This page has been robot translated, sorry for typos if any. Original content here.

Financial restructuring in Ukraine: problems and straightforward - Fedosov V., Oparin V.

1. NECESSITY AND WAREHOUSES OF FINANCIAL RESTRUCTURIZATION IN UKRAINE

1.1. Started and Directly Structurally-Integrated Financial Policies at the Transitional Economy

The financial policy, which is a complex of the first and the second largest powers, is within the range of the financial functions, wait for the most appropriate and specific situation. Silently, but we can’t have a good look at bad financial policies of our own. Ої assessment is to lay down that way, how much is won in the right time and at the same time I can reach us in order to develop suspension. With the whole power of voluntary methods and forms, tools and important factors of financial energy, in order to give you the opportunity, you will be charged with extra expenses and extra expenses.

The financial policy of the pole is based on the specific goals and the specific needs, because of the additional problems that were delivered. Value financial policies to consume consumer demand and access to a higher level of individual and suspension goods. The main vector of financial policies є securing an economical way of living in the country through the mechanism of financial flow is to drink and offer, to live, to protect and invest. The financial policy, as a matter of fact, is definitely more direct, and the realization is always due to the compromise between needs and capacities. If you want it, you can’t help the dominance of financial policies. Also, wait for є change your mind for quick consumption to real capacities, so for expanding financial capabilities - an extraordinary excuse for financial mechanics including recognizing tools and important things for you. But at the time of fasting about the price of victorious interests, that is about the opportunity in the above-mentioned areas of livelihood. In principle, theoretically, but practically we can’t have any ideal financial policies - positive results in one directly superconducted with singing negative moments in the main. Choose the type and nature of financial policy - see for the head and other, percussion and less important moments, sutural and non-existent.

In the minds of the transition economy, the financial policy is recognized as the suttural transformation. Until recently, economical science came into existence, by the day, exceptionally due to the active nature of finances. It was respected that the principle of economic laws by itself is directly related to the functional requirements of financial mechanics. I didn’t want to overwhelm subordinate officials, the stinks were clearly different, inconsistent, and more or less orderly and regular, as well as not self-important.

However, the remaining remaining rockets are clearly sensitive, but in real times, it is often necessary to finish the sub-active factor up the hill above the official officials. Adeje mehanizm funktsiononuvannya finances, organization of financial vidnosin and rukh groshih streams, I want to order them in accordance with normal laws, not to comply with their own laws. Органx to organize specific sub'єkti, as though they are confused by officials of a politically, economically and humane character, one at a time when there is nothing to do with success, so that it’s completely interesting. Tomorrow’s financial policies are expected to be bound by the wide ranks of political parties and local governments, central and local government bodies, and sovereign populations. Given the form of the financial transfer policy, the conceptual concept of the ambush and the direct delivery of social and economic development and the fragmentation of specific visits is made.

Crossing to market vidnosin having considered the suttnas of sermons in financial polity. The state has vidmovilas іd domіnuvannya adminіnіstrativnyh ії concerns, vіddyayuchi overtake regulatory ambushes, yakі pritamannі rinkovіy ekonomіtsі. But practice has come to light, the policy is still ineffectively ineffective. In the first place, the sovereign state apparatus is not Volodymyr by the new world by methods and priyoms. In a different way, they themselves need to fill in the policies often inadequate to the minds of the transition economy. Nazran the necessary form of the foundations of the financial policies of the state at the economy.

First down viroblade ambush financial policies, you need to be considered the zimist of the current stage of reforming the economic system in Ukraine. Literature has two main terms: the transition economy (or the transition economy) and the transition period. Appearing the same terminology postpone economy * 1. In our thought, at the present time, all in all, please, in Ukraine, the whole period has ended for the first half of the administrative period to the function of the economic ambushes, and there is a clear settlement of the gap. But it’s hardly possible that the current type of economic system is the same as the economic market. It’s good that it’s mostly є a symbiosis of rudimentary administrative-command system and a market state donation. It’s not yet planned, but it’s far from being an economy, which, moreover, knew the image in the term “economy”. As I understand, “post-transition economy” means the nature of the economic system and the completion of the transition period, then such a passage is clearly accepted in the first place. As a rule, we mean the term there is one type (admin_stratum - perekh_dna - postperekh_dna - rinkova), then it is unlikely that it is perfect, the fragments are due to the change of economy, it is clear that you go over, so far. It’s important to know that in Denmark, in Ukraine, it’s obvious that you will have to get a trivial time if you need an economy of the transition type, so I will need a permanent financial policy.

