This page has been robot translated, sorry for typos if any. Original content here.

Financial Restructuring in Ukraine: Problems and Straight - Fedosov V., Oparin V.

1.3. Parameters of achieved macroeconomic stability and financial performance

The internal dominance of the functional function of the market economy є manifestity of the tendency to the establishment of macroeconomic stability, as well as the singular growth of the current consumption and position. In order to recognize the manifestation of the most macroeconomic parameters, as well as correlate between themselves. The number of parameters to interchange and interdependence of development of real economic and financial processes and can intelligently be divided into two groups. Before persuade to impose irrelevant indicators, the main ones are: gross domestic product (GDP) and gross national product (GNP), gross investment and gross profit, balance of payments and gross trade are recorded. To another group, provide monetary and financial indicators, the main ones are: the size of the penny and the structure, the inflation and the rate of the national currency, the regional rate of the central bank and the interest rate on loans of commercial banks, the state budget.

The selection of options for macroeconomic stability is presented, and there are two options for seeing two warehouses: essentially macroeconomic and macro. Such a file, a kind of evocation of sentences S. V. L'lovochkim * 25, I am changing my mind for a detailed and flexible macroeconomic analysis. Win yes I can grow and classify the parameters, and the next result will be achieved. Adje mozhe buti reached the song of stability at the sphere of finances, but the stagnation is still progressing, but the decline is viral, since there is not much in Ukraine in the 1990s rock'n'roll.

* 25: {Lvovchkin S.V. Interchange and Parameters of Macroeconomic and Macrofinance Stability // Macro. - 2001. - No. 2.}

Intermediate macroeconomic and macro-financial stability stability. It is irrelevant macroeconomic stability, transfer, stability and priority of both warehouses. It is not enough to reach an economical growth beyond the rails of the financial system, because it is too early to cause a crisis. And if you feel silently at the intersection of the possible macro-financial stability, in general, you can negatively affect the image, but not the positive results. The real stability is possible only for thinking in both directions. Zvіsna rіch, as a strategic policy can be carried out through stabilization. Therefore, you can go like an economy to finance, so I’ll come. However, the official in charge is still a stable system of economic system.

In the first place, it’s є basic, even the basis of the foundations of life’s suspension is virobility. Finance is the most important reason for such stability, change of mind. In a different way, only macroeconomic stability is the basis for macro stability. Macrofinance stability for the wits of the recession of virology є by piece and by the hour, because there isn’t any major support. In the third place, macro financial stability can be reached at a low financial security, which can manifest itself in the shared income of legal and physical assets. For such minds, we can’t say anything about macroeconomic stability.

Evaluate the important indicators of the macroeconomic situation in Ukraine, the need to be careful, so that you can see the most economical parameters, so this is the same indicator. So, the oaths and the rate of growth of the GDP, from one side, signify the financial resources of the country, and directly soak up the national currency and the state’s budget. Alya, from the side, the most economical change of mind in the economy, the adequate financial potential, the higher investment, the number of rules, the general rule of law, and the general rule of law. Namaganny for the best price to achieve stability of the national groshyny odnitsy, in addition to the numbers for the stream, streaming the growth of the groyny masse to the number of incomes of the big people, leading to a better, more reliable, more reliable In addition, okremі indicators may change, indescribable, hidden. So, a change in the budget deficit and the sovereign borg may be able to pass the power of the past for investing the minds of the government, investment, and coordination of the unemployment. To that, macroeconomic stability is characterized by equal importance and unbalanced usability parameters. For think, if one indicator is truly visible, I will become a normal normal, not important for the implementation of global macroeconomic stability. Adje, as a rule, in Denmark it’s not a matter of aggravation of an economical situation, it can mean that there is a chance to go to Maybuty.
Yak has already been indicated, all indicators, which characterize macroeconomic and macrophysical stability, are important. The water hour of the middle of them can be seen mainly, so that I can see the basic parameters of stability. Some economic indicators are such as GNP (GDP) and unemployment, while the average financial index is inflation and budget deficit. Inshi indicators chi are an addition of chi, chi are the best of them. Thus, the indicator of total investment without inflows to the economy is a more secure GDP growth and a sprawling population. The magnitude of the sovereign borg (zovnіshnogo and internal) bagato in which є most recent budget deficit. The exchange rate with a significant world will lie in the world of national currency, which is characterized by a constant inflation. In addition, characterizing the parameters of irrelevant macroeconomic stability, we have to assess the main indicators.

Parameters of macroeconomic and macrophysical stability can be seen in absolute and indices. To absolute bring the oath of viroblozen GNP (GDP), the number of unprincipled, the oath of the penny, the sum of the budget deficit and the sovereign borg skinny. However, for these indicators of the date of assessment, I will become economical and financially completing it. Moreover, in macroeconomic analysis of victoriousness, ahead of time, there are indicative indicators, like with your own house, sharing in two groups - the average and those dynamics. The average indicators give the opportunity to assess and divide the macroeconomic parameters of development, the indicators of dynamics - the assessment of the trend of development of the country.

The highest macroeconomic parameter є GNP (GDP). From one side, there’s a vivid view of the efficiency of the economic and financial system. From the beginning, the very foundation is the foundation of the good, the fragments are mainly the dzherelo of the increased financial resources. Evaluation of GNP is carried out for two indicators: the soul per capita is the population of that dynamo. In the table. 3 induced vibration data about the level of GNP per capita of the population in the okrug of the country.

Table 3

RIVEN GNP TO THE SHOWER OF THE POPULATION, dol. USA*

r
Group Krays

1995 p.

1997 p.

1999 p.

Middle temp zrostannya,%

For 1985-1995 pp.

for 1998-1999 rr.

Low income income from them:

430

350

410

3.8

2,5

Mozambique

80

90

230

3.6

6.6

Ephiopia

100

110

100

–0.3

0.3

INDIA

340

390

450

3.2

2,3

Vіrmenіya

730

530

490

–15.1

4.8

Lower than the middle of them:

1670

1230

1200

–1.3

2,3

China

620

860

780

8.3

6.3

Egypt

790

1180

1400

1,1

4.0

Uzbekistan

970

1010

720

–3.9

1,5

Ukraine

1630

1040

750

–9.2

–0.4

Rosіya

2240

2740

2270

–5.1

1,6

Vishche middle rivnjaz them:

4260

4520

4900

0.2

0.7

Pivdenno-African Republic

3160

3400

3160

–1.1

–0.9

Ugric

4120

4430

4650

–1.0

5.8

Chile

4160

5020

4740

6.1

–2.6

Malaysia

3890

4680

3400

5.7

1.9

High income from them:

24930

25700

25730

1.9

2.1

Republic of Korea

9700

10550

8490

7.7

10.1

Australia

18720

20540

20050

1.4

2,5

Finland

20580

24080

23780

–0.2

3,5

USA

26980

28740

30600

1.3

3.1 </ p>

Japan

39640

37850

32230

2.9

0.8

Swiss

40630

44320

38350

0.2

1,2

* Jerela: World development report 1997, Oxford University Press; World development report 1998/99, The World Bank; World Development Report 2000-2001. - M .: The whole world, World Bank, 2001.

