Основи політології - Bregeda A.Yu.

Розділ XІІІ OBSISTANCE I POLITICS

1. Lyudina in the system of social and political issues

Історію rozvitku meststva mozhna rozglyadati yak діяльність людини, що має свої власні цілі. Ale is the category of "lyudina" - the whole of abstraction, the kotra to serve for viznachennya tієї zagalnoy risi, yaka okraslyu tekofiku zhitttіdіyalnі people i vіdіznyaє іх від тваринного світу. Інакше казаучи, "людина" - це соціальна якість усіхіндивідів, які becoming rід люський. Tsya sotsіalna yakіst viyavlyaєtsya in the fact scho on vіdmіnu od tvarini, yak zabezpechuє his zhittєdіyalnіst bezposeredno vzaєmodіyuchi s nature, the Person of zadovolnyaє svoї zhittєvі require oposeredkovano through vigotovlennya znaryad pratsі, zdіysnennya processes pratsі i stvorennya vnaslіdok tsogo processes suspіlnih vіdnosin, sotsіalnih i polіtichnih іnstitutsіy, Tobto syspilstva yak tsilogo.

Otzhe, sutnіst Helsinki Human polyagaє in fact scho її zhittєdіyalnіst Je zasnovanim on materіalnomu virobnitstvі zdіysnyuvanim i have sistemі suspіlnih vіdnosin processes svіdomogo, tsіlespryamovanogo representations to navkolishnogo svitu i to itself for zabezpechennya Svoge іsnuvannya, funktsіonuvannya that rozvitku [1].

Alya sutnist mannyi not існує itself по собі. Really, there is no need to know the viyav of the life-expectancy of all the indivities. Kozhny індивід - tse real, alive ljudina, real osobistіst z sіsmі pritamannimії біологічними th соцііальних specialties. In the leather industry, the essence of the people is to know the inordinately unrepeatable vyav, scho y reprezentuє її yak osobistіst. Otzhe, osobistyst - tse sotsial'na yakіst індивіда, unique form vіyavu існування, functііунування, розвитку всієї системи суспільних відносин. Specificity is the social sub-element, in which I embroider all the bagateness of the people.

Tse means, scho osobistist - tse odnosasno sub'ekt i nosіy zhit'tviyh needy iz methodi iz zadovolennya; Suspilnogo vibrobitvtva і sistemi suspilnih vіdnosin; Суспільної свідомості і свободи, тобто соціальної діяльності.

Stavlenya osobistosti up to the subjective dysnosti in tsilomu, to the real minds of his life, to himself vyavlyaetsya svitoglyadі. Svitoglyad - the system of uzagalnenyh poglyadіv on the very people і svit, system, kotra for particularity nabuvaє znachennya way bachennya, rozumnіnya, analizu otsniki yavishch, viznachaete character of setting before them, the nature of the uchinkov i dіy. Basis svitoglyadu є usvіdomlenya tsіley і senseu zhittya. Svitoglyad u proekti perevirki zhittvim dosvіdom peretvuyutsya zhitt'evu positsіyu, yaka mozhe bouti actively chi pasivinuyu. Життєва позиція особистості - це готовність людини до дій, що ґрунтються на її світоглядних настановах та життєвому досвіді. For dopomogoju volj zhitttseva positsіya menni realizuetsja in sotsіalnіy activity osobistosti.

Sotsіalna aktivnіst - tse not just dіyalnіst (Stop Mauger zdіysnyuvatisya i for Relief kerosene stove) and sposіb samorealіzatsії osobistіstyu svoєї sutnostі, rozumіnnya her tsіley i Censu Zhittya, tse pokaznik stage sotsіalnoї zrіlostі osobistostі, tse sphere samovdoskonalennya, samostanovlennya osobistostі yak sub'єkta sotsіalnoї dіyalnostі .

Ale especiality is not living in the yakomis abstract spaciousness, but in the real social environment, the yoke is mogulovisti zadovolennya osobystystya її needs, realizatsii її інтересів. Vichnachalnym chinnikom zhitttіdіyalnosty osobistostі є suspilny lada z yogo sistemu ekonomichnyh vidosnon i polichitchnoy vladi. And that particularity of the manager is directly misunderstood to be included in the life cycle. Це має місце навіть тоді, if osobistіst declare about his baiduzhist up to polityki. Будь-яка байдужість зникає негайно в разі, if you want to keep ужижені житєві consuminі інтереси особистостіі.

