home Political economy Istoria ekonomіchnih scientists - Kornіychuk LY

Istoria ekonomіchnih scientists - Kornіychuk LY

2. Ekonomіchnі diskusії 20-30-x pp.

Pіslya Zhovtnevoї revolyutsії that coming to Vladi bіlshovikіv from Russie formuvannya radyanskoї ekonomіchnoї pillows vіdbuvalos in protsesі diskusіy scho zdіysnyuvalis for democracy ambushes, i ended vstanovlennyam іdeologіchnogo dictates so zvanoї proletarskoї polіtichnoї ekonomії.

Metodologіchnі diskusії 20-30-x pp. Items marked on rozvitku ekonomіchnoї teorії i, peredovsіm, spriyali viznannyu neobhіdnostі іsnuvannya polіtichnoї ekonomії navіt in sotsіalіstichnomu suspіlstvі, viznachili її structure.

Nayavnіst rіznomanіtnih napryamkіv that shkіl in ekonomіchnіy that іstoriko-ekonomіchnіy nautsі - nayvazhlivіsha realnіst that hour, ale Well with such a bula realnіstyu іdeologіchna neprimirennіst bіlshovizmu scho zooms naprikіntsі 30th pp. Yogo Povny Peremoga, dosyagnutu not Naukova perekonannyam oponentіv and nasilnitskim vprovadzhennyam Vlasnyi poglyadіv on zakonomіrnostі suspіlnogo rozvitku.

In Pershi Rocky Radyanskoї Vladi virіshuvalos power about kontseptsіyu pobudovi sotsіalіstichnogo suspіlstva. Lenіnska model pobudovi sovereign sotsіalіzmu Bula analogіchnoyu great-power kapіtalіstichnіy (tsentralіzatsіya bankіvskoї system monopolіzatsіya of companies in promislovostі i torgіvlі, stvorennya spozhivchih tovaristv i, etc.), ale without privatnoї vlasnostі without tovarnoї FORMS rozpodіlu. Tobto s great-power kapіtalіstichnoї FORMS viluchalis osnovnі factorization її samoregulyuvannya. Natomіst proponuvavsya Novi mehanіzm upravlіnnya ekonomіkoyu, yaky spochatku realіzuvavsya yak polіtika "voєnnogo komunіzmu" and potіm MAV Buti vtіleny have to total planuvannі directive.

Realіzatsіya tsієї kontseptsії sotsіalіstichnogo budіvnitstva, scho yak rozroblyalas Lenіnim obgruntuvannya rate partії on sotsіalіstichnu revolyutsіyu i bazuvalas on dvoh warehouses - diktaturі proletarіatu that suspіlnіy vlasnostі - natrapila on nemozhlivіst negaynogo virіshennya problemi formuvannya sotsіalіstichnoї vlasnostі.

Tom already own cob revolyutsіynih peretvoren kraїnі formuyutsya in two Look at hіd rozvitku Further, the nature of that virіshennya ekonomіchnih іnshih superechnostey. One s them, on the most orієntovany Shvidky i bezposerednіy perehіd to sotsіalіzmu, obminayuchi promіzhnі form, CCB reprezentovany kontseptsієyu "voєnnogo komunіzmu". Inshyj Poglyad Bulo vikladeno V. Lenіnim in such Prace, yak "Chergovі zavdannya Radyanskoї Vladi", "Pro lіve hlop'yatstvo drіbnoburzhuaznіst that." In Tsikh Prace Bulo sformulovano Basics of maybutnoї ekonomіchnoї polіtiki.

The main motive lenіnskih articles bula criticism іdeї Trotskogo about bezposerednє "zaprovadzhennya sotsіalіzmu". Mozhlivіst virіshennya problemi spіvvіdnoshennya forces kapіtalіzmu that sotsіalіzmu on korist ostannogo Trotsky ubachav in negaynomu ususpіlnennі virobnitstva, tobto vstanovlennі suspіlnoї vlasnostі, that in planuvannі national Gospodarstwa. So, vіn ukazuvav scho namagannya powers regulyuvati ekonomіchnі vіdnosini bezgluzdimi Yea, if not vіdbulosya ususpіlnennya that oderzhavlennya vlasnostі. Lenіn also wrote scho sotsіalіzm "bezposeredno, vіdrazu without perehіdnih zahodіv have Russie nezdіysnenny" * 2.

* 2: {Lenіn V. I. Povny zіbr. tvorіv, Vol. 31, p. 38.}

Structure vlasnostі in Russie, kraїnі de kapіtalіzm Pocha rozvivatisya nezadovgo to revolyutsії, Bula duzhe Strokatov: s kapіtalіstichnimi її of order forms іsnuvali kooperativnі, obschinnі FORMS selyanskoї vlasnostі, malі privatnі form, digit chastku becomes drіbnoburzhuazna vlasnіst. The I Yakscho natsіonalіzatsіyu kapіtalіstichnih of companies pіdtrimuvali Folk masi, the negayne ususpіlnennya Malih Private forms vlasnostі could prizvesti to negative naslіdkіv.

Tom Lenіn i visuvaє іdeyu about perehіd to sotsіalіzmu through postupove peretvorennya vsіh forms privatnoї vlasnostі on vlasnіst suspіlnu, sotsіalіstichnu "Pershe scho vstanovleno exactly usієyu teorієyu rozvitku, vsієyu by science vzagalі, i scho zabuvali utopіsti scho zabuvayut suchasnі oportunіsti, SSMSC afraid sotsіalіstichnoї revolyutsії - tse that obstavina scho іstorichno, bezsumnіvno, guilty Buti Especially stadіya abo Especially Etap transition od kapіtalіzmu to komunіzmu "* 3.

* 3:. {Itself there, t 33, p. 61.}

Lenіn sformulyuvav іdeyu bagatoukladnostі perehіdnoї Economy, tobto ob'єktivnu neobhіdnіst dostatno trivalogo spіvіsnuvannya sotsіalіstichnogo s way of make-ups privatnogospodarskimi have tіm chislі s drіbnotovarnim i kapіtalіstichnim, that competi-tsіyu "derzhavnoї promislovostі" ( "natsіonalnih factories") s іnshimi order.

