home Finance Фінансова реструктуризація in Україні: problems and perspectives - Fedosov V., Опарін В.

Фінансова реструктуризація in Україні: problems and perspectives - Fedosov V., Опарін В.

1. NEOBHIDNOST I STOCKHOLDING OF FINANCIAL RESTRUCTURING IN UKRAINE

1.1. Zavdannya і Straight Structural-Integrating Fіnansovoy Polity in the Perekhіdniy ekonomіі

Фінансова політика, що is a complex of actions and approaches in the spheres of assignments їй functцій that is in the spheres of finance, managers and managers of the adequate adequate budget for the economy of the political situation, and are stored in the original historical moment at the concrete edge. Nemay і ne mozhe bouti okayi chi paganovichi fіnansovoї polity of self on private. Її оцінка зажить від того, наскільки вона відповідає вимогам hour і дає змогу досягати намічених цілей розвитку суспільства. Under the rule of the state, the forms, tools, and vices of the financial vlivu, yakі give mozhilіst virishuvati posavleni zavdannya z riznimi cost і nalіdkami.

Фінансова політика полягає у поeднанні concrete tsілей та відповідних засобів, for допомогою яких вирішуються поставлені завдання. Цілі фінансової політики випливають із энерго економічного розвитку і досягнення високого рівня індивідуального и суспільного kindness. The main vector of the financial policy is the protection of the economical zhostaniya in the territory through the mechanics of finance in order to populate and promote, to live on, to indulge that investment. Fіnansova polіtika, yak is designated as a stronghold, neodmіnno mе concrete іtrymavannya, and її realizirіya zavzhdi їз із to kohodogzhennyam kompromіsu mіzh needs and mozhlivostyami. With the use of consumer goods, you can not be servant to the home of finance and politics. Aje zazhdi є peredumovy for the rapidity of consumption to real cans, so and for the expansion of financial opportunities - the day-to-day accusations of financial crisis, including the riznomannіnі інструментиі and важелі, корі дають змогу реалізовувати обидва ці завдання. Al at the time of the fasting, food about the price of the vicarities of the subordinates, tobto about can be found in the habitual spheres of living conditions. Відповідно nі theoretically, and not in practice can not achieve real financial support - positive results in one straightforward way with negative negative moments in the world. Vibir type and character of financial policy - is the goal of the head and the different order, the first class, and the important one in the moment, the day and the day.

In the minds of the transition economy, the financial sector is known for its transformations. Until recently, the economics of science was going on, depending on the nature of the finances, on a day-to-day basis. It was important that the economy of law itself should be spared by the strained function of the financial mechanism. The I Hoca vpliv sub'єktivnih chinnikіv not zaperechuvavsya, yak stink rozglyadalis schos drugoryadne, nesuttєve, povnіstyu pіdporyadkovane ob'єktivnim zakonomіrnostyam i Takeo, scho not Got samostіynogo values.

However, the remainder of the rock is very sensitive, but in real life it is often sub-ective factor that cuts the mountain over objective subjects. Ajer mehanizm funktionnuvannya fіnansіv, organіzacіya fіnansovyh vіdnosin і rukh grooshovikh toriov, hocha i pidporyadkovany tsim obektivnim lawmiurnostyu, do not do it yourself. Їх оргаізовуть конкретні суб'єкти, які керуються багама чинниками політичного, економічного і гуманітарного character, поєдойчичи at цьому як загальносуспільні and і власні Інтереси. Tom fіnansova polіtika zavzhdi Je perepletіnnyam shirokoї Gami rіznomanіtnih іnteresіv okremih polіtichnih partіy i vladnih structures, central i mіstsevih organіv Vladi that upravlіnnya, rіznih verstv toscho population. When tsomu formuvannya fіnansovoї polіtiki peredbachaє conceptual viznachennya її ambushes that napryamіv s pozitsіy virіshennya posed zavdan sotsіalno-ekonomіchnogo rozvitku i rozroblennya specific zahodіv schodo realіzatsії posed zavdan.

Перехід до ринкових відносин обумов суттєві зміни у фінансовій політиці. Derzhava vіdmovila vіd domіnuvannya adminіstrіktivnyh її засобів, віддаючи перевагу регувим ambush, які притаманні ринковій економіці. Al at the practice was vivid, but the sub-biology of the system was completely ineffective. First of all, the country's aparat shche does not volodyu povnoyu miroyu її methods and priyomyami. In a different way, he himself zasobi tsієї polіtiki dosed often inadequate to the changes in the economy. Nazrіla neobhідність of the form of the foundations of the financial policy of the state in the transitional economy.