* 1: {Galchinsky A., Gets V., Kinakh A., Seminozhenko V. Innovation strategy of Ukrainian reforms. - K .: Knowledge of Ukraine, 2002. - S. 76–94.}

Viroblennya and the implementation of the financial policies of the transfer to us before reading the terms and conditions, so that, at your place, ponder over the daily updated categories of the "financial" category. With financial support, one of the key problems is the biggest concern — the interest rate of the “pennies”, the “finance” and the “credit” categories: the total amount of money I owe you; chi є stench in one order, chi subordinate; chi stink may be different? chi spilnu scope of functions? It’s not a theoretical problem, if there are errors in the way to put food on it, it’s up to the character and character, and the head is the financial policy of the state.

Until now, I’ve got to transfer pidid, with some kind of financial and credit, I want more and more money, and I’m always after the category. So, O. D. Vasilik, of course, “by the day, stink to have the same economical nature”, to characterize the higher financial resources and credit: the financial resources to form the centralized and decentralized financial resources, the financial resources of the financial resources, non-stability; financial support is increased and redeemed for a national product, while credit is discontinued less than redevelopment; for finance, the characteristic is ruch without thinking, and the credit is due to the ambushes of turning and paying * 2. But if you think about it, it’s our thought that we should settle for a greater number of organisms to feed the groshy streams, and not the fourth day.

* 2: {Vasilik O. D. Theory finance: Pidruchnik. - K .: NIOS, 2000. - P. 17.}

At the beginning of literature, there are pennies and credit for financing and credit, but you can’t get a glimpse of it * 3, but to characterize it only schematically. M. І. Savluk vkazu on іstotnі vіdmіnnostі mіzh them. Vin is important, but “financial and credit functions are parallely parallel, on higher segments, more than one, and not only one” * 4. However, I have a single segment of functionalities in them: one is the form of financial resources, and the main part of the process is organization. You can pay attention to the ambushes of the permanent state of the capital capital (financial resources), the permanent view of the budget (state financial resources), the hourly fixed base (the main part of the budget). That’s why you can save money and get to know how to use financial resources, what’s the ambush, and here’s the essence of the same process — mobile resources are needed for the last time.

* 3: {A penny that credit: Pidruchnik / Ed. B.S. Ivasiva. - K .: KNEU, 1999.}

* 4: {A penny that credit: Pidruchnik / M. І. Savluk, A.M. Moroz, M.F. Pukhovkin and іn .; For zag. ed. M. І. Savluka. - K .: KNEU, 2001. - S. 376.}

About the singing of songs with financial support and credit is available at the hand of the National Bank and the Credit and Credit Policy. Characteristic of the day and the role of a penny-credit policy, author of the image on the scheme of one’s design, on the other hand, the policy is fully framed * 5. The scheme shown clearly shows the need for coordination of these policies, as well as the lack of opportunity to achieve the necessary results. At the same time, one can get the same monetary and fiscal policy as well as foreigners. So, before reaching the European evolution of the cob of the twentieth century, M. Bordeaux and L. Yonung mean: “Monetary and fiscal system of interconnection. Repairing the monetary system by pouring in the rules, scouring the fiscal system, and in advance ”* 6.

* 5: {National Bank and a Credit and Credit Policy: Pidruchnik / Ed. A. M. Moroz and M. F. Pukhovkino. - K .: KNEU, 1999. - S. 29.}

* 6: {Monetary Theory and Policy Experience / Ed. by A. Leijonhufvud. - Hampshire, New York: Palgrave, 2001. - R. 226.}

To our dummy, since I didn’t make out, there was no need for finance and credit, because of the position of the financial policy it’s possible to become one system. Tsya єdnіst will consider the number of officials. In the first place, by a single amount of financial resources in suspension, there can be more interest in financial institutions, in credit institutions, in the institutes of the stock market, and in the powers. All resources can go from one hairline to the last, remember the form and designation, but you can’t change the name. In a different way, I’ve gotten together with the surrounding areas of financial policies. All dії in the be-yakіy spheres so chіy іnakshyut on інші warehouses і fіnansіv. For example, the increase in foreign currency exchange policies for the national currency, for the form of resources of commercial banks, for the acquisition of foreign investments, for the budget, and for the financial sector. In the third place, unity is manifested in a clear correlation (direct chi zvorotnіy) deposits between the middle and lower financial indicators. So, the increase in cash flow to budget deficit, state borg, inflation, balance of trade and balance of payments, national currency rate, financial stability and investment. To our little thought, the very same day, because of the necessary rozumіnnya necessary coordination in these segments of the functions of financing it is necessary to recognize the field of financial policy. (Better than a comprehensive approach to financial policy of the state’s power was imagined by V.M. Fedosovim and V.M. Oparinim when there are problems with financial and credit methods, I can add to the efficiency of the loan * 90).