Boulot was theoretically viznacheno structure specific ekonomіchnih perehіdnih zahodіv i poslіdovnіst їh zdіysnennya. Іshlosya about Zakho di yak zagalnodemokratichnogo, transformatsіynogo order, so i "Vlasnyi sotsіalіstichnogo ususpіlnennya" in tіm chislі about: eksproprіatsіyu vlasnostі, natsіonalіzatsіyu bankіv, skasuvannya right naslіduvannya that іn.

Lenіnska kontseptsіya vihodila s neobhіdnostі zberezhennya in bagatoh spheres of Gospodarstwa tovarnoї organіzatsії suspіlnogo virobnitstva, tobto timchasovoї, vimushenoї, nesotsіalіstichnoї yogo form, regulovanoї vartostі law.

Vazhlive Location in programі pobudovi sotsіalіzmu nalezhalo agrarian power, obgruntuvannyu strategії sotsіalіstichnogo ususpіlnennya sіlskogo Gospodarstwa, zokrema kooperuvannya drіbnih virobnikіv village.

Lenіn Ziman Especially pozitsіyu in GOSTR diskusіyah perіodu "voєnnogo komunіzmu 's power sіlskogo Gospodarstwa. So, proektі warming up of the RCP (b) vіn wrote scho at stvorennі great sіlskogo Gospodarstwa "head zavdannyam radyanskoї Vladi Je іsnuvannya that doslіdzhennya on praktitsі naybіlsh dotsіlnih i practicality perehіdnih zasobіv at tsomu napryamі" * 4, and at the VIII Vserosіyskomu z'їzdі Glad 1920 r. vіdkrito talk about neobhіdnіst in perehіdny perіod "spiratit on odnoosіbnogo villager, vіn Taqiy i іnshim not bude, i mrіyati about perehіd to sotsіalіzmu that kolektivіzatsії not communicated" * 5.

* 4: {Lenіn V. I. Povny zіbr. tvorіv, Vol. 33, p. 79.}

* 5: {itself there, t 42, p.. 138.}

Qiu Dumka podіlyala great spetsіalіst s Agrarian statistics A. I. Hryaschova, yak in statte books that the 20 pp. zapevnyala, scho for Selyanske Gospodarstwa harakternі "sotsіalno-organіchnі Process": dіlennya, ob'єdnannya, lіkvіdatsіya, zmіna ekonomіchnoї potuzhnostі * 6. Drіbne Selyanske Gospodarstwa on її Dumka, Je dosit stabіlnim and the product klasovoї diferentsіatsії not zatrimuyutsya on selі (Yogo zalishayut obidvі skraynі group - proletarizovanі bіdnyaki that bagatії scho steel kapіtalіstami) to slіd zvazhati on a real camp ref.

* 6: {Div .: Khryashcheva A. the characterization of the peasant economy of the revolutionary time // Vestn. statistics. - 1920. - № 5-8. - P. 84-105; Її Well. On the characterization of farms of the war and the revolution // Red Virgin Soil. - 1921. - № 1. - pp 122-139; Її Well. On the question of stratification of the peasantry // Economy. Review. - 1924. - № 9-10. - P. 21-26; Її Well. Groups and classes among the peasantry. - M., 1926.}

Zusillyami V. Lenina on IX z'їzdі RCP (B) Bulo zablokovano rezolyutsіyu V. Mіlyutіna about oderzhavlennya kooperatsії, pіdtrimanu bіlshіstyu promovtsіv. Lenіn arguments scho "infect govorito about natsіonalіzatsіyu kooperatsії not bachitsya mozhlivim" * 7 posilayuchis to those scho to tsogo slit not vizrіli minds.

* 7: {Lenіn V. I. Povny zіbr. tvorіv, ie. 40, p. 231.233.}

Togo, scho suspіlna form vlasnostі Je virіshalnoyu for becoming sotsіalіzmu not zaperechuvali ekonomіsti zhodnogo s napryamіv. Look Їhnі rіznilisya deprivation schodo power dotsіlnostі th mozhlivostі formuvannya sotsіalіstichnoї vlasnostі, Peremohy sotsіalіzmu vzagalі.

Before pershoї rіchnitsі Zhovtnevoї revolyutsії Bulo ever heard zbіrku articles prisvyachenih ekonomіchnіy іstorії molodoї respublіki. Martov, napriklad, wrote in tsіy zbіrtsі, scho for yogo Dumka, sotsіalіzm in Russie vzagalі zbuduvati nemozhlivo through ekonomіchnu vіdstalіst powers. Selyanstvo ni, ni napіvproletarske population pіslyavoєnnih mіst, ni іntelіgentsіya did not show up for the Year potyagu sotsіalіzmu, stink povnіstyu proynyatі spirit kapіtalіstichnoї gain. Vіn ukazuvav scho namagannya bіlshovikіv opiratisya on samodіyalnіst weight nashtovhuєtsya on anarhіyu: on selі zapanuvav "ledar" - bіdnyak, yaky utiskaє Ruler - peasant labor, and at mіstі proletarі vimagayut deprivation zadovolennya svoїh spozhivchih іnstinktіv uhilyayutsya i od rozvitku productive forces. Well Bіlshoviki pogodzhuyutsya s tsimi Customize zaprovadzhuyuchi "spozhivchy komunіzm".

"Ekonomichna polіtika bіlshovikіv - Pichet in stattі" Narodne Gospodarstwa i "sotsіalіzm" D. Dalіn - tse sutsіlny utopіzm that indoctrination. " "Bіlshovitsky sotsіalіzm" becoming Peremoga principle "podіlu" i have sferі rozpodіlu, i have sferі virobnitstva. Power showed Povny nespromozhnіst keruvati virobnitstvom "de virobnitstvo Yea, there is a lot of" sotsіalіzmu "de Je" sotsіalіzm "there virobnitstva dumb" - zakіnchuє Dalіn.