Перш ніж виробляти засади фінансової політики, нехіідно визначитись зі змістом nіnішнього етапу ре reformвання економічної системи in Україні. In the literature, two main terms are to be revisited: the economy is transposed (abov ekonomika perehіdnogo tipu) і perehіdniy period. З'явився також термін послеперехідна економіка * 1. On our Dumka on Danian hour Je OAO All pіdstavi stverdzhuvati, scho in Ukraїnі tsіlomu have completed Pokey scho tіlki perehіdny perіod od admіnіstrativnoї to funktsіonuyuchoї rinkovih ambushes on Economy, yaky polyagav in zakladennі pіdvalin rinkovogo mehanіzmu. ALE is unlikely to be able to use the same type of eco nomic system as the economy. Vona out of shvidshe - symbiosis of rudiments of administra- tive-command systems and the state dacha. Tsezh vzhe not planov, aleshche far not rinkova ekonomika, scho, vlasne, i znaydlos vidobrazhennya in termini "perehidna ekonomika." Yakshto ponatrtya "postperehidna ekonomika" means the character of the economical system of completion of the perehidnogo period, then such pidhod zagalom vidnosno prinyatny. Well Yakscho pid zaznachenim termіnom rozumіyut slit one type (admіnіstrativna - perehіdna - postperehіdna - rinkova), it is unlikely chi tse dorechno, oskіlki for perehіdnoyu ekonomіkoyu i Got, Vlasnyi, nastupiti one to yakoї passed - rinkova. Вважаємо, що в даний час in Україні існує і, it is obvious, to finish the trivalous hour, if you want to economize the transition type, you will need a visa for yourselves in the financial sector.

* 1: {Galchinsky A., Geets V., Kіnakh A., Seminozhenko V. Іnnovation strategy of the Ukrainian reforms. - К .: Znannya Ukrainy, 2002. - P. 76-94.}

Вироблення та реалізація фінансової політики peredachaє nasampered chіtk viznachennya її parameterів, які, у черже, обумовлюються сутнісним напоненням категоріїї «фінанси». In vіtchiznyanіy fіnansovіy nautsі odnієyu s klyuchovih problems in tsomu zv'yazku Je viznachennya spіvvіdnoshennya mіzh kategorіyami "groshі", "fіnansi" i "credit": naskіlki yak i stink mіzh vzaєmozv'yazanі him; Chi - stink single-row, chub subordination; Chi stinks maiyu ponnyostyu vidobosoblenі chi spilnu scope funktsionuvannya? Tse not є suto theoretically problematic, the problems with the access to the supply of energy to lie down in character and character, and the goal is the disinformation of the political power of the state.

Until the end of the hour, the payment is made, the loan is made in the form of a loan, a loan, a loan, a loan, and a number of categories. So, O.D. Vasilik, vkazuyuchi, scho "on the basis of time, stink of the same economical nature", nadalі characterized by the finance and finance: the finance of the centralized decentralized funds of financial resources, and the loan is vikorostvuyutsya yak dzherelo formvaniya fіnansovikh resursіv u razii Non-existent; Fінанси здійснють розподіл і перерозподіл національного a product, and the loan to be interchanged lishe pererozpodіlom; For the characteristics of the characteristics of the ruin without being turned over, and the loan is to be fixed on ambushes of turnaround and payment * 2. Ale vkazanі vіdmіnnostі, on our dumku, stosuyutsya bіlshuyu mіrou suto organіzіcіynih nourish the rush of thundering streams, not їх суті.

* 2: {Vasilik OD Theory of finances: Підручник. - K.: NIOS, 2000. - P. 17.}

At the beginning of the literary life of the penniless, that credit to the name of finance and credit is not vzagalі not seen ... * 3, the character is to be characterized schematically. M.I. Savluk vkazuє on істотні відмінності між them. Він вважає, що «finance and credit funcioning is paramount in parallel, on vidokremleny segments, dopaminyuchi, not pidminyayuchi one" * 4. However, the segment of the functional function for them is Іdinium - the form of financial resources, and відмінності are pale in the organi cation process. Він може здійснювасьсь on ambushes postійного використання власного капіталу (фінанси підприємств), безповоротного виділення відповідних коштів з budget (sovereign), тимчасового використання на поворотній і планій основі (credit), chi залучення ресурсів у postійне використання (фондовий ринок). Тобто підприємства можуть застосовувати різні джерел і method of formulating financial resources, різні засади їх використання, але essence цього processу нова - мобілізувати з мінімальними витратами необхідну для забезпечення своєї діяльності суму ресурсів.

* 3: {Groshi that loan: Pidruchnik / For ed. B. S. Ivasiv. - К .: КНЕУ, 1999.}

* 4: {Groshi that loan: Pidruchnik / M.I. Savluk, AM Moroz, MF Pukhovkina et. For zag. Ed. M.I. Savluk. - К .: КНЕУ, 2001. - P. 376.}

About the first call of money and finances, and a loan to the pidruchniku ​​"National Bank and Groshovo-credit policy". Characterizing the essence of the role of the groshno-credit policy, authorization in the schemes of the Ідині об'єкти, on які it is rectified by the policy of спільно із фиіскальною * 5. З наведеної схеми чітко видно необхідність координації цих політик, аже їх різноспрямованість do not let zmogi have the fruits of the unearned results. At the same time, it is time for monetary and monetary policies to enclose takozh and zarubizhnі doslitsniki. So, doslidzhuyuchi evolyutsiyu їх взаємодії з початку ХХ ст., M. Bordeaux and L. Jonung designate: "Monetary and fiscally systems are interconnected. On the monetary system, the rules are cleaned up, that is, keruyut fiskalnoyu system, and navpacks "* 6.

