home Political economy Основы економічної теорії: політекономічний аспект

Основы економічної теорії: політекономічний аспект

Розділ 19 КАПІТАЛІІ ПІДПРИЄМНИЦТВО

§ 1. Stimuli і механізм підприємницької діяльності. Sutnist kapitalu

Розпочинаючи виробничо-господарську діяльність, годарю-ючий sub'єкт має чітко уявляти, заля чого він збирається organі-зовувати виробництво тих чи інших матеріальних благ нo нданняня послуг. Uyavlennya about the motivation of the diary of the vibrochichnyh lacquer in this area of ​​the world is important to the importance in the process of managing the economy. In addition, naskilki effektivno vplyuvayut rіznі admіnіstrі-tіvnі abo еconomіchnі go to the intresisty of gospodarskikh oditnits,

To be able to manage the economical processes on the national, in the galus chi region, and on the basis of the most effective loans for realizing the tsi.

Розглянемо мотивацію господарської діяльності в усков ринко-вої економіки та головні фактори, необхідні для ії эфективного

Здійсне ння.

In the basis of motivational gospodarskoi diyalnosti poklado dol the banal thesis: mozhe chi ni tsei sub'ekt zadovolniti svoї ekonomo-mіchnі іnteresi zavdyaki pevnomu mnogo gospodarskoi dіyalnі, tob-som mate vіn vіd tsіogo pevnu vigodu chi ni? Yaksho ni, then, the melody, a lot of sense and sparkling. Zvichayno, pivne pidpriemstvo mozhe dyati, nehtuyuchi its ekonomichnymi enteressami through be-yaki cause. Protecca can not trivati ​​dovgo, oskilki laws econo-miki zmusyat tsey gospodarjuchy sub'ekt abo pikodoritsya tsim za-konam, neko pripinyti diyalnist. In the extreme, it is possible for the functionaries to deprive themselves of zavdyak pidtrymtsy zzovnі: to the side of the state, blag-yearnyh fondіv, gromadskih organіzatsі. However, there is no way to save money in such a way. Отже, підприємство має працювати зади задоволення економічних інтересів своїх власників і персо-налу.

Gospodarska dіyalnіst staє zasobom realіzatsії ekonomіchnih іnte-resіv gospodaryuyuchih sub'єktіv todі, if the result of con-specific dіyalnostі virobnika zadovolnyayut suspіlnі require tobto sus-pіlstvo in protsesі vikoristannya rezultatіv dіyalnostі Gospodar-skih odinits viznaє їh for suspіlne neobhіdnі nasampered schodo vitrat, SSMSC little Підприємство. The value of cich vitrate is the same as that of the wobblers, and you can visualize the yak of the vibro-body and formulate a fund for a special spice.

One s osnovopolozhnikіv klasychnoji ekonomіchnoї teorії A. Smіt vіdznachav scho pіdpriєmtsі, mayuchi Vlasnyi іnteres (a vіn polyagaє in NKVD zbagachennі) organіzuyut his gospodarsku dіyalnіst in quiet areas, SSMSC on їhnіy look, give zmogu otrimati Visokiy income. So stink інгиють і nееfеctivnіshimu zadovolen'nu pot-re syspіlstva, aje dіyalnіst in these areas, but bring nay-vishchy доходи, дістає завдяки механізму ринкового ціноуворення високу суспільну оцінку. Приватний інтерес стає засобом реалі-зації суспільного Інтересу. "Dyayuchi tilki about his private life, vin (pidpriemets.-avt.) Is often the most effective way to serve the interests of the estate, nizh, if it is appealed to zbiti tse." The price is "invisible hand", but the prince is privatny taspilnyi intorsi, є rink.

To ensure that the privatіnіnteresіy realizuvalysya in syyyy sukup-nostі, potrybno, shob vіrobnicha діяльність gave viribniki over-lishok income over yogo vitratami, tobto mozhnivist zbagachennya. Nayavnіst such nadlishku oznachaє, scho all Produkciya pіdpriєmst Islands viznaєtsya suspіlstvom neobhіdnoyu schodo spozhivnoї that mіnovoї vartostі scho stvoryuyutsya Fund for viplati zarobіtnoї pay per-plant personnel, normal vіdtvorennya zasobіv virobnitstva i nagromad-zhennya, roblyatsya pevnі vіdrahuvannya on zadovolennya suspіlnih require povnіshe zadovolnyayutsya Consumers. Otrimannya overhead over vitrates - the main rushiem pidpriemnitsvva. Tak-kiy wisnovok tsilkom fair for bilshoy partni dіlovih odnitsyn (бізнесів). Prote znachennya zbagachennya yak motivu functio-nuvannya deystvikikh z them sutesto vidriznyayatsya zalizhno vіd form viasnostі, na yakіy primuyutsya dіyalnіst pevnogo gospodarskoi odi-nitsi.

