, що кожне підприємство намагається під час укладання трудових угод створити умови для найефективнішого використання трудових ресурсів для роботи «за покликанням», а не для фінансування вільного часу своїх працівників.

Іноді, вже у відповідних планах або програмах, виділяється підрозділ «трудові відносини», в якому відбито встановлені внаслідок переговорів з профспілками та держорганами основні орієнтири кадрової політики підприємства.

Фінансові ресурси

Розглянуті групи ресурсів потрібні для аналізу та розробки заходів щодо забезпечення ними підприємств. Практика діяльності українських підприємств свідчить, що ресурси, які мають матеріальну форму, як правило, знаходяться у центрі уваги керівників. Але неврахування таких специфічних ресурсів, як фінанси, інформація та енергія при визначенні ресурсного забезпечення підприємства, має суто практичні наслідки: призводить до однобічного, ресурсомісткого розвитку підприємства, що значною мірою визначає стратегію його екстенсивного, витратного розвитку, означає втрату його конкурентоспроможності.

Fig. 3.25 фінансові та інформаційні ресурси займають центральне місце, оскільки пов'язують інші ресурси і до деякої міри можуть їх заміняти. Таку роль відіграють переважно фінансові ресурси, тому стратегії відносно них треба дуже обгрунтовано розробляти.

Створюючи фінансові стратегії, підприємства стикаються з протиріччям у розумінні їх місця в «стратегічному наборі»:

1) з погляду власників, фінансові стратегії — основні, оскільки мають забезпечувати їхній добробут. Головне для власників — нагромадження доходів і прибутків для виплати дивідендів акціонерам, зниження ризику та підвищення доходності підприємства. Орієнтація при цьому (наприклад, у акціонерів) на короткострокову прибутковість, яка дає «швидкі гроші»;

2) з погляду керівників і працівників підприємства, головне — це подальше функціонування підприємства, тому фінансові стратегії належать до ресурсних і відіграють роль засобів у реалізації інших стратегій та розвитку підприємства взагалі, визначають можливості самоінвестування тощо.

Крім того, фінансові стратегії нерідко вступають у протиріччя з загальними та продуктовими стратегіями. Наприклад, зміцнення конкурентної позиції на ринку по конкретному товару потребує додаткових інвестицій (витрат), а поточні фінансові показники при цьому можуть погіршитись.

Керівництву підприємства треба постійно балансувати між коротко та довгостроковими ефектами використання фінансових ресурсів, тому певні протиріччя спостерігаються і в стандартних фінансових цілях і стратегіях:

збільшення внутрішньої варто сті капіталу (для АТ — акціонерного);

досягнення високих темпів зростання доходів і дивідендів на одну просту акцію;

скорочення зовнішніх джерел фінансування (тобто покращення співвідношення власного та позичкового капіталу) тощо;

вдосконалення структури капіталу фірми (співвідношення між основним та оборотним капіталом).

Фінансові ресурси, їхні обсяги та джерела формування є фундаментом виконання всіх інших елементів «стратегічного набору». Так, закупівля ресурсів інших типів залежить від наявності певних обсягів грошових ресурсів, можливостей їхнього використання.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні джерела (прибуток, амортизація, випуск нових акцій, реалізація / вилучення основних фондів тощо) і позичкові (нові боргові зобов'язання у вигляді довго та короткострокових кредитів, застав, векселів тощо). Окремими джерелами можуть бути пряме бюджетне фінансування, благодійна допомога. Основою для визначення джерел фінансування є звіт про грошові надходження.

Стратегіями використання фінансових ресурсів можуть бути:

капітальні вкладення у «цільові ринки» (забезпечення маркетингових стратегій): географічні; певного товару;

інвестування в реальний основний капітал (забезпечення виробничих стратегій): для створення (придбання) нових потужностей; для модернізації виробництва; на придбання устаткування, інструментів і приладів; в акції;

зменшення/збільшення оборотного капіталу в результаті стратегічних вкладень;

інвестиції, пов'язані з розвитком окремих підсистем підприємства: НДР; marketing; систем управління та ін.

