home Political economy Історія економічних учень - Korniychuk L.Ya.

Історія економічних учень - Korniychuk L.Ya.

Економічні ідеї революційного народництва

Narodnicki Rukh in Ukraine buv rybozhdeniyami the very socially-ekonomichnimi umovami, scho y Rosii in tsilomu. The Ukrainian populists, yak and populists of Russia, believed in the self-sustaining nature of the economic development of the territory, declared villages, vvazhali yogo rushynoyu power of revolution. Populists of Ukraine organізаційно були міцно зв'язані з народницькими гуртками Росії. Ale is not zvazhayuchi on spilnits yak in theoretical pittany, so in practical organisatsionnyy diyalnosti, kotra iisnuvat mizh Ukrainian and Russian populists, Mali mісце і аккі самобливості, пo characterized narodnitsky rush in Ukraine. Wongs lie in all two factors - the singularities of the forms of the village peasantry in Ukraine and the national times.

In Ukraine, there was no community formation of the land of the land, the power of the Great Russian gubernias, but it was the same as that of the theoretical ambushes of the Russian and Ukrainian ethnic groups. Social and cultural realities villages remained in the community, but at the backside of the land.

Acts of Ukrainian folk dances with little forms of land-fertility began to sound like food for a half-battle. З відсутності общини в Україні вони робили теоретичний висновок about безплідність і шкідливість here a political coup, yakogo nіbito vіddalit revolyutsіyu. In the districts of the communes of the rural areas, a political coup can be brought to an economical zvilnennya people.

Another point, while characterizing the Narodniki Rukh in Ukraine, is the sound of a part of the yogic participants from Ukraine, toto from the bourgeois nationalist wry, the zokrema yogo levim (democratic) krill. The Ukrainophiles, Yak and Narodniks, conducted pro-paganda in the villages, rozponsujuvali illegal literature. Їхня діяльність у цьому прямку майже нічим не виідізнялась виід народницької.

Pevnyi vplyv na narodniknikov in Ukraine is small and dіyalnіst ліберальних елементів, яка посилюваю опозиційний рух. They did not pass the respect of the people and the constituent parts of the Ukrainian bourgeoisie. Prote deyat svoeridnist y characteri dіyalnі narodnikіv Ukrainy did not include spilnost zagalnyh zavdan i tsil.

Revolutsionno-narodnitsky ruch in Ukraine, beers of representations of a group of groups and giants, Yak Lavristsky, and Bakuninsky rectification.

Lavrists conducted their propaganda work in the middle of the local settlements: towns, cities, villages. Prote head strained to see the robot means villages. One part of the propaganda of the day was the bustle of the secretaries of literature. Якщо серед робітників та інтелігенції rozponsujuvali creativity Chernishevsky, Herzen, Lassalle, "Capitals" K. Marx, then the middle peasants - it is important illegal brochures, yaki buli written by the Narodniks themselves.

Cich brochures are available, simple folk customs described the grievousness of the villagers' life, the intolerance of the intrigues of villages and villages was rooted.

To tell the model in the plan of the brochure of the brochure "True word of hliborob to its own compatriots" (1876), written by F. Volkhovsky, who enchanted a small crook of laurel's rectification. At the brochure in the writing about the burden of the establishment of the working people, it is quietly quiet, hu-boduzhiy to the people's misery. F. Volkhovskii up-hidlivo rose-understand the villagers the essence of the reforms of 1861 rivers, they openly proclaim the essence of the anti-popularness of rectification.

F.Volkhovsky , as well as in the revolutionary populists, can not reconcile himself with the criminality of the reforms. Він виступає за вирішення аграрного питання в інтересах селянства, за повну ліквідацію поміщицького землеволодіння і закликає селян до революційної ботоби "for will and earth."

Analogical glances were played by the gypsum bratіv Jebunoviks. His propaganda diyalnist sered villagers stumbled at rozjasnennya neramirennostі Інтересів селянства та панів, прогавалиі иїї братерства и рівності, закликали до повстання.