* 5: {National bank і groshno-kreditnna polіtica: Підручник / За ред. AM Moroza and MF Pukhovkin. - К .: КНЕУ, 1999. - С. 29.}

* 6: {Monetary Theory and Policy Experience / Ed. By A. Leijonhufvud. - Hampshire, New York: Palgrave, 2001. - P. 226.}

In our duma, the yak bi did not look spivvodnoshennya mizh finances and credit, pos ny fіnansovoї polity of stench becoming єdinu system. Tsya єдність obumovlyaet sysya kіlkom chinnikami. In the first place, єdinuyu masyu fenansovyh resursiv in suzpіlstvі, yakі mozhut butosredzhenі і pidpriєmnitskih structures, і in credit institutions, інституціїї in the stock market, and in the state. You can go from one resource to another, change form and acknowledgment, and you can not change the resource. In a different way, in the course of time, you can expand your lines of fi nancial politics. All the dіії in be-іkyі spheres, so chi іnakshe vplyvayut on інші складові фінансів. Наприклад, рівень лібералізації monetary policy in the country and on the national currency, і on the form of resources of commercial banks, і for the receipt of foreign investments, і to the budget, і на фінансовий стан підприємств тощо. On-tretє, єдність manifested in chіtkіy korelyatsіynіy (prіmііy chi chorotnіy) іlzhnostі між різними фінансовими показниками. So, rіvenо оподаткування безпосередньо впливає на бюджетний дефіцит, державний борг, інфляцію, the balance of trade and payment balance, the rate of national currency, the financial stability of assets, and ін. On our duma, sama vyhodychichi z podibnogo rozumіnnya nekhhіdnostі korotitsії dіy in ush segodnykh funkіonuvannya fіnansіv neobhіdno vyznachati field fіnansovoї polity. (It is harder than the demand of a complex approach to the financial policy of the state of the bullet is imitated by V. M. Fedosov and V. M. Oparinym when the problems of finance and finance are added to the vividness of the vibrodits on the cob of the 90th rock. * 7.)

* 7: {Financial and credit methods for increasing the efficiency of industrial production / S. Ya. Ogorodnik, VM Fedosov, V. M. Oparin and others - K .: Technika, 1990.}

Vihodachi z єдності фінансів і credit, фінансова політика obovvjazkovo it is guilty to look at a wide і вузькому розумінні. At the wide rozumnіnі vona vіdobražaє the sides of the function of finance, including the monetary (groshno-kreditnu) and fіskalnu polіticu. Monetary polarity is a complex of actions and approaches in the sphere of a penny market. Її механізм зановується на пропозиції грошин та їх вартості як фінансових ресурсів. Фіскальна політика характеристиє дії держави стосовно централізації частини виробінго національного продукту та її суспільного використання. Vona zdіysnjuyutsya through the simplification of rіznomanitnyh metodіv мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окремими напрямами державних видтків. Vazhlivoyuyu skladovoi fiskalnoi polity - vstanovlennya spivvidnoshennya mizh podatkovymi і posikimi fіnansami Same fiskalna politya become the basis of the financial policy in її vozkomu rozumіnі. Vodnotschatsya fіnansovoy polіtika shirsh, oskіlki vkontakte takozh polіtiku in the spheres of the stock and insurance ranks of those international finances.

Fiskalna polichika дещо мовно but you can subscribe to two strains - a tax and a budget. Podatkova polity is characterized by the power of the state in the spheres of education - established in the form of a visa, the payment of contributions to them (unification of the number of services), the establishment of rates for the admission, the admission of taxpayers. Vona vіdobrazhaye yak consumer power in koshty, so i neprohіdnіst vplivu through podatki on dіyalnіst підприємств і громадян. The budgetary policy is directly related to the form of the budget of the state, yogo zalansuvannya і, golovne, rozpodil budgetary koshtiv. Zalizhno vid structurally budgetary vidatkiv tc polichika mozhe mati sotsialne, ekonomichne chi voyenn ne spryamuvannya. Moreover, before the budget policy, the mission of the budgetary establishment is arranged to arrange the territory and the incentives of the budgetary system and the organi- zation of the budgetary banks in the region.

Фінансова політика in the spheres of the stock and insurance rynkіv characterized by the powers of the government, the development and regulation, the securing of the guarantee of the insurance companies and the insurance companies. Оскільки вказані фінансові інститути є самостійними комерційними structures, the power can vlivati ​​on them, як і на інших суб'єктів підприємницької діяльності, тільки засобами регулиної політики.

Фінансова політика in the sphere of international finance is faced with the problems of international financial flows. Basically її straights є currencies regulyuvannya, regulyamentuvannya vyhodu on mіzhnarodnі fіnansovіi rinki that zaluchchenna іnozemnikh інвестицій. Duzhe is important in the sphere of the world and in alliance with the international organizations for those financial institutions, membership in some is good. Z one side, vnao perebacha vidpovіdnі vneski, and z іnshogo - mozhnovostі отримання фінансової та технічної допомоги. The subject of the field of the field is in the designated constituent parts of the organization and in established pre-trial detention centers.

An important part of the financial system is the borgo polity of the state. Vona pochanaetsya z viznachennya spivvidnoshenya mizh podatkovymi i poskimi fіnansami. Submissions of finance to be filed on the form of income received by the budget and the capital fund for the raunch of payment of obovyazkovyh payments, and posikov - on the vikoristani in the past few months of the sovereign positions. Borgova Policia viznachaє interi ta urovi sovnogo zapozitschennia, spivvidnoshennya mizh yogo forms, mizh creditors of the state, and such order and mechanism of extinguishment of the state borgo.