Pіznіshe (in emіgratsії) vіn having seen the book, de arguments, scho in the Branch pobudovi sotsіalіstichnoї Economy in radyanskіy Russie sposterіgaєtsya "she tіlki sutsіlna grandіozna nevdacha". Korіn tsієї nevdachі - at stavlennі bіlshovikіv to selyanstva. Otrimavshi earth s hands Radyanskoї Vladi, Selanne negayno vіdmovilisya od uchastі in revolyutsіynіy borotbі i become inveterate zahisnikami privatnoї vlasnostі, ob'єdnalisya s burzhuazієyu. Radyans'ka Vlad zmushena bula an opened spravzhnyu vіynu s selyanstvom scho neminuche little prizvesti to ruynuvannya in gospodarstvі.

Ustrialov M., D. Dalіn, R. Abramovich ukazuvali to those scho suspіlna vlasnіst - tse unnatural shape, scho її mozhna vstanoviti deprivation nasilnitskim Shlyakhov, Won neodmіnno prizvede to ruynuvannya Gospodarstwa, oskіlki pіdіrve OAO All stimulated to pratsі to rozvitku. Svoє tverdzhennya stink obgruntuvali, vihodyachi s neoklasichnih pozitsіy.

Bіlshіst ekonomіstіv drove, scho is private vlasnіst stvoryuє potuzhnіshі incentives for rozvitku virobnitstva, to Povernennya to kapіtalіzmu Je neminuchim.

Gurvich at stattі "Sotsіalіzm i vlasnіst" opublіkovanіy 1928 p. in one s emіgrantskih zhurnalіv, vistupayuchi proti whether yakih Forms oderzhavlennya vlasnostі, ukazuvav scho suspіlna vlasnіst Mauger nalezhati deprivation derzhavі i «ni naymenshoyu mіroyu not nalezhit okremim Chastain Powers abo okremim gromadyanam" that processes ususpіlnennya Je ni scho Lots Other, yak stvorennya ambush monopolіzatsії. Vіn ukazuvav scho monopolії - tse ruynіvna force yak spotvoryuє OAO All natural ekonomіchnі zv'yazki in suspіlstvі.

Navіt Ti ekonomіsti, SSMSC podіlyali marksistskі Look schodo neobhіdnostі vprovadzhennya suspіlnoї FORMS vlasnostі, Cauterets on їhnyu Dumka, umozhlivlyuvatime planned keruvannya Gospodarstwa and otzhe, zapobіgatime nedolіkam kapіtalіstichnogo fret (Creasy, ekspluatatsії, zubozhіnnyu toscho) podіlyalis on Dvi groupies.

Odnі, slіdom for Lenіnim respected, scho perehіd to sotsіalіstichnoї FORMS vlasnostі Got vіdbuvatisya postupovo: konfіskatsіya, natsіonalіzatsіya - tse tіlki Pershi sketches that have been approved to sotsіalіstichnoї vlasnostі. Digit skladnіshim processes Je dіysne ususpіlnennya virobnitstva, yak yogo vіdbuvaєtsya through natural tsentralіzatsіyu that kontsentratsіyu.

INSHI (Tsikh poglyadіv dotrimuvalis "lіvі komunіsti" - Buharіn, Bubnov, Osinsky, Joffe, Smirnov, Trotsky, Preobrazhensky) vimagali, dwellers Tsey perehіd zdіysnyuvavsya yak Shvidky, mittєvy act (without perehіdnih forms) the principle konfіskatsії vlasnostі.

Logіchnim prodovzhennyam those perehіdnogo perіodu boule diskusії scho rozgornulisya dovkola problemi zaprovadzhennya novoї ekonomіchnoї polіtiki (nonempty).

Unaslіdok polіtiki "voєnnogo komunіzmu" superechnostі bagatoukladnoї Economy Nadto zagostrilisya i pereyshli polіtichnu in scope, scho was proyavlyatisya peredovsіm in Masov Selyanske riots i insurrection.

For such obstavin pochavsya perehіd to novoї ekonomіchnoї polіtiki scho vihodila s realities bagatoukladnoї Economy. Warehouses nonempty steel: Translated Reigning of companies on the minds ekonomіchnoї samostіynostі; zaprovadzhennya inventory penny vіdnosin; vikoristannya sovereign kapіtalіzmu, kooperatsії; vstanovlennya podatkovih principle vzaєmodії of companies usіh sektorіv Economy s powers; nalagodzhennya mіzhnarodnih ekonomіchnih zv'yazkіv.

Factuality zmіna orієntirіv vіdbulasya not mittєvo i suprovodzhuvalas baked Borotba proti sprob restavratsії "voєnno-komunіstichnoї" modelі, oskіlki vprovadzhennya nonempty yak uchenі-ekonomіsti, so i often polіtiki zv'yazuvali іz Povernennya to kapіtalіzmu.

Especially chord іdeya mozhlivoї restavratsії kapіtalіzmu through Nep moon in nemarksistskіy ekonomіchnіy lіteraturі, zokrema at Praca groupies vchenih scho gurtuvalisya Navkolo vіdomogo emіgrantskogo magazine "Changing Landmarks" i lіderom yakoї CCB vіdomy yuristM. Ustryalov. Svoї ekonomіchnі Look at vіn viklav programnіy stattі s characteristic titles «Patriotica», de Pee, scho Nep - Tse is not the "tactics" and "evolyutsіya bіlshovizmu" * 8.

* 8: {Div .: Change of milestones // Coll. articles. - Prague, 1921. - P. 53-61}.

Vіn rozumіv Taku evolyutsіyu yak Povernennya Russie to kapіtalіzmu. Ototozhnyuyuchi polіtiku "voєnnogo komunіzmu 's komunіstichnim fret, Ustrialov Pichet, scho komunіzm - tse chimera, yak strangled produktivnі Sealy powers and Nep - rozkrіpachennya Tsikh forces zasіb for bіlshovikіv zalishitisya at vladі. Radyans'ka Vlad Niby is not vіdmovlyaєtsya od gasel sotsіalіstichnoї revolyutsії, naspravdі Well vzhivaє bourgeois zahodіv, neobhіdnih for ekonomіchnogo Renaissance powers * 9.