* 7: {Financial and credit methods for increasing the efficiency of industrial production / S. Ya. Ogorodnik, V. M. Fedosov, V. M. Oparin and others - K .: Technique, 1990.}

Vihodyachi with one-stop financing and credit, the financial policy of obov'yazkovo guilty are examined at a wide and university rozumіnnі. At a wide range of views, there are side functions and financing and including monetary (penny-credit) and fiscal policy. Monetary policy is a complex of diy and entry at the penniless sphere. Мехї mechanism is based on propositions of pennies and third-party financial resources. The fiscal policy characterizes the power of one hundred percent centralized part of the friable national product and the second suspension of vikoristan. Won it through the improvement of different methods of mobilizing sovereign income and distributing these costs for the surrounding voltages of sovereign people. An important fiscal warehouse policy є establishment of a subsidized and flexible financial policy The very same fiscal policy becomes the basis of the financial policy of the higher education institution. The water hour is financial policy is wider, fragments including the policy in the areas of stock and insurance markets and international financial services.

The fiscal policy is deservingly cleverly possible for two straightforwardly - the fiscal and budgetary. The tax policy characterizes the state’s power in the sphere of subsiding - the established types and the corresponding payments, the registered payers and the previous payments (the unified payments and the additional payments), the established rates for the additional payments. There’s a way to consume power in cats, so I’ll need to drink through tents for giving money and people. The budget policy is fixed on the form of the budget of the state, its balance and the budget, the budget cost. Dependently on the structure of budgetary views, the policy is more likely to be social, economic and direct. In addition, budgetary policies include the introduction of a budget ambush for the budget and incentives of the budgetary system and the organization of budgetary interactions.

The financial policy in the areas of the stock and insurance markets is characterized by the activities of the state and their development and regulation, the establishment of guaranteed guarantees to insurance companies and the investor. Oskylkie vkazany financial and institu- tions є self-governing commercial structures, the power can be invested in them, as well as on the last sub-divisions, due to regulatory policy concerns.

Financial policy in the sphere of international financial institutions is connected with the organization and security of international financial streams. The main напряї strands є currency regulation, regulation of entry into international financial markets and the acquisition of foreign investment. It’s even more important for these spheres to provide for mutual cooperation with international organizations and financial institutions, and membership in such voluntary organizations. From one side, it’s just transferring out-of-the-box outsourcing, and from the other side - the ability to remove financial and technical assistance. The confusion of the policy of the plaza in the presence of a party in these organizations and in the institutes and in the established ambush with them.

An important warehouse financial policy є borg trade policy of the state. Vaughn to fix it with the visa certificate of interest and income taxes. Income taxes are based on the form of income in the budget and the total funds for the size of the income and payments, and in the case of loans at the singing lines of the sovereign positions. Borg trade policy is the key to knowing the sovereign state, the other forms, the lenders of the state, as well as the order and mechanism paid off by the sovereign borg.

Often financially structurally budget the financial policy, including the number of authorized authors, for example, B. Felderer and S. Homburg * 8. However, nevertheless, you are still honored with a third interpretation, although you want, clearly, the basic mechanism for realizing financial policies and the budget itself. But it’s important that it’s not an important role, it’s only in the minds of the market economy that it is more efficient to save power for the development of the economy and financial system.

* 8: {Felderer B., Homburg S. Makrookonomik und neue Makrookonomik. Berlin Heidelberg, Springer - Verlag, 1997. - S. 160.}

Dzizdatnist financial policies with a significant world to be recognized as Uzgenzhenisty її okremich warehouses. I monetary and budgetary, budgetary at the financial market and bargain power are always stable in one direction, and the very same: at a stable price, there is a lot of business and leisure growth * 9. Tіlki coordinated uzgorzhennaya policy can bring positive results. Finance is a one-stop agency, in some kind of warehouses it’s possible to finish the deal with each other, and besides, there will be no doubt that the pro-girls of any kind of direct financial policy will lead to negative insights. With the whole key, the role of integration is imbalance and balance of fiscal and monetary policies.

* 9: {Tsi zavdannya, as a rule, legally close in vidpovidnyh legislative acts. For example, with Nimechchin - in the budget legislation ("Das Haushaltssystem der Bundesrepublik Deutschland". - Bonn: Bundesministerium der Finanzen, 1995. - S. 159).}

More information on monetary policy in Ukraine is insignificant - three more than ten times. Three fiscal policies in part formulated to the budget and the next year of income for singing and savings, although I won the bill and are completely exchanged within the framework of the single budget system of the SRS. Тому, на перший погляд, дуже дивною видається ситуація, коли у сфері монетарної політики досягнуті окремі позитивні результати, а бюджетна є, по суті, безплідною. Як би не оцінювались підсумки монетарної політики, все ж керованість і навіть певна стабільність гривні досягнуті, що стабілізувало й економічну, і фінансову системи. Регулюючий же вплив бюджету на розвиток економіки практично не відчутний.

