This page has been robot translated, sorry for typos if any. Original content here.

Financial Restructuring in Ukraine: Problems and Straight - Fedosov V., Oparin V.

1.4. Ambush financial strategy and tactics in the context of economic growth

Dosvіd rinkovyh overtaking at kolishnіh socialist territories of Ukraine to tell about those, folding in є transformation processes, which may have their own specific signs and problems in the leather country. A water hour that demonstrates in advance how much success and bad luck in market reforms is difficult; where is the reason for the appearance of an obvious financial strategy. The territories, which have clearly seen the development of fake hats, on the side of Ugorshchina, the Czech Republic, and Poland, have reached a few results. Along with these, to some extent establish Ukraine, we have carried out reforms without clearly identified strategies, we have to reckon with those who can’t help them all at once - so we’ve gotten more time for them to do so.

Ninety Ukraine in its own paradox in restoring potential capabilities and gaining in the process of reforming the economy of results. Right now, since the fall of the SRS was won, it was characterized by one of the most economical plans for the development of economics on the basis of market transition. It’s not enough to complete the need for industrial potential, the infrastructure and the availability of security, the qualification of personnel with the highest level of rest. Along with the reality of the market’s overcrowding, it seemed like a painful one, those who were in the midst of an economically reforming and upholding independent power, had the highest potential, it’s been overly complex. The water hour is real estimation of what’s needed to do, what’s right, what Ukraine didn’t ruin your potentialities, how much you’ve lost your strength, how much you’ve got more and more.

Dyyucha nin in Ukraine, the system of macroeconomic regulation is insufficiently effective, but it’s just to make a bit of fact. At the same time, we’ve shown the most obvious spheres, the values ​​of the sousille were reported, but the results were blurred, but negative, and even the smallest ones were divided by these sousili. Such spheres are in front of tax, budgetary and groshova policies.

Podatkova politics in Ukraine at the time of the independence is characterized by extreme instability. Three editions of the Bulo adopted three editions of the law on the system of under-roll. Trichi cardinally changed the order of the main donations - to give the opportunity and to the side. By the way, it’s better for me to mechanically adjust the flow of funds as much as possible, so as to increase the efficiency of social and social benefits. Substantial analysis of the economic and financial situation in Ukraine did not achieve any real positive results from the kind of reform, and the tax system is not safe for the budget, it’s not unprofitable for the budget. At the end of the road with a comprehensive approach to completing the roll-out, a draft of the Ukrainian Patent Code was drafted, a sort of trial time for negotiation with the Supreme Rada of Ukraine. For a half hour, you know the number of winners, but don’t give a praise. As a result, I need to know about the need for reform of the reform, if necessary, before reaching the people. But for such an approach, it would be impotent to carry out a comprehensive tax reform.

Similarly, it is possible to characterize the budget policy. Wanting in the territory of the Russian Federation, there were a lot of differences, the whole budget of the government was socially hidden, and most of the time, it was the budget that was left to the secure social population. How much are sold out? Having shown the analysis, the level of social zahist zhistu masses and financial social sphere to interrupt in the arc low vidmіttsі. As a result of the trivial policy of social zahist demand, it wasn’t that much of a change, but it constantly grew and sold. Prote can’t let the power uncheckedly capture its populations - price nonsense. For such minds, stabilizing the budget is important, but it’s not impolite. Therefore, the effectiveness of budgetary policies is possible to evaluate negatively, although, naturally, I need them in these video cards.

The whole budgetary government has a passive character. The bona won is not hidden on the basis of negative trends and trends in the economy and financial crisis, but on the prevention of crisis. It’s possible, whole and necessary, for a better approach to the crisis, you can take it indefinitely, and you need social welfare, which can mean significant things, you need a chronic character. Prote svitova’s practice is to say that budget policy can play an active role in the lively economy with economic crisis.