Іншим напрямком використання фінансових ресурсів є виплата дивідендів, погашення дебіторської заборгованості, формування стратегічних фондів.

Необхідність існування стратегічних (страхових, ризикових) фондів зумовлена імовірнісними розрахунками майбутніх надходжень, витрат, ризиком роботи в несталому оточуючому середовищі. Досвід роботи західних корпорацій свідчить про необхідність формування певної структури стратегічних фондів:

фондів загального корпоративного рівня;

окремих (пов'язаних із загальними) фондів автономних організаційних утворень (у вигляді «стратегічних господарських центрів» («центрів інвестицій та прибутків» та ін.);

спеціальних фондів для формування ресурсних і функціональних потенціалів (останні можуть існувати у вигляді довгострокових спеціальних інвестиційних проектів та програм).

Обсяг робіт для різних напрямків зумовлюються фінансовими можливостями підприємства, оскільки вони мають найвищий рівень взаємозамінності з різними частинами функціонального та ресурсного потенціалу підприємства. Найтіснішим є зв'язок фінансів з іншими ресурсними стратегіями (рис. 3.31).

Fig. 3.31. Стратегії ресурсного забезпечення залежно від фази життєвого циклу продукту

Розподіл ресурсів розкриває пріоритетність у розвитку окремих напрямків діяльності: важливіші, з погляду керівників, виділяються всі необхідні ресурси (насамперед фінансові). Керівники приймають рішення, наприклад, про пріоритетне інвестування в новий напрямок діяльності за рахунок зменшення інвестицій у вже освоєні.

Стратегії на перших етапах освоєння стратегічного управління розглядались як способи розподілу ресурсів, тому досить багато уваги і тепер приділяється розробці моделей підтримки прийняття рішень щодо розподілу ресурсів.

В умовах стабільного попиту та наявного виробничого процесу, що перебуває на перших етапах свого «життєвого циклу», можуть використовуватись імітаційні моделі руху ресурсів залежно від змін в обсягах виробництва, структури номенклатури та асортименту продукції, що випускається. Світовий та вітчизняний досвід довів ефективність застосування багатокритеріальних оптимізаційних задач постачання та розподілу ресурсів між різними напрямками діяльності, обгрунтування рівня забезпечення виробництва різними ресурсами залежно від ступеня освоєння нових видів виробів (наприклад, установочної партії або серії) тощо.

У західній практиці при розподілі інвестицій між різними проектами найчастіше використовують підхід, розроблений у фірмі «Дюпон» на основі показника ROA (returnonassets):

де NP — чистий прибуток після оподаткування; AS — активи; S — обсяги продажу; C — витрати; T — податки.

У формулі (3.5) складова визначає оборотність активів, які поділяють на ті, що легко реалізуються , і ті, що повільно обертаються . Це привертає увагу до структури активів і капіталу взагалі, норми прибутковості як бази для руху до самоокупності.

Структура капіталу фірми (співвідношення основного, оборотного та позичкового капіталів), як зазначалося, може бути головним стратегічним орієнтиром. Шведська консультаційна фірма «Майсігма» [13] розробила модель, що дістала назву «Графік прибутковості «Майсігми», який демонструє, як річна норма прибутковості може бути збільшена завдяки прискоренню обороту капіталу та/або збільшенню норми прибутковості, що реалізується протягом одного обороту (рис. 3.32). Цей графік орієнтує розробників стратегії на одночасне врахування трьох змінних, що визначають рівень прибутковості:

відносне зменшення питомої ваги основного та вкладеного в запаси МТР оборотного капіталу, що веде до прискорення його обороту;

зменшення маси витрат, яке дає змогу підвищувати норму прибутковості;

збільшення норми прибутку через підвищення цін.

Fig. 3.32. Графік прибутковості «Майсігми»

Автори пропонують зменшувати не лише дебіторську заборгованість, що є основним орієнтиром для підприємства, а й оборотний (вкладений у запасах) основний капітал. Крім того, обгрунтована цінова стратегія, пов'язана з установленням найпривабливішого співвідношення в системі «ціна — якість» також дає змогу одержувати додаткові доходи, які дозволять збільшити витрати на підвищення якості.