* 9: It {itself with. 54.}

D. Dalіn prisvyativ his statte analіzu "komunіstichnoї Economy". So vіn nazivaє ekonomіku Radyanskoї Russie perіodu gromadyanskoї vіyni that іnterventsії. "Yea regression law komunіstichnogo Gospodarstwa in Russie - Pichet Dalіn - tse Persha, the basic rice tsogo" method of virobnitstva "* 10. Another rice - zagalna zrіvnyalіvka. Same іdeya rіvnostі have caused natsіonalіzatsії promislovostі that bankіv, peredіlu zemlі on selі, lіkvіdatsії vіlnoї torgіvlі. Zagalne urіvnyuvannya on yogo Dumka, prizvelo to zniknennya stimulus osobistoї zaіnteresovanostі. Zvіdsi ekonomіchny zanepad that the famine in 1921 p. Komunіzm in bіlshovitskomu, Pichet Dalіn, Je Peremoga "spozhivchoї tendentsії virobnichoyu over."

* 10: {itself there from. 69.}

Nep, prodovzhuє D. Dalіn - tse zakonomіrne Povernennya to kapіtalіzmu. Ale bіlshovikam not vporatisya s CIM processes. Burzhuazіya not pogodzhuєtsya on Orenda, velikі pіdpriєmstva zalishayutsya zbitkovimi on selі panuє bezgospodarnіst bіdnoti, while prodovolchіy spravі "bіlshovitska freedom torgіvlі" prizvela to death.

INSHI authoritarian prazkoї zbіrki "Changing Landmarks" i odnoymennogo parizkogo magazine napriklad AV-Bobrischev Pushkіn in stattі "Nova Vira" roblyat visnovok: mіzh Radyans'ka Vladoiu legal іnstitutom yak, i sotsіalіzmom dumb nіchogo spіlnogo. Vlad Radyans'ka not zaperechuє privatnoї vlasnostі. Wuxia revolyutsіya in Russie prizvela deprivation to pererozpodіlu pridbanogo Shlyakhov pograbuvannya lane. Tsey pererozpodіl passes povnіstyu on osnovі privatnoї vlasnostі, oskіlki "Je people perekonanim vlasnikom" * 11. On Dumka author, the people to tyazhіє realіzatsії privatnovlasnitskih іnstinktіv, in addition Russie bude i is private vlasnіst, i is private іnіtsіativa, torgіvlya i, i cooperation, not bude tіlki vikinutih for a cordon poperednіh vlasnikіv.

* 11: {itself there from. 111.}

Analogіchno rozumіli are nonempty Trotsky i yogo prihilniki, SSMSC rozglyadali ting s pozitsії "lіvіshe for Lenina." L. Sam D. Trotsky neodnorazovo lyakav kapіtalіstichnim pererodzhennyam Russie. In knowledge-menitіy promovі at the VII rozshirenomu plenumі ІKKІ vіn zaperechuє sotsіalіstichny zmіst Economy Kraina, scho bazuєtsya on poєdnannі sotsіalіstichnogo privatnovlasnitskogo ukladіv i i in commodity vіdnosinah. Vіn bring, scho taka ekonomіka postupovo potrapit in zalezhnіst od svіtovogo kapіtalіtichnogo Gospodarstwa * 12.

* 12: {Div .: VII extended plenum of the ECCI: verbatim report. report. - T. II. - M .; L., 1927. - S. 101.}

At the Praca yogo associate Je Preobrazhenskogo tsі Problems of takozh digit zaymayut Location. Already zori nonempty vіn s ultrarevolyutsіynih pozitsіy kritikuє Novi course yak "polіtiku scho oznachaє freedom zbagachennya, nakopichennya that vikoristannya naymanoї pratsі i nіchogo bіlshe" * 13.

* 13: {Div .: Transfiguration E. Prospects for the New Economic Policy // Red Virgin Soil. - 1921. - № 3. - S. 203.}

On Dumka Preobrazhenskogo for nonempty in Russie dіyut two "prirodnі law." "Natural law" rozvitku drіbnogo commodity virobnitstva vіdnovlyuє kapіtalіstichnі vіdnosini, Cancelled Zhovtnya. "Natural law" rozvitku sotsіalіstichnogo suspіlstva gruntuєtsya on bazі velikoї promislovostі, orієntuєtsya on rozshirennya prorivu, zdіysnenogo revolyutsієyu nazovnі, s pragnennyam for rakhunok drіbnoburzhuaznogo that serednokapіtalіstichnogo otochennye rozshiriti yogo іz middle.

Obidva laws, and respect Preobrazhensky, dіyut Square od proletarіatu powers of the dictatorship. On those stink i "prirodnі". Vlad Radyans'ka not spromozhna upravlyati them i bude zmushena їm pіdkoritisya.

Saying, about the Future, vіn not viklyuchaє of scho "processes that rozvitku vіdnovlennya kapіtalіstichnih vіdnosin in nayblizhchі Rocky viperedzhuvatime processes" sotsіalіzatsії "and selyanstvo Mauger rozpochati vіynu s proletarіatom" * 14.

* 14: {itself there from. 209.}

Preobrazhensky ukazuє on neminuchіst ekonomіchnih crisis in perehіdny perіod. Vіn ubachav cause їh in spіvіsnuvannі kapіtalіzmu (Money Does pritamannі crisis) i sotsіalіzmu (yaky keruєtsya planning). The cause of crisis Yea, on yogo Dumka, takozh i pomilki planned organіv.

Саме проблема управління народним господарством , котре базувалося на двох формах власності і в перспективі бачилось як соціалістичне, засноване на суспільній власності, гаряче дискутувалась в економічній літературі.

Частина економістів визнавала директивне централізоване планування розвитку обох секторів економіки головним напрямком державного управління процесом усуспільнення виробництва. Вони покладались на врівноважувальну дію плану (обов'язкового до виконання) стосовно економіки, стверджуючи, що план є повноцінним і ефективним замінником важелів саморегулювання.

Інші вчені вважали, що сектор економіки, орієнтований на відновлення товарно-грошових відносин, має розвиватись за принципом саморегулювання. Втручання держави в розвиток цього сектора треба обмежити індикативним плануванням на підставі плану-прогнозу. Пряме регулювання економічних процесів з боку держави вони допускали лише щодо державних підприємств, заперечуючи, що план може бути засобом урівноважування економіки.