Така парадоксальна, на перший погляд, ситуація має цілком просте і логічне пояснення. Національний банк України здійснює свою діяльність досить автономно, що обумовлює в цілому чітку визначеність, логічність і послідовність у монетарній політиці. Бюджет же в Україні перетворився в арену політичних дискусій та суперечок, у яких взагалі не розглядається питання про його вплив на економічний розвиток. Натомість нескінченно на перший план ставиться завдання соціальної с прямованості бюджету. Однак без забезпечення сталого економічного зростання будь-які соціальні заходи матимуть украй обмежений характер. На нашу думку, найбільшу соціальну спрямованість матиме такий бюджет, який сприятиме створенню нових робочих місць і зростанню заробітної плати та на основі якого буде забезпечене стабільне економічне зростання.

Ефективність фінансової політики за узгодженості дій з окремих її напрямів і складових значною мірою залежить і від правильного вибору її типу. При цьому слід виходити із завдань, що вирішуються суспільством, відповідно до яких виділяються такі види фінансової політики: політика стабілізації, політика економічного зростання та політика стримування ділової активності.

Політика стабілізації спрямована на підтримання макроекономічної рівноваги на основі сталих обсягів виробництва за стабільності цін. Її реалізація засновується на стабільних обсягах фінансових ресурсів, сталих пропорціях розподілу і перерозподілу отриманих доходів. Вона, у свою чергу, може мати два різновиди, які досить суттєво відрізняються один від одного. Перший — це політика стабілізації після економічного спаду, яка має стимулюючий характер. Другий — це політика стабілізації в період економічного піднесення, яка має обмежувальне спрямування.

Політика економічного зростання спрямована на досягнення необхідного для країни рівня щорічного збільшення обсягів ВВП (ВНП)*10 з урахуванням її потенціалу. Вона націлена на розширення обсягу фінансових ресурсів та забезпечення їх доступності як за цінами, так і за умовами залучення. Реалізація цієї політики може здійснюватись трьома основними способами — зростання державних видатків, зниження рівня оподаткування та проведення політики «дешевих грошей». Використання державних видатків як стимулу зростання ВВП характеризує прямий державний вплив на основі бюджетного фінансування економічних потреб. Це фінансування відображає приплив додаткових зовнішніх ресурсів, необхідних підприємствам для розширення обсягів виробництва. Зниження рівня оподаткування забезпечує збільшення маси внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Політика «дешевих грошей» полягає у мінімізації процентних ставок за кредитами і розширює можливості підприємств у залученні кредитних ресурсів.

*10: {Оцінювання обсягів виробленого національного продукту може здійснюватись за допомогою різних узагальнюючих показників. Свого часу в умовах адміністративної економіки використовувались два основні показники: суспільний сукупний продукт та національний дохід. В умовах ринкової економіки використовують показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який відображає сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг (без урахування вартості проміжних продуктів виробництва), та валовий національний продукт (ВНП), який відрізняється від ВВП на сальдо зовнішньоекономічних операцій. В Україні більш уживаним є показник ВВП, у світовій економічній та фінансовій статистиці використовуються обидва показники — ВВП і ВНП. У зв'язку з цим залежно від наявних даних у роботі будуть наводитись показники ВНП чи ВВП. }

Політика стримування ділової активності використовується для регулювання економічного циклу з метою запобігання кризи надвиробництва та недопущення виснаження економіки внаслідок надмірних темпів економічного зростання. Вона здійснюється тими самими основними способами, що й попередня, тільки у зворотному напрямі — скорочення державних видатків, підвищення рівня оподаткування, установлення високих процентних ставок за кредитами.

Характеризуючи типи фінансової політики, С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмаленсі зазначають, що політика стабілізації складається з урядових дій, які спрямовані на встановлення контролю над економікою з метою наближення обсягів ВНП якнайближче до його потенційно можливого рівня при одночасному утриманні низького рівня інфляції чи цінової стабільності. Експансіоністська політика націлена на збільшення реального ВНП, а протилежна (стримуюча. — Авт.) на його скорочення відносно потенційно можливого рівня*11. Таким чином, оцінюючи результати фінансової політики, необхідно врахувати не тільки отримані відповідні результати, а й те, як вони співвідносяться з потенційно можливими.