Otsіnuyuchi monetary policy of Ukraine, slіd mean, what to yourself in it removing the reach of singing results. Nasampered in order to achieve stability in the left rock of the national groshinovy ​​odinitsі. The collapse of the hryvnia, on the verge of a certain amount of time, the Ukrainian national currency was interrupted, went into unique heights. Stretching 2001-2002 pp. the hryvnia did not devalue not only, but the first and foremost, in exchange for the main currencies of the world. The course of the settlement process will be completed and forecasted. Tse, insanely, created a stable financial system, which gave me an idea about singing signs of macroeconomic stability. Protee positively reassured positive results 2000-2002 pp. do not give solid guarantees, but to that the first assessment of monetary policy is valued.

Thus, neither in fiscal, nor in monetary policy, independent on significant gain and attainment of positive singing results, the situation is impotent to run without problems. At tsomoy it is impossible to unambiguously characterize this policy as wrong or inadequate to the real economic situation. Navpaki, although I want to be allowed okremі, inіodі seryoznіі, pardon, the whole character and the straightforward policies of the bully dear and honored. The reasons for the ineffective financial policy of bagato. Vidіlimo middle of them keys. We have shifted the entire financial model, which has now reached the point of decline in the administrative economy, as well as the absence of clear financial strategies in the realm of overhaul. Leather straight financial policies - podkatkov, budget, monetary - scattered and realized without a worthy connection between them. At the time of the whole strategy, such an approach was made on a daily basis, and all policy was reduced to the highest number of tactful contacts.

A characteristic sign of the current hour is the situation in Ukraine. Crossing to the stage of economic growth of cardinal changes in financial power of the state. It is not just the clarity of price policy, but the first ideology. Neobkhіdnі, on a daily basis, in principle інші інінінініні hadіnіnі strategy and tactics. The water hour, the next day I’ve got problems and problems, all the time, I’ll have to re-analyze the financial strategy and tactics of macroeconomic stability, the way I was victorious. If you are tactfully inconsistent, it’s overwhelmingly monetary, as if you’ve shown it in vain, if you want to sing more, then you can find out financial strategy, by the way, I’ll be able to find out more. I want to stay an hour of food for one thing that is stable in Ukraine, I will not discuss, for the sake of clarity, that a certain type of economic system is formed in Ukraine, it is mute. Not by any means clearly defined economic doctrines, it is impolite to formulate a vіdpovіdnu financial strategy. Before that, before you become familiar with the original equipment.

The most important official documents should indicate that Ukraine will formulate socially or economically. Prote be yak ekonomika ц socially ornate, and even won’t harm you yourself, but for the satisfaction of the consumer. The idea is that it’s stinky to be secure - it’s crucial on the basis of an indi- vidual number of suspensions (ahead of the budget), which is based on an optimal number of times. We are more important than that, in Ukraine, we can formulate an economical system on the basis of a single and dual suspension, but with the transfer of a dual model on the basis of a financial model. Once in a while, with such a lot of zadan, bring up the economic development of Ukraine by trying to familiarize yourself with the conceptual basis of the financial financial strategy.

Separation of financial strategies to be rooted in singing strategic instruments. The main determinant of the economy of Russia is the oath of GNP (GDP) per capita. In Ukraine, in the mid-90s, rock wines after having earned 1,500 dollars on the river bills USA, and in Denmark it’s about 800 dollars. It is possible to respect a well-deserved strategic turnaround to renew the spent time - until rozmiru hocha b 2000 dollars. per capita population. The prototype can really be reached even more easily, it can be seen from such rozrakhunіv (table. 7).

Table 7

The forecast is the dynamics of growth of GDP per capita in Ukraine, USD. USA


Forecast temp zrostannya



9 %





































From the hint of rozrahunkіv it can be seen, most likely, with a stretch of nine rocky places, to secure the closure of the river 2000. the GDP growth is 6% (approximately the same rate is predicted to be achieved in 2002), then we can increase our total health insurance by 1.7 times, so that we can reach our GDP per capita (for an unchanged population of Ukraine close to 13) dale Protect yourself at a temperament, and stink at large to fill up the load, I want to take it for the economy, I’m developing, do not give zmogi for the best possible way of living. Navigate more quickly to a more economical economy by 9%, you have been protected since 2001, and at the same time you can have a better time and I can reduce the cost a little, so I can save 1750 rubles. Well, until the pace of economic growth - in the middle 3% of the average, then the stink is practically unacceptable, the fragments do not give zmogi every other day correct the situation. The water hour, in the meantime, is strategically important, and it is important to maintain real capabilities (ahead of financial) in realizations. Axis for which, not by any means vivireno, fundamentally rounded financial strategies, Ukraine will not be impotent if effective economic policy.