The GNP per capita indicator characterizes the life of the river. It can be seen from the hovering tribute, in the other regions of the world there is a great deal of appreciation. The maximum yogh rivnya in the left rocky reach Switzerland: in 1995 p. - 40 630, 1997 p. - 44,320, from 1999 p. - 38 350 dollars. USA for RIC. Mineralny river in 1995 i in 1997 p. Bulo is secured by Mozambique - it is 80% and 90 dollars, and in 1999 it was. in Efіopії - $ 100 Ukraine to lay down to a group of citizens with even income lower than the average - in 1995. - 1630, 1997 p. - 1040, from 1999 p. - 750 dollars on the river. When tsomu in our country in 1985-1995 pp. boulevards are one of the most prevailing rates of decline in the GNP of GNP per capita - an average of 9.2% per week. Now we look for the indicator of buv tіlki in Vіrmenії - 15.1%. However, as a rule, Vіrmenії succeeded in occupying the processes of economic decline in 1997, and in 1998-1999 r. If the GDP is per capita by 2.3%, then in Ukraine, after you have found the middle of the affected republics.

Oskilki the GNP indicator is characterized by the results of activities, such as the ability to develop a small business, the interests of cutting the economy and the financial policy of the skin region, and the protection of the population. The pririst of a national product is imaged in an absolute and meaningful way. Absolute characterization of the dynamics of the masters of GNP. In the provinces of Ukraine there is a 2% rebound indicator. So, the average for 1990-1996 pp. the increase in GNP in the United States, becoming 2%, and in 1998-1999 pp. - 4.1%, in Japan - more than 1.7% and 1.0%, in the countries of the European Union in 1990-1996 pp. - 1.8%. Such a priority є yak is sufficient, so і is optimal. Vin zezpepechu є constantly entering the live of the live rivals and not losing the material, financial and other resources of the country.

The annual report characterizes the dynamics of GNP per capita of the population. Z tab. Figure 3 shows that in the ruinous regions of Ukraine there is a lot of relocation to the region, but it is close to 2%. At the middle one at svіti in 1985-1995 pp. wine becoming 1.9%, and in 1998-1999 pp. - 1.3%. In countries with a low income, the income is becoming 3.8% and 2.5%. It’s normal for you to show up, fragments, in the first place, for your country’s economy and your life, and in another way, to keep your temperament at a lower level is much easier, not too high. For the country with a middle income, it is characteristic that the amount is slightly higher, but it may be lower than income. Ale slіd mean, that the main influx in the middle indicators was marked by the fall of the main masters of the GNP, so that the income is per capita in the country of the colossal SRS and socialist camp.

On the other side of the street, you can see around the country, to have a higher rate of economic growth: China - 8.3 and 6.3%, Republic of Korea - 7.7 and 10.1%. At Denmark, an hour of economy, scho naybilsh dynamically develop. Ale a little more often: at the same time, in the first place, it’s generally characteristic for a really short time, and not a trivial period, in another way, you can stink up to the singing room and save money, and that’s more. So, at Chili in 1985-1995 pp. the average rate of growth of GNP per capita became 6.1%, and in 1998-1999 pp. the bullet was fixed lower than the average indicator in the average by 2.6%.

The GNP (GDP) per capita indicator characterizes economic and financial potential of the country. The water hour to ensure the availability of public life in the okrug of the country is the statistics of the population of the GNP per capita, re-insurance at the parity of purchasing and purchasing currencies to the US dollar. Such piddid yes I can estimate the financial potential, so the first estimate, the value of the income is reduced, so there are more benefits that can be added to them.

In Ukraine, the GNP per capita of the population at the parity of the purchasing power of 1999 r. becoming 3142 dollars. USA * 26. In the first glance, there is a constant need to take the oath of the liberated GNP per capita of the population - 750 dollars. Alya slіd vrakhuvuvati, what is the best way to understand and improve the economy with low and average incomes. For example, in Ugorschin’s indicators the indicators are more expensive 10 479 and 4650 dollars. In bagatyh countries, proportionality is turned over, fragments are longer than the visoka; So, in Switzerland, the indicated indicators are becoming more than 38 350 and 27 486 dollars, in Japan - 32 230 and 24 041 dollars. However, the Kintsev’s pid’s bag didn’t pour on the estimate of the life of the district okremikh krask - because of the oath of the perpetually livable population of the GNP Ukraine, it sat in 1999 143-тє місце у світі, and beyond the re-insured indicator - 133-тє місце. On a daily basis, the indicator of purchasing power parity is slightly higher than average between the districts of Ukraine, but we cannot be uttered. In addition to the lower analysis of the functionalities of the economy and the financial system, it is necessary to determine the potential of the country.

* 26: {World Development Report 2000-2001. - M .: The whole world, World Bank, 2001.}

Indicators of oath, rivia and dynamics of GNP (GDP) are the leading ones in macroeconomic analysis. The water time should be assessed at the time of interruption with indicators of occupancy and inflation. The imbalance and proximity to the parameters are one to one of the most economical indicators in developing the territory - one of the central ones, which should be in front of the unit in the process of realizing macroeconomic stability and growth. We can add to the fact that people are so dependent on the sovereign regulation of the permanent trim, the balance, the equal temperament of the economic growth, the amount of busy work and the average need for demonstration. Adjaco, for example, for example, to inflate the prices at a high rate, then, as a rule, to fall, buy at a low price, reduce the exchange rate, decrease the balance of payments. In the minds of a high inflation rate, the process of disruption is disorganized, the investment rate is lost, the materiel is widespread, the community of wide faiths of the population, the fast-moving diet is in short supply.