For power pidpriemstva zbagachennia not ¬ golovnim stimul-lom gospodarskoї діяльності. Найчастіше вона підпорядковується суспільним потребам: забезпеченню соціальної стабільності, надан-ню допомоги національному підприємництву, забезпеченню пев-ного рівня зайнятості тощо. Pevna is part of a small private estate, but it is too important to overstep it in an indivisual-semantic form of power, to flaunt on a meta, not zbagachennia, but to save one's self-self-esteem. So T. ekonomichnyi structured English teachings T. Shanin naming ekspolyarnymi.

So, for the smallest in danimi opituvannya vlasnikіv kompanіy Veli kobritanії, deprivation 8 h vіdsotkіv them vvazhayut bunt stimulus svoєї pіdpriєmnitskoї dіyalnostі personal zbagachennya and 87-od sotkіv - mozhlivіst vіdchuvati currently Square i mother Zadoff-lennya od vlasnoї robots. "

The specific amount of income for the enterprise is to be kept for economic, organizational and other factors. Еконо-мічні можна поділити на дві group: ті, що зажать і не залежать від підприємця.

Prior to the main internal factors, lay down: nayavnist pevnoy magnitudes kapitalu; Якісний рівень засобів виробництва та вироб-ничого персоналу; Якість управління виробничими процесми і комерційною діяльністю.

Naypershoyu lie in wait against gospodarskoї dіyalnostі without yakoї Won mutually-galі nemozhliva, Je nayavnіst zasobіv virobnitstva that kvalіfіkovanih pratsіvnikіv, tobto penny zasobіv pіdpriєmstva Got Booty dostatno for dwellers organіzuvati efektivnosti virobnitstvo income od yakogo perevischuvatime vitrati. Otzhe, in order that the function of the yak vibronik, potrybno mother dostotnyu kilkist pennies, buy them zasobi vibrobitvtva, naynyati pravtsivnikiv, organizuvati virobnits-in the past goods, realizovati and otrimati sumu penny, scho perevizchu vitrachenu. Same such a transition of the sub-yak, yaki to become a vital cycle of the vibro, peretvoriyu vitracheni him grosi on kapital, tobto kapital - tsu advance vartit, scho in the process of its ruhu bring bolshu vartizhest, tobto samozrostaste.

Peretvorennya zvichaynyh groshnikov signov on kapital included yak suto tehnichny, tehniko-organizatsiyni, i sotsialno-ekonomichnye mmenti. First of all, the vibroik (governor capitallu) is guilty of entering into the account with the younger vibro-fighters in the drive to buy vibrobitvita. In a different way, yaksho yogi nayavnogo kapitalu nepototgno for organizatsii efektivnogo vibrobitvtva, yomu peresodetsya zverta-tisya to credit lines. По-третє, він муси на найняти певну кількість працівників, Щоб забезпечити ефективне functціонувані-ня засобів виробництва, якщо цього закабуть оббыги виробництва.

Otzhe, peretvoryuyuchi svoї groshі on kapіtal, virobnik Got vstu-PITI in ekonomіchnі vіdnosini s pіdpriєmstvami scho viroblyayut neobhіdnі Yomou Flea is the Hotel, that s іndivіdami, scho through pevnі Reason otrimuyut zasobi for іsnuvannya not zavdyaki vlasnіy pid-priєmnitskіy dіyalnostі and Shlyakhov employment For a penny.

Otzhe, kapital - tse kategorіya, scho virazhaye not stіlki tehnіchnі chi organіzacіynі, skіlki sotsіno-ekonomichnі vіdnosni, tobto kapital yak such mozhe іsnuvati lishe for pevnyh sotsіno-ekono-mіchnih minds. Such mentalities are:

1) vysokorozvinenі commoditynot vibrobnitsu і обіг;

2) nayavnnst takoї motivatsії dіyalnostі vyrobnika, yak osobiste zbagachennya;

3) zoseredzhennya in part gospodarjuschih agentov znichnoi chast-ky zabobiv vibrobitvva, tobto pevny stupin concentrates virob-nitsvva i kapitalu;

4) vіsutnіst vlasnih zasobіv vibrobitvtva at part of the state-gift agencies, ьо змушує їх найматися (Marx K. Kapital, Т. I // Marx K "Engels F. Tovory .- Т. 23. - P. 157-187).

Dane traktuvannya kapitalu mozhe bouti viznachene yak sotsіalno-ekonomichno. Zvichayno, і i інші look at the essence of capital, zok-rema so titles of the subject-functional and penny-wise.