Але обидві групи економістів погоджувались, що основними принципами управління є забезпечення пропорційності й безкризовості розвитку суспільної економіки.

У багатьох працях, виданих у перші роки непу, планування протиставлялося товарному виробництву. Л. Красін, В. Куйбишев, Г. Кржижановський, С. Струмилін, Г. Александров уважали, що план переможе стихію капіталістичного товарного виробництва. Для цього треба тільки перетворити план на закон. Вони стверджували, що провідною в соціалістичному плануванні має стати ідея директивності, оскільки директивний характер плану випливає з природи соціалізму, коли на зміну стихійному економічному розвитку приходить свідомо керований процес.

Прихильники директивного планування дотримувалися думки, що планування треба орієнтувати як на перспективу, так і на поточний період, як на окремі галузі, так і на народне господарство в цілому. План має відображати концепцію загального розвитку соціалізму, грунтуватися на конкретних (контрольних) цифрах, бути реалістичним.

Реалізм у плануванні сприймався як необхідність обов'язкового порівнювання витрат і результатів виробництва (навіть за умов дефіциту). Єдине, що залишилось не визначеним, — це способи вимірювання цих витрат та результатів, оскільки автори заперечували ціннісні показники, як і товарно-грошові відносини.

Особливо складним і винятково гострим було питання провідних ланок у соціалістичному плані. Запеклі дискусії з цієї проблеми заполонили багато сторінок економічної літератури. Прихильники ідеї директивного планування обстоювали курс на переважаючий розвиток важкої промисловості, яка створювала умови для усуспільнення власності.

Так, Ф. Дзержинський , аналізуючи джерела соціалістичної індустріалізації, критикував позицію Сокольникова, що виступав проти мобілізації так званих внутрішніх засобів для соціалістичної індустрії, оскільки вона проводилась коштом селянського, несоціалістичного господарства.

Ідеї соціалістичної індустріалізації захищав і В. Куйбишев . Він указував, що врахування потреб аграрного сектора суперечить курсу на створення соціалістичної власності, різко критикував «буржуазних» економістів (А. Гінзбурга та ін.) — авторів першого проекту промислової п'ятирічки, в якому не знайшли відображення насущні потреби індустріалізації*15.

*15: {Куйбышев В. Пересмотр пятилетнего промышленного плана и текущие задачи промышленности // План. — 1936. — № 3. — С. 9—11.}

Струмилін, виступаючи з приводу надрукованих 1925 р. «Контрольных цифр развития народного хозяйства в 1925—26 гг.», запропонував власний комплексний план розвитку народного господарства на відміну від наявних планів розвитку окремих галузей. Провідною ланкою в ньому також була важка індустрія, а першочерговим завданням — створення умов для планування: економічних (суспільна власність на засоби виробництва) і політичних (диктатура пролетаріату).

Свій погляд на проблеми співвідношення плану й ринку у перехідний період виклав Троцький у доповіді на ХІІ з'їзді партії (квітень 1923 р.). «Ми відкрито визнали, що ... одним централізованим плановим способом у нашій країні і за нашого економічного рівня ми не можемо проводити регулювання господарського життя, і ми звернулися до диявола ринку: «Прийди на допомогу»*16. «Треба користуватися старими, ринковими (методами), поки не створили нових — централізованих, планових, звітних»*17.

*16: {Двенадцатый съезд РКП(б). Transcript. — М., 1968. — С. 335—336.}

*17: {Там само, с. 309—310.}

У доповіді Троцького давалося визначення суті та методів планування за умов нової економічної політики. У масштабах суспільства в капіталістичному секторі план замінюється ринком, вільною грою економічних сил, конкуренцією, законом попиту і пропози-ції тощо. У такий спосіб встановлюється належний розподіл сил та коштів.

Намагання визначити через планове втручання господарський розвиток, замінити регулюючу роботу ринку адміністративними заходами, уважає Троцький, неминуче породжуватиме господарські кризи того самого типу, які спостерігалися в добу «воєнного комунізму»: «Наші кризи до цих пір є значно більше кризами, що випливають з недостатності або неправильності планового підходу, з організаційної безпорадності або непристосованості держапарату до нових методів роботи, до нової економічної політики, ніж з ринку як такого»*18.

*18: {Там само, с. 337.}

Троцький уважав, що планова робота полягає в поєднанні сили ринку з силою плану; для ринкової сфери він передбачав інші методи регулювання, ніж щодо державного сектора.

Методологічний підхід іншої групи економістів до визначення ролі планування полягав у поєднанні всіх секторів господарства на засадах ринкових відносин. На противагу концепції «план-директива» вони розвивали ідею «план-прогноз».

На їхню думку, на першому етапі відновлення економіки необхідно починати з аграрного сектора, який функціонує за принципом реалізації приватного інтересу і створює економічні умови для розвитку важкої промисловості.

Усі економічні труднощі й диспропорції в народному господарстві вони пояснювали «суперіндустріальною» орієнтацією радянської економіки. М. Кондратьєв , І. Калінніков , В. Базаров , В. Громан та інші наполягали на тому, що провідною ланкою у плані-прогнозі повинне бути сільське господарство*19.

*19: {Основные начала земледелия и землеустройства. — М., 1927. — С. 70—77.}

Ці економісти вважали, що в процесі планування необхідно враховувати закономірності, що характеризують розвиток аграрного та інших недержавних секторів економіки. Це зводило зміст планової роботи до виявлення та підтримки ринкової рівноваги через планові «регулятивні норми»*20.

*20: {Громан В. О. некоторых закономерностях, эмпирически обнаруживаемых в нашем народном хозяйстве // Плановое хозяйство. — 1925 — № 1. — С. 88—101; — № 2. — С. 125—141.}

Таку модель плану (« Крестплан »), на противагу директивній концепції плану Струмиліна, запропонував Сокольников . «Крестплан» ураховував основні закономірності розвитку ринкової стихії та пристосовувався до неї.

Ці погляди поділяли В. Громан, В. Базаров, М. Макаров, А. Огановський, І. Калінніков, А. Неопиханов, які вважали, що ринкова стихія несумісна з директивним плануванням народного господарства. Соціалізм вони характеризували як арену, де панує товарний ринок з його стихійними припливами та відпливами*21.