You are encouraged to enter the middle phase of the economic cycle, arrange for more frequent regulation, to go on until the policy of stimulating the full amount of food, through the mechanism of sovereign financial resources, in general, on a regular basis. At the sphere of traditional economy, they reckon with everything to take into account the stimulation of commodity export and such a way of activating the global factor of factors. In this way, please be aware of the balance of the economic system, arrange the country with a cynical market economy, try to learn more and more superfluously: I’m sure to know that I’m in the middle, I have to remember to remember the price. They say that it’s natural, the norm of unemployment is positive and economical. In addition, in the minds of a wide range of globalization economies, the main macroeconomic indicators are more likely to be less important than any other system, which is more important than the average. But in order to do this, in front of us, I’ve found the most reliable country, especially quiet, I want to play the role of a “locomotive” in order to develop our own economic economy, to obey the triumph in the middle of the field, which means the main macroeconomic indicators.

One of these indicators, as I have already guessed, is the indicator of the absence of children. Unlucky, wait for the bullet and lose one of the most important problems of the market economy. Moreover, as I recognize the American economy, P. Samuelson and V. Nordgauz, “without unemployment, they will be deprived of their head social welfare of the market economy” * 27. Bezrobіttya, especially if it’s very old, is not less than a guest, there’s a social problem, and the reason for the great material gates, the kind of suspicion of being left alone, because, from one side, there are a lot of people who are included in the big deal. Zavikh ”people see brother to their utriimannya power, but again I know the same suspension. As a rule, having respected the American economist G. Haberler, “skinny days, to get involved in doing business, means quick work, and quick work means direct loss of material benefits” * 28. It’s an economical system, as I don’t take up the Victorian resources, I want to cut my skin once to the market, functions that can’t reach between their viral capacities. “The value of the suspension of a product that is unacceptable as a result of the advancement of unemployment is the same as an American economist, E. Dolan,” “Indices can add a hundred miles of income” * 29.

* 27: {Samuelson P., Nordgauz V. Macroekonomika - K .: Osnovy, 1995. - S. 329.}

* 28: {Haberler G. Economic Growth and Stability. An Analisis of Economic Change and Policies. - Los Angeles, 1974. - P. 229.}

* 29: {Dolan E. Macroeconomics. - SPb., 1994. - S. 6.}

Among the financial parameters, the main indicator of macroeconomic stability is hi, navpaki, instability, dynamics, index, and price. The economical landscape of the skin region is a significant sign of Rosemary of inflation. What is more temperate inflation, more is macroeconomic instability, and is ahead of instability of national currency is fundamental to the tool of functionalities of the economy and financial systems. First, what is the lower level of inflation, the type of sustainability, macroeconomic stability, the effective function of the credit and financial system.

Inflation is a foldable, bagatofactory phenomenon, which manifests itself in the development of comrade and servant. Like the process of cumulative growth of prices for the hostile economy of the krai. Especially the ruin nature of the nubuva of the signs of inflation in the country, which can be transformed. In these countries in the course of economic reforms, liberalization was seen, as a rule was entrenched in a significant world of sovereign control over them. А відтак першим, досить «шокуючим» результатом лібералізації цін було стрибкоподібне та фронтальне їх підвищення. Інфляційний процес на початковому етапі економічних реформ підштовхувався товарним дефіцитом, який був успадкований від адміністративно-командної системи. Тому в процесі лібералізації цін у країнах з перехідною економікою відбувалося потворне переплетіння різних факторів розвитку та стимулювання інфляції: «інфляції попиту» та «грошової інфляції». Ці типи інфляції, злившись в єдиний могутній інфляційний процес, певною мірою дезорганізували, деформували, спотворили та виснажили економіку.

Антиінфляційна політика в будь-якій країні, як з розвиненими ринковими відносинами, так і в країнах з перехідною економікою, має бути науково обґрунтованою, всебічно зваженою, а отже, максимально ефективною. Адже, як вже наголошувалося, чим вищі темпи інфляції, тим більша макроекономічна нестабільність у країні, і, навпаки, однією з важливих ознак економічної і соціальної стабільності є відсутність інфляції чи її незначний рівень.

Хоча інфляція — це багатофакторне явище, все ж одним з головних і визначальних її чинників є бюджетний дефіцит. І хоча взаємозв'язок інфляції і бюджетного дефіциту доволі складний, можна стверджувати, що саме дефіцит значною мірою обумовлює інфляцію. Вплив інфляції на стан бюджету загалом теж негативний. Однак за певної фінансової політики його можна значно обмежити, встановивши приблизно однаковий вплив інфляції як на видатки, так і на доходи бюджету.

Дефіцит бюджету держави — досить багатопланове і неоднозначне явище, яке завжди вимагає детального дослідження. Його розміри визначаються двома чинниками. По-перше, це об'єктивне співвідношення видатків і доходів, що характеризує рівень збалансованості потреб і можливостей. По-друге, це суб'єктивний, обліковий підхід до визначення розмірів бюджетного дефіциту. У зв'язку з цим виникає питання про визначення самого поняття «бюджетний дефіцит». Можна навести численні приклади визначення бюджетного дефіциту як різниці між видатками і доходами*30. Загалом це визначення правильне, але неповне і тому неточне. Адже при цьому виникає елементарне питання: яким чином можуть бути профінансовані «зайві» видатки, якщо під них немає ніяких доходів? Адже у фінансах діють ті ж самі закони, що і в природі: ніщо нізвідки не з'являється і нікуди безслідно не зникає. Це означає, що, визначаючи бюджетний дефіцит, необхідно у певний спосіб структурувати доходи бюджету.

*30: {Наприклад, Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС, 2000. — С. 169.}

З погляду формування дохідної бази бюджету його доходи поділяються на дві групи: постійні і поворотні. Держава, як і суб'єкти підприємницької діяльності, може користуватись власними і позиковими коштами. Власні кошти — це ті доходи, що безпосередньо надійшли їй у постійне користування від державного сектору чи у результаті податкового перерозподілу ВВП. Позикові кошти мають обумовлені терміни їх використання. Під бюджетним дефіцитом, незалежно від того, як його визначають, розуміють перевищення видатків над власними доходами держави, що надійшли на постійній основі.

Важливу роль у макроекономічному аналізі відіграє показник державного боргу. Як і всі інші, він не має і не може мати однозначної оцінки. Залучення державою позикових коштів на фінансування потреб економічного зростання і підтримання соціальної стабільності дає змогу прискорити вирішення певних завдань фінансової політики. Власне, це фінансування за рахунок майбутніх доходів, яке, крім того, створює і передумови для зростання ВВП. Але водночас накопичення значного державного боргу може стати критичним дестабілізуючим чинником у суспільстві, про що свідчать, наприклад, уроки фінансової, економічної та політичної кризи в Аргентині у 2001 р.