Багато дослідників вважають, що капітал - це сукупність засо-бів виробництва, які bring income to the Russian authorities. A. Smit saw the accumulated supply, and was vikoristovuyutsya for gospodarskih need to bring income [Smith A. Research on the nature and causes of the wealth of peoples. - P. 205); D. Ricardo - yak that part of the bagat-stva, scho zanyanata u vibrobitnvіi i neobhіdna for recounted in the dyu pratsi (Ricardo D. Soch, T. 1. - M., 1941. - P. 9-10); J. S. Mіllyak in the course of accumulation, the stock of products in the past, the safe storage for the vibronichoi, the hunter, the nobleman and the material, and the tattoo of which they are reserved for the process of the vibrotic process. [Mill JS Fundamentals of Political Economy. - M., 1980. - T. 1. - P. 148); A. Mar-shall - yak sukumnnist speeches, without any vyrobnitsvto could not be zdіys-nyvatisya z nesovoyu efektivnistyu, ali yakі not є free gifts of nature (Marshall A. Principles of political economy .- M., 1984. - T. 3. - 234). Перелічені підходи до визначення капі-талу дещо односторонніі, пов'язують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва. Wong zvertayut respect for the rechovu form kapitalu, hocha navit z zyogo boku not vrahovana taka part-on kapitalu, yak penny capital, such a nyak can not ototozhniti z zasobami vibrochnitsva i yaky otnochaetsya for pribannya fact-t oriv vibrobitvva, zabezpechennia permeability ruhu kapitalu in the spheres Виробництва та обігу.

Yakshcho rozglyadati kapital yak pevne podbodennya, scho dye zmogu ot-rimuvati income, then before the new treasury vidnesti i proizdennya u robochu force. Tse pidhіd, proclivations G. Becker, J. Minser that іnshim vcimіmi, mіy nazvu "kontseptії manіkogo kapіtalu". Pіd him розуміють витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда (навчання в шкоі, вузі, на виробництві, піклуван-ня about весне здоров'я).

Znachnogo poshirennya nabiv look at kapital yak one z vibrochnichih factorov, sho order pratseu, land to bring income. The founder of such a poddhodu can vvazhati frantsuzkogo ekonomist Zh. B. Seya.

Usi rozglyanyuti pіdhod zagalom mozhna okharakterizuvati yak na-rodnegodospods'ky (macroeconomy). З погляду підприємця капі-тал є сумою вартісної оцінки майна і коштів підприємця, які він може використати на господарські потребию. The third point of the prince is the prince of the moment є spіvvіdnoshenya mіzh vlasnim і another's capі-talom.

In order to ensure that the image is taken over the overhead of the advance-vanity capital, the process of proanalizovati processes, which is performed without averaging in the phase of the vibrobitztva, is the result of svidomih dіy pіprpriemtsya. At tsiomu slid abstracted from such factors in the form of capital accumulation, yak is uncomprehending in trade, krajdzhka maya tochno, os-kilki іnakshe not possible zrozumіti, whih mozhe zhrosti bagatelstvo suspilstva v tsilomu, not lisha okremih osib.

Otzhe, treb viklyuchi vsya mozhny povshennya ekonomichnyh law (especially the law vartostі) and іsnoychih juridical nastanov, rozglyadayuchi problem abstractly. In addition, you can znechtu-vati timi zovnіshnimi ekonomichnim factors, scho suttevo vplylyvat on diyalnist vyrobnika, - realizatsiyu produktsii y ziminoy tsin v factorizi vibrobitvtva, pererozpodilom income, scho zdіysnju-senya power.

Припустімо, що пвдне підприємство виробляє окремі елементи

For computers. On pridbannya gospodarskih budivel і tidbit-bathtub vitracheno 1200 tis. G., On the purchase komplektuchih viro-bіv, додаткових матеріалів, payment електроенергії тощо щомісяця трета витратити 800 тис. City; There are 10 pratsivnikivs in the middle of the Misiachnyi zabobitnoyu plateau 6000 y. Місячне виробництво ста-новитиме 1000 певних елементів, кожен з яких згідно з договом, підписаним з комп'ютерною фірмою, буде коштувати 1000 г. о. Otzhe, zagalna suma realizatsii stanoviti 1000 thousand yew. About. For місяць.

In order to excel, chi vibromntsu vigidnim, tobto

Chi zroste kapital, trebi pobivnyati virchku vіd sold produkії z vitratami na ії виготовлення. In our vipadku suma mnyshchnogo net income (for umovi, scho all basic ustatkuvannya functitsio-nuє in the middle stretch 10 rockiv, otzhe, mіsyachna suma zoznos yo-go - 10 thousand yrs.) Ostavitime: 1 000 000 - (10 000 + 800,000 + + 60,000) = 130,000.

However, the food is a bit like eating: zavdyaky to some factors of virobnitztva,

Partn kapitalu vinik tsey overhead? In order to ensure the supply of food, the treasure of rozglyanuti kozhen zikh factoryv okremo. Zupinima-Xia peremodus on the post-mortem and zmіnnom capitals. Yakshcho take koshti, deposited in the purchase of the budiovel and the basic dullness (1200 thousand square meters), then the quality of the monthly product includes 1/120 part (1 200 000: 10: 12), 10 tis. About. Yaksho pіdpriєmstvo normally pracyvatime vprodovzh usyogo perіodu functiіonuvannya tsikh zasobіv vibrobitvva, then through 10 rockyvon vone simply turn out to advance sous-mu - 1200 yew. About. Obviously, it is not the same as in the capital

Vypadku is not a problem.

