Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ

Особливість регулювання такого різновиду договорів купівлі-продажу визначається як ЦКУ, так і ГКУ. Особливий характер відносин за договором поставки визначає і специфіку самого договору, зокрема:

1) істотними умовами договору поставки, на відміну від договору купівлі-продажу, є також строк, унаслідок чого момент укладення договору та момент його виконання ніколи не збігаються. При цьому слід враховувати таке. Якщо у довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку його дії. Якщо такий порядок не передбачено, договір вважається укладеним на один рік (ч. З ст. 267 ГКУ). У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, — місяць. Сторони можуть погодити у договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (ч. З ст. 267 ГКУ);

2) предметом договору поставки, відповідно до ст. 712 ЦКУ, може бути лише товар, призначений для використання у підприємницький діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням. У регулюванні відносин, що виникають між суб'єктами господарювання при здійсненні господарсько-торговельної діяльності, ГКУ віддає перевагу договору поставки перед договором купівлі-продажу. Так, у ст. 264 ГКУ сказано, що «матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу». При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 265 ГКУ, реалізація госпсуб'єктами товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. У решті питань, зокрема щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу (див. попередній підрозділ), якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦКУ);

3) договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (ч. 2 ст. 265 ГКУ);

4) постачальником за договором поставки може бути лише суб'єкт господарювання. А покупцем може виступати як СПД, так і фізособа, якщо вона придбаває товар з метою, не пов'язаною з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням.

5) умови договорів поставки між суб'єктами господарювання повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (ч. 4 ст. 265 ГКУ). Відповідно до п. 1 Інкотермс Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Міжнародної торгової палати» у редакції 2000 року, метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Правила тлумачення від початку завжди призначалися для застосування при продажу товарів, що поставляються через національні кордони, тобто є міжнародними торговельними термінами. Проте на практиці Інкотермс також включаються до договорів купівлі-продажу товарів виключно у межах внутрішніх ринків. Таким чином, розробники Інкотермс визначають, що застосування цих правил має велике практичне значення саме при зовнішній торгівлі з метою уніфікації торгових норм законодавства різних країн. Водночас допускається їх застосування у внутрішніх поставках (п. З листа ВГСУ від 07.04.2008 р. №01-8/211).

Увага! Якщо у ЗЕД-контрактах сторонами встановлюється умова поставки згідно з Інкотермс, це жодним чином не впливає на ставку ПДВ, навіть якщо поставка товару здійснюється на території України (наприклад FСА). Адже факт експорту підтверджується ВМД, а не умовами поставки за ЗЕД-контрактом (Ухвала ВАСУ від 11.09.2007 р. у справі №34/342а, див. «ДК» №36/2008). Але сторони можуть встановлювати і свої умови поставки за взаємною згодою. Адже у ч. 4 ст. 265 ГКУ йдеться саме про форму закріплення істотних умов поставки. Отже, якщо сторони договору зазначили в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у разі якщо жодна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то у цьому випадку договір поставки не можна вважати неукладеним. (п. З листа ВГСУ від 07.04.2008 р. №01-8/211);

6) загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами сторони за взаємною згодою повинні визначити специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору поставки (ч. 2 ст. 266 ГКУ).

Ця норма є імперативною, тож відступлення від неї не допускається. Наслідком недотримання такого положення під час розгляду господарських спорів може бути відмова у задоволенні позовних вимог у зв'язку з визнанням договору поставки неукладеним через відсутність специфікації. Крім того, нагадаємо, що на сьогодні чинною є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №п-6, врахування якої може позбавити багатьох проблем при поставках товарів;

7) якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їхньої якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються у договорі (ч. 1, 2 ст. 268 ГКУ). При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 268 ГКУ, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, — протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці. Зауважимо також, що приймати товари слід з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. №п-7;

8) строк для подання позовів з приводу неналежної якості товарів за договорами поставки згідно з ч. 8 ст. 269 ГКУ становить 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Увага! Зазначений строк позовної давності менший порівняно з річним строком позовної давності, встановленим ст. 681 ЦКУ, що застосовується до вимог у зв'язку з недоліками товару, проданого за договорами купівлі-продажу.

Загалом у регулюванні відносин поставки положення ГКУ в основному збігаються з відповідними положеннями ЦКУ щодо поставки та купівлі-продажу. Згідно з ч. 6 ст. 265 ГКУ до відносин поставки, не врегульованих ГКУ, застосовуються відповідні положення ЦКУ про договір купівлі-продажу.

Затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також особливі умови поставки окремих видів товарів віднесено до компетенції КМУ.