В цілому, як бачимо, існують досить точні показники, які відображають головні макроекономічні параметри. За їх допомогою ми можемо як об'єктивно оцінити макроекономічну та макрофінансову ситуацію, так і активно впливати на неї. Водночас переважна більшість цих показників мають, як було показано раніше, дуалістичний характер. Саме це пояснює, чому одні й ті самі досягнуті параметри можуть по-різному, іноді прямо протилежно, оцінюватись науковцями, політиками і широкими верствами населення або різними політичними силами. У цьому, власне, і полягає складність реалізації економічної та фінансової політики держави та її макроекономічної оцінки.

Проаналізуємо на підставі зазначених показників параметри досягнутої в Україні макроекономічної стабільності, розглянувши спочатку їх динаміку в період економічного спаду (табл. 4).

Table 4

ДИНАМІКА ОСНОВНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВВ УКРАЇНІ В ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОГО СПАДУ (1991—1996 рр.)*

S / n

Indicators

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1

Динаміка ВВП у порівнянних цінах, % до попереднього року

91,3

90,1

85.8

77.1

87.8

90.0

2

Інвестиції в основний капітал у порівнянних цінах, % до попереднього року

92.9

63,1

89,7

77,5

71.5

78.0

3

Рівень безробіття, %

-

0,03

0.25

0.3

0.29

1,27

4

Дефіцит бюджету, % до обсягу видатків

21,6

35,9

13.3

17.1

14.9

11.6

5

Сальдо поточного рахунку платіжного балансу, млрд дол. USA

-

+0,9

-1.7

–1.4

–1,2

–1.1

6

Облікова ставка НБУ (середньозважена річна), %

-

80,0

190,0

225.9

131.0

62.3

7

Інфляція (індекс цін споживчого ринку), %

390

2100

10 256

501

282

140

8

Курс українського карбованця до дол. США (з 1996 р. — гривні)

-

208

4539

31 700

147 307

1,889

* За даними Бюлетеня Національного банку України. — 2002. — № 1.

Наведені дані характеризують глибину економічного спаду в Україні в першій половині 90-х років. Середньорічні темпи падіння обсягів ВВП у цей період сягнули 13 %, унаслідок чого за шість років він скоротився більше ніж удвічі. Скорочення обсягів ВВП супроводжувалось і багато в чому визначалося зменшенням інвестицій в основні фонди — щорічно в середньому на 21 %. У свою чергу, скорочення інвестицій провокувалось високим рівнем інфляції і нестабільністю курсу національної валюти, на яку, крім внутрішніх чинників, вагомий вплив мало від'ємне сальдо торговельного балансу.

У цілому більшою чи меншою мірою усі показники корелюють із розвитком економічної ситуації. Так, зростання чи зменшення рівня інфляції вело в наступному році відповідно до прискорення чи уповільнення темпів економічного спаду. Водночас взаємозалежність між окремими показниками чітко не виражена. Наприклад, зниження рівня інфляції і поліпшення стану торговельного балансу не відображалось адекватно на динаміці курсу національної валюти. Так, у 1995 р. ціни споживчого ринку зросли у 2,8 раза, а курс українського карбованця знизився в 4,6 раза. Найвищий рівень інфляції був зафіксований у 1993 р. за скорочення майже втричі порівняно з попереднім роком рівня бюджетного дефіциту відносно обсягу видатків бюджету. Показники ж рівня безробіття взагалі випадають із загального контексту розвитку економічної ситуації, але це скоріше за все специфіка його врахування, коли підприємства не працювали, однак своїх працівників не звільняли і не платили їм заробітну плату.

Відсутність чітко детермінованих зв'язків між основними макроекономічними показниками в 1991—1996 рр. свідчить про недостатню керованість ситуацією в економіці та фінансах у цей період. На той час ще не була створена у повному обсязі відповідна законодавча база, не визначена до кінця роль держави в економічній системі, не врегульовані питання взаємодії фінансових органів та інституцій, не досить чітко визначені їх функції і повноваження. Водночас саме подібний розвиток ситуації привів до чіткого усвідомлення необхідності створення надійної системи макроекономічного регулювання в Україні з посиленням ролі державних структур, але на основі використання саморегулівних механізмів, властивих ринковій економіці. Саме активізація впливу на економічні процеси і стала одним із вагомих чинників досягнутої макроекономічної стабілізації, про що свідчать дані, наведені в табл. 5.

Table 5

ПАРАМЕТРИ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ (1997—2001 рр.)*

No. s / n

Indicators

1997

1998

1999

2000

2001

1

Динаміка ВВП у порівнянних цінах, % до попереднього року

97.0

98,1

99,8

105,9

109,1

2

Інвестиції в основний капітал у порівнянних цінах, % до попереднього року

91,2

106,1

100,4

114,4

117,2

3

Рівень безробіття, %

2,32

3.69

4,30

4,22

3,68

4

Дефіцит бюджету — % до обсягу видатків

18.6

7.3

5,6

-2,5

1.8

5

Сальдо поточного рахунку платіжного балансу, млрд дол. USA

–1,5

–1,2

+1,1

+1.3

+1.4

6

Облікова ставка НБУ (середньозважена річна), %

24,6

61.6

50,0

30,6

19.7

7

Інфляція (індекс цін споживчого ринку), %

110

120

119

126

106

8

Курс українського карбованця до дол США (з 1996 р. — гривні)

1,899

3,427

5,216

5,435

5,299

* За даними Бюлетеня Національного банку України. — 2002. — № 1.

Як видно з наведених даних, завдяки зусиллям держави у сфері макроекономічного регулювання в 1998—1999 рр. нарешті вдалося закріпити макроекономічну стабілізацію, перші паростки якої намітились ще в 1995—1996 рр. При цьому стабілізація була досягнута практично з усіх параметрів, які у цілому були досить детерміновані. Єдиний показник, що суттєво змінився у 1999 р. порівняно з 1998 р., був курс гривні — відносно долара США вона знецінилась у півтора рази. Однак це було скоріше відображенням накопичених проблем і наслідком фінансової кризи 1998 р., ніж проявом певних поточних проблем, адже в наступні роки ситуацію і тут вдалося стабілізувати.