Dali rozglyanemo vibrochnichi vitrati, scho їх підприємство несе

Schomisyachno: ryhunki for komplektuyuchi virobi, dodatkovi materialy, elektroenergiyu, water, transportnі desks тощо. Їх ve-lichina, yakshcho not vrachovuvati mozhni koljuvannya kon'jukkturi on rinkah tsih khalerіv, has served tolko, z mіsyatsya in misyats є nevertheless - 800 yew. G.,.,.,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,. Otzhe, in Whom Widow

Zhodnogo zostannya kapitalu mnoye.

The ostannіy factor - naymanі robitniki. Zgіdno with the contract, the salary of a single prac- tice is set at the middle of 6000 AD. Zavdyaki chomu naymani robitniki mozhut bouti factor zrostannya kapitalu? Відповідь на це питання криється у харакі найманої праці як такої. Її vikonujut for допомогою засобів виробництва, які не належать працівникові; Cyme process keruє vlasnik засобів ви-робництва; Result vibrobitvtva do not lie with the vampire-free vibrochnikov. However, in the interests of naiman praca zalishaetsya pratseyu, scho for the minds of commodity vibrobitvtva zberigaet pritamnyi pratsі-roviborniku znakie: vona utvoryo zavdyaki svetyu podvіynomu hakaravter spozhivnu vartnist i vartist goods. Otzhe, підприємець наймає працівників саме то, що їхня праця може створювати вартість, на відміну від засобів виробництва, які, не створюючи вар-тості, лише передвать власну вартість на продукт.

Vlasnik zasobiv vibrobnitsva, naymayuchi robotnik, for the first glance, courageous yogo pratsu, ale tse not so, oskilyki pratsyu yak taku kupiti inconclusive. Pratsya - tse prots, in yakomu stoliyuyutsya ma-terialnі ta non-material benefits. Those who are coupés vlasnik vsesobiv vibrobitvtva, - tse sypificificna risa zhenschko sobistostі, її zdat-nist up pravtsi. I call him by force.

Robocha force є sukupnistyu fizichnih i spiritualheskikh zdibnost, yakі lyudina vikoristvuє in the process of virobnitsvva. Як і be-який інший товар, вона має вартість. Vartіst product "robochem force" viznacha-єtsya tієyu kіlkіstyu suspіlne neobhіdnoї pratsі, yak potrіbna for vіdtvorennya pratsіvnika yak at such vsіy sukupnostі yogo fіzichnih that іntelektualnih Fig. Oskіlki for robochoї Sealy -vlastive post-behavior znoshuvannya (trivalіst nayproduktivnіshogo perіodu її function-tsіonuvannya becoming priblizno rokіv 40-45), then to suspіlne neobhіdnih vitrat on vіdtvorennya robochoї Sealy toil vhoditi vit-rati on utrimannya sіm'ї.

Otzhe, virishenny with the problems of dzherela zrostanya kapitalu in sub-vinynoy character goods "robocha force." Introductions for vidosnoni hiring, lyudina for groshi vidchuzhuy svyy product - robochu force - on the basis yogo vartosty, scho become the basis of zabobitnosti pay. SPO-tenance tsogo product vіdbuvaєtsya in protsesі virobnitstva, to vartіst, stvoryuvana robіtnikom zavdyaki abstract nature svoєї pratsі, zovsіm not zbіgaєtsya s vartіstyu, ekvіvalent yakoї vіn otrimuє in viglyadі platnі. In the smallest time, there is no reason for hiring a robot. Otzhe, vartizhest, boroko robochoyu power, maє bouti bilshoyu, nizh vartit self-robochoyї sili.

Prodovzhimo analiz process virobnitskva kapitalu. Місячна вар-тість робочої сили, необхідної для виробництва певних елементів комп'ютерів, становитиме 60 тис. About "and clean income - 130 thousand. About. (13 thousand square meters in one praclic). Oznachaє Tse, scho robіtnik Autry-muє for their Prace not Povny vartіst product stvorenu them (19 tis., On.), And deprivation Pevnyi Chastain, yakoї value in the tsіlomu dostat-nya for vіdtvorennya pratsіvnik such yak. Tsey surplus over var-tisty robochoi K. Marx was called dodatkovoy vartіstyu. Він detailed obgruntuvav zbrobleny shche D. Ricardo wigs about those,

Що найманий робітник отримує у вигляді заробітної плати лише частину стреноїї відтості й поклав його in basis теорії до-даткової вартості.

W glancing zrostannya vartostі kapіtal mozhna podіliti on Dvi hour-Tini: postіyny, urechevleny in zasobah virobnitstva, vartіst yakogo in protsesі virobnitstva zalishaєtsya nezmіnnoyu, i zmіnny, pre-representations robochem power, vartіst yakogo in protsesі virobnitstva zmіnyuєtsya, zrostaє. Vigodachi zyogo, the structure of goods, viroblenogo iz to zastosuvannyam naymanoi pratsi, you can pay so:

De s - vartіst postійного капіталу, transferred to the product; V - vartitost zmіnogo kapitalu; T - додаткова вартість.