The members of the gurkivs of the Bakunisticheskogo spryamuvannya takozh have failed to propagandize the robot of the peasants' peasants, deciding to organize them to kill them and through them - zagalne rebel in the region. The articles were played by members of the Kyiv Komunyi on the floor of K. Breshko-Breshkovsky, the gig of VK Debagoria-Mokrievicha of the others. Shanks of the horn of Debagoriyya-Mokrievicha were settled by zbuntuvati villages, propagation of vimogi before the earth. Підтримка селянами ідеї переділу землі свідчила, на думку народників, about the negative stavlennya to privetnoty land, the pro, to the villagers pritamannі sotsіialisticheskiі іdiali. The Ukrainian Narodniks, Yak has already been designated, have given special attention to the issue before the earth. "For us, Ukrainians," wrote V. Debagoriy-Mokrievich, "the community is not a boule or can not be a proxy for the people, but the community is in such a way that they do not maliciously sow pisces on Russia." 11

* 11: {Debagory-Mokrievich VK From rebelliousness to terrorism. - M .; L., 1930. - P. 171.}

The Populists did not prodligosya viklikati pomitnikh zavorushen srednest seljanstva.

Pislya rokolu (1879) of the People's Organizing Organization "Land and Freedom" to "Narodnaya Volya" and "Chorniy Prilіl" to the "People's Will" itself play a role in the libertin Rusia. Basically, respect for organisatsiya zverata to battle with the order, vysuyavaychi zagalodemokratichnimi vimogi. Wide program zyubrennia of the masses for the preparation of the revolution was practically shunned by the terrorist borotboi, but ended up in vain with Olexandr II. Після 1881 р. In Ukraine zapnuvala reaction.

Sergiy Andriyovich Podolinsky (1850-1891) - a representative of the revolutionary-democratic strained, nazydivsya in the dim bag of the Kyiv region deputy governor. Після закінчення 1871 р. A natural faculty of the Kiev University, to win a cordon. In Paris, to get acquainted with Lavrov, I take an active part in the preparation for the Vperyod journal. For posrednevtvom Lavrova S. Podolinsky 1872 r. He met in London with K. Marx and F. Engels. 1875 at once with the Galician O. Terletskim vin organizuє y Vidnya vidannya sotsialistichnogo literatury, yaka was widely vikoristovuvalas populists in їхній революційній діяльності. Boulo, Zokrem, Vidano prazi S. Podolinsky "The Steam Machine", "About Bіdnіst", F. Volkhovskiy "True word Хлібороба до своїх земляків" та інші.

1876 ​​р. S. Podolinsky, by stealing from Breslavsky University a dissertations on the health of a doctor's degree in medicine, having lived in Kiev for a long time. 1877 fate vyzdit for the cordon і оселяється in France in Montpelier. Він багато і плідно працює. In 1879 the river. S.Podolinsky's pratsya "Zhyttya i i zdorovya cheloveka na Ukrainy" (The Life and Health of People in Ukraine), 1880 р. - "Crafts and factories in Ukraine", it became the first slaughter of the economically viable Karl Marx to the concrete and historical dichostnost of the Russian Empire, the viznacheniya історичної долі капіталізму в країні.

On vidminu vіd narodnikov, yakis zapeverchuyu rozvitok kapitalizmu in Rosii, S. Podolinsky konstatuє protylezhne. Vigodachi K. Marx studied three stages of development of capitalism in the promising and practical work of the Ukrainian economy, demonstrating in the Ukraine, and in Russia and in the world, going through his "handicraft, manufacture and great factory work" * 12 .