So, by now, the top liabilities of the financial policy are actually worse than the global economic crisis, that is the dominant financial strategy. The basis of the principles of strategic strategy is to ensure the security of the structures and the powers and adequate financial resources and the development of the minds of the new and effective victories. The key problems of securing an economic growth in financial resources are the establishment of an optimal solution for two parameters. In the first place, between the internal and external drafts, the form of the resource. In a different way, between the financial centralization and decentralization, the individual, the suspension and the indi- vidual coexistence.

Strictly proportional to the internal and external resources of financial resources, please respect the most important strategic objectives. For an hour, in our thought, we recaptured our efforts to acquire the best financial resources. Madly, without a rush of capital, it is impossible to reach progress in the economic and economic growth of the GDP, so it’s impossible for the soul of the population. In the minds of globalization of economy and economy, capitalization of the economy for financial innovation is simply impotent. In other words, I’m important if I didn’t play the important role of secured resources for the economical development of Ukraine, all the same, with the most recent financial strategist in Ukraine to have a closer look at all of them.

Foreign Investment and Ownership - a more important official of economic development, however, please be sure to wait for the May national roots. At the same time, the role of national capital is not less than that, which is the basis of financial security of suspension and progress. Vin otvorє vidpovіdne ekonomіchne middleware of the whole territory of the country, as a y ry spriy udozhdennuyu foreign investments. The economy and politics are all the time reckoned with visibility, which is the reason why foreign investment in the Ukrainian economy is completely demarcated. There are no reasons - the instability of the legislation, the supramundane squeeze, the bureaucratic membrane, which is, without transverse, the reality. However, the main official is ignored - the practicality of the civilized, affordable, advanced and forced legal national capital in the country is practical. Adje, once more, a foreign capital can be found at the middle of the house, no need to remove it, and do not help it.

From now on, the first warehouse financial financial strategy of Ukraine can be explained in the form and extension of the national capital. I want you to be able to obey for realizing strategic goals, lying in front of the sphere of fiscal and credit policy. Strategic goals at the sphere of fiscal policy є lower income tax on p_dprimnitsku dіyalіst. At my own home, I might be better off for thinking of the new winter structure of the new structure in Ukraine. Dosі the main payers of the tax and the payment of payments. For such minds, we have to lower the risk of reducing the price to the minimum price and the budget policy. It is not possible to immediately lower the number of times you need to be safe and secure if you want to use social networks. Until then, as it was already mentioned, the paternalistic policy in Ukraine is characterized by unstable and non-continuous.

A great role in the development of national capital is in the form of money-credit policy. Slowly consume loans once you are more interested in the stability of the national currency. The year-old process of coursework ить to finish the caring and forecasting. However, the problem is the first and foremost aspect - the profit of pennies. At Denmark, the moment in the middle was 2.5–3 times higher, lower in the country with a divided market economy. At the time of singing peace, the National Bank of Ukraine spent on the process of securing credit for the credit market through the mechanism of regional interest rates and the reserve reserve. Moreover, it is independent of the positive trend of lower interest rates for commercial bank loans, strategic payday loans, and lower interest rate pennies, due to the lack of interest and real credit.

In the sphere of pennile-credit policy there is one more unaddressed problem, as it was, it was borrowed from the financial strategy of Ukraine, - mobilization of resources through the institute of financial market. Our government has the opportunity to obtain a more advanced banking system and stock market infrastructure. However, there is an oath of financial resources, which they can mobilize for, not need to economize on the needs of the economy, and the potential capabilities of this institute. I wish our country is far from being a bagata of the country, resources, a pose between the financial market, and a mean. Їkh mobilizatsiya gave the bible a little less to consume at the same time dzherelakh finansuvannya, to finish off dear to us і for price, і for minds.