It is often structured to intersecute the financial system structurally with the budget, in addition to the number of authorizations, for example, B. Felderer and S. Gomburg * 8. However, all the same, it's sounding її tractuvania, hocha, zvіsno, the basic mechanism of realiza- tion of financial resources є sama budget. Ale, for example, would not be an important role in the important role, but through the instincts of the economy of the economy, the effective supply of power to the economy and finance systems would be extraordinarily flexible.

* 8: {Felderer B., Homburg S. Makrookonomik und neue Makrookonomik. Berlin Heidelberg, Springer-Verlag, 1997. - S. 160.}

Dієздатність фінансової політики the meaningful world is to be known as the uzhenzhenstіyu її вререх складових. І monetary, financial, fiscal and financial resources in the financial sector of the country, the borgo poli- tics of the country, are mated in one straight line, and in the same way: at the level of stability, the population, the financial crisis, the financial crisis, the economic crisis, the crisis in the economy and the economy. Zostannia * 9. Tilki coordinated by the official of the political field may date positive results. Fіnansi is the єdіyny organіzm, in a whіch wіth warehouses іtіs tіsno взаємозв'іні, and to that прорахунки у бы-якому напрямі фінансової політики neodmіnno to lead up to negative налідків. At цьому ключову the role відіграє узгодженість і збалансованість фіскальної і моарної політики.

* 9: {The customs, as a rule, are legally protected from the legislative acts. Napriklad, in Nimecchini - in the budget legislation ("Das Haushaltssystem der Bundesrepublik Deutschland." - Bonn: Bundesministerium der Fynnzen, 1995. - S. 159).}

Досвід здійснення монетарної політики в Україні вкай незначний - трохи більше десяти років. З фіскальної політики в частині формування бюджету і використання його доходів певний досвід був накопичений, хоча вона і була істотно обме-жена в рамках єдиної бюджетної системи СРСР. Тому, на перший погляд, дуже дивною видається ситуація, коли у сфері монетарної політики досягнуті окремі позитивні результати, а бюджетна є, по суті, безплідною. Як би не оцінювались підсумки монетарної політики, все ж керованість і навіть певна стабільність гривні досягнуті, що стабілізувало й економічну, і фінансову системи. Регулюючий же вплив бюджету на розвиток економіки практично не відчутний.

Така парадоксальна, на перший погляд, ситуація має цілком просте і логічне пояснення. Національний банк України здійснює свою діяльність досить автономно, що обумовлює в цілому чітку визначеність, логічність і послідовність у монетарній політиці. Бюджет же в Україні перетворився в арену політичних дискусій та суперечок, у яких взагалі не розглядається питання про його вплив на економічний розвиток. Натомість нескінченно на перший план ставиться завдання соціальної с прямованості бюджету. Однак без забезпечення сталого економічного зростання будь-які соціальні заходи матимуть украй обмежений характер. На нашу думку, найбільшу соціальну спрямованість матиме такий бюджет, який сприятиме створенню нових робочих місць і зростанню заробітної плати та на основі якого буде забезпечене стабільне економічне зростання.

Ефективність фінансової політики за узгодженості дій з окремих її напрямів і складових значною мірою залежить і від правильного вибору її типу. При цьому слід виходити із завдань, що вирішуються суспільством, відповідно до яких виділяються такі види фінансової політики: політика стабілізації, політика економічного зростання та політика стримування ділової активності.

Політика стабілізації спрямована на підтримання макроекономічної рівноваги на основі сталих обсягів виробництва за стабільності цін. Її реалізація засновується на стабільних обсягах фінансових ресурсів, сталих пропорціях розподілу і перерозподілу отриманих доходів. Вона, у свою чергу, може мати два різновиди, які досить суттєво відрізняються один від одного. Перший — це політика стабілізації після економічного спаду, яка має стимулюючий характер. Другий — це політика стабілізації в період економічного піднесення, яка має обмежувальне спрямування.

Політика економічного зростання спрямована на досягнення необхідного для країни рівня щорічного збільшення обсягів ВВП (ВНП)*10 з урахуванням її потенціалу. Вона націлена на розширення обсягу фінансових ресурсів та забезпечення їх доступності як за цінами, так і за умовами залучення. Реалізація цієї політики може здійснюватись трьома основними способами — зростання державних видатків, зниження рівня оподаткування та проведення політики «дешевих грошей». Використання державних видатків як стимулу зростання ВВП характеризує прямий державний вплив на основі бюджетного фінансування економічних потреб. Це фінансування відображає приплив додаткових зовнішніх ресурсів, необхідних підприємствам для розширення обсягів виробництва. Зниження рівня оподаткування забезпечує збільшення маси внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Політика «дешевих грошей» полягає у мінімізації процентних ставок за кредитами і розширює можливості підприємств у залученні кредитних ресурсів.