Досягнута макроекономічна і макрофінансова стабілізація дала змогу починаючи з 2000 р. вийти на траєкторію економічного зростання, яке відбувалось в умовах активізації інвестиційного процесу, зниження рівнів інфляції та безробіття, посилення української гривні. Певні проблеми спостерігалися в бюджеті, де в 2001 р. замість запланованого профіциту було отримано дефіцит. Але цей профіцит у 2000 р. був значною мірою штучним, а тому навряд чи слід говорити про значне погіршення ситуації у сфері державних фінансів. Протягом 2002 р. у цілому зберігалась макроекономічна стабільність з усіх параметрів і забезпечувалось, хоча й на дещо нижчому рівні, зростання ВВП.

Проаналізовані вище макроекономічні і макрофінансові показники дають можливість досить ґрунтовно і всебічно оцінити макроекономічну ситуацію. Водночас з позицій дослідження процесу реструктуризації фінансової системи в перехідній економіці необхідним є оцінювання результативності її функціонування. Таке оцінювання фінансової результативності здійснюється на основі системи макрофінансових індикаторів, що відображають стан фінансової системи та її вплив на розвиток економіки і соціальної сфери.

Розрахунки макрофінансових індикаторів ґрунтуються на макроекономічних і макрофінансових показниках. Основними макроекономічними показниками, як було показано вище, є обсяги валового внутрішнього (національного) продукту і національного доходу, а головними макроекономічними індикаторами — рівень ВВП (ВНП) на душу населення і темпи економічного зростання. Макрофінансовими показниками виступають кількісні вираження фінансових ресурсів: маса грошей в обігу; обсяги кредитних ресурсів; бюджет держави; фонди цільового призначення; обсяги ресурсів, що обертаються на фінансовому ринку, тощо. Ці узагальнюючі показники можуть розкладатись на окремі складові: готівкова і безготівкова грошова маса; доходи бюджету, у тому числі податки; окремі групи його видатків та ін.

Суть макрофінансових індикаторів полягає у зіставленні макрофінансових показників з макроекономічними і між собою. Основним у зіставленні двох видів показників є рівень бюджетної централізації ВВП (ВНП). Це — визначальне співвідношення у характеристиці фінансової політики держави. Характерною ознакою сучасності є поступове зростання рівня бюджетної централізації ВВП.

Рівень бюджетної централізації ВВП — дуже важливий критерій, але навряд чи він може виконувати функції макрофінансового індикатора, оскільки відображає суть і напрями фінансової політики держави, але не характеризує її ефективність. З одного боку, одних і тих же результатів можна досягти за різних рівнів централізації ВВП у бюджеті. При цьому не існує критерію, за яким можна оцінити, яка ж з типів фінансової політики є більш раціональною. З іншого боку, за одного й того самого рівня бюджетної централізації, різні держави можуть мати різні результати. Тому оцінити результативність функціонування фінансової системи за допомогою рівня державної централізації ВВП неможливо. Однак і проводити макрофінансовий аналіз, ігноруючи цей рівень, теж неприпустимо. Необхідно як визначати, оцінювати і прогнозувати його, так і аналізувати вплив на суспільство, економіку, людину.

Одним з найважливіших макрофінансових індикаторів є макроекономічна платоспроможність, яка проявляється в двох аспектах. По-перше, як інтегрована платоспроможність всіх суб'єктів господарювання і банків, котрі обслуговують їх розрахунки. По-друге, як платоспроможність суб'єктів макроекономіки, до яких належить держава та інституції фінансового ринку. Макроекономічна платоспроможність є надзвичайно важливим фінансовим індикатором. Це — визначальний елемент нормального функціонування економічної і фінансової систем. Криза неплатежів, яка до цього часу не подолана в економіці України, вкрай негативно впливає на фінансову систему та результативність її функціонування.

Виникає питання: чи необхідно, по-перше, і чи можливо, по-друге, оцінити сукупну платоспроможність суб'єктів підприємницької діяльності? Необхідність досить неоднозначна, оскільки в цілому на макроекономічному рівні наявні кошти і зобов'язання мають бути збалансовані — одні підприємства є боржниками інших. Але в умовах платіжної кризи ситуація інша — майже всі стають неплатоспроможними, і тому дуже важливо оцінити загальний рівень цього показника. При цьому можуть бути і різні причини загальної неплатоспроможності. Це і виробництво продукції, яка не має належного збуту, і відсутність належної платіжної дисципліни, і недостатність фінансових ресурсів, і незабезпеченість відповідною грошовою масою. З цих чинників безпосередньо до макрофінансових належить забезпеченість платіжного обороту достатніми платіжними засобами. Звідси випливає необхідність установлення такого макрофінансового індикатора, як забезпеченість грошовою масою — відношення наявної кількості грошей в обігу до необхідної (визначеної на основі загальновідомої формули кількості грошей в обігу). Оскільки показник необхідної грошової маси офіційно не оприлюднюється, то оцінка забезпеченості грошовою масою може здійснюватись на основі коефіцієнта монетизації економіки, який розраховується як відношення грошової маси до ВВП. Безумовно, таке порівняння не досить коректне, оскільки не враховує швидкості обігу грошей, але все ж воно дає можливість визначити індикатор забезпеченості потреб економіки в грошах.

Дуже важливим індикатором, що відображає динаміку купівельної спроможності грошової одиниці, є інфляція. Разом з тим слід зауважити, що показник інфляції розраховується на підставі індексу споживчих цін і тому необхідно визначити, що тут причина, а що — наслідок. Випуск зайвих грошей в обіг спричиняє їх знецінення і, як наслідок, зростання цін. Однак ціни можуть зростати і за рахунок інших чинників. Зростанн я цін, у свою чергу, веде до збільшення грошової маси. Наприклад, у 1992—1995 рр. поетапне підвищення цін на енергоносії, які надходили з Росії, спричинило значне підвищення цін, що вимагало постійного збільшення грошової маси. Основною причиною інфляції в ці роки було саме зростання цін на енергоносії, а не емісія зайвих грошей, хоча вона теж мала істотний вплив.

Крім указаних індикаторів, можуть розраховуватись додаткові макрофінансові коефіцієнти платоспроможності. Насамперед це швидкість розрахунків. При цьому необхідно розрізняти технічну і фінансову швидкість платежів. Технічна швидкість визначається ефективністю платіжної системи. На даний час в Україні створена сучасна система розрахунків, яка дає змогу проводити перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача за лічені хвилини. Але не технічна швидкість визначає платоспроможність. У системі показників ефективності фінансової діяльності підприємств важливим є показник кількості днів, що проходять між укладенням відповідної угоди і надходженням коштів на рахунок (відношення сум, належних до сплати, до середньої величини продажу за один день). Однак, на наш погляд, цей вагомий для мікроекономічного середовища показник не відіграє такої ж ролі на макрорівні, оскільки характеризує внутрішню швидкість проходження грошових потоків, тобто взаєморозрахунків. Водночас, не будучи макрофінансовим індикатором, він дуже важливий довідковий показник, адже, відображаючи швидкість взаєморозрахунків, характеризує ефективність функціонування фінансової системи в цілому і банківської зокрема.