Another important warehouse financial strategy of Ukraine is, in our opinion, the optimization of proportionality between the indivisible and the suspension of living. All those strategic goals, such as problems with the latest problems in the sphere of sovereign finances. Veliko navantazhennya, as a fit to the budget, will accelerate the financial situation in the country. Namaganny virishuvati for rahunok budget to achieve a wide range of problems ma проблем єactivno pіdґruntya - vskray a low riven income to the population. Sounds and budgetary responsibility, the power is visible financially significant social wisdom. Zvіsna rich, problems and the budget is impossibly viral for one or two rockies. But don’t even remember that the current budget transfer model means centralizing the cost, actually sounding the resource security of financial institutions and the financial market, it’s not difficult. The role of the budget in suspension is large. It’s not the business of the financial system, but the main center of concentration of pennies, the most effective in the hands of the power and the tool for the economy (since the last hour of mobile income, this is the first hour). I have a reason to be so important for suspension є order and proportional form and vikoristannya - alongside this supply, wait for the guest to politically struggle.

Svitova’s practice is to say that budget policy can play an active role in the livelihood of the crisis, stable economy and finance, and in the economy. To the winery of food: who doesn’t have to blame the primer - for whom is it wrong to designate the budgetary policy, who can’t understand how difficult it is in the minds of the financial system in suspension? На нашу думку, глибинна суть проблеми полягає у тому, що в Україні збереглась практично недоторканною фінансова модель адміністративної економіки. Оскільки вона не адекватна ринковим відносинам, то і всі реформи, що спрямовані на перехід до ринкової економіки, виявились поки що мало результативними.

Детальний аналіз свідчить, що за змістом фінансові відносини в Україні практично не змінилися. Результатом проведених реформ була зміна форм, а не суті цих відносин. Так, в умовах адміністративної економіки централізація частини національного продукту в бюджеті здійснювалась за допомогою платежів державних підприємств, які становили до 90 % усіх доходів бюджету. Характерною особливістю цих платежів була по суті їх попередня сплата. Платежі з прибутку сплачувались авансовими внесками в процесі його формування, а не після визначення фінансових результатів. Податок з обороту, що являв собою різницю між фіксованими державою роздрібними й оптовими цінами, вносився після відвантаження товарів, а не їх кінцевої реалізації. Це вело до того, що формування бюджету, хоча і було гарантованим, відбувалося у відриві від реалізованого ВВП. Саме в цьому були витоки штучної бездефіцитності бюджету. У процесі реформування на початку 90-х років системи платежів підприємств у бюджет було здійснено перехід до податкових взаємовідносин. Замість платежів з прибутку був введений податок на прибуток (в окремі роки на дохід), а функції податку з обороту передавалися податку на додану вартість. При цьому підхід до їх сплати практично залишився незмінним — як і раніше пріоритетними є інтереси держави. Авансовий характер платежів дає змогу провести первинне вилучення ВВП до бюджету ще до його розподілу між виробниками — підприємцями та найманими працівниками. У цій моделі фінансових відносин заробітна плата продовжує відігравати другорядну роль, перебуваючи у шкалі пріоритетів на останньому місці після платежів до бюджету та формування прибутку.

Ураховуючи сказане вище, на нашу думку, в центр фінансової стратегії держави слід поставити політику доходів і зайнятості. Їх головне завдання — забезпечити високий рівень індивідуальних доходів, що, з одного боку, сприятиме зростанню добробуту, а з іншого — зніме напруженість з державних фінансів. Саме політика доходів і зайнятості має стати ключовим елементом фінансової стратегії України. Економічна доктрина країни може засновуватися на різних концептуальних підходах, які різняться між собою рівнями централізованого і децентралізованого споживання. На спадок від адміністративної системи нам дісталась переважаюча роль суспільного споживання, коли вирішальне значення мала бюджетно-податкова політика (це яскраво видно із щорічних перипетій з прийняттям Державного бюджету). Однак подальший прогрес у суспільстві на основі цієї доктрини неможливий. Необхідно всіляко сприяти персоніфікації виробленого ВВП на основі актуалізації політики доходів. Адже, з одного боку, забезпечити потрібний рівень економічного зростання можна тільки на основі реальних стимулів, якими насамперед є доходи юридичних і фізичних осіб, а з іншого, саме підвищення рівня добробуту народу, що досягається через зростання доходів, є метою соціально-економічного розвитку.