Visnovok about those scho nova vartіst in tsіlomu i dodatkovu, zokre-ma, stvoryuє robochem force and zasobi virobnitstva deprivation vartіst transferring their product, not oznachaє scho postіyny kapіtal not vіdіgraє nіyakoї rolі in virobnitstvі dodatkovoї Warth ostі. Bezposednyo not stlyonyuchi її, він є nayvazhlivіshim factor, sho vplyivе on розміри додаткової вартості. Process prattsi nemozlimivy without znak-rjad i iznektiv prazi, otzhe, i vibrobnitsu vartosty dodatkovoy vartosti without them. Nemodlivie. І навпаки, без живої праці, носієм якої є робоча сила, засоби виробництва не можуть функціонувати.

Аналіз впливу цих факторів виробництва на величину нової вар-тості було здійснено американськими вченими К. У. Коббом та П. X. Дугласом (так звана виробнича функція). За їхніми розрахун-ками, проведеними в середині 50-х років на матеріалах американ-ської економіки, внесок живої праці у зростання національного доходу становив 3/4, а капіталу (знаряддя праці) - 1/4.

Постійний капітал впливає на створення вартості завдяки підви-щенню ефективності живої праці: чим досконаліші засоби вироб-ництва, тим більшу вартість може створити робоча сила за певний проміжок часу, тим більшою може бути величина додаткової вар-тості. Використання досконаліших засобів виробництва потребує й вищого рівня кваліфікації робітника.

Розглянемо робочий день найманого робітника. Оскільки робіт-ник отримує у вигляді еквівалента вартості своєї робочої сили тіль-ки частину створеної ним нової вартості, то на себе він працює лише частину робочого часу. Отже, його робочий день поділяється на дві частини: час, за який створюється еквівалент вартості робо-чої сили, і час, за який створюється додаткова вартість. Перший можна назвати необхідним робочим часом; другий - додатковим робочим часом. Впродовж необхідного робочого часу створюється вартість тієї частини продукту, що витрачається на задоволення особистих потреб працівника, тобто

необхідного продукту. Протягом додаткового часу створюється додатковий продукт, вартість яко-го є джерелом доходів підприємців та задоволення потреб членів суспільства, безпосередньо не зайнятих виробництвом, і суспільст-ва в цілому. Поняття необхідного і додаткового часу, необхідного і додаткового продукту є загальноекономічними і відбивають відно-сини виробництва взагалі, незалежно від історично визначених со-ціально-економічних відносин. Співвідношення між цими части-нами робочого часу характеризує ефективність суспільного вироб-ництва за тих чи інших умов: чим вища частка додаткового часу в сукупному робочому часі, тим ефективніше функціонує виробнича система, і навпаки. Так, робочий день людини за умов первісного суспільства майже на 100 відсотків складався з необхідного часу, відповідно весь продукт був необхідним. Наявність додаткового про-дукту була не правилом, а винятком. В умовах сучасного вироб-ництва значну частку робочого дня становить саме додатковий час.

За умов товарного виробництва, особливо ринкової економіки, необхідний і додатковий продукт набувають вартісної форми, вис-тупають відповідно у вигляді вартості робочої сили та додаткової вартості.

Структуру і результати робочого дня найманого робітника на-ведено на рис. 18.

Величина чистого доходу підприємця зумовлена не лише вели-чиною додаткової вартості, що склалася за рахунок найманої праці. Так може бути лише в тому разі, коли індивідуальні витрати праці на підприємстві збігаються з суспільними, а останні - з вартісною оцінкою продукту споживачами, іншими словами, коли індивіду-альна вартість продукту капіталу дорівнює його ринковій ціні. Проте такий випадок є винятком, а не правилом у конкурентній еконо-міці. Отже, вироблена додаткова вартість найчастіше не збігати-меться з фактично отриманим чистим доходом, а більша або мен-ша від нього.

Основні положення теорії додаткової вартості сформульовані К. Марксом. Сутність його концепції можна коротко подати так:

1) умовою виробництва додаткової вартості є повне відчуження найманого робітника від засобів виробництва, внаслідок чого пов-ністю змінюється співвідношення між живою та уречевленою пра-цею: не виробник споживає засоби виробництва, а, навпаки, засо-би виробництва, "споживають" виробника;

2) відчуження працівника від засобів виробництва і управління процесом виробництва призводить до того, що останній нібито не має жодного відношення до результату своєї праці - товару. То-вар, вироблений найманим робітником, стає приватною власністю господаря засобів виробництва;

3) усе це дає змогу власникові капіталу, реалізуючи продукцію, виплачувати найманому робітникові лише частину створеної ним вартості, привласнюючи собі надлишок над вартістю необхідного продукту - додаткову вартість;

4) оскільки меж для зростання капіталу немає, власник капіталу всіляко намагається збільшувати свою частку в новій вартості, тоб-то посилює експлуатацію робочої сили, внаслідок чого становище робітника з часом погіршується як абсолютно, так і відносно.

Можна вважати, що ці основні положення виходили з реально-го становища безпосереднього виробника в період вільної конку-ренції (том І "Капіталу" вийшов друком 1867 р.). Проте подальший перебіг подій показав, що в процесі виробництва додаткової вар-тості відбуваються суттєві зміни.