*10: {Оцінювання обсягів виробленого національного продукту може здійснюватись за допомогою різних узагальнюючих показників. Свого часу в умовах адміністративної економіки використовувались два основні показники: суспільний сукупний продукт та національний дохід. В умовах ринкової економіки використовують показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який відображає сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг (без урахування вартості проміжних продуктів виробництва), та валовий національний продукт (ВНП), який відрізняється від ВВП на сальдо зовнішньоекономічних операцій. В Україні більш уживаним є показник ВВП, у світовій економічній та фінансовій статистиці використовуються обидва показники — ВВП і ВНП. У зв'язку з цим залежно від наявних даних у роботі будуть наводитись показники ВНП чи ВВП. }

Політика стримування ділової активності використовується для регулювання економічного циклу з метою запобігання кризи надвиробництва та недопущення виснаження економіки внаслідок надмірних темпів економічного зростання. Вона здійснюється тими самими основними способами, що й попередня, тільки у зворотному напрямі — скорочення державних видатків, підвищення рівня оподаткування, установлення високих процентних ставок за кредитами.

Характеризуючи типи фінансової політики, С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмаленсі зазначають, що політика стабілізації складається з урядових дій, які спрямовані на встановлення контролю над економікою з метою наближення обсягів ВНП якнайближче до його потенційно можливого рівня при одночасному утриманні низького рівня інфляції чи цінової стабільності. Експансіоністська політика націлена на збільшення реального ВНП, а протилежна (стримуюча. — Авт.) на його скорочення відносно потенційно можливого рівня*11. Таким чином, оцінюючи результати фінансової політики, необхідно врахувати не тільки отримані відповідні результати, а й те, як вони співвідносяться з потенційно можливими.

*11: {Fisher S., Dornbusch R., Schmalensee R. Economics. — New York: MсGraw-Hill, Inc. 1988. — P. 513.}

На даний час для України актуальною є політика економічного зростання. Етап макроекономічної стабілізації у цілому закінчився. Це означає необхідність суттєвого коригування фінансової політики. У монетарній політиці певні зрушення відбуваються. В останні роки знизилась облікова ставка НБУ — наприкінці 2000 р. вона становила 27 % річних, з кінця 2001 р. — 12,5 %, з квітня 2002 р. — 10 %, а з липня цього ж року — 8 %. У фіскальній політиці багато надій покладалось на прийняття бюджетного і податкового кодексів. Однак затвердження податкового кодексу нескінченно відкладалось. Прийнятий же улітку 2001 р. бюджетний кодекс охоплює в основному питання бюджетного процесу та регулювання міжбюджетних відносин, а належної уваги проблемам економічного зростання в ньому взагалі не приділяється. Це дає підстави стверджувати, що у фіскальній політиці відсутнє адекватне реагування на зміну економічної ситуації в Україні. Адже лише засобами жорсткої монетарної політики вирішити ці завдання буде неможливо. Так, ця політика виправдала себе в період стабілізації. Але її можливості у забезпеченні економічного зростання вкрай обмежені. Тому на даний час дуже актуальним є завдання активізації фіскальної політики держави як у сфері оподаткування, так і щодо державних інвестицій.

Визначившись із спрямуванням фінансової політики, дуже важливо вибрати її оптимальний, з позицій вирішення цих завдань, тип. Тип фінансової політики обумовлюється характером регламентування фінансових відносин у суспільстві, яке може здійснюватись державою у законодавчій та адміністративній формах. Головною формою реалізації фінансової політики в умовах ринкової економіки є законодавче регламентування фінансових відносин, оскільки воно ставить фінансову діяльність усіх суб'єктів на стабільну правову основу, що робить стійкою і фінансову політику.

Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин, який характеризується тією часткою доходу, що розподіляється і споживається відповідно до чинних законів чи адміністративних рішень, можна виділити три типи фінансової політики: жорстка регламентація, помірна регламентація, політика мінімальних обмежень.

Жорстка регламентація полягає у тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою. Права підприємств і громадян у здійсненні фінансових операцій визначаються не стільки їх інтересами, скільки правилами, установленими законами чи адміністративним рішеннями. Така політика проводиться в умовах або адміністративної економіки і відповідної їй фінансової моделі, або у разі обмеженості фінансових ресурсів. Подібна фінансова політика малоефективна, тому що підриває стимули до продуктивної діяльності, адже її фінансовим продуктом — доходом — більше розпоряджається держава, ніж його власники — юридичні та фізичні особи. Така політика, як правило, передбачає досить високий рівень бюджетної централізації національного продукту.

Помірна регламентація здійснюється у законодавчій формі й охоплює обмежену частину фінансових відносин — взаємовідносини з державою, окремі сегменти та елементи взаємовідносин на кредитному, фондовому, валютному та страховому ринках. Помірна регламентація має врівноважити інтереси держави і суспільства у цілому та інтереси окремих юридичних і фізичних осіб. Вона забезпечує цим особам достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас дає змогу державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства.

Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної заінтересованості суб'єктів підприємницької діяльності і громадян в ефективному господарюванні. За цієї політики в основному регламентуються тільки взаємовідносини з державою, які до того ж зводяться до мінімуму. Переважна частина фінансових відносин за таких умов регламентується на договірних засадах між окремими суб'єктами.