*11: {Fisher S., Dornbusch R., Schmalensee R. Economics. — New York: MсGraw-Hill, Inc. 1988. — P. 513.}

На даний час для України актуальною є політика економічного зростання. Етап макроекономічної стабілізації у цілому закінчився. Це означає необхідність суттєвого коригування фінансової політики. У монетарній політиці певні зрушення відбуваються. В останні роки знизилась облікова ставка НБУ — наприкінці 2000 р. вона становила 27 % річних, з кінця 2001 р. — 12,5 %, з квітня 2002 р. — 10 %, а з липня цього ж року — 8 %. У фіскальній політиці багато надій покладалось на прийняття бюджетного і податкового кодексів. Однак затвердження податкового кодексу нескінченно відкладалось. Прийнятий же улітку 2001 р. бюджетний кодекс охоплює в основному питання бюджетного процесу та регулювання міжбюджетних відносин, а належної уваги проблемам економічного зростання в ньому взагалі не приділяється. Це дає підстави стверджувати, що у фіскальній політиці відсутнє адекватне реагування на зміну економічної ситуації в Україні. Адже лише засобами жорсткої монетарної політики вирішити ці завдання буде неможливо. Так, ця політика виправдала себе в період стабілізації. Але її можливості у забезпеченні економічного зростання вкрай обмежені. Тому на даний час дуже актуальним є завдання активізації фіскальної політики держави як у сфері оподаткування, так і щодо державних інвестицій.

Визначившись із спрямуванням фінансової політики, дуже важливо вибрати її оптимальний, з позицій вирішення цих завдань, тип. Тип фінансової політики обумовлюється характером регламентування фінансових відносин у суспільстві, яке може здійснюватись державою у законодавчій та адміністративній формах. Головною формою реалізації фінансової політики в умовах ринкової економіки є законодавче регламентування фінансових відносин, оскільки воно ставить фінансову діяльність усіх суб'єктів на стабільну правову основу, що робить стійкою і фінансову політику.

Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин, який характеризується тією часткою доходу, що розподіляється і споживається відповідно до чинних законів чи адміністративних рішень, можна виділити три типи фінансової політики: жорстка регламентація, помірна регламентація, політика мінімальних обмежень.

Жорстка регламентація полягає у тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою. Права підприємств і громадян у здійсненні фінансових операцій визначаються не стільки їх інтересами, скільки правилами, установленими законами чи адміністративним рішеннями. Така політика проводиться в умовах або адміністративної економіки і відповідної їй фінансової моделі, або у разі обмеженості фінансових ресурсів. Подібна фінансова політика малоефективна, тому що підриває стимули до продуктивної діяльності, адже її фінансовим продуктом — доходом — більше розпоряджається держава, ніж його власники — юридичні та фізичні особи. Така політика, як правило, передбачає досить високий рівень бюджетної централізації національного продукту.

Помірна регламентація здійснюється у законодавчій формі й охоплює обмежену частину фінансових відносин — взаємовідносини з державою, окремі сегменти та елементи взаємовідносин на кредитному, фондовому, валютному та страховому ринках. Помірна регламентація має врівноважити інтереси держави і суспільства у цілому та інтереси окремих юридичних і фізичних осіб. Вона забезпечує цим особам достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас дає змогу державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства.

Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної заінтересованості суб'єктів підприємницької діяльності і громадян в ефективному господарюванні. За цієї політики в основному регламентуються тільки взаємовідносини з державою, які до того ж зводяться до мінімуму. Переважна частина фінансових відносин за таких умов регламентується на договірних засадах між окремими суб'єктами.

В умовах перехідної економіки саме вибір типу фінансової політики є найбільш складною проблемою. В Україні дуже важко оцінити, який саме тип політики використовується в даний час і який найбільш доцільно використовувати. Адже визнати у цілому нинішню політику як жорстку регламентацію навряд чи буде правильно. Водночас вона і не завжди помірна, і тим більше не є політикою мінімальних обмежень. Це пояснюється тим, що фінансова політика нашої держави в окремих її напрямах суттєво різниться. Так, у податковій політиці досить чітко виражена жорстка регламентація — достатньо навести приклад визначення оподатковуваного прибутку, який у регламентації доходить до дрібниць. Можна навести й інші приклади, зокрема валютне регулювання. Загалом переважає якщо не жорстка, то досить відчутна регламентація.

Одним з головних завдань у даний час є поступовий перехід в усіх сферах до політики мінімальних обмежень, яка надасть більше прав у фінансовій діяльності суб'єктам підприємництва, установить відповідні передумови і стимули до економічного зростання. Безумовно, дуже важливо при цьому не втратити регулюючої та спрямовуючої ролі держави. Однак реалізація її координуючої дії має бути підсилена не кількісно (втручанням у всі сфери діяльності юридичних і фізичних осіб), а якісно на основі використання обмеженого кола інструментів і важелів цілеспрямованої та високоефективної дії.