Важливою складовою макроекономічної платоспроможності є діяльність банківської системи, яка забезпечує проведення розрахунків між окремими суб'єктами. На технічному боці розрахунків, котрий забезпечує відповідну швидкість проходження грошей, ми зупинились вище. Хоча при цьому слід зауважити, що інтереси клієнтів банків у даному напрямі розходяться з інтересами самих банків. Якщо підприємства заінтересовані в максимальній швидкості розрахунків, то банки більше влаштовує їх певна затримка. Залишки коштів на рахунках становлять ресурси комерційного банку, їх використання приносить банку доходи. Для банків прискорення розрахунків означає втрату частини ресурсного потенціалу, а отже і доходів. Тому так важливо знайти оптимальне вирішення проблеми термінів розрахунків, щоб це не спричиняло істотного затримання обігу грошових коштів і не надмірно зменшувало ресурсний потенціал банку, а значить і всієї фінансової системи.

З фінансового боку вплив банків на макроекономічну платоспроможність проявляється в забезпеченні платоспроможності самих банків. Втрата платоспроможності підприємств — вкрай негативне явище, але воно — ще тільки частковий прояв фінансової кризи. Втрата ж платоспроможності банківських установ — набагато складніше явище. Якщо воно зачіпає всю банківську систему, то настає фінансова криза. У зв'язку з цим центральними банками завжди контролюється платоспроможність комерційних банків.

Важливим чинником макроекономічної платоспроможності є стан державних фінансів. Держава — важливий суб'єкт фінансових відносин на цьому рівні. Разом з тим оскільки зміст фінансової діяльності держави відрізняється від фінансової діяльності підприємств, то неоднаковою буде й оцінка їх платоспроможності. У даному разі коефіцієнт ліквідності, наприклад, не підходить (навіщо потрібне державі декількакратне перевищення коштів над зобов'язаннями). Доцільно визначати сальдо платоспроможності, тобто збалансованість державних доходів і видатків. Основним показником є стан бюджету (урівноваженість доходів і видатків, перевищення доходів над видатками та перевищення видатків над доходами). Макрофінансовим індикатором при цьому виступає рівень бюджетного дефіциту (профіциту) — його відношення до обсягу ВВП. Якщо відношення дефіциту до обсягу видатків бюджету, що розглядалося раніше, характеризує рівень незабезпеченості державного фінансування постійними доходами, то його відношення до ВВП дає можливість оцінити платоспроможність держави відносно загальних фінансових можливостей суспільства, які, у свою чергу, визначаються обсягами виробленого ВВП.

Взаємозв'язок бюджетного дефіциту з макроекономічною платоспроможністю досить складний. По-перше, можлива висока інтегрована платоспроможність суб'єктів підприємницької діяльності за низької платоспроможності держави. Це свідчить про наявність фінансових проблем тільки у держави. Така ситуація характерна для високорозвинених країн, у яких державні фінанси посідають підпорядковане місце у фінансовій системі. По-друге, як протилежний варіант можна розглядати високу платоспроможність держави в умовах недостатності фінансових ресурсів в економіці. Вона можлива тоді, коли провідне місце у фінансовій системі відводиться саме державним фінансам. Причому недостатній рівень фінансової самозабезпеченості підприємств походить від надмірної централізації фінансових ресурсів державою. Також можливі варіанти поєднання як належної, так і недостатньої інтегрованої платоспроможності підприємств і держави.

Важливим макрофінансовим показником, котрий інтегровано характеризує діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, держави та фінансових інституцій у сфері міжнародних фінансових відносин, є сальдо торговельного та платіжного балансу. Негативне сальдо показує відплив фінансових ресурсів і зниження міжнародної платоспроможності даної країни, а позитивне, навпаки, — примноження фінансових ресурсів, які, зокрема, можуть спрямовуватись на погашення зовнішнього державного боргу. Сальдо торговельного балансу важливе саме у фінансовому контексті, адже з економічного погляду його неможливо однозначно оцінити позитивно чи негативно. Так, негативне сальдо відображає відплив фінансових ресурсів, але натомість країна отримує матеріальні чи сировинні ресурси, товари чи послуги. І навпаки, позитивне сальдо характеризує збільшення фінансових ресурсів, але означає скорочення внутрішнього споживання. Тому оцінку даного показника слід проводити саме з позицій потреб тієї чи іншої країни у коштах, котрі забезпечують її міжнародну платоспроможність. Макрофінансовим індикатором використовують, як і стосовно бюджетного дефіциту і державного боргу, відношення сальдо торговельного балансу до ВВП.

Друга група макрофінансових індикаторів відбиває ефективність фінансової системи. Результативність економічної діяльності відображається в прирощенні вартості. На макрорівні це приріст ВВП у поточному періоді. Мета фінансової діяльності підприємства — отримання прибутку. Мета макроекономічного регулювання — створення відповідних передумов для виробництва необхідного обсягу ВВП, який задовольнить потреби суспільства. Результативність макроекономіки — приріст ВВП.

На основі показника, який характеризує макроекономічну результативність, можна визначити відповідний макрофінансовий індикатор, яким, на нашу думку, є відношення приросту ВВП до обсягу приросту інвестиційних вкладень в економіку. За допомогою цього індикатора можливе управління процесом економічного зростання, адже можна розраховувати, скільки необхідно інвестицій для досягнення певного рівня зростання і який рівень зростання можна забезпечити на основі певних інвестицій.

Важливу роль у системі макрофінансових індикаторів відіграють показники керування заборгованістю. На макрорівні показники заборгованості можуть визначатись за двома напрямами. По-перше, за сумарною заборгованістю суб'єктів господарювання кредитній системі. При цьому можливе і використання того самого коефіцієнта заборгованості — відношення кредитної заборгованості до загальної вартості майна. По-друге, установлення рівня заборгованості держави. Найбільш поширеним є відношення державного боргу до обсягу ВВП, і саме цей показник використовується як макрофінансовий індикатор державної заборгованості.