Фінанси як ресурс дуже тісно пов'язані зі стратегіями ціноутворення. Керівникам підприємства найчастіше доводиться балансувати такі взаємообумовлені види стратегій: загальні — цінові — фінансові (передусім стратегії інвестування). Тут можливі такі співвідношення:

максимальні обсяги продажу типової продукції (лідирування за рахунок зниження витрат) ® зниження цін (за рахунок зменшення собівартості на основі низьких питомих витрат) ® зростання прибутків за рахунок розширення масштабів виробництва (нагромадження власних коштів для самоінвестування);

Така «зв'язка» стратегій можлива за таких умов:

наявності порівнянної якості при менших витратах і (на їх основі) цінах, що сприяють інтенсивній реалізації великих обсягів;

«стійкого» іміджу фірми як надійного виробника;

досить місткого ринку, що дає змогу завантажувати виробничі потужності;

випуску високоякісної продукції «під замовника» (стратегія диференціації) — гнучкі або ціни «престижу» («під споживачів», які належать до різних груп) — висока прибутковість і стабільний розвиток за рахунок реінвестування.

Будьяка система стратегій потребує обгрунтування потрібних і можливих інвестицій для їхнього виконання, тому зміст фінансових стратегій передбачатиме, зокрема:

створення, розгортання та управління активами;

використання та закріплення капіталу у виробничому функціонуванні;

розробку заходів щодо якнайбільшого самозростання капіталу.

Загалом розробка та здійснення фінансових стратегій — це узгодження фінансових потоків між стратегіями, що створюють прибутки, та тими, які потребують додаткових вкладень у вигляді інвестицій. Тому всі стратегії у «стратегічному наборі» мають фінансовоекономічні характеристики, передусім — очікувані результати та витрати, дисконтовані з урахуванням змін у зовнішньому середовищі (насамперед на рівень інфляції). Найчастіше показниками, що характеризують стратегії, є: прибуток, максимальна ринкова вартість активів, ROA, рух готівки, чиста дисконтована вартість (NPV), внутрішня норма доходності, термін окупності тощо.

З метою досягнення високих показників потрібно формувати систему управління фінансами підприємства, яка б забезпечувала здійснення фінансових ресурсних стратегій та функціонування підприємства в ринковому середовищі.

Інформаційні ресурси

Дуже специфічним ресурсом сучасного виробництва стає інформація, що є умовою та елементом будьякої виробничої діяльності. Високими темпами розвиваються ринки інформаційних ресурсів. Все більше місця в діяльності людей займають інформаційні технології, Internet. Інформація нині використовується для заміщення живої праці, сировини та енергії, стає необхідним елементом у формуванні доданої вартості продукції (рис. 3.33) [18].

Суцільні стрілки всередині матриці відбивають історичні тенденції розвитку продуктів. Перехід від індивідуального до серійного, а потім і масового виробництва (стрілка в ® а) супроводжується механізацією та автоматизацією і обов'язковою в цих умовах стандартизацією продукції. Лише останніми роками відбулося поєднання автоматизації виробництва з ЕОМ з метою досягнення його гнучкості, що супроводжувалося підвищенням «інформатизації» виробничих процесів і продукції. Тепер на високотехнологічних фірмах поєднуються переваги великомасштабного виробництва (за винятком рівня витрат) та індивідуальних потреб споживачів (наприклад, виготовлення автомобілів на замовлення).

Fig. 3.33. Залежність інформаційного вмісту продукції та рівня доданої вартості

Нині продукцію розрізняють за рівнем її інформаційного вмісту: інформація створює додану вартість більш інтенсивно, ніж інші складові. Інформація як важлива складова продукції стала правилом, а не винятком і поширюється поступово майже на всі галузі економіки. Однак варто зазначити, що існують деякі базові галузі промисловості, де матеріальні складові й надалі переважатимуть всі інші компоненти.