*21: {Див.: Базаров В. К методам перспективного планирования. — М., 1924; Його ж. К вопросу о хозяйственном плане // Экономическое обозрение. — 1924. — № 6. — С. 10—14. }

Це положення підводило до висновку про те, що річні плани слід орієнтувати на поточні кон'юнктурні зміни. М. Кондратьєв взагалі пропонував замінити план окремими регулюючими заходами для усунення кон'юнктурних труднощів в економіці, забезпечуючи в такий спосіб умови для самоврівноважування, яке він уважав основою стабільності розвитку.

М. Бухарін також підтримував ідею «рухливої економічної рівноваги». На його думку, урівноважування економіки відбувається на підставі «закону трудових витрат», якому він надавав ролі стихійного регулятора виробництва. Завдання планування полягає в тім, щоб створити умови для нормальної дії цього закону.

Закон трудових витрат, на думку Бухаріна, регулював розподіл праці і засобів виробництва у всіх формаціях, з тією лише різницею, що за капіталізму він діє як закон вартості, а за умов соціалізму він поступово перетворюється на «закон трудових витрат» (щоправда, автор не визначив, як вимірювати ці витрати).

Урахування принципу ринкової рівноваги було можливим, на думку всієї цієї групи економістів, за умови індикативного планування, через формування плану-прогнозу. Методом його побудови мав стати баланс пропорцій між галузями і секторами народного господарства*22.

*22: {Калинников И. Промышленный план и его осуществление // Бюллетени Госплана. — 1923. — Вып. 3—4. — С. 24; Його ж. Промышленная секция // Краткий отчет Госплана. — 1921—23. — С. 19—25.}

Розвиток концепції плану-прогнозу, що обгрунтовувалась з позицій неокласичної школи і базувалась, передовсім, на врахуванні попиту та пропозиції, маємо в низці першорядних наукових розробок.

Так, неоціненним внеском у розвиток світової економічної думки вважають розроблену радянськими економістами «теорію оптимального функціонування», що виникла як синтез двох шкіл вітчизняної економічної думки: математичної, яку репрезентував Є. Слуцький, та балансової, що бере свій початок від 20-х рр.

Праця Є. Слуцького «До теорії збалансованого бюджету споживання»*23, що її вперше було опубліковано в італійському журналі ще 1915 р., грунтувалася на новій (як на той час) теорії споживання і була прикладом моделювання однієї зі сторін відтворювального процесу.

*23: { Слуцкий Е. К теории сбалансированного бюджета потребления. Экономико-математические методы. Народнохозяйственные модели. Теоретические вопросы потребления. — М., 1963. — Вып. 1. — С. 243.}

Методи Слуцького згодом використав Л. Канторович для створення плану-балансу на засаді оптимізації використання ресурсів у суспільстві. Виявилось, що цей метод є універсальним і може бути застосований для розв'язування найрізноманітніших господарських завдань.

1926 року Центральне статистичне управління СРСР опублікувало перший у світі баланс народного господарства (за 1923/24 господарський рік). Керівник розробки П. Попов писав, що «за складання балансу ми натрапили на низку труднощів як методологічного, так і технічного характеру. За браком у світі подібних праць довелося у самому процесі роботи вирішувати методологічні питання і змагатися з технічними труднощами, зв'язаними з нестачею статистичного матеріалу»*24.

*24: {Див.: Белкин В. Цены единого уровня и экономические измерения на их основе. — М., 1963. — С. 190—191, 205; Дадаян В. Макроэкономические модели. — М., 1983. — С. 51—60.}

Баланс народного господарства став поштовхом до цілої низки модельних досліджень. 1925 р. ленінградський студент В. Леонтьєв звів у одне ціле фрагменти таблиці міжгалузевих взаємозв'язків і побудував міжгалузевий баланс. Згодом, уже в Америці В. Леонтьєв розрахував на підставі своєї таблиці «витрати-випуск» технологічні коефіцієнти і замінив кожний рядок таблиці відповідним рівнянням. Модель міжгалузевих взаємозв'язків Леонтьєва було відзначено Нобелівською премією.

Вітчизняні економісти-математики першими дали функціональне визначення деяких економічних процесів, зокрема так званих функцій суспільної корисності (у зарубіжній літературі — виробничих функцій), першими запропонували метод експертних оцінок у плановій роботі.

Для побудови плану-прогнозу саме радянськими економістами вперше було використано метод урахування тенденцій минулого і екстраполяції їх на майбутнє. Цей метод базувався на теорії емпіричних закономірностей, теорії статистичних та динамічних коефіцієнтів В. Громана*25, який запропонував обгрунтовувати план, виходячи з аналізу дореволюційних пропорцій між вартісними обсягами продукції промисловості та сільського господарства, оскільки вони відображають тенденції розвитку.

*25: {Громан В. О некоторых закономерностях, эмпирически обнаруживаемых в нашем народном хозяйстве, с. 88—101; Його ж. Тезисы к пересмотру контрольных цифр на 1925/26 г. // Плановое хозяйство. — 1926. — № 2. — С. 83—91. Критике выдвинутых Громаном положений посвящена статья Р. Вайсберга «Буржуазные извращения в области планирования» // Плановое хозяйство. — 1930. — № 1. — С. 11—41.}

В. Базаров також пропонував орієнтуватися на показники розвитку економіки капіталістичних держав з поправкою на гірше господарювання за початкових умов соціалізму*26.

*26: {Базаров В. О перспективах хозяйственного и культурного развития // Экон. обозрение. — 1928. — № 6. — С. 54—66.}

Підтримуючи ідеї про «рухому економічну рівновагу», усі економісти надавали великого значення вивченню «кривих розвитку попередніх періодів». Автором ідеї «затухаючої кривої» був Авілов, але основний висновок з теорії «затухаючої кривої» зробив Базаров, який особливо активно виступав проти планування «утопічних темпів» економічного зростання. Він указував на обов'язковість урахування дії закону спадної віддачі ресурсів.