Соціальні суб'єкти (групи, класи, партії) postійно прагу завоювання політичної влади, завжди namagayuchivsya filing svoї Інтернеті інтереси як загальнонаціональні. Vіdtak partіyno-politichna borotba for osobystіst, for її zhittyevu positsіy nabuvaє vinyatkovo znaklivogo znachennya. Specificity, from one side, it becomes a subject of a half-whistle of social forces, and one can come to abo vzhe perebuivayut at Vladi, and zinoshogo - vona є sub'єktom polіtichnoї діяльності, що має власні політичні Інтереси.

Axis chomu problems osobistosty, її stanovlenya, formovannya, vihovannya pidnosyatsya to rank odnієї z nayvazhlivіshih poliitichnih problems, flock to the sphere of prototyvo sotsіalnyh forces, yakі pretend to kerivnu role in zhitti suspilstva.

Sutnist people polagayє in that, sho vona (lyudina) mozhe stasis yak taka tilki in suspilstv. Istorichna practice perekolivo svidchit, scho vdoskonalennya people, її self-actualization vіdbuivayutsya in the process zaluchennya її to різних аспектів суспільних відносн. Axis chomu і nіnі not vаrtila topіchnostі thesis of Aristotel about those, scho lyudina є polіtichna іstota, yakіy nature is recognized as living in susinstvі.

Взаємовідносини людини й суспільства цікавлять мислителів з тих пір, як виникло суспільство. ALE DI DOTEPER, the people did not demand unambiguous admission. Those, people, lie down to lie in the suspenstva, zrozumilo. Vaughn simply can not be frightened without naught. Ale chi moe vona shchos nezolezhnee vіd syspіlstva? І chi існує куротний вплев? І yakschoo існує, then, as the man of the lyudin, can you suppress the life?

For z'yasuvannya chiogo pitania rozglyanemo three rіznі kontseptії, yakі buli prearranged by E. Durkheim, M. Weber and K. Marx.

The note of the indivisibility of the Suspina is one of the main problems of the theory of E. Durkheim. Teachings pіdkreslyuє, schо соціальна реальність є autonomous shodo індивідуальної reality. So, "іndivіdualnim facts" vіn protistavlyaє "sotsіalnі facts", "іndivіdualnim uyavlennyam" - "kolektivnі uyavlennya", "іndivіdualnіy svіdomostі." -. "Collective svіdomіst" i n t h Tse bezposeredno pov'yazano Tim yak sotsіolog rozumіє sutnіst osobistostі . For Durkheim, there is a double realism, in the past, in the conflict, in the struggle for the day: societal and indivisual. Prichomu borotba - golovne in danomu spivnisnuvanni, sotsіalne ta individualne not dopovnjut, and to resist one to one.

On the duma of the scholar, social reality, "collective intelligences", "collective svidomist" ponnistyu pohnuyut over usіm signs individualnogo over usom, scho є sobistystinu mneni. Suspisstvo in yogo інтерпретації стає незалежною, звнішньою й примусовою силою Stasovno індивіда. Vano є bagatoshuyu realnystyu, nіzh іndivіd, dominuє over him і stlyuєє yogo, being the jewel of vincent values.

Durkheim viznachestvo, scho suspilstvo vinikaє in resulti vzaimodії індивідів, але вининувши, воно починає жити за своіми власними laws. I now have all the life and social rights to be social real, vplyivti on yak stinks can not be mozhut duzhe verhnovo, not mnyayuchi sutі sotsіalnih factov.

Durkheim, such a rank, vіddaє perevagu silі sotsіalіnі real'nі як такій, що об'єктивно існує та визначає умовитяття особистостіі. Itself osobystnost bezporordna schodo suspilstva. Vano vypupaє yak nadindivdualne utovorennya, yak te, scho існує over usіma people, yak esobliva nosobistіsna real force [2].

Protylezhnu positsіyu z ciogo pitannya zapmaye M. Weber. On vіdmіnu vіd Durkheim, Weber ubachav u rol'i sub'ekta tilki okremih індивідів. Він не заперечував існування й необхідності вивчення such соціальних utovoren, yak «power», «акціонерне комство» тощо. Ale to glance M. Weber, tsi utvorennya - tilki viyavi specifichnih dіy okremih people, oskilki lishe ostaninni є zrozumіlimi us nosіami dіy, sho moyut siyslovu oriєntatsіyu.