Здійснення політики доходів і зайнятості вимагає визначення її складових і напрямів. Складові — це система оплати праці, пенсійне забезпечення, соціальні виплати тощо. Домінуюча роль має належати системі оплати праці. Напрямами політики доходів є два взаємозв'язані елементи — забезпечення можливості реалізувати гарантоване Конституцією право на працю і встановлення максимальної мотивації до праці (стимули і необхідність заробляти якомога більше).

Стратегічною концепцією політики доходів і зайнятості має стати значне зростання індивідуальних доходів громадян як за рахунок збільшення обсягів ВВП на душу населення, так і внаслідок зміни структури ВВП через підвищення в ньому питомої ваги оплати праці та зниження реального рівня його централізації в бюджеті. Необхідно встановити високий рівень самозабезпечення громадян індивідуальними доходами, а не намагатись через бюджет вирішувати проблеми їх всеохоплюючого соціального захисту. Це дасть змогу також оптимізувати і податкову структуру, забезпечивши зростання до світових стандартів частки податків і платежів фізичних осіб.

Тактика реалізації політики доходів і зайнятості має засновуватись на визначенні її напрямів та етапів. У зв'язку з цим необхідно докорінн о змінити підходи до формування державних програмних документів. Вони повинні містити максимально конкретизовані завдання та напрями, етапи і засоби їх реалізації. На початковому етапі реалізації політики доходів основу її тактики має становити визначення першочергових завдань і пріоритетів. На нашу думку, ними мають бути:

По-перше, забезпечення працездатного населення робочими місцями. Соціальний захист громадян з боку держави має здійснюватись саме через надання можливості своїм громадянам заробляти гроші на своє утримання, а не за допомогою різних пільг і бюджетних трансфертів. Це завдання повинно вирішуватися як через державну інвестиційну політику, так і через всебічне стимулювання підприємницької діяльності. Що стосується державного фінансування, то, враховуючи досвід виходу з економічної кризи 30-х років, необхідно спрямувати основні зусилля на розвиток інфраструктури, насамперед на будівництво нових і реконструкцію діючих автомобільних шляхів та залізниць. Також слід значно активізувати інвестиційний процес, у тому числі за рахунок бюджетних коштів. З цих позицій створення державного банку реконструкції та розвитку є вкрай актуальним і необхідним. У частині стимулювання підприємницьких структур надзвичайно важливо знизити податкове навантаження на підприємницьку діяльність та підтримати нагромадження капіталу і продуктивне використання доходів. Очевидно було б доцільним рівень оподаткування ув'язувати з кількістю робочих місць.

По-друге, формування системи стимулів до зростання заробітної плати й інших доходів, тобто мотивація людей до активної праці, а підприємців — до інвестування. На даний момент дуже важливо сформувати нове ставлення до праці, стимулюючи максимальну трудовіддачу. Відповідно фінансова політика держави має бути активнішою, тобто сприяти максимальній зайнятості та створенню умов, за яких кожен громадянин зміг би реалізувати свої здібності.

По-третє, зниження рівня податкового тиску на індивідуальні доходи. Насамперед слід установити реальний неоподатковуваний дохід, тобто на рівні прожиткового мінімуму. Доцільно також перейти до альтернативного (за бажанням платника) оподаткування або сукупного сімейного доходу, або доходів окремих членів сім'ї (крім усього іншого, це сприятиме зміцненню інституту сім'ї у суспільстві). Важливим є податкове стимулювання громадян, які забезпечують себе самостійно та інвестують тимчасово вільні кошти. З цією метою з оподатковуваного доходу слід знімати погашення кредитів і сплату процентів за ними, оплату різних платних послуг (навчання, лікування, страхові платежі тощо), придбання акцій, облігацій та інші інвестиції.