Інформація нині стає новим джерелом доданої вартості, невід'ємною складовою виробничого потенціалу підприємства, оскільки існує та впроваджується у вигляді результатів наукових розробок, проектів і конструкторських рішень, а також у вигляді знань, навичок і досвіду персоналу підприємства. Інформація як ресурс має найбільшу цінність у такому вигляді:

даних про ринки збуту, потреби та іншої маркетингової інформації;

науковотехнічних розробок нових продуктів, матеріалів, технологій тощо;

методик сучасних форм і методів планування, контролю, аналізу тощо;

розробок відносно організації виробництва, праці та управління;

пакетів програм для обробки економічної, науковотехнічної, соціальнополітичної інформації, для підтримки системи прийняття рішень на виробництві;

документів (законів, інструкцій тощо), які регулюють діяльність підприємства та його зв'язки із середовищем;

банки даних і знань загального та спеціального спрямування тощо.

Як зазначалося, особливе місце у виробництві належить трудовим ресурсам, що є носіями специфічної інформації — знань, навичок і досвіду. Наявність чи відсутність необхідної для даного виробництва інформації у конкретного індивіда визначає його цінність для підприємства; на таких засадах добирають працівників.

Інформацію не можна віднести до жодної зі звичних груп матеріальних ресурсів, однак без неї неможливо поєднати всі ресурси в систему певного типу з характерними ознаками — виробниче підприємство конкретної галузі, наукову організацію чи державну установу, — що різняться комбінацією ресурсів.

Інформація регулює споживання ресурсів, заміну одних іншими, а також їх економію, оскільки містить передовий досвід функціонування процвітаючих підприємств. Інформаційні ресурси стратегії все більше відіграють вирішальну роль у підвищенні конкурентоспроможності підприємств.

Енергетичні ресурси

Окремо треба розглянути енергетичні ресурси. Поперше, це пов'язано з тим, що для економіки України та для кожного підприємства вони є лімітуючим чинником і їхнє забезпечення та використання пов'язані з певними труднощами. Подруге, енергія в сучасному виробництві все частіше відіграє роль знаряддя праці, безпосередньо впливаючи на предмет праці, перетворюючи його в кінцеву продукцію. Ще в ХІХ ст. російський вчений С.Подолянський зазначав, що мірою виробничих можливостей суспільства може бути його енергетичний бюджет. Більшість підприємств України змушені зараз ретельно досліджувати енергомісткість власного виробництва, щоб скласти свій оптимальний енергетичний бюджет у межах існуючих обмежень.

Властивості енергії як ресурсу полягають у тому, що енергія легко трансформується з одного виду в інший. Це дає змогу пристосувати її до всіх особливостей виробництва всередині підприємства за рахунок використання супутнього технологічним процесам тепла, вторинних ресурсів, утилізації відходів тощо.

Потреба забезпечення достатнього обсягу енергії пояснюється ще й тим, що вона певною мірою є взаємозамінною з іншими ресурсами. Так, збільшення витрат енергії може пояснюватися не лише відсутністю її економії, а й процесом заміщення живої праці машинною.

Споживання енергії в матеріальному виробництві обернено пропорційне витратам робочої сили.

Стратегії стосовно енергетичних ресурсів пронизують усю виробничу діяльність держави, починаючи з міжурядових домовленостей, стратегій енергопостачання окремих регіонів галузей, підприємств і відомств. Вони мають форму енергетичних програм і повинні забезпечити взаємозв'язок і взаємопогодженість дій різних суб'єктів господарювання. Розробка та впровадження ресурсних енергетичних стратегій, виходячи зі специфічних особливостей енергопостачання в Україні, має специфічні особливості, які полягають у необхідності врахування кожним підприємством державної політики у цій сфері. Енергетичний ринок України у тому вигляді, в якому він нині існує, — не ефективний, не прозорий і потребує від кожного підприємства ретельної уваги. Основний його недолік — відсутність урахування інтересів виробників при формуванні потоків і взаємовідносин між виробниками, постачальниками та споживачами, що призводить до дефіциту енергії та боргів за її постачання.