В умовах перехідної економіки саме вибір типу фінансової політики є найбільш складною проблемою. В Україні дуже важко оцінити, який саме тип політики використовується в даний час і який найбільш доцільно використовувати. Адже визнати у цілому нинішню політику як жорстку регламентацію навряд чи буде правильно. Водночас вона і не завжди помірна, і тим більше не є політикою мінімальних обмежень. Це пояснюється тим, що фінансова політика нашої держави в окремих її напрямах суттєво різниться. Так, у податковій політиці досить чітко виражена жорстка регламентація — достатньо навести приклад визначення оподатковуваного прибутку, який у регламентації доходить до дрібниць. Можна навести й інші приклади, зокрема валютне регулювання. Загалом переважає якщо не жорстка, то досить відчутна регламентація.

Одним з головних завдань у даний час є поступовий перехід в усіх сферах до політики мінімальних обмежень, яка надасть більше прав у фінансовій діяльності суб'єктам підприємництва, установить відповідні передумови і стимули до економічного зростання. Безумовно, дуже важливо при цьому не втратити регулюючої та спрямовуючої ролі держави. Однак реалізація її координуючої дії має бути підсилена не кількісно (втручанням у всі сфери діяльності юридичних і фізичних осіб), а якісно на основі використання обмеженого кола інструментів і важелів цілеспрямованої та високоефективної дії.

Вироблення та реалізація фінансової політики ґрунтується на певних економічних теоріях. На даний час сформувалось два базових напрями світової економічної думки — кейнсіанський та неокласичний. Їх постійне протиборство привело не до перемоги якоїсь однієї теорії, а до взаємозбагачення і взаєморозвитку. Чіткі межі між ними все більше і більше стираються, але, водночас, навряд чи коли-небудь зникнуть повністю. Наявність саме двох напрямів розвитку економічної думки пояснюється досить просто. Макроекономічна стабільність (а саме на її досягнення насамперед спрямована фінансова політика) — ні що інше як урівноваженість двох складових: сукупного попиту і сукупної пропозиції. Представники неокласичної школи роблять наголос на впливі в бік пропозиції, тоді як кейнсіанці вважають, що необхідно регулювати попит.

Оскільки попит і пропозиція — це два діалектично взаємозв'язані явища і їх не можна розглядати окремо. Врешті-решт макроекономічне регулювання можна здійснювати, впливаючи як на пропозицію, так і на попит. Саме це в кінцевому підсумку і стало основою взаємопроникнення й обопільного збагачення обох теорій. Але така ситуація значно ускладнює вибір теоретичних засад фінансової політики. Необхідне детальне вивчення всіх сторін, переваг і недоліків кожної теорії та досвіду фінансової політики, що базується на тій чи іншій теорії.

Фінансова теорія Дж. Кейнса, спрямована на забезпечення економічного зростання, вже майже сім десятиліть привертає до себе увагу численних економістів, які на кожному новому етапі розвитку ринкової економіки з урахуванням нових явищ, що в ній виникають, намагаються знайти відповідь на назрілі питання економічного розвитку та визначити шляхи реалізації завдань макроекономічної стабілізації. Як підкреслюють західні аналітики, кожного разу «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» Дж. Кейнса дає «підстави для дискусії з приводу усіх найголовніших макроекономічних проблем, починаючи з питання пошуків шляхів підвищення рівня зайнятості і закінчуючи питанням визначення детермінантів прискорення темпів економічного зростання»*12.

*12: {Inflation / Ed. by RI Ball and P. Doule. — Baltimor, 1970. — P. 9.}

Згідно з кейнсіанською теорію вплив на процес суспільного відтворення має здійснюватись маніпулюванням попитом — через його розширення в умовах економічного спаду та депресії, чи звуження в умовах циклічного піднесення. Головним інструментом, за допомогою якого має відбуватися управління попитом, є фіскальна політика, включаючи витрати держави на купівлю товарів та послуг, трансфертні програми, оподаткування. Дж. Кейнс та його послідовники вважали, що, справляючи вплив на виробництво через маніпулювання попитом, можна в такий спосіб впливати і на основні макроекономічні показники — рівень і рух національного продукту та його головних компонентів, зайнятість і ціни. Величина, на яку збільшується в результаті тих чи інших державних асигнувань обсяг виробництва, чисельність зайнятих, обсяг споживання тощо, дістала назву «мультиплікатора», тобто множника, а теорії, що визначають примножуючу дію податків і державних асигнувань на економіку, — теорії мультиплікатора. Отже, теорія мультиплікатора відображає мультиплікаційну дію будь-яких імпульсів на розвиток реальних економічних процесів. Дж. Кейнс писав, що мультиплікатор — це певне відношення між доходом та інвестиціями і, припускаючи деяке спрощення, між загальною зайнятістю та зайнятістю, що безпосередньо пов'язана з інвестиціями*13. Таким чином, Дж. Кейнс вважав, що зростання інвестицій відіграє першочергове значення для зростання зайнятості та національного доходу.