Теорія «затухаючої кривої» набула розвитку в працях В. Громана, М. Кондратьєва, І. Каліннікова та інших. Навіть Струмилін пропонував у питаннях планування спиратися на концепцію «затухаючої кривої» (по суті, теорію спадної віддачі факторів виробництва)*27.

*27: {Струмилин С. На плановом фронте // Этапы экономической политики СССР. — М., 1934. — С. 298.}

Радянські економічні теорії планування з великим інтересом сприймалися в усьому світі, але найбільші їхні досягнення так і не було визнано в СРСР. Економісти-немарксисти пропонували методи розробки планів, які суперечили марксистському розумінню соціалістичного планування, оскільки базувались на підходах, відмінних від вироблених марксизмом. Діяльність найвідоміших економістів-немарксистів було незабаром узагалі оголошено «шкідливою», такою, що суперечить економічній політиці партії.

Ще одним досягненням радянської економічної науки 20-х рр. була визнана світовою економічною думкою концепція регулювання сільського господарства, втілена в життя в роки непу.

Слід зазначити, що розв'язання проблеми планового регулювання розвитку аграрного сектора стояло дещо осторонь питання планового управління суспільною економікою в цілому.

Економісти всіх напрямків визнавали ринкову природу сільськогосподарського виробництва. Тому планування його розвитку відбувалось на підставі принципу саморегулювання.

Однією з обов'язкових складових економічного відродження було піднесення сільського господарства. Уже VIII Всеросійський з'їзд Рад (грудень 1920 р.) визнав необхідність опрацювання плану відновлення сільського господарства.

Згідно з декретом Раднаркому від 17 березня 1921 р. при Наркоматі землеробства РРФСР було створено спеціальну планову комісію, керівництво якою покладалося на заступника голови особливої економічної наради А. В. Чаянова .

Проблемами планування в сільському господарстві займалися видатні вчені-аграрники — М. Кондратьєв , М. Вавилов , А. Дояренко , А. Рибніков , Л. Літошенко , А. Першин , О. Челінцев та інші.

Основною ідеєю плану розвитку сільськогосподарського виробництва за умов непу було пробудження господарської заінтересованості селянства. А. Чаянов підкреслював, що тільки такий підхід «гарантує успіх плану», що тільки приватний інтерес є «стимулом і двигуном у розвитку селянського господарства». Тому планове керівництво стихійним селянським виробництвом передбачалось здійснювати не з допомогою вказівок з центру, не адміністративними заходами, а через використання економічних важелів.

Як важливий засіб підвищення продуктивності дрібних селянських господарств розглядалася сільськогосподарська кооперація. Стимулювання селянського виробництва мало відбуватись через ринок, податкову політику, допомогу засобами виробництва.

Передбачалося значне обмеження сфери центрального управління землеробством. За ним закріплювалися функції визначення основних напрямків сільськогосподарської політики, вирішення законодавчих та фінансових питань, управління державними господарствами (радгоспами), проведення робіт загальнодержавного значення (меліорація, переселення та ін.), а також координація діяльності центрального апарату та місцевих земельних органів.

Суттєво обмежувалися господарські функції центрального відомства, але збільшувалися права місцевих земельних органів, не обмежувалася господарська ініціатива самого селянина.

Учені Земплану під керівництвом М. Кондратьєва розробили систему економічної політики та планових заходів Наркомзему і його місцевих органів.

Ця політика виходила з потреби комплексного впливу на умови виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, що передбачало перегляд земельних законів, установлення нового порядку землекористування (зокрема вільний вибір його форм, умов земельної оренди та використання підсобної найманої праці у трудово-му селянському господарстві), розробку основних принципів податкової політики (узгодження розміру сільськогосподарського податку з платоспроможністю населення, диференціацію ставок залежно від якості грунтів, встановлення податкових пільг з метою заохочення прогресивних зрушень у господарстві), боротьбу проти так званих ножиць цін, що сприяли перерозподілу ресурсів села на користь міста.

У сфері зовнішньої торгової політики передбачалася ліквідація монополії зовнішньої торгівлі та регулювання її економічними засобами, скасування ввізного мита на особливо необхідні сільському господарству промислові товари і така пільгова митна система, яка стимулювала сільськогосподарський експорт.

Як радикальний засіб вирішення проблеми відносного надлишку зернопродуктів у державі та розвитку інтенсивних галузей сільського господарства (тваринництва, технічних культур) розглядався сільськогосподарський експорт. Тим більше, що кон'юнктура світового ринку для російського зерна, а особливо продукції інтенсивних галузей, була сприятливою.

Розширення сільськогосподарського експорту мало стати і джерелом внутрішніх нагромаджень країни, сприяти підвищенню ринковості, дохідності селянського господарства, а отже, стимулювати його розвиток у напрямку підвищення продуктивності та раціональної організації виробництва. Необхідним для розширення ринку було визнано відмову від натурального державного постачання, перехід до системи закупок сільськогосподарської продукції, переважно через кооперацію, створення системи масової торгівлі у вигляді товарних бірж, розвиток елеваторної та холодильної мережі, товарного кредиту.

Основним принципом транспортної політики щодо сільськогосподарських вантажів було визнано пристосування залізничних тарифних ставок до умов та потреб різних галузей сільського господарства, його регіональних особливостей, запровадження пільгових тарифів на експортні товари.

Розглядаючи сільськогосподарську кооперацію як необхідний етап на шляху до колективізації, учені пропонували заходи для її розвитку: юридичне закріплення господарської самостійності кооперативних товариств, суворе дотримання принципів добровільного вступу до кооперативів, пільги економічного порядку (зниження оподаткування, кредити та ін.).

Найбільш економічно вигідною для основної маси селянства було визнано кооперацію у сфері збуту та переробки сільськогосподарської продукції, для заможніших верств населення — кредитні товариства, а для бідняцьких господарств — виробничу кооперацію у вигляді товариств для спільної обробки землі, сільськогосподарських артілей, комун.

Найважливішим фактором відновлення та розвитку сільського господарства був сільськогосподарський кредит. Уже на початковому етапі непу Наркомзем виступав за створення сільськогосподарського банку, розвиток мережі сільськогосподарського кредиту. 1922 р. він спільно з Держбанком стає засновником низки кредитних товариств.