M. Weber does not exclude the possibility of socialism in sociology to understand "sim", "nationality", "power", or to ignore it, not to forget, but to form collectivism not to the real sub-sociums of social life. Tsim collectivnym social forms can not prisisuvati volo ne mislobnya. Understanding "the collective will" and "the collective life" can be cultivated in the mind, metaphorically.

Social life can be vvazhati, for Weber, only people osmislene, spymovane on doshyagnennya in detail obmirkovanoї індивідом ми. Such a type of doctrine nazivas tsilatoritsionalnym. Осмислені, цілеспрямовані дії і роблять індивіда sub'єктом соціальної дії. The process is guilty of the sociologist's cynicism. M. Weber naming his sociology "hardship", tobto such, scho "rozumiє." Yasna rіch, scho taku science mozhe tsіkaviti (on vіdmіnu vіd psihologії) the lisha has been osmislena povedinka osobistosti. Prichomu M. Weber Mav na nazyv not vishchy "sense zhittya" i navit not the same "sens", kotryi kynets-kyntsem mozut mati dії індивіда, and the sense, scho yogo himself індивід sub'єктивo contribution to his day. Це відрізняє вчення M. Weber від тих соціологічних теорій, які за вихідні соціальної realness subaєctів соціальної дії take social categories: "classi", "suspilstvo", "power" tochno. M. Weber criticized the "organichnu sotsiologiu", yak rozglyadaє suspilstvo yak umnov organizm, de іndііdііі відіграють the role біологічних клітин.

Yak bachimo, the position of M. Weber прямо directly protilylezhnoyu glances of E. Durkheim. For M. Weber, there is a great deal of social reality, limited time, success in utovorennya (існування яких він, безумовно, не заперечує) є Lisha process їхньої взаємодії. Vіn respecting, ёo class abo natsіya, power abo accionaryne comradeship itself can not be denied tsіlesprjamovanno and osmisleno, and that th can not be buti sub'ektami suspilnogo rozvitku. The status of the societal sub'ekta in the sociology of M. Weber is limited by the number [3].

One of the varieties of verse is given by the problems of K. Marx .

In yogo rozuminnyi sub'ektami suspilnogo rozvitku є соціальні utvorennya kіlokh rіvnіv: people, klasi, natsії, power, сім'я та особа. The development of the estate is the result of the whole of the cih sub'ektiv. Ale stinks do not rivnoznichny, and the power of the old vplyuv zminyuetsya zalizhno vіd історичних обставин. In the course of the epoch, one of them is a virishalim, which is the basic rushinoyu power of the danogo istorichnogo period. At the primary syspilstvі the basic sub'ektom sotsialnogo zhittya bula sіm'ya that utovorennya, sho vinikali na її basi (rіd, плем'я). In the appearance of the class suspicion, the subsites of the suslinny rozvitku, for Marx, flock to the class (rizni in rizni periodi), and rushynoyu power - eh borotba. There is a change in the sub-ecstatic social life, Marx's approach to the introduction of communist invoices. At Tsei period, people can go to the verse of the rozvitka to the holy, osmislenogo alignment of suslinnye vidosin in all spheres of life. Marx respecting, scho sama tude, rozpochnetsya spravzhnya історія людства і sub'єктом суспільного розвитку стане цілеспрямовано діюче, звільнене від класової ботьби та інших стихійних виявів manyske suspіlstvo, schо омислило себе й сенс свого існування.

Aly neobhidno obovyazyakovo mother on uvaziz, scho in the conception of Marx vs sub'yekti diyut at the intercourse of the lawful laws of the development of susp. Wongs can not be replaced by laws, nor skasuvati. Їх sub'єктивна діяльність нo допомагає цим laws dіяти вільно, прискорюючи суспільний розвиток, або заважає їм, гальмуючи історичний процес. Перевірити це твердження неможливо, оскільки історія не допускає експериментів (can not turn back події і подивитись, як вони б расвивалися за іншого, наприклад, співвідношення класових сил).

Yak same rozv'yazuє tsya teorіya problem, scho us tsikavit: persona i suspil'stvo? Mi bachimo, sch osobu here is known sub'ektom suspilnogo rozvitku, schopravda, not vysuyavachi її on the frontline і not rozglyadayuchi yak rushynu force social progress. Zgіdno z kontseptsieyu K. Marksa person - is not a child of the sub'ekt, and th obekt susspilystva. The roster of the acquaintance of the zomovleniy rozvitkom usіh інших індивідів, з якими він perebuvaє in direct obo oserekredkovannomu spilkuvannі, ale yogo not possible відірвати від історії передніх і сучасних йому індивідів.