*13: {Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер с англ. — М: Прогресс, 1978. — С. 108.}

Стимулювання попиту на інвестиційні товари та товари широкого вжитку — домінанта кейнсіанської теорії макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Це означає, що Дж. Кейнс та його послідовники зводили всі найважливіші проблеми сучасного виробництва до пошуків та реалізації факторів, які стимулюють сукупний попит. Таким чином, Дж. Кейнс здійснив справжню революцію в економічному мисленні та в підходах до економічної політики, поклавши в основу макроекономічного аналізу детермінанту «ефективного попиту». Оскільки кейнсіанська теорія орієнтується на управління та стимулювання попиту, вона й дістала назву «економічна теорія попиту» («demand-side economics»).

Досягнення ефективного, тобто максимального, попиту, що виникає за умов повного використання виробничих потужностей, а також робочої сили, відбувається завдяки зростанню державного споживання і, зокрема, державних витрат. Тому видатки державного бюджету, їх зростання Дж. Кейнс розглядав, як найефективніший засіб макроекономічного регулювання економіки, її стабілізації та зростання. Згідно з ученням Дж. Кейнса держава через податкову систему та механізм державних витрат має підтримувати належний сукупний попит, свідомо стимулювати його, навіть ціною утворення бюджетного дефіциту. Стимулювання державою сукупного попиту через збільшення бюджетних витрат за допомогою дефіцитного фінансування та маніпулювання розмірами оподаткування — це одна з домінуючих ідей теорії Дж. Кейнса.

Важливим інструментом реалізації державної політики стимулювання попиту, вважав Дж. Кейнс, є податки, які повинні зростати в умовах економічного піднесення і відповідного збільшення доходів. Механізм прогресивного оподаткування згідно з теорією Дж. Кейнса повинен діяти бездоганно, оскільки лише в такий спосіб можна забезпечити надходження платежів до державного бюджету. По іншому має діяти податковий механізм за умов рецесії. Коли доходи зменшуються і зростає безробіття, фінансова система має допомогти виходу економіки зі стану депресії. Це досягається зменшенням податкового тиску, насамперед скорочується оподаткування при-бутків тих підприємств, які здійснюють інвестиції.

Досліджуючи історію розвитку світової економічної думки, відомий західний економіст М. Блауг писав: «Дехто вважав, що Кейнсові не вдалося теоретично довести своє твердження, але навіть вони погодились, що його правильність підтвердила практика»*14. «Кейнсівська революція, зазначає він далі, — один із найяскравіших епізодів у всій історії економічної думки... Упродовж одного десятиліття (1936—1946) величезна більшість економістів західного світу навернулися до кейнсового способу мислення»*15.

*14: {Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: Пер. З англ. — К.: Основи, 2001. — С. 584.}

*15: {Там само. — С. 585.}

Домінантою неокласичної економічної теорії є орієнтація на розвиток «економіки пропозиції». На початку 80-х років минулого століття вона повністю сформувалася та завоювала уми численних економістів та політичних діячів. За своєю природою вона є різновидом класичної економічної ідеології. Монетаристи небезпідставно вважають, що коли поставити під жорсткий контроль грошову й кредитну політику, правильно керувати монетарною сферою, тоді внутрішні сили економіки здатні самі усунути й поступово ліквідувати кризові процеси. Отже, вважають монетаристи, первинним завданням, яке має виконуватися за умов розладнаної, депресивної економіки, є забезпечення фінансової і грошової стабілізації. Шлях до такої стабілізації має проходити через максимальне узгодження фіскальної та монетарної політики, зменшення до припустимого мінімуму бюджетного дефіциту та мінімізацію темпів інфляції. Активна антиінфляційна політика — це той «наріжний камінь», на якому має вибудовуватися фінансова політика макроекономічної стабілізації і зростання в країнах з ринковою економікою.

У кінцевому підсумку і кейнсіанська теорія регулювання економіки, і монетарний напрям неокласичної теорії покликані дати відповідь на одні й ті самі кардинальні питання: як досягти збалансування і макроекономічної стабілізації ринкової економіки, в який спосіб стимулювати економічне зростання, за допомогою якого інструментарію — державних фінансів та фіскальної політики чи монетарних засобів можна досягти скоординованості та синхронності динаміки макроекономічних параметрів господарського розвитку. Кейнсіанство та монетаризм завжди перебувають у своєрідному «тандемі». Як пише японський економіст Чіакі Нішіяма, обид-ві теорії «покликані пролити світло на те, в який спосіб, за допомогою проведення якої політики можна досягти оптимального співвідношення різних параметрів економічного розвитку»*16.

*16: {Hishiyama C. Report of Iapan // The New Inflation and Monetary Policy / Ed. by Monti Matio. — New-York, 1979. — P. 225.}

Що ж стосується інструментів досягнення макроекономічної стабільності і зростання, то тут кейнсіанці та монетаристи розходяться. Перші вважають, що такими інструментами впливу на макроекономічну стабілізацію є бюджетні видатки, податки, державний борг, другі, тобто монетаристи, домінантою економічного зростання вважають гроші, попит на них. А відтак саме через грошову та кредитну сфери і має здійснюватись відповідна монетарна політика.

Історичний досвід показує, що чим «менше» ринку, тим «більше» простого обміну, або, як у наш час називають ці операції, бартеру — цієї архаїчної форми обмінних відносин. До речі, той факт, що в більшості країн перехідної економіки близько половини торговельних угод реалізується у формі бартеру, свідчить про те, як далеко економіка цих країн, включаючи й Україну, перебуває ще від цивілізованих форм ринкових відносин.