* 12: {Podolinsky S. Crafts and factories in Ukraine. - Geneva, 1880. - P.54.}

S. Podolinsky pidkreslyu progressivnist kapitalizmu povіvnyano z feodalizmom, ala vkazuє yogo іstorichno the last character. Він критикує цей спосіб виробництва і виступає передовсім проти його економічної the basis - private ownership on the vibrobnitsa vzasibi. S. Podolinsky Analyzed superechnost mizh pratseiu і kapitalom, mizh zrostanjam bugatstva bourgeoisie i zubozhinnyam maschayuschikh mass, superechnism mizh rozvitkom productive forces i ikh marnuvannami for the minds of capitalism. "Korin zla" capitallistic way vibrobnitsva S. Podolinsky bachit privatnniy vlasnosti, yaka dye zmogu kapitalistiv kristustavatisya product of unpaid pratics. At the center of the building, wreaths are to be made about the need for zapischennya kapitalizmu. Kapitalizmu vіn protistavlyaet sotsіializm yak such a sposib vibrobnitsva, kotri stvoorє naylіpshі mozzalisti for rozvitku productive forces і nabiblsh vіdpіdіdі vimogam moralі. Not vypadkovo, scho tsyu pratsyu yak taku, scho "encroach on privatnu vlasnist" i "rozpalyuє hatred robnikovіv before his haziaiw", the boulo is buried by tsarist censorship.

Багато зусиль S. Podolinsky reported to the popularization of economics of K. Marx. Він розумів, що головне в ьому - теорія додаткової вартостіі. To him in the first place in his own time, I admit the category. Yak wrote himself S. Podolinsky, yogo brochure «Pro bіdnіst» є spoil the viklasti in the popular form of the theory dodatkovo vartostі і механізм капіталістичної експлуатації з допомогою прикладів, узятих із sільського господарства и цукрової промисловості України.

In the case of the interpretation of the category of economical research by K. Marx, the Podolinsky Bouvet is often inconsistent, and allowing access to pardons. Prote yogo dіyalnіst fought around the wide range of Ukrainian gromadskostі z ekonomichnim uchennyam Marx.

Yak Fakhivets in the science of the natural sciences, S. Podolinsky, and in them jokingly giving proofs of non-historical socialism. So, to him the booze was crushed by the demand "to wait for the dodatkovu pratsyu with the panic phisical theories." In stati "Human work and its relation to the distribution of energy," the bulletin was published in 1880. In the journal "Word", and in many of the zarubizhnih vidanney S. Podolinsky namagavsya know the nature of science and the foundations of socialism. The priests of Podolinsky nabagato vidvevu svyy hour.

S. Podolinsky, keruyuchis postulate about єдність сили та кількісну стаість енергії, writing, but оеергія всесвіту - magnitude postійна, але вона неівномірно розподіляється у різних частинах всесвіту. On rozpodil енергії має впв человеська праця. Podolinsky is given to the new natural sciences and science to the right. "Pratsya, - pishe vin, - є take spizhivannya mehanichnoi ta psihichnoi roboti, scho nagromadzhena in organizmi, yak moe result of zlіlshennya kіlostі peretvuyvanoї енергії на земній поверхні * * 13. Samet pratsya may reason such zmіn at rozpodіlі енергії, які gave б можмість використа naybіlsu a part of the forces of nature for the satisfaction of human needs. Vigodachi z tsogo vin namagayetsya vidpostisti na zapitannya: yak same sposib vibrobnitsva є nasztjatlivshim. In this way, vibrobitvita, for S. Podolinsky, will socialism.

* 13: {Podolinsky SA Human work and its relation to the energy distribution // Podolinsky Sergey Andreevich. - M., 1991. - P. 35.}

His pratsju S. Podolinsky nadislav K. Marx and in the list before nyogo signifying, but writing її pіd впливом "Капіталу".