Otzhe, the life of the individual in the conception of Marx is vseprichno vysnachaetsya suspilstvom through sotsialnyi umovi іsnuvannya, nalіdki past rozvitku, obektnny laws історії тощо. Al acted prostyr for social life, all the same zalyshaetsya. Zgіdno with Marx "історія" not і chimos such, scho korostustєsya people for досягнення his own tsіlei, and є not shоо інше, як діяльність людини, котра домагається своїх цілей.

Yak sam lyudina, "obmozhvana" z sisіh bokіv, create історію? Yak person vplivaє hіd історичного розвитку?

For rozuminnya chyogo in Marxism, the significance of the category of "practice". The subj ectivity of the people, for Marx, is the result of the subject-matter practice, the fall of the people in the process of the primal obscurity and yogic re-creation. In the process of practice, people become vivid in their mastered sviti. Won postyyno prososhiryuyut scope svoye freedom, and water and і svoїї vіdpііdalіnosti for the result of the power of nature, zavdyaki yakіy vony zmіniyat sredovische. Shodo chjogo, kozhny індивід, so chi іnakshe zaholocheny to lyudskoї practice, stae subvektom suspilnogo rozvitku. And the name of the hunger rushyni sily zalishayutsya lishe rivnodіnimi bagatooh lyubskih bazhan that spryamuvan. Axis chomu історичний the result of human dій often буває inadequate, аnodіі th directly protnyzhnym sub'єktivnym naimі people. Є Velikie osobistostі, kotrі, dumku K. Marx, mozhut obrashchati znachny and bezposednyi vplyv hіd іstorіїї (zvichayno, tilki in the interlocutors "priskoriti-zagalmuvaty") for the name, and the stink of the music of the class, and the song. Alle th here the result may be problematic, but in the direct contradictory manner [4].

Mi rozglyanuli three rіznі look at vіdnosni individual s Suspylstva. Yak boolo said, the residual dumb ztyogo pittannya people are not virobilo. And the skinner can vibirati sobi positsіyu, yaka naybishe pobobyatsya. On our duma, a person in suspilstv, navіt naybіlsh vіnnomu y democratic, moe dosit obmezhenu freedom, oskilki її діяльність is zoomed bahatma chinnikami, yakі importantly navyat perelichiti. Yak kazyut angliytsi, my freedom mahati hands zakinchuyutsya there, de pochinatsya nis my my neighbor.

Можливості впливати on processes in suspilstvі bagato in чому to lie in a polіtichnoї activity of individuals, її building of the nobility of the canals of the participant in social and political practice, the scale of the social and meaningful roles, які відіграє person in the social and political life. In the real situation of the political flocks of the "transitional" gromadyanin on the sushilno-polichnichnyi processes to be located in such headwaters:

  • Соціальний the status (класова належність, профія, місце in профійній і соціальній ієрархії, міра життєвої зрілості);
  • Увідомлення человеною своях власних інтересів іхх співвідношення з інтересами соціальних групп, верств та класів;
  • Scale that means the vikonuvanyh special social roles;
  • Політична активність of an individual та її вміння провадити політичну діяльність;
  • Наявні в суспільстві соціальні обмеження активності individuals (групові привілеї, різноманітні цензи - майновий, освітній, національний, релігійний, тяга традицій тощо);
  • Рівень свідомості та політичної culture of the individual is thin [5].

Розглянемо докладніше деякі з цих факторів. Становище человени in systemі суспільних відносин у політології визначається поняттям "статус". Status - tse pevne mistse mneni in Suspilnyi ієрархії, змовлене її походженням, профією, віком, статтю, родинним станом. Rozriznyayut natural status (sotsіalne pokhozhennia, nationality) and the same, scho reach (osvita, kvalіfіkatsіya tochno). Ludina is a special status. Tse - stanovishche, I won in the first group in the same way, yak von otsynyuetsya sam yak lyudina. Кожна людина поєднує кілька статусів (мати, дружина, службовець, a member of the political party Тощо).