Свої особливості монетаристська концепція має у питанні використання державних фінансів. Головне їх призначення монетаристи вбачають у тому, щоб через мобілізацію та раці-ональне використання фінансових ресурсів підвищити ефективність ринкової економіки, забезпечити їй «нове дихання», активно форсувати розвиток науково-технічного прогресу. При цьому велике значення надається податкам. Щоправда, якщо кейнсіанці розглядають податки головним чином як інструмент регулювання сукупного попиту, то прихильники «теорії пропозиції» — як стимул для підприємницької активності або, навпаки, як чинник гальмування виробництва.

Податкова політика справді справляє багатоаспектний вплив на поведінку суб'єктів господарювання. З одного боку (суто теоретично), реакцією товаровиробників на відносно високий рівень оподаткування може бути їх прагнення більше та інтенсивніше працювати, щоб компенсувати ті, з їх погляду, нераціональні втрати, що пов'язані зі сплатою податків. Однак це дійсно скоріше теоретична абстракція, бо на практиці, навпаки, саме відносно ліберальна податкова політика сприяє активності підприємницької діяльності, підвищує мотивацію підприємницьких структур до інвестування. З іншого боку, надмірний податковий прес скорочує реальні доходи суб'єктів підприємництва, а отже, підриває стимули до ефективної діяльності та негативно впливає на мотивацію до інвестування, внаслідок чого бізнес починає втікати «у тінь». Це саме стосується і податків на доходи громадян: високі податки підривають у них мотивацію до праці. Особливо яскраво все це проявляється в сучасній Україні та в деяких інших країнах перехідної економіки.

Як відомо, представники кейнсіанської доктрини вважають, що величина оподаткування суб'єктів підприємництва, повинна змінюватися залежно від фази ділового циклу. У період рецесії уряд має знижувати ставки оподаткування і в такий спосіб стимулювати інвестиції та ділову активність. За умов циклічного піднесення, коли спостерігається «перегрів» економіки і починає інтенсивно розвиватися інфляція, держава повинна підвищувати рівень оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності і в такий спосіб «охолоджувати» економіку.

Принципово інший підхід до здійснення податкової політики у прихильників неокласичної хвилі. «Фінансова політика, — підкреслює один з них, американський економіст Д. Стокмен, — має бути скоріше інструментом стимулювання, а не перерозподілу доходів»*17. Для стимулювання інвестицій та пожвавлення виробництва слід створювати спонукальні мотиви через відповідну податкову політику.

*17: {Tax Aspects of the President's Economic Program: Hearing before the Committee of Ways and Means, House of Representatives, 97-th congress, 1-th session.}

Отже, монетаристські концепції макроекономічної стабілізації зводяться до такого: ринкова економіка за своєю природою тяжіє до стабільності, тобто до рівноваги на ринках праці, ринках капіталу та товарів, а нестабільність виробництва, високий рівень безробіття, інфляція — усе це наслідки помилок, що припускаються в процесі здійснення державної політики регулювання. А оскільки державне регулювання спричиняє скоріше порушення рівноваги, ніж досягнення стабільності, то доцільно обмежити масштаби державного втручання в економіку.

Оцінюючи переваги та недоліки кейнсіанської і монетаристської політики макроекономічного регулювання, особливо важливо правильно визначити, щo на даному історичному етапі більшою мірою відповідає завданням економічного розвитку тієї чи іншої країни. Не може бути і мови про якісь переваги однієї теорії над іншою — вони однаково важливі і для світової цивілізації в цілому, і для кожної країни окремо. Вибір засад макроекономічного регулювання залежить не від того, яка теорія на даний момент визнається провідною у світі, а яка повніше відповідає проблемам і завданням певної країни в даний час. Тим більше, що поступово відбувається процес конвергенції двох провідних течій фінансової думки: неоконсервативні ідеї проникають у посткейнсіанську теорію, а кейнсіанські — в неокласичну. Саме на цьому ґрунтуються пропозиції (з якими ми повністю згодні) про необхідність інтегрування бюджетної, податкової, грошово-кредитної та інших напрямів фінансової політики. На думку сучасних прихильників кейнсіанства, фінансова теорія має бути «кейнсіансько-монетаристською». Відповідно, фінансова політика повинна засновуватись на паритеті фіскальної та монетарної політики. Неоконсерватори, у свою чергу, визнали, що ефективність використання теорії «економіки пропози-ції» буде вищою, якщо вона міститиме і деякі елементи кейнсіанства.

На нашу думку, подібні теоретичні висновки вкрай важливі для економік перехідного типу. Надзвичайно складний клубок проблем, котрі як дістались у спадок від адміністративної економіки, так і породжені неадекватними заходами фін ансової політики у перехідний період, практично неможливо розв'язати тільки на основі концентрації зусиль на певному напрямі. Необхідна структурно-інтегрована й узгоджена фінансова політика, яка передбачала б органічне поєднання інструментів грошово-кредитної і фіскальної політики, узгодженість дій усіх фінансових органів та інституцій. В основі цієї політики має бути процес продовження фінансової реструктуризації, спрямований на подолання наслідків економічної кризи і забезпечення економічного зростання.