Вироблення та реалізація фінансової політики ґрунтується на певних економічних теоріях. На даний час сформувалось два базових напрями світової економічної думки — кейнсіанський та неокласичний. Їх постійне протиборство привело не до перемоги якоїсь однієї теорії, а до взаємозбагачення і взаєморозвитку. Чіткі межі між ними все більше і більше стираються, але, водночас, навряд чи коли-небудь зникнуть повністю. Наявність саме двох напрямів розвитку економічної думки пояснюється досить просто. Макроекономічна стабільність (а саме на її досягнення насамперед спрямована фінансова політика) — ні що інше як урівноваженість двох складових: сукупного попиту і сукупної пропозиції. Представники неокласичної школи роблять наголос на впливі в бік пропозиції, тоді як кейнсіанці вважають, що необхідно регулювати попит.

Оскільки попит і пропозиція — це два діалектично взаємозв'язані явища і їх не можна розглядати окремо. Врешті-решт макроекономічне регулювання можна здійснювати, впливаючи як на пропозицію, так і на попит. Саме це в кінцевому підсумку і стало основою взаємопроникнення й обопільного збагачення обох теорій. Але така ситуація значно ускладнює вибір теоретичних засад фінансової політики. Необхідне детальне вивчення всіх сторін, переваг і недоліків кожної теорії та досвіду фінансової політики, що базується на тій чи іншій теорії.

Фінансова теорія Дж. Кейнса, спрямована на забезпечення економічного зростання, вже майже сім десятиліть привертає до себе увагу численних економістів, які на кожному новому етапі розвитку ринкової економіки з урахуванням нових явищ, що в ній виникають, намагаються знайти відповідь на назрілі питання економічного розвитку та визначити шляхи реалізації завдань макроекономічної стабілізації. Як підкреслюють західні аналітики, кожного разу «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» Дж. Кейнса дає «підстави для дискусії з приводу усіх найголовніших макроекономічних проблем, починаючи з питання пошуків шляхів підвищення рівня зайнятості і закінчуючи питанням визначення детермінантів прискорення темпів економічного зростання»*12.

*12: {Inflation / Ed. by RI Ball and P. Doule. — Baltimor, 1970. — P. 9.}

Згідно з кейнсіанською теорію вплив на процес суспільного відтворення має здійснюватись маніпулюванням попитом — через його розширення в умовах економічного спаду та депресії, чи звуження в умовах циклічного піднесення. Головним інструментом, за допомогою якого має відбуватися управління попитом, є фіскальна політика, включаючи витрати держави на купівлю товарів та послуг, трансфертні програми, оподаткування. Дж. Кейнс та його послідовники вважали, що, справляючи вплив на виробництво через маніпулювання попитом, можна в такий спосіб впливати і на основні макроекономічні показники — рівень і рух національного продукту та його головних компонентів, зайнятість і ціни. Величина, на яку збільшується в результаті тих чи інших державних асигнувань обсяг виробництва, чисельність зайнятих, обсяг споживання тощо, дістала назву «мультиплікатора», тобто множника, а теорії, що визначають примножуючу дію податків і державних асигнувань на економіку, — теорії мультиплікатора. Отже, теорія мультиплікатора відображає мультиплікаційну дію будь-яких імпульсів на розвиток реальних економічних процесів. Дж. Кейнс писав, що мультиплікатор — це певне відношення між доходом та інвестиціями і, припускаючи деяке спрощення, між загальною зайнятістю та зайнятістю, що безпосередньо пов'язана з інвестиціями*13. Таким чином, Дж. Кейнс вважав, що зростання інвестицій відіграє першочергове значення для зростання зайнятості та національного доходу.

*13: {Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер с англ. — М: Прогресс, 1978. — С. 108.}

Стимулювання попиту на інвестиційні товари та товари широкого вжитку — домінанта кейнсіанської теорії макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Це означає, що Дж. Кейнс та його послідовники зводили всі найважливіші проблеми сучасного виробництва до пошуків та реалізації факторів, які стимулюють сукупний попит. Таким чином, Дж. Кейнс здійснив справжню революцію в економічному мисленні та в підходах до економічної політики, поклавши в основу макроекономічного аналізу детермінанту «ефективного попиту». Оскільки кейнсіанська теорія орієнтується на управління та стимулювання попиту, вона й дістала назву «економічна теорія попиту» («demand-side economics»).

Досягнення ефективного, тобто максимального, попиту, що виникає за умов повного використання виробничих потужностей, а також робочої сили, відбувається завдяки зростанню державного споживання і, зокрема, державних витрат. Тому видатки державного бюджету, їх зростання Дж. Кейнс розглядав, як найефективніший засіб макроекономічного регулювання економіки, її стабілізації та зростання. Згідно з ученням Дж. Кейнса держава через податкову систему та механізм державних витрат має підтримувати належний сукупний попит, свідомо стимулювати його, навіть ціною утворення бюджетного дефіциту. Стимулювання державою сукупного попиту через збільшення бюджетних витрат за допомогою дефіцитного фінансування та маніпулювання розмірами оподаткування — це одна з домінуючих ідей теорії Дж. Кейнса.