The status of tisno pov'yazaniyah z polichitchnuyu rolyu osobi, tobto sukupnistyu її rights and obovyazykov. The role of the dynamic role of status, yogo function, singing of a story is valid [6]. Які політичні ролі individuals are able to? Zvernimosya to the text zagalnoy declarations of human rights. Same in ny, yak vidomo, zafiksovano zagazhno viznanny rights, scho became international standards, on yakі rіvnyayatsya bagato konstitutsі svіtu.

Until the immaterial rights and liberties of the individual, they lie down: the right to pick and pack is convertible into the organ of state power, obedinuvatysya in suspilnyi organizatsii, in addition to the number of political parties; Freedom of speech, zbornіv, мітингів, вуличних процесій. Skin Lyudina Mae, such a rank, the right of the brothers to take part in the management of their own power without any means through their own representations. At the same time we mean "a skinny moe obovvozyaki before syspilstvom, in some kind of mozhmi ymolivy vіlny i nizhny rozvitok yogo osobistostisti" [7]. In the case of meta lawmakers, the rights and freedoms of a person can only be one - a pretense before the rights and freedoms of that happy widow of the righteous morality, a gigantic order of that evil kindness in a democratic custody [8].

To put it on hold, to concretize in the legislative acts of the Baghdad powers, but to secure the high legal status of the igth Gromadians.

Dinamichnoy side of the status of people - so called the role. Кожна людина не тільки посідає певне місце в соціальній, політичній структурі суспільства, а й виконує віднуідно до цьо місця певні функції. Політичні ролі особистості багатоманітні: виборця, the deputy, the member політичноїї партії, страйкаря, учасника мітингу тощо.

Візьмімо, наприклад, мітинги. Tse one z forms, scho in nyi realize the natural right of the thundering publicly vyslovuvlyati his dumka. Мітинг — це організована форма політичних дій, оскільки в нього є організатори, цілі та завдання (наприклад, домогтися якомога більшої підтримки виборців на користь того чи іншого кандидата і виграти виборчу кампанію). Водночас мітинг, як і будь-яка багатолюдна сходка, може перетворитися за певних умов у стихійний некерований процес і супроводжуватися раптовою зміною настроїв учасників, вибухом емоцій, бурхливими пристрастями: народ, що зібрався, перетворюється у натовп, а демократія — в охлократію — владу натовпу. Для охлократії характерні імпульсивність дій, коли почуття переважають над розумом, відкидання будь-яких аргументів і доказів, безпричинна лють та агресивність. Чому це відбувається? Людина в натовпі є анонімом. І це призводить до того, що вона перестає контролювати свою поведінку. Історія і сучасність знають чимало випадків, коли мирна демонстрація або мітинг перетворювалися на буйство оскаженілого натовпу, який все знищував на своєму шляху. А жертвами натовпу ставали часто цілком невинні та сторонні люди.

Отже, право переконувати людей, організовувати політичні акції, як і інші політичні права, покладають велику відповідальність на громадянина (правову, моральну, політичну) за наслідки своїх дій. Негативні наслідки неминучі, якщо організатори та учасники не дотримуються демократичних правил поведінки. Які це правила? Правдива, перевірена інформація, стриманий тон ораторів, надання слова не тільки своїм прихильникам, а й своїм опонентам, терпимість до інших поглядів, повага до людської гідності.

Психологи встановили, що ефективність заходів зростає, а можливість неконтрольованих дій натовпу зменшується, якщо правильно вибрати місце проведення мітингу, не затягувати його, ураховуючи, що спека, задуха, утома негативно позначаються на поведінці людей, мати на увазі, що в центрі (ближче до ораторів), де люди стоять тісніше, — емоції сильніші. Що далі від центру перебуває людина, то менше на неї діятиме масовий психоз.

Або інше досить складне питання: чи такою вже простою є роль виборця? Кожен громадянин залежно від життєвих обставин, особистих потреб, здібностей і можливостей вибирає собі конкретну політичну роль або ролі. Не всі можуть постійно ходити на мітинги або стати, наприклад, членами політичної партії. Проте завжди існує необхідний, гарантований конституціями мінімум політичної діяльності. До нього належать демократичні вибори. Участь у них — справа відповідальна. Голосуючи за кандидата в депутати, особа делегує йому право виражати й захищати свої інтереси на державному рівні. Як же правильно зробити свій вибір і не припуститися помилок?

Головне — проаналізувати й оцінити передвиборну програму кандидата. Для чого це потрібно? Річ у тім, що суть депутатської діяльності — це виконання своєї передвиборної програми. Її розробляє кандидат з урахуванням потреб і вимог мешканців свого виборчого округу, а також загальних програмних настанов тієї партії, котру він репрезентує. У разі здобуття партією більшості голосів у парламенті ці настанови визначатимуть політичний курс країни.