По-перше, змінилася роль суб'єктивного фактора в процесі ви-робництва: якщо за часів К. Маркса результати виробничої діяль-ності зумовлювалися тим, наскільки ефективно засоби виробницт-ва "споживали" робочу силу, то тепер вони все більше залежать від того, як їх використовує робітник, наскільки він зацікавлений в ефективному виробництві.

По-друге, відбулися радикальні зміни в структурі найманого пер-соналу: різко зменшилася частка працівників, зайнятих фізичною працею (а саме таку працю виконували більшість робітників у XIX ст.) і виготовленням матеріальних благ, натомість різко зросла частка працівників, що зайняті духовною, творчою діяльністю і ви-робляють не матеріальні блага, а послуги, ідеї, нові знання. Так, у США, за даними на середину 80-х років, частка найманих робітни-ків, які працюють у промисловості, становила 44,7 відсотка загаль-ної кількості найманих робітників у всіх галузях господарства; тор-гівлею та управлінською діяльністю зайнято 53,7 відсотка, безпосе-редньо у сільському господарстві, що стало частиною складного агропромислового комплексу, - 1,6 відсотка. Відповідні дані для України на кінець 80-х років становили 47,9; 32,7; 19,4 відсотка.

Частка працівників, що займаються переважно творчою працею, а отже, потребують більш високого рівня освіти, у США дорівнює 44 відсотки, Німеччині - 40, Великобританії -50, Японії - 45 від-сотків і має чітку тенденцію до подальшого зростання. Відповідно до деяких прогнозів після 2000 р. практично всі додаткові робочі місця у промислове розвинених країнах заповнюватимуть праців-ники лише з вищою освітою.

По-третє, докорінно змінилися відносини між найманим робіт-ником і власником капіталу в процесі виробництва. Сучасне висо-котехнологічне устаткування потребує сумлінної професійно ком-петентної роботи персоналу, а науково-технічна творчість - польоту думки, не стримуваного нагальними повсякденними турботами про хліб насущний. Для стимулювання творчого внеску в результати роботи підприємств у багатьох компаніях, що досягли всесвітнього визнання як лідери технічного прогресу, практикується розповсюд-ження серед працівників акцій підприємства, розвивається систе-ма участі в прибутках та управлінні виробництвом. Численні захід-ноєвропейські та північно-американські компанії намагаються запозичити накопичений у японських корпораціях досвід ство-рення "корпоративної сім'ї". Отже, ступінь відчуженості виробни-ка від засобів і результатів виробництва порівняно з умовами XIX ст. відчутно знизився, а розподіл нової вартості став сприятли-вішим для нього. Про це свідчать як підвищення добробуту більшої частини найманих верств суспільства, так і зростання частки опла-ти праці у національному доході, виходячи з розрахунків на основі виробничої функції факторів, тобто впливу всіх факторів вироб-ництва на зростання національного доходу (у США - 60, в Япо-нії - 75 відсотків).

До цього можна додати також суттєві зрушення у відносинах власності. Якщо за часів К. Маркса власником капіталу був індиві-дуальний капіталіст, то тепер все частіше йдеться про інституціо-налізацію власності, насамперед у великих компаніях. Так, серед акціонерів різко зростає частка інституцій - банків, пенсійних та страхових фондів, інших юридичних осіб. У США співвідношення між вартістю акцій, що знаходяться в руках юридичних, з одного боку, та фізичних осіб - з іншого, становить 1 : 1, у країнах Захід-ної Європи воно вище, в Японії - 7:3. Отже, власність на засоби виробництва стає анонімною, деперсоніфікованою.

Усе це стосується країн, у яких за часів К. Маркса бурхливо розвивалося підприємництво у виробництві. Тепер їх називають промислове розвиненими, в них утверджується соціальне орієнто-ване ринкове господарство. Країни, які належать до тих, що розви-ваються, і тепер застосовують описані в "Капіталі" методи експлуа-тації Найманих робітників.

Оскільки додаткову вартість створює робоча сила, то зростання капіталу глід вимірювати відношенням додаткової вартості до змін-ного капіталу:

Отже, норма додаткової вартості, на відміну від норми прибут-ку, характеризує зростання не всього капіталу, а лише його змін-ної частини, що випливає з аналізу процесу виробництва додатко-вої вартості.

Норма додаткової вартості є відносним показником. Абсолютна величина її (маса) може бути визначена множенням норми додат-кової вартості на величину змінного капіталу:

Abo

де k - середня норма додаткової вартості; V - середня вартість одиниці робочої сили; n - кількість найманих робітників.