Важливим інструментом реалізації державної політики стимулювання попиту, вважав Дж. Кейнс, є податки, які повинні зростати в умовах економічного піднесення і відповідного збільшення доходів. Механізм прогресивного оподаткування згідно з теорією Дж. Кейнса повинен діяти бездоганно, оскільки лише в такий спосіб можна забезпечити надходження платежів до державного бюджету. По іншому має діяти податковий механізм за умов рецесії. Коли доходи зменшуються і зростає безробіття, фінансова система має допомогти виходу економіки зі стану депресії. Це досягається зменшенням податкового тиску, насамперед скорочується оподаткування при-бутків тих підприємств, які здійснюють інвестиції.

Досліджуючи історію розвитку світової економічної думки, відомий західний економіст М. Блауг писав: «Дехто вважав, що Кейнсові не вдалося теоретично довести своє твердження, але навіть вони погодились, що його правильність підтвердила практика»*14. «Кейнсівська революція, зазначає він далі, — один із найяскравіших епізодів у всій історії економічної думки... Упродовж одного десятиліття (1936—1946) величезна більшість економістів західного світу навернулися до кейнсового способу мислення»*15.

*14: {Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: Пер. from English — К.: Основи, 2001. — С. 584.}

*15: {Там само. — С. 585.}

Домінантою неокласичної економічної теорії є орієнтація на розвиток «економіки пропозиції». На початку 80-х років минулого століття вона повністю сформувалася та завоювала уми численних економістів та політичних діячів. За своєю природою вона є різновидом класичної економічної ідеології. Монетаристи небезпідставно вважають, що коли поставити під жорсткий контроль грошову й кредитну політику, правильно керувати монетарною сферою, тоді внутрішні сили економіки здатні самі усунути й поступово ліквідувати кризові процеси. Отже, вважають монетаристи, первинним завданням, яке має виконуватися за умов розладнаної, депресивної економіки, є забезпечення фінансової і грошової стабілізації. Шлях до такої стабілізації має проходити через максимальне узгодження фіскальної та монетарної політики, зменшення до припустимого мінімуму бюджетного дефіциту та мінімізацію темпів інфляції. Активна антиінфляційна політика — це той «наріжний камінь», на якому має вибудовуватися фінансова політика макроекономічної стабілізації і зростання в країнах з ринковою економікою.

У кінцевому підсумку і кейнсіанська теорія регулювання економіки, і монетарний напрям неокласичної теорії покликані дати відповідь на одні й ті самі кардинальні питання: як досягти збалансування і макроекономічної стабілізації ринкової економіки, в який спосіб стимулювати економічне зростання, за допомогою якого інструментарію — державних фінансів та фіскальної політики чи монетарних засобів можна досягти скоординованості та синхронності динаміки макроекономічних параметрів господарського розвитку. Кейнсіанство та монетаризм завжди перебувають у своєрідному «тандемі». Як пише японський економіст Чіакі Нішіяма, обид-ві теорії «покликані пролити світло на те, в який спосіб, за допомогою проведення якої політики можна досягти оптимального співвідношення різних параметрів економічного розвитку»*16.

*16: {Hishiyama C. Report of Iapan // The New Inflation and Monetary Policy / Ed. by Monti Matio. — New-York, 1979. — P. 225.}

Що ж стосується інструментів досягнення макроекономічної стабільності і зростання, то тут кейнсіанці та монетаристи розходяться. Перші вважають, що такими інструментами впливу на макроекономічну стабілізацію є бюджетні видатки, податки, державний борг, другі, тобто монетаристи, домінантою економічного зростання вважають гроші, попит на них. А відтак саме через грошову та кредитну сфери і має здійснюватись відповідна монетарна політика.

Історичний досвід показує, що чим «менше» ринку, тим «більше» простого обміну, або, як у наш час називають ці операції, бартеру — цієї архаїчної форми обмінних відносин. До речі, той факт, що в більшості країн перехідної економіки близько половини торговельних угод реалізується у формі бартеру, свідчить про те, як далеко економіка цих країн, включаючи й Україну, перебуває ще від цивілізованих форм ринкових відносин.

Свої особливості монетаристська концепція має у питанні використання державних фінансів. Головне їх призначення монетаристи вбачають у тому, щоб через мобілізацію та раці-ональне використання фінансових ресурсів підвищити ефективність ринкової економіки, забезпечити їй «нове дихання», активно форсувати розвиток науково-технічного прогресу. При цьому велике значення надається податкам. Щоправда, якщо кейнсіанці розглядають податки головним чином як інструмент регулювання сукупного попиту, то прихильники «теорії пропозиції» — як стимул для підприємницької активності або, навпаки, як чинник гальмування виробництва.