Відтак, виборець голосує передовсім за передвиборну програму кандидата. Що ж це за документ і яким вимогам він має відповідати? «Сильна», «конкурентоспроможна» програма мусить мати чітко сформульовану ціль, здатну об'єднати інтереси різних груп населення.

У передвиборній політичній програмі необхідно визначити також і засоби для досягнення поставленої мети. «сильна» програма завжди дає чітку відповідь на питання: які економічні, соціальні, демократичні та духовні здобутки матиме виборець і його сім'я, якщо програму буде виконано. Мова передвиборної програми повинна бути зрозумілою, точною та виваженою.

Грамотна оцінка передвиборної програми є важливою, але не єдиною умовою безпомилкового вибору кандидата в політичні діячі. З того, як складено передвиборну програму, можна певною мірою дізнатися про інтелектуальні здібності кандидата, його кругозір і компетентність. Але чи достатньо цього? Мабуть, ні. Виборцю завжди цікаво знати, кому він вручає мандат довіри, що це за людина, яка в неї біографія і навіть особисте життя. Важливо, однак, щоб деталі особистого життя кандидата не впливали на виборця сильніше, ніж його передвиборна програма. З іншого боку, згадаємо відомий афоризм: «Найбільш серйозне випробування — випробування владою». Психологи та політологи вважають, що влада розбещує багатьох людей: добрі можуть стати поганими, а погані — ще гіршими. А тому людей, яким притаманний тиранічний характер, не слід допускати до державної влади.

На які ж особисті риси кандидата треба звернути увагу виборцю? Чи є такі риси, котрі повинна обов'язково мати людина, яка претендує на роль політичного діяча? Звичайно, вона повинна вміти розпізнавати об'єктивні проблеми розвитку суспільства, бачити, у чому полягають можливості й небезпека, знати свої цілі і залежно від них приймати рішення, виконувати свої обіцянки. Необхідні й «пробивна сила» та вміння переконувати й об'єднувати навколо себе людей. Політичний діяч має бути також толерантним (терпимим), душевним, чуйним, благородним, чесним та совісним. Усе це має оцінити виборець на підставі документів і (у більшості випадків) досить поверхового знайомства з кандидатом на передвиборчих мітингах і зборах.

Отже, успішне виконання нескладної, на перший погляд, ролі виборця потребує високої політичної культури кожного з нас.

Для оцінювання становища людини в суспільстві, крім понять «статус», «політична роль», вироблено ще категорії «престиж» і «авторитет».

Соціальний престиж можна визначити як співвідносну оцінку суспільством, групою, окремим її членом соціальної ролі та дій людини, її достоїнств та психологічних рис на підставі певної системи цінностей. Престиж, носієм якого є людина, виступає як спонука її бажань, почуттів, намірів, дій, прагнень посісти відповідне становище в суспільстві. Престижні оцінки як регулятори поведінки багато в чому визначають такі важливі соціальні процеси, як професійна зайнятість, соціальні переміщення, структура споживання тощо.

Авторитет — одна з форм здійснення влади. У ширшому розумінні авторитет — неформальний вплив окремої особи або організації на вчинки й думки іншої людини (або людей). Вплив авторитету не пов'язаний, як правило, з примусом. Він базується на високій оцінці оточенням знань, моральних якостей, гідності, життєвого досвіду певної особи (авторитет батьків, друзів, лідера політичної партії тощо), оскільки складність сучасного життя часто не дає пересічній людині змоги правильно оцінити проблеми, що постають перед нею. За цих умов виникає потреба «сприймати на віру» твердження носіїв авторитету.

М. Вебер запропонував таку типологію авторитету: заснований на традиції, на раціонально обґрунтованій законності та на харизмі [9]. В останньому випадку (дуже поширеному) авторитет пов'язаний з особистою прихильністю до лідера, який (в очах своїх прихильників, зрозуміло) володіє винятковими людськими рисами — героїзмом, мудрістю, проникливістю тощо.

Головним критерієм розрізнення статусів (соціальних відмінностей) є поділ суспільства на класи, соціальні групи та верстви. західна соціологія (наприклад, теорія М. Вебера) стверджує, що структура суспільства визначається не тільки економічними (доступ до суспільного багатства) і політичними (влада, право), а й соціальними (престиж) показниками. Останні створюють соціальну спільність, що базується на специфічному стилі життя, певних життєвих цінностях, нормах повсякденної поведінки тощо.