У наведеному прикладі норма додаткової вартості округлено ста-новитиме:

Маса додаткової вартості округлено дорівнюватиме:

Оскільки метою підприємця є отримання додаткової вартості, він прагне отримати її у якомога більшому обсязі. Для збільшення маси додаткової вартості найпростіше найняти за тією самою став-кою місячної платні (6000 г. о.) додаткову кількість робітників. Не-хай кількість зайнятих у нашому прикладі збільшиться на 50 відсотків і досягне 15 чол. Це, на перший погляд, дає можливість збільшити виробництво додаткової вартості на 50 відсотків, тобто до 130 000 + + 65 000 =195 000 г. о. Однак для цього потрібні не тільки кошти на зростання фонду заробітної плати, а й додатковий постійний капітал для обладнання нових робочих місць і придбання більшого обсягу комплектуючих виробів, матеріалів тощо, тобто для збіль-шення на 50 відсотків маси додаткової вартості треба відповідно збільшити весь авансовий капітал. Зазначимо, що це збільшення буде дещо меншим, ніж відсоткове зростання змінного капіталу, тому що будуть економитися ті елементи постійного капіталу, зрос-тання яких не потрібне (наприклад, якщо додаткові робітники бу-дуть розміщені на тих самих виробничих площах) або темпи зрос-тання яких відставатимуть від зростання фонду заробітної плати, як, наприклад, по умовно-постійних витратах, зокрема витратах на управління тощо.

Джерелами коштів для збільшення капіталу можуть бути додат-кова вартість, накопичена за певний проміжок часу, тобто фонд нагромадження, фонд амортизації, банківський кредит, фінансу-вання підприємства за рахунок державних коштів, а також розпро-дажу майнових паїв підприємств (акцій). Очевидно, що головним джерелом збільшення капіталу для невеликого підприємства може бути саме фондонагромадження. Як же можна збільшити його? Якщо абстрагуватися від пропорції розподілу додаткової вартості на фонди споживання і нагромадження, відповідь може бути од-нозначною: треба збільшити додаткову вартість, не збільшуючи на перших етапах розмір свого капіталу, тобто не застосовуючи пра-цю додаткових робітників.

Цю проблему можна вирішити двома основними шляхами:

а) поставити робітника в умови, за яких він буде за ту саму платню більше працювати;

б) удосконалювати виробничий процес так, щоб індивідуальна вартість товару була нижча за суспільну.

Перший шлях можна реалізувати подовженням робочого дня або підвищенням інтенсивності праці. В першому випадку при не-змінному необхідному робочому часі збільшується тривалість ро-бочого дня; в другому при зовні незмінній тривалості робочого дня змінюється співвідношення між необхідним і додатковим робочим часом на користь останнього (проте за цією зовнішньою видимі-стю криється те саме подовження робочого дня, тому що робітник повинен за ту саму платню віддавати більше своєї праці). Оскільки цей спосіб збільшення додаткової вартості пов'язаний з абсолют-ним збільшенням кількості праці, яку виконує найманий робітник, його називають виробництвом абсолютної додаткової вартості, а додаткову вартість, вироблену завдяки цьому, - абсолютною додатковою вартістю.

Зазначимо, що додаткові витрати праці при виробництві абсо-лютної додаткової вартості потребують з боку робочої сили додат-кових коштів для відповідної компенсації цих витрат, оскільки в противному разі матиме місце неповне відтворення робочої сили. Тому, якщо не брати до уваги тих випадків, коли робітник вимуше-ний силою економічних умов (наприклад, ситуація на ринку праці) віддавати без відповідної компенсації додаткову кількість своєї праці при збільшенні робочого дня чи посиленні інтенсивності праці, під-приємство буде нести всезростаючі витрати на додаткову оплату робочої сили, що призведе до зниження норми додаткової вартості. Крім того, за певними межами подовження робочого дня настає виснаження робочої сили, яке вже не може бути компенсоване

будь-яким підвищенням заробітної плати. Отже, виробництво аб-солютної додаткової вартості може відбуватися у досить обмеже-них межах, що їх висуває характер відтворення товару робоча сила.

Зі зростанням тривалості робочого дня до певної межі зростає також величина абсолютної додаткової вартості, після чого вона починає скорочуватися, що означає перевищення витрат на ком-пенсацію робітникам за збільшення обсягу праці над зростанням додаткової вартості, досягнутим завдяки цьому. І знову в процесі конкурентної боротьби окремі підприємства починають застосову-вати науково-технічні та організаційні нововведення, що знижує їхні індивідуальні витрати виробництва порівняно з суспільне не-обхідними. Такі підприємства отримують надлишкову вартість. Інші підприємства або вводять подібні нововведення, або розорюються. Знижені витрати виробництва стають суспільне необхідними і зни-кає надлишкова вартість, що існувала. І все розпочинається по но-вому колі.

Для того щоб не дати можливості окремим підприємцям, які, користуючись скрутними обставинами певної частини працездат-ного населення, прагнуть надмірно використовувати трудовий по-тенціал суспільства, у більшості розвинених країн держава регу-лює тривалість робочого дня. Проте фактично відпрацьований се-реднім робітником час, як правило, дещо довший. Так, наприкінці 80-х років у Японії робітник відпрацьовував у середньому за рік 2150 год., у США - 1950, у Німеччині - 1650 год.