K. Marx inadvertently vydguknuvsya about pravyu S. Podolinsky і zvernnuvsya before F. Engels z prohanniam vysloviti dumku. On the pages before K. Marx (1882) F. Engels, pointing at the value of the appearance of S. Podolinsky, waterwas signifying the pomilkovity yogo visnovkov. "Yogo spravzhnє vidkrtya, - writing F. Engels, - pogolagae in the same way, human pratsya mozhe dovshe Utrimati on top of the earth and earlier, primusit dyati sonyachnu енергію, ніж це boolo without nei. Усі економічні наслідки, які він звідси вивить - помилкові ». "Podolinsky," wrote F. Engels, "writing in a biked way to his arsenal of a true adept," that he wanted to know the natural and scientific proof of the correctness of socialism and that by overcoming the financial crisis "* 14.

* 14: {Marx K., Engels F. Create. - Т.35. - P. 106.}

Fifteen hundred and fifty years later, S. Podolinsky was ozinili oleozhnym rank * 15. Yoga natural science, explaining the process of prazis called "Podolinsky's law."

* 15: {Kuznetsov PG Its real discovery // Podolinsky Sergey Andreevich. - M., 1991. - P. 9.}

Having completed the research of the Podolinsky V. І. Vernadsky has his own vision of the noosphere.

On zahidnoukrayskih lands the democratic souppilna dumka is represented by the pleiad of dyachi, the midst of some buli, the zokrem, V. Navrotsky, O. Terletsky, M. Pavlik, I. Franco that.

V. Navrotsky (1847 - 1882) - jasrakva to post the remaining zhitty Galichini rest tretini ХІХ century. After completing the legal faculty of the Lviv University, vyn obinayav sat a state service in the m. Rzeszowi, yaku posidav to kintsya zhittya.

V. Navrotsky, who appeared as a talanovitius publishers, an ethnographer, an economist-statistician. Yogi nazyvayut the first daughter of the economy of Galicia, those reasons zubozhinnya people in the first stage of approval here capitalism. At its own economical pratsy V. Navrotsky torkaetsya riznyh storin saspilno-ekonomichnogo rozvitku edge.

Naybilsh topical on the hour boolo agrarne pittannya, i V. Navrotsky pridilya yomu great respect. Як економіст-статистик він розкриває процес еволюції земльної власності. Tse prots, for yogo words, having caused the consoliation of land masses in the hands of the great land magnates and the rural people's landed property.

V. Navrotsky simplifies the process of differentiation, that is, in the Galician village, that role is played by the newly-born people of the capital. Він спостерігав розвиток капіталістичних відносин у краї і, зокрема, на селі, бачив його негативні наслідки для селянства. Проте особливо рішуче він виступає проти залишків середньоічних forms of state darlings.

Gostro criticized V. Navrotsky propinaciyu - monopoly of the gentry on the vibrobnitsu that sales of alcoholic beverages. Tsiomu pitanu vin pri-svyativ kilka prac, in some of them it is not less than the essence of propanatsy, the reasons for piyatstva, and it shows, yak negatively vplyvaє on the village settlement. V. Navrotsky tavruy galitsku gentry, yak singing peasantry, maiuchi vih tsyogo velikheznі pributki. The leather krejtsar, the possession by Pan from the sale of the mountain, writing V.Navrocsky 1882 р. At statti "P'yanstvo i propinacіya v Galichinі", "do not curl the curtains later, but the slizmi of the village people."

The great tug on the shoulders of the villages was lodged. V. Navrotsky vikrivav colonizer and waterwheel probyaletsky character of the Austrian system, submitting the anti-science basis. Tsentrі th miсceі submissions, having written він, a well-known world перекладалися on селянство.

V. Navrotsky vypupaє yak zahisnik інтересів селянства, про що він directly declaring from his own paintings. "I acknowledge, - writing the story of the stati" Podviyna kreydka "(1881), -" intercession of the village ". * 16.

* 16: {Navrotsky V. Podvіyna the cradle. // Діло. - 1881. - No. 12.}

Shcho up to the robot class, then V. Navrotsky lisha pobizhno torkaetsya yogi stanovishcha. Prote in sheets before Dragomanov vin pisav, scho dumaє take on pratsyu about galitskih factory ta sylskih robitnikiv.