Головними об'єктами кредитування були колективні об'єднання, а також високотоварні господарства, особливо ті, які працюють на експорт. Виняткового значення надавалося розвитку довгострокового кредиту.

Початок перебудови господарського механізму, наслідком якого стало пожвавлення торгівлі та зміцнення грошово-фінансової системи, створив умови для нормального існування та розвитку селянського господарства.

Зміна поглядів на суть та методи регулювання селянського господарства, перехід від адміністративного командування часів воєнного комунізму до економічного впливу з урахуванням економічної заінтересованості виробника без обмеження його господарської самостійності, швидко дали позитивні наслідки: сільське господарство у максимально короткий термін не тільки вийшло з економічної кризи, а й досягло високих темпів розвитку. Піднесення сільського господарства стало запорукою загального економічного зростання.

Проте розумну, а головне ефективну економічну політику що-до села невдовзі було замінено насильницьким кооперуванням селянських господарств з метою реалізації ідеї усуспільнення власності. На зміну плануванню умов розвитку сільського господарства прийшло планування діяльності сільськогосподарських одиниць.

У 30-х роках були майже повністю сформульовані методологічні підходи визначення основних категорій, предмета та методу політичної економії, які полягали в ідеологізації основних положень економічної теорії.

У 1931 році в науку запроваджується поняття «політична економія соціалізму», автором якого був М. А. Вознесенський . Він писав, що політична економія в СРСР має стати наукою про особливий спосіб виробництва — соціалізм, щоб досліджувати особливі, специфічні економічні закони, бо націоналізація засобів виробництва означає «революційний перехід від епохи стихійних економічних законів до епохи економічних законів, свідомо встановлених панівним пролетаріатом»*28.

*28: {Вознесенский Н. К вопросу об экономике социализма // Большевик. — 1931. — № 23—24. — С. 40.}

Цей погляд підтримали й розвинули Л. М. Гатовський, Г. Д. Дементьєв та інші.

З цього часу і до середини 50-х років в економічній теорії панує методологічний принцип, що полягав у визначенні закономірностей економічного розвитку як похідного від «волі» пролетаріату та пролетарської держави. Основним економічним законом соціалізму було визнано планування народного господарства державою диктатури пролетаріату.

Суть товарно-грошових відносин за соціалізму визначалася тільки через їхню обліково-аналітичну функцію. Указувалось, що то-варна природа виробництва відмирає разом з товарним характе-ром робочої сили. Ціна товару, що поряд з грошима використовується за соціалізму як тимчасовий засіб обігу, може встановлюватись планомірно державою і не відіграє тієї регулюючої ролі, що за капіталізму.

Такі «теоретичні узагальнення» з приводу особливої природи товарно-грошових відносин за соціалізму визначили на багато років наперед застійну ситуацію, оскільки майже цілком заперечували грошовий фактор як спосіб усебічного стимулюючого впливу на економічні процеси.

В економічній літературі гостро критикувалась теза про підпорядкованість розподілу вимогам виробництва, сформульована на початку 20-х рр. у підручнику «Курс політичної економії» А. Богданова та І. Степанова, які писали, що прибуток є основою розши-реного відтворення, основою нагромадження. Цей погляд було визнано «ворожим». Головним цільовим призначенням прибутку проголошувалося підвищення рівня життя населення.

Ні рента, ні заробітна плата, ні прибуток не розглядались як вартісні категорії, що було, по суті, запереченням марксизму. Це пояснювалось новими умовами господарювання: браком приватної форми власності і товарної форми виробництва.

Саме в ці роки розподіл за соціалізму було визнано за особли-ву сферу, якою керують не об'єктивні закони, а держава і яка має на меті планомірно створювати умови для усебічного розвитку со-ціалізму.

Усе це визначило ставлення до управління виробництвом як до процесу, що свідомо здійснюється державою через директивне планування не лише економічної, а й усіх інших сфер суспільного життя.

Було також запропоновано коло питань, які має досліджувати політична економія соціалізму і щодо яких можна «дискутувати», а заразом і повідомлено висновки, які мають бути обов'язково зроблені в ході цих «дискусій».

Отже, на початку 20-х рр. у теоретичному протиборстві зіткнулись два напрями економічної думки: той, що базувався на неокласичному підході і намагався пристосувати цей підхід до нової економічної практики, і той, що грунтувався на ортодоксальному розумінні марксизму.

Представники цих двох напрямів по-різному трактували закономірності розвитку.

Перші вважали, що суспільство розвивається за об'єктивними економічними законами, і висували свою програму демократичного оновлення держави на засадах збереження всіх форм власності, ринкових відносин, принципів приватної ініціативи. Визнання об'єктивності законів у їхньому трактуванні означало, що свої регулюючі дії держава повинна спрямувати на створення умов для вільного розвитку ринкового господарства.

Другі, визнаючи об'єктивний характер економічних законів лише для ринкового господарства, стверджували, що встановлення суспільної власності на засоби виробництва позбавляє необхідності покладатися тільки на дію економічних законів, уможливлює вольовий вплив на суспільно-економічні процеси.

Перемога другого напрямку в 30-х рр. була забезпечена не тому, що він був правильним, а тому, що ортодоксальні марксисти використали методи, несумісні з наукою: ідеологічний та фізичний терор.

Крім того, примусове усуспільнення власності через її націоналізацію, індустріалізацію та кооперування створило умови для впровадження командно-адміністративних методів управління економікою. Звузилася сфера економічних відносин: примус до праці остаточно втратив економічний характер, широко використовується дармова праця в'язнів, кількість яких вимірюється вже мільйонами; розподіл будується за принципом зрівнялівки; виробництво функціонує заради виробництва, а не споживача; вільний оборот товарів замінюється на плановий збут та ін.

Зміни в економічній сфері супроводжуються жорстокою боротьбою з інакомисленням, у тім числі в науці.

У 30-ті роки сталінізм остаточно поклав край навіть останнім натякам на плюралізм в економічних дослідженнях. Радянська політична економія починає розвиватись у замкненому просторі, у цілковитому відриві від світової економічної думки.