За наявності державного боргу необхідно встановити рівень платоспроможності держави за процентними платежами і поверненням боргу. Ураховуючи важливість забезпечення як повернення боргу, так і виплати процентів, слід розраховувати два коефіцієнти. Перший характеризує забезпечення державного боргу. Коефіцієнт покриття боргу розраховується як до обсягу приросту ВВП за період, що встановлено до строку погашення боргу, так і до приросту обсягу доходів бюджету (за вирахуванням нових позик) за цей період, адже погашення позик здійснюється з бюджету. Якщо частина позик погашається з інших джерел, то вона вираховується з тієї суми боргу, що відноситься до приросту доходів бюджету. Другий показник характеризує забезпечення процентних платежів. Він може розраховуватись аналогічно, тобто як відношення суми процентних платежів до обсягу приросту ВВП і відповідних доходів бюджету. Однак при цьому обсяги приросту ВВП і доходів бюджету зменшуються на суму виплат державного боргу, адже тільки ця різниця характеризує реальне джерело виплати процентів.

Крім макрофінансових індикаторів, що порівнянні з відповідними мікрофінансовими коефіцієнтами, є специфічна сфера макроекономіки — фінансовий ринок. Важливий індикатор, що характеризує ділову і фінансову ефективність, — активність фінансового ринку. На даний час з метою її оцінки у світовій практиці широко використовуються спеціальні індекси та рівень капіталізації доходів.

Індексна оцінка активності проводиться на фондовому ринку, насамперед, у частині біржової торгівлі. Всесвітнього визнання набув, наприклад, індекс Доу-Джонса, який характеризує середній показник курсів акцій, що розраховується для певної групи найбільших корпорацій. Він обчислюється як середньоарифметична щоденних котирувань акцій цих корпорацій на момент закриття біржі. У США індекс Доу-Джонса визначається як для основних галузей — комунальних (газо- та електропостачання), промислових і транспортних компаній, так і в цілому для провідних корпорацій — зведений індекс. Також застосовуються індекси «Велью Лайн» (для Нью-Йоркської і Американської фондових бірж та позабіржової торгівлі у США), Ніккеї (на Токійській фондовій біржі), FAZ і DAX (для провідних концернів Німеччини) та ін. Активність фондового ринку оцінюється за динамікою того чи іншого індексу: зростання свідчить про активізацію діяльності, зниження — про падіння ділової активності.

Рівень капіталізації характеризує спрямування частини отриманих у суспільстві доходів на формування фінансових ресурсів через фондовий ринок. Якщо індексна оцінка характеризує так би мовити внутрішню активність фондового ринку, то рівень капіталізації доходів показує ступінь суспільної концентрації фінансових ресурсів, тобто активність виходу на ринок юридичних і фізичних осіб. Це дуже важливий показник, оскільки він відображає динаміку нарощення фінансового потенціалу у суспільстві, котрий є основою його розвитку. Капіталізація доходів являє собою ту базу, яка забезпечує економічне зростання, тобто реалізацію основного завдання макроекономічного регулювання. Водночас необхідно установити оптимальний рівень як загальних пропорцій між споживанням і нагромадженням, так і між тією капіталізацією, що здійснюється через фондовий ринок, та індивідуальною і суспільною (через державні фінанси) капіталізацією.

Охарактеризована система макрофінансових індикаторів, яка поділяється на три напрями макроекономічної оцінки — платоспроможність, фінансова ефективність і результативність та заборгованість — зображена на схемі (рис. 6). Необхідність використання системи показників визначається тим, що не існує єдиного індикатора, який би дав повну інтегровану оцінку макрофінансової ситуації. Навряд чи доцільно, як це робиться на мікрорівні, формувати також рейтингову оцінку за зваженою сукупністю окремих показників. Необхідна саме система індикаторів, кожен з яких відображає певний бік макрофінансової

Система макрофінансових індикаторів

Fig. 6. Система макрофінансових індикаторів

діяльності. При цьому слід, ухвалюючи відповідні рішення, враховувати взаємозв'язок макрофінансових індикаторів. Необхідно знати, як те чи інше рішення відіб'ється на всій сукупності показників. Не існує рішень, які б одночасно поліпшували (чи погіршували) всі показники. Виграш в одному напрямі може супроводжуватись погіршенням ситуації в іншому.

Не всі із запропонованих макрофінансових індикаторів використовуються у світовій та українській практиці. Найбільш поширеними на даний час є індекс інфляції, рівень бюджетного дефіциту і державного боргу, сальдо платіжного балансу, біржові індекси. На нашу думку, дуже важливим для формування ефективного фінансового механізму макроекономічного регулювання є розрахунок і впровадження індикаторів фінансової ефективності і результативності, а саме: ефективності використання фінансових ресурсів та інвестицій. Вони характеризують реалізацію основного завдання у сфері макроекономічного регулювання — забезпечення економічного зростання. Без таких індикаторів втрачається мета цього регулювання. Адже забезпечення платоспроможності та обслуговування заборгованості значною мірою відходить на другий план, якщо економіка перебуває у стадії стагнації чи падіння. Точніше кажучи, це важливо, але ще важливішим є результат — приріст національного продукту. З фінансового ж погляду вкрай важливо знати, як на це впливає використання фінансових ресурсів та інвестиції. Спробуємо на підставі наявних даних фінансової статистики розрахувати макрофінансові індикатори й оцінити результативність функціонування фінансової системи України (табл. 6).

Table 6

МАКРОФІНАНСОВІ ІНДИКАТОРИ УКРАЇНИ В ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ (1996—2001 рр.)

< td width="209" valign="top">

Фінансова результативність

5. Відношення ВВП до обсягу фінансових ресурсів, %

Індикатори

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Platospromozhnіst

1. Коефіцієнт монетизації економіки за агрегатом М2, %

11.1

13.3

15.0

16.6

18.5

22.2

2. Індекс інфляції, %

140

110

120

119

126

106

3. Рівень бюджетного дефіциту, % до ВВП

4.9

6.6

2.2

1,5

–0,6

0.6

4. Сальдо поточного рахунку платіжного балансу, % до ВВП

–2,7

–2,7

–3.0

5,4

4.6

3,7

65

58

48

46

55

42

6. Відношення приросту ВВП до приросту інвестицій в основний капітал

x

x

x

x

3,04

3,81

Заборгованість

7. Інтегрована заборгованість суб'єктів господарювання, % до ВВП

— кредиторська

— дебіторська

175

128

180

134

179

125

140

109

8. Рівень державного боргу, % до ВВП

25,1

30.3

51.5

62.8

49,9

37,5

Хоча наведені дані у цілому відображають позитивні тенденції у функціонуванні фінансової системи, все ж на відміну від параметрів макроекономічної стабільності (табл. 5) вони є більш тривожними і відбивають застарілі фінансові проблеми. Так, позитивні тенденції характерні для основного, на нашу думку, макрофінансового індикатора, що відображає забезпеченість економіки грошовими коштами. За останні шість років коефіцієнт монетизації зріс удвічі і становив наприкінці 2001 р. 22,2 %. Але це не йде ні в яке порівняння з реальними потребами економіки і не відповідає ринковим умовам. В Україні в 1991 р. коефіцієнт монетизації становив 80 %, у країнах з розвиненою ринковою економікою він перебуває на рівні 70—80 % (а іноді перевищує і 100 %).