V. Navrotskiy buv goodness of knowledge in a balanced economy. Prothe at his own pratsyah vin do not put zavdannya teorichnochnogo razbroki problems polichnichnyh ekonomii, and widely vikoristvuet ekonomichnyi kategori in analizi ekonomichnogo stanovishcha edge, becoming the working people. Він - the forefinger of the labor theory. Wartiness, for yogo words, to be made to be a human pratseyu. Same z pozitsіy trudovoi teorії vartostі V. Navrotsky analizuє problemy ekspluatatsii, produktivnoi praci tushcho.

It is interesting to become a critic of V. Navrotsky of the French economist F. Bastia, a well-known theorist of the "economical harmony", hammering out the writings about the possible approach of the class antagonisms in the immediate bourgeois suppositivism. V. Navrotsky, podljajuchi all suspil'stvo on ekspluatoratorov i ekspluatovanih, pidkreslyu nemozlimivst spilnikhintesiviv, and tim bil'she, garmonії, yaku pro-paguvav F. Bastia. Він ущипливо висміює галицьких послідовни-ків F. Bastіа in статті "Що нас коштує пропінація" (1876 р.), Які, не маючи вагомих аргументыів на доказ існування "гармонії", змушені були, аби довести її, "click to the prosecutor's office" (Prosecutor) * 17.

* 17: {Navrotsky V. Shcho us kostuє propinatsiya // True. - 1876. - No. 1. - P. 31.}

O. Terletsky (1850-1902) is a widower of the Gromadsky dynasty, a representative of the revolutionary-democratic narrow-minded dusk. Після закінчення філософського факультету Львівського університету працював у бібліотеці Віденського університету. In 1878 the river. Having entered the juridical faculty of the university, having folded up to the doctor of jurisprudence.

Gromadska і Наукова діяльність O. Terletskogo bula to finish actively. Have Vidnі vіn adhere to the Academian Academocratic Association "Sіch" and заликає галицьку juvenile haggling practical reference to the people's cortex. In 1874 the river. O.Terletskiy ber take part in the robot archaeological ruin in Kiev, 1875 р. Vidny's brochures of S. Podolinsky, F. Volkhovskiy, that Ін., За що потрапляє під суд. On the ship process O. Terletsky zahischav sotsialisticheskі іdeї y stating, scho vіn соціаліст за переконанням.

Znayomstvo z S. Podolinsky, M. Dragomanovim, obiznannost from the creations of K. Marx could not not get acquainted with the eyes of O. Terletsky. Він виступає як революційний демократ і саме з цих позицій висвітлює наззлободенніші problems of Galicia. Nigolovnishim pitannyam, yak required virishennya, boulo agrarne. I'm not vypadkovo O. Terletskiy pidkreslyu neobhіdnіst zvernuti respect sama na ngo. Vin criticized the quiet economists, because the cause of the heavy settlement became villagers in yogo specials vadah (piyatstvі, litoschah tochno) and propovnali recipe for moral vihovannya people. О. Терлецький у статті «Лихва на Буковині» (1878) пише, що саме економічні злидні штовхають людей до морального та духовного занепаду.

Вирішити аграрне питання О. Терлецький уважав за можливе революційним шляхом. До тих пір він пропонував створювати господарства, засновані на громадській власності на землю.

О. Терлецький критикує капіталізм як спосіб виробництва, що «оснований на експлуатації усього робочого народу через меншість багату і непродуктивну». Він пише про панування приватного капіталу, анархію виробництва, конкуренцію, безробіття, цікавиться проблемами заробітної плати.

З аналізу становища робітничого класу за умов капіталізму, зробленого ним у статті «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881), О. Терлецький робить висновок, що поліпшити своє становище робітники можуть, лише покладаючись на самих себе, «на свою власну силу»*18.