Найвигіднішим з погляду як підприємця, так і найманого робіт-ника є вдосконалення виробничого процесу, впровадження нових технологій і засобів виробництва, підвищення кваліфікації робіт-ників, організаційні новації. Все це підвищує ефективність живої праці, що веде до збільшення виробництва споживних вартостей за одиницю часу (або зменшення витрат часу на виробництво оди-ниці продукції), тобто до підвищення продуктивної сили живої праці. Оскільки таке підвищення відбувається лише на окремому підпри-ємстві, то це підприємство, реалізуючи свою продукцію за цінами, що встановлюються відповідно до рівня суспільне необхідних ви-трат, отримує додаткову вартість, вищу за середню в цій галузі, або надлишкову додаткову вартість. Величина останньої залежить від того, н аскільки відрізняються витрати постійного і змінного капі-талу від суспільне необхідних.

Особливість надлишкової вартості за умов дрібного виробницт-ва полягає в тому, що вона не має постійного характеру. Лише за умов висококонцентрованого виробництва вона стає більш-менш сталою частиною отримуваної підприємством додаткової вартості. Проте конкурентна боротьба примушує вдосконалювати виробни-цтво, внаслідок чого зменшуються суспільне необхідні витрати. Як наслідок, надлишкова вартість, що утворилася за умов виробни-цтва, що існували раніше, поступово зменшується, доки не зникне зовсім.

Зниження суспільне необхідних витрат зумовлює зниження цін реалізації продукції галузі. Аналогічні процеси відбуваються у всіх сферах виробництва, що призводить до зниження вартості бага-тьох товарів. Якщо таке зниження охоплює виробництво товарів народного споживання, то знижується вартість товару "робоча сила". Оскільки за ту саму кількість грошей робітник може купити більшу кількість товарів, з'являється можливість за рахунок цього збільши-ти додаткову вартість. Остання, що виникає завдяки скороченню частки необхідного робочого часу і відповідному збільшенню до-даткового робочого часу, називається відносною додатковою вар-тістю.

На відміну від надлишкової додаткової вартості відносна додат-кова вартість, по-перше, має стабільний характер; по-друге, вироб-ляється на всіх підприємствах, що застосовують найману робочу силу; по-третє, є результатом підвищення суспільної, а не індиві-дуальної продуктивної сили праці.

Відносна додаткова вартість виникає лише за умов технічного прогресу: чим вищі його темпи, тим можливості для виробництва її також вищі. Зауважимо при цьому, що високі темпи технічного прогресу потребують великих суспільних витрат на підготовку ро-бочої сили, а отже, породжують тенденцію, протилежну зниженню частки необхідного часу.

До цього моменту в цілому виходили з того, що зростання капі-талу зумовлене тим, що робоча сила створює вартість, величина якої більша, ніж витрати підприємця на оплату робочої сили.

Інший підхід до джерела зростання капіталу сформульований у теорії "граничної продуктивності". Витоки цієї теорії знаходимо у К. Менгера і теоретиків неокласичного напряму - А. Маршалла, Ф. Вікстіда, К. Вікселя, а також у Дж. Хікса та П. Самуельсона. Ці вчені вважають, що кожний виробничий фактор (а до них нале-жать насамперед капітал і праця) сплачується згідно з принципом рівності "граничної продуктивності". Збільшення обсягу необхід-них для виробництва факторів здійснюється доти, поки вартісна величина граничного продукту цього фактора не зрівняється з його ціною.

"Гранична продуктивність" кожного фактора зі зростанням його обсягу знижується, оскільки приріст фактора на кожну додаткову одиницю не супроводжується відповідним зростанням обсягу ви-роблюваного за його допомогою продукту. Про це свідчать зміни виробничої функції, якщо виходити з того, що всі інші виробничі фактори залишаються незмінними.

Для того щоб визначити обсяг використання того або іншого фактора, треба визначити ціну кожного з них. За умов вільної кон-куренції ціна на вироблюваний продукт задається підприємству ззовні як сукупний результат взаємодії попиту та пропозиції. Доки вартість граничного продукту капіталу перевищуватиме ціну до-даткової одиниці капіталу, підприємець збільшуватиме застосуван-ня цього фактора. Це триватиме доти, поки вартісний обсяг гра-ничного продукту не зрівняється з ціною капіталу. Такий обсяг застосування фактора "капітал" дає підприємцю максимальний обсяг перевищення доходу над витратами.

Після того як вартість граничного продукту і ціни капіталу зрів-няються, застосування кожної додаткової одиниці капіталу призве-де до зниження маси доходу, оскільки витрати перевищуватимуть після певного значення k* додатковий доход, який приноситиме кожна нова одиниця капіталу (рис. 19).

Оптимальний обсяг виробництва має дорівнювати витратам на фактори виробництва, тобто

де р - ціна продукції; Р - обсяг продукції; n - кількість факторів виробництва; і - порядковий номер фактора виробництва; VI - обсяг 1-го фактора виробництва; рi - ціна і-го фактора вироб-ництва.

Отже, в цьому підході до аналізу зростання капіталу праця пос-тавлена в один ряд з усіма іншими факторами виробництва.