Люди, які мають однаковий статус, мають і схожі особисті риси, що залежить уже не від індивідуальних особливостей людини, а від тієї соціальної системи, в яку її включено, від тієї соціальної спільності, до якої вона належить. Фактично носієм соціально-типових властивостей і ознак є клас, соціальна група, а їх конкретним виразником — окрема особистість. Конкретна особистість, що є представником певної соціальної спільності, може розглядатися як соціальний тип, котрий виявляє себе тільки в соціальних зв'язках і відносинах.

Отже, соціальний тип особистості характеризує не специфічні особливості окремого індивіда, а загальні соціальні риси класу, соціальної групи або суспільства в цілому. Розгляд індивіда в плані соціальної типізації дає можливість співвіднести особистість із соціальною структурою суспільства, вивчити соціальну зумовленість індивіда.

Радянське суспільство створило особливий тип особистості — «радянську людину» [10]. І нині маємо все більше аргументів на користь того, що «радянська людина» — це не вигадка пропагандистів, а реальний тип особистості. Російський письменник М. Харитонов зазначає: «Ми тільки зараз почали усвідомлювати, що Жовтнева революція не тільки встановила новий лад з усіма особливими економічними й політичними інститутами, але також створила нову, доти невідому організацію зі своєю історією та міфологією, зі своєю системою етичних і моральних цінностей, культурою та літературою. Це суспільство не тільки оголосило про народження нової людини, а й справді досягло цього» [11].

О. Зінов'єв, російський філософ, письменник, що мешкає в Мюнхені, автор книг «Зияющие высоты», «Гомо советикус», «Катастройка», характеризуючи «нову людину», що була створена за роки радянської влади, називає як її негативні риси — соціальний конформізм (у тому числі готовність завжди і в усьому погоджуватися з начальством), байдужість до політичного життя тощо, так і позитивні — безкорисливість, здатність іти на жертви заради спільної справи та ін.

Аналізуючи участь людини в політичному житті, можна виділити кілька політичних типів особистості. Цікаву типологію особистості запропонували українські політологи Є. І. Головаха, І. Є. Бекешкіна та В. С. Небоженко. У найзагальнішому вигляді соціально-історичну типологію особистості репрезентовано трьома основними типами.

1. Особистість, що «розчинена» в суспільстві. вона не виділяється із системи суспільних політичних зв'язків, а характеризується колективістською ідеологією, у межах якої окрема людина є лише функціонально визначеним елементом суспільної системи, тільки в ній знаходячи сенс функціонування і тільки в її цілях — власну гідність та цінність.

2. Особистість, що відчужена від суспільства. Це базовий тип, який відповідає періоду поступового занепаду тоталітарної ідеології і характеризується подвійною системою цінностей. Одна система призначалася виключно для внутрішнього користування як вияв власних «егоїстичних інтересів», а інша — для пристосовування до зовнішніх вимог, до умов жорсткого ідеологічного контролю.

3. Амбівалентна особистість , яка навіть визнаючи основоположні цінності демократії за суспільно значущі цілі, не володіє достатнім рівнем правової, економічної і політичної культури для послідовної реалізації цих цілей.

На особливу увагу заслуговують типові форми вияву амбівалентного ставлення людини до демократії:

— конформно-амбівалентний тип, для якого «так» демократичному вибору зовсім не означає «ні» — авторитарному правлінню;

— нігілістично-амбівалентний тип, який виявляється в запереченні як консервативно-соціалістичного, так і радикально-демократичного суспільного розвитку;

— мозаїчно-амбівалентний тип, якому притаманне суперечливе поєднання елементів демократичної свідомості та колишніх тоталітарних структур.

Якщо конформно-амбівалентна свідомість веде суспільство до авторитарної форми правління (по суті, до неототалітаризму), нігілістично-амбівалентна — до бунту, закономірним фіналом якого буде загальний хаос або (чи «і») диктатура, то мозаїчна свідомість є найгнучкішою і найбільш спроможною до сприйняття демократичних норм у процесі руйнування ідеологічних стереотипів минулого. Перевага того чи іншого типу свідомості зумовлює й можливий варіант розвитку суспільства: до авторитарної влади, до бунту й диктатури або до демократичної еволюції [12].