*18: {Терлецький О. Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах // Світ. — 1881. — № 4. — С. 78.}

Майбутнє суспільства О. Терлецький зв'язує із соціалізмом. Проте важливо зазначити, що на суді, спростовуючи звинувачення в антидержавній діяльності, він заявив, що пропаганда «бунту» можлива лише там, де розвиток економіки вже призвів до появи двох ворожих верств — капіталістів і пролетаріату. У Галичині цей процес тільки почався, тому соціалістичною пропагандою передбачалося лише роз'яснення робітникам і селянам їхнього реального становища. Така заява О.Терлецького свідчить про розуміння ним закономірностей суспільного розвитку.

М.Павлик (1853—1915) — відомий діяч громадсько-політичного життя в Галичині виступив як виразник інтересів трудового, або, як він писав, «робітного народу». До цієї категорії М. Павлик зараховував «наймитів і дрібних господарів і взагалі людей фізично працюючих», про що писав у «Матеріалах до ревізії програми українсько-руської радикальної партії» (1891).

М. Павлик критикує капіталізм, змальовує капіталістичну експлуатацію й характеризує існуючий лад як несправедливий. Головну увагу у своїх працях він приділяє вирішенню питання про усунення експлуатації та побудову майбутнього суспільства, котре він, як і О. Терлецький, зв'язує із соціалізмом.

М. Павлик читав твори революційних демократів, був обізнаний із марксизмом. У своїх працях він неодноразово посилається на «Капітал», використовує деякі його положення для аргументації своїх думок. Це, зокрема, стосується питання про переваги великого виробництва над дрібним. І не випадково М. Павлик є прихильником громадського господарства.

Як палкий захисник інтересів народу, що мріяв про його світле майбутнє, М. Павлик досить детально змальовує це майбутнє. І. Франко писав, що в його працях переважає полемічний елемент і «незвичайне замилування автора до конструювання своїх висновків у будущім часі»*19.

*19: {Франко І. Михайло Павлик // ЛНВ. — 1905. — Т. ХХХ. — С. 186.}

Основу соціалістичного суспільства, на погляд М. Павлика, становитиме колективна власність громадян і колективне господарювання. Перехід до соціалістичного ладу він бачив як еволюційний процес, хоч і не виключав революційної боротьби. Мирний, еволюційний шлях може обрати вже сам людський розум. Усі розумні люди, писав він, повинні свідомо прямувати до соціалізму. Революційний шлях буде необхідним тоді, коли правлячі кола відмовляться добровільно визнати новий лад.

І.Франко (1856—1916) — великий український письменник, мислитель, історик, філософ, літературознавець. Значне місце в його науковій спадщині належить і економічним питанням.

Велику увагу приділив І. Франко дослідженню економіки Галичини, становищу селянства й робітничого класу. У працях «Земельна власність у Галичині» (1887), «Панщина та її скасування в 1848 році в Галичині» (1897) та інших він дає глибокий аналіз феодальних відносин у тім краї.

Використовуючи великий статистичний матеріал, І. Франко розкриває історію пограбування селянства як в процесі скасування кріпацтва, так і після реформи 1848 р. Указом про скасування кріпацтва селянство було позбавлено частини його власної землі, права безкоштовного користування лісами й пасовиськами, що належали поміщикам. За звільнення селян встановлювались великі викупні платежі (індемнізація). Усе це призвело до непосильної заборгованості і масового розорення селянства. За підрахунками І. Франка, 1848 р. було продано з молотка 881 господарство, а за період 1873—1883 рр. — 23 287 господарств, або в середньому 2 177 господарств щороку.

Причину соціальної нерівності, експлуатації трудящих І. Франко бачив у існуванні приватної власності. Тому, на його думку, першою обов'язковою умовою для знищення експлуатації має стати ліквідація приватної і встановлення суспільної власності на землю і всі засоби виробництва. Здійснення цих соціалістичних ідеалів І. Франко вважає можливим без насильства, хоч і закликає до боротьби і не пропонує відмовлятись від найрадикальніших ліків — революції.