Податкова політика справді справляє багатоаспектний вплив на поведінку суб'єктів господарювання. З одного боку (суто теоретично), реакцією товаровиробників на відносно високий рівень оподаткування може бути їх прагнення більше та інтенсивніше працювати, щоб компенсувати ті, з їх погляду, нераціональні втрати, що пов'язані зі сплатою податків. Однак це дійсно скоріше теоретична абстракція, бо на практиці, навпаки, саме відносно ліберальна податкова політика сприяє активності підприємницької діяльності, підвищує мотивацію підприємницьких структур до інвестування. З іншого боку, надмірний податковий прес скорочує реальні доходи суб'єктів підприємництва, а отже, підриває стимули до ефективної діяльності та негативно впливає на мотивацію до інвестування, внаслідок чого бізнес починає втікати «у тінь». Це саме стосується і податків на доходи громадян: високі податки підривають у них мотивацію до праці. Особливо яскраво все це проявляється в сучасній Україні та в деяких інших країнах перехідної економіки.

Як відомо, представники кейнсіанської доктрини вважають, що величина оподаткування суб'єктів підприємництва, повинна змінюватися залежно від фази ділового циклу. У період рецесії уряд має знижувати ставки оподаткування і в такий спосіб стимулювати інвестиції та ділову активність. За умов циклічного піднесення, коли спостерігається «перегрів» економіки і починає інтенсивно розвиватися інфляція, держава повинна підвищувати рівень оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності і в такий спосіб «охолоджувати» економіку.

Принципово інший підхід до здійснення податкової політики у прихильників неокласичної хвилі. «Фінансова політика, — підкреслює один з них, американський економіст Д. Стокмен, — має бути скоріше інструментом стимулювання, а не перерозподілу доходів»*17. Для стимулювання інвестицій та пожвавлення виробництва слід створювати спонукальні мотиви через відповідну податкову політику.

*17: {Tax Aspects of the President's Economic Program: Hearing before the Committee of Ways and Means, House of Representatives, 97-th congress, 1-th session.}

Отже, монетаристські концепції макроекономічної стабілізації зводяться до такого: ринкова економіка за своєю природою тяжіє до стабільності, тобто до рівноваги на ринках праці, ринках капіталу та товарів, а нестабільність виробництва, високий рівень безробіття, інфляція — усе це наслідки помилок, що припускаються в процесі здійснення державної політики регулювання. А оскільки державне регулювання спричиняє скоріше порушення рівноваги, ніж досягнення стабільності, то доцільно обмежити масштаби державного втручання в економіку.

Оцінюючи переваги та недоліки кейнсіанської і монетаристської політики макроекономічного регулювання, особливо важливо правильно визначити, щo на даному історичному етапі більшою мірою відповідає завданням економічного розвитку тієї чи іншої країни. Не може бути і мови про якісь переваги однієї теорії над іншою — вони однаково важливі і для світової цивілізації в цілому, і для кожної країни окремо. Вибір засад макроекономічного регулювання залежить не від того, яка теорія на даний момент визнається провідною у світі, а яка повніше відповідає проблемам і завданням певної країни в даний час. Тим більше, що поступово відбувається процес конвергенції двох провідних течій фінансової думки: неоконсервативні ідеї проникають у посткейнсіанську теорію, а кейнсіанські — в неокласичну. Саме на цьому ґрунтуються пропозиції (з якими ми повністю згодні) про необхідність інтегрування бюджетної, податкової, грошово-кредитної та інших напрямів фінансової політики. На думку сучасних прихильників кейнсіанства, фінансова теорія має бути «кейнсіансько-монетаристською». Відповідно, фінансова політика повинна засновуватись на паритеті фіскальної та монетарної політики. Неоконсерватори, у свою чергу, визнали, що ефективність використання теорії «економіки пропози-ції» буде вищою, якщо вона міститиме і деякі елементи кейнсіанства.

На нашу думку, подібні теоретичні висновки вкрай важливі для економік перехідного типу. Надзвичайно складний клубок проблем, котрі як дістались у спадок від адміністративної економіки, так і породжені неадекватними заходами фін ансової політики у перехідний період, практично неможливо розв'язати тільки на основі концентрації зусиль на певному напрямі. Необхідна структурно-інтегрована й узгоджена фінансова політика, яка передбачала б органічне поєднання інструментів грошово-кредитної і фіскальної політики, узгодженість дій усіх фінансових органів та інституцій. В основі цієї політики має бути процес продовження фінансової реструктуризації, спрямований на подолання наслідків економічної кризи і забезпечення економічного зростання.