Деякі вчені, аналізуючи цю ситуацію, прямо не пов'язують її з рестрикційною грошово-кредитною політикою центрального банку, спрямованою на підтримання стабільності гривні*31, а вважають це особливістю перехідної економіки (насамперед нерозвиненістю фінансового ринку та ринків землі і нерухомості, які вимагають значної грошової маси). Погоджуючись у цілому з аргументами цих учених, все ж слід зазначити, по-перше, надмірний розрив між рівнем коефіцієнта в Україні і в розвинених країнах і, по-друге, певну умовність аргументів, що наводяться. Адже майже неможливо визначити, що є причиною, а що — наслідком: нерозвиненість фінансового ринку скорочує потребу в грошовій масі чи обмежена грошова маса обумовлює нерозвиненість фінансового ринку? Які б аргументи не наводились, абсолютно очевидно, що приборкання гіперінфляції 1991—1995 рр. безпосередньо пов'язане з обмеженням грошової маси — за чотири роки коефіцієнт монетизації знизився з 80,2 % на початок 1991 р. до 12,6 % на початок 1996 р. Власне, після цього і відбулася відносна стабілізація гривні.

*31: {Савлук М., Сугоняко О. Чи вистачає грошей економіці України // Вісник Національного банку України. — 1997. — № 4; Дзеблюк О. Вплив рівня монетизації економіки України на кредитну діяльність комерційних банків в умовах перехідного періоду // Вісник Національного банку України. — 2000. — № 5.}

Позитивні тенденції характерні ще для двох індикаторів макроекономічної платоспроможності — рівня бюджетного дефіциту і сальдо платіжного балансу до ВВП. Особливо важливим з позицій міжнародної платоспроможності і забезпечення стабільності курсу гривні є досягнуте позитивне сальдо торговельного балансу. Водночас, оцінюючи ці макрофінансові індикатори, важливо визначити чинники, які їх обумовлюють. З цих позицій слід зауважити, що досягнення в обох напрямах досить відносні. Так, скорочення бюджетного дефіциту швидше є відображенням змін в ідеології фінансової політики, що виражались у сприйнятті реальності девізу «жити треба по кишені». Іншими словами, бюджетний дефіцит було скорочено не стільки внаслідок поліпшення фінансової ситуації і збільшення на цій основі доходів бюджету, скільки скороченням видатків до наявних доходів. При цьому нестача податкових доходів компенсувалась максимальною мобілізацією усіх можливих неподаткових надходжень. Крім того, сама необхідність скорочення бюджетного дефіциту розглядалась крізь призму необхідності забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

До позитивного сальдо торговельного балансу, незважаючи на відображення у ньому суттєвих досягнень національної економіки (відносне скорочення імпорту за рахунок наповнення внутрішнього ринку товарами і послугами національних виробників), все ж слід підходити зважено. Зростання експорту насамперед стосується товарів первинної обробки, передусім металу і металопрокату. Це теж дуже важливий результат, але подібна структура експорту не досконала і веде до значних втрат потенційних доходів.

Макрофінансові індикатори, що відображають ефективність функціонування фінансової системи, оцінити досить складно. По-перше, ці індикатори поки що широко не використовуються і тому немає бази для порівнянь. По-друге, відсутні відповідні їх нормативні значення. Отже, на даний час оцінка можлива за динамікою вказаних індикаторів. Так, відношення ВВП до обсягів фінансових ресурсів протягом 1996—1999 рр. знижувалось. У перший рік економічного зростання ситуація дещо поліпшилась, але у 2001 р. фінансова результативність знову знизилась. Однак і саме по собі значення цього показника повинно викликати занепокоєння — у середньому за рік на одну гривню фінансових ресурсів виробляється близько 50 копійок ВВП. Динаміка ж показника ефективності інвестицій у період зростання ВВП має позитивний характер. At 2001 p. на одну гривню приросту інвестицій отримано майже чотири гривні приросту ВВП.

Найбільш складна ситуація склалась у сфері макроекономічної заборгованості. Причому, хоча у суспільстві більше обговорюються проблеми державного боргу, значно суттєвішими є проблеми в економіці. Сумарна кредиторська і дебіторська заборгованість суб'єктів господарювання перевищує обсяги виробленого ВВП, тоді як державний борг відносно ВВП у 2000 р. становив 49,4 %, а в 2001 р. — 37,5 %, тобто перебував у межах порогових значень, установлених на рівні 60 %. Отже, маючи і так досить обмежений фінансовий потенціал, ми ще й допускаємо його вкрай нераціональне використання. Цей фактор багато в чому пояснює таку низьку ефективність функціонування фінансової системи — як можна виробляти більше ВВП, якщо понад третину фінансових ресурсів перебуває у непрацюючому стані? Водночас це один з основних внутрішніх резервів поліпшення фінансової бази економіки. Залучення цих ресурсів у виробництво дало б змогу обходитись без іноземного запозичення.

У цілому проведений аналіз макрофінансових індикаторів свідчить про наявність серйозних проблем у фінансовій системі України. По-перше, досягнута макроекономічна стабільність поки що досить хитка і без відповідних зусиль з боку владних структур може бути легко порушена. Фінансові проблеми в економіці досить давні, болючі і суттєві. Позитивні тенденції вказують на їх певне пом'якшення, але не свідчать про ліквідацію чи зниження до невідчутного рівня. По-друге, методи,

якими забезпечувалось поліпшення окремих фінансових індикаторів, незважаючи на отримані позитивні результати, переважно були обмежувальними, а значить, не мають стабільного підґрунтя. Все це свідчить про необхідність вироблення чіткої фінансової стратегії економічного зростання, яка враховувала б усі існуючі проблеми і реальні можливості української економіки та фінансової системи.