Великого значення надавав І. Франко політичній економії, підкреслюючи, що вона «безперечно найважливіша з усіх наук». Якийсь час І. Франко викладав політичну економію в робітничих гуртках самоосвіти і навіть підготував, як він сам писав, «невеликий елементарний підручник економії суспільної по Міллю, Чернишевському і Марксу»*20. Він переклав українською мовою 24-й розділ першого тому «Капіталу», який мав намір опублікувати як додаток до підручника. Але підручник не було надруковано, і І. Франко почав видавати серію брошур і статей, присвячених окремим питанням політичної економії.

*20: {Франко І. Твори: У 20-ти т. — К., 1955.— Т. 1. — С.18.}

І. Франко не був видатним теоретиком у галузі політичної економії. Він скоріше популяризатор економічної теорії і, зокрема, економічної теорії К. Маркса. Аналіз категорій політичної економії в нього підпорядковується іншим завданням. І. Франко хоче привернути увагу суспільства до економічних проблем, до необхідності їх вирішення. На науковому рівні, але доступно, він намагається розкрити трудящим причини їхнього тяжкого економічного становища. Як писав сам І. Франко, за цензурних утисків про економічні й полічні справи не можна було говорити відкрито, а довелося «заходити з боків» і говорити про діла менш дражливі, як-от «про історію грошей, теорію людності, історію селянства і т. д.»*21.

*21: {Франко І. Літературна спадщина. — К., 1956. — Т. 1. — С. 394.}

З метою пропаганди ідей соціалізму серед робітників І. Франко надрукував у газеті «Praсa» серію статей під назвою «Робітниче питання»: «Хто є робітником?», «Як постала наймана праця?», «Що приносить нам праця?», «На кого ми працюємо?», «Чия вина?». 1881 р. їх було видано окремим виданням під назвою «Про працю». У цих статтях І. Франко широко використовує категорії політичної економії для аналізу економічних питань. І не випадково реакційна польська преса характеризувала збірку як таку, «де на підставі елементарних економічних основ, або за їх допомогою викладено не тільки теорію праці, а й увесь катехізис соціалізму для робітничого класу».

Підкреслювалось, що метою видання «є не наука суспільної економії, а соціалістична пропаганда». Саме цій меті служив попу-лярний виклад економічної теорії (зокрема економічної теорії К. Маркса), зроблений І. Франком.

І. Франко дає визначення предмета політичної економії. Це визначення, проте, не було чітким і сталим. Він розглядає політичну економію як науку про «суспільні зв'язки між людьми», називає її найважливішою з наук тому, що вона «досліджує причини злиднів і багатства людей, вчить про працю, її наслідки, її поділ»*22. Згодом він визначає політичну економію як науку про економічні закони розвитку суспільства. І. Франко поділяв марксистську думку про прогресивний характер суспільного розвитку і на цій підставі робив висновок про історичний характер політичної економії.

*22: {Франко І. Твори: У 20-ти т. — Т.ХІХ. — С.31—32.}

Він високо оцінює марксистську політичну економію і називає її політичною економією трудящих класів. «Безперечно, — писав він, — ця наука має найбільше значення для працюючих класів, бо навчає, що єдиною основою людського щастя й добробуту є праця. Тому ця наука завжди сміло й ясно вказує на права працюючих класів, на їх потреби і нестатки і прямує до запровадження справедливішого поділу самої праці і її плодів»*23.

*23: {Там само, с. 32.}

Як захисник інтересів трудящих він писав, що «лише ці класи входять в нашу програму, про них тільки говоримо і їм тільки передусім бажаємо добра»*24.

*24: {Франко І. Твори: У 20-ти т. — Т.ХІХ. — С. 206.}

В аналізі категорій політичної економії І. Франко звертає особливу увагу на такі: товар, гроші, капітал, рента тощо. Аналізуючи товар, він дає йому кілька визначень, але зрештою пише, що це продукт праці, створений не для власного споживання, а для обміну. Він виділяє дві властивості товару — мінову і споживну вартість і дає досить популярне їх тлумачення.

І. Франко послідовно стоїть на позиціях трудової теорії вартості. «Наука економії каже, — писав він, — що без праці немає вартості»*25.

*25: {Там само, с. 236.}

Саме людська праця є мірою вартості товарів. Цю ідею І. Франко використовує для критики капіталістичного способу виробництва як експлуататорського. Капіталістичне виробництво І. Франко правильно розумів як виробництво, засноване на найманій праці. Для розкриття механізму капіталістичної експлуатації він використовує елементи вчення К. Маркса про додаткову вартість.

Велику увагу І. Франко приділяє висвітленню питання заробітної плати, проте її характеристику він дає переважно з позицій «залізного закону заробітної плати» Лассаля.

Сприймає І. Франко і відкритий К. Марксом загальний закон капіталістичного нагромадження, ілюструючи його численними прикладами з дійсності Галичини. Як палкий захисник інтересів селянства і робітничого класу, що народжується, він бореться про-ти соціального гноблення за встановлення справедливого суспільного ладу. І. Франко визнає неминучість перемоги соціалізму. Розвиток теперішнього суспільства, писав він, прямує «від капіталізму до соціалізму». Шляхи переходу до соціалізму він зв'язував з еволюційним поступом, з поширенням освіти, науки й національної свідомості.

Даючи загальну оцінку світогляду І. Франка, слід урахувати його еволюцію. У молоді роки, зокрема до ув'язнення 1877 р., Франко, як він сам писав, був «соціалістом по симпатії», але далеким від наукового його розуміння. У багатьох питаннях він наслідує Драгоманова, його ідеї соціалізму (громадівства).

Після ув'язнення він ставить собі за мету опанувати теорію соціалізму і починає вивчати «Капітал» К. Маркса, твори Лассаля, Чернишевського. Його, передовсім, цікавлять економічні проблеми соціалізму. Він сприймає соціалістичні ідеї, сприяє їхньому поширенню, намагається створити інтернаціональну (українсько-польсько-єврейську) соціалістичну партію.

Проте згодом, спостерігаючи діяльність російських і польських соціалістів, які вороже ставились до українського визвольного руху і за діями яких виразно проглядали експансіоністські домагання Росії і Польщі, він виступає з критикою позицій соціал-демократії і проголошує необхідність ураховувати національний фактор у політичному русі.

Якщо в праці «Про соціалізм» (1878) він виступає як рішучий прихильник соціалізму, суспільної власності, то поступово погляди його змінюються. У статті «Що таке поступ?» (1903) Франко, проаналізувавши еволюцію суспільства і визначивши головні фактори, які ведуть до зростання багатства і разом з тим зумовлюють його несправедливий розподіл, пише про можливість змінити цей стан.

Цю можливість він не зв'язує ні з поверненням до патріархальних відносин, ні з ідеями революційних анархістів, ні з ідеями соціалістів. Історична заслуга всіх цих напрямів, зазначає Франко, полягає лише в тім, що вони «бентежать людей, ворушать їх думки і заставляють їх шукати нових доріг... Але певності, панацеї в них не шукайте»*26.

*26: {Франко І. Твори: У 20-ти т. — Т. ХІХ. — С. 192.}

Рушієм розвитку суспільства він, посилаючись на Гете, називає «голод і любов». Голод означає матеріальні й духовні потреби людини, а любов — це єднання з іншими людьми. Людина може бути щасливою тільки у співжитті з іншими людьми, «в родині, громаді, нації»*27.

*27: {Там само, с. 191.}

Отже, еволюцію світогляду Франка можна визначити як перехід від захоплення ідеями Драгоманова до сприйняття ідей марксизму, а згодом їх критичного осмислення і заперечення, особливо методів їх реалізації.