По-четверте, реформування та оптимізація системи бюджетних видатків. Необхідно не тільки забезпечити можливість заробити достатньо грошей і створити стимули до зростання доходів. Дуже важливо сформувати потребу в доходах. За бюджетного забезпечення частини життєво важливих потреб громадян така необхідність суттєво знижується, що, зрештою, відіграє негативну роль у розвитку суспільства. На нашу думку, державна соціальна допомога має охоплювати тих громадян, які об'єктивно не можуть забезпечити себе самостійно. Суть соціального захисту з боку держави повинна полягати не стільки у наданні з бюджету різного роду фінансової допомоги і безоплатних послуг, скільки у створенні своїм громадянам достатніх для самозабезпечення можливостей.

По-п'яте, широке впровадження системи споживчого кредиту. Забезпечення значної кількості потреб громадян на кредитній основі дає змогу зблизити у часі потреби і можливості, що сприяє зростанню реальних доходів громадян. З цією метою потрібно створити у бюджеті відповідний фонд коштів, котрий використовуватиметься через банки на позичковій основі.

Таким чином, у центрі фінансової стратегії має бути зміна співвідношення між суспільним та індивідуальним споживанням. Тільки на цій основі можуть бути закладені надійні підвалини економічного зростання, позитивних змін у внутрішній структурі національного продукту. Адже підвищення частки і величини індивідуальних доходів створює передумови для формування реальних стимулів до виробничої діяльності. Зростання доходів громадян також стимулюватиме виробництво на основі збільшення обсягів сукупного попиту. В даний час економічні проблеми України насамперед пов'язані з незначними обсягами внутрішнього сукупного попиту, що певною мірою є наслідком вкрай низької купівельної спроможності населення. Насамперед саме це, а не тільки високі податки, роблять виробництво безглуздим. Крім того, зростання індивідуальних доходів, яке сприятиме збільшенню платежів громадян у бюджет і зменшенню обсягу соціальних видатків держави, дасть змогу вирішити одне з найбільш актуальних завдань перехідної економіки — зниження рівня оподаткування підприємницької діяльності. Розуміння фактично усіма важливості цього завдання не дає сьогодні практичних результатів, оскільки необхідно фінансувати значні соціальні видатки. Зниження рівня оподаткування підприємств, у свою чергу, створить передумови для відкритого та ефективного функціонування бізнесу.

Між завданнями економічного зростання і політикою доходів існує тісний двосторонній взаємозв'язок. З одного боку, політика доходів ґрунтується на фінансових можливостях країни, які, у свою чергу, визначаються обсягами виробленого ВВП. При цьому слід враховувати і його галузеву структуру. До речі, з позицій структурного аналізу рівень зниження ВВП на душу населення в Україні не такий вже і високий, як здається на перший погляд, адже раніше в ньому значна частина припадала на галузі військово-промислового комплексу. Тобто це була та (і досить значна) частина, якою громадяни все одно не могли скористатися, що відбивалося в майже суцільному дефіциті товарів і послуг. З іншого боку, політика зростання доходів забезпечує всебічне сприяння розвитку економіки. По-перше, тільки установлення відповідного рівня заробітної плати створює дійові стимули до праці і може забезпечувати надійність економічного зростання. По-друге, збільшення доходів громадян веде до розширення обсягів сукупного попиту, що є основним чинником розвитку виробництва. І, нарешті, по-третє, чим вищі доходи громадян, тим вищий і рівень заощаджень, які через фінансовий ринок інвестуються в економіку. При цьому саме заощадження громадян у сучасних умовах є основним джерелом ресурсів, що обертаються у сфері фінансового ринку.

Отже, політика економічного зростання тільки тоді доцільна і тільки тоді надійна, коли вона узгоджується з політикою доходів. Звичайно, можна зосередитися на політиці економічного зростання, ігноруючи інтереси населення. Але така стратегія не буде мати міцного фундаменту і, відповідно, соціально орієнтованої цілі. Могутня держава в бідній країні — це нонсенс, а тому про подібну фінансову стратегію не може навіть йти мова.

Ураховуючи загальнодержавне значення, актуальність і важливість ефективної реалізації політики доходів і зайнятості, можливо, було б доцільно створити при Президентові України Координаційну раду з цієї проблематики, куди увійшли б представники Адміністрації Президента і заінтересованих державних органів, насамперед Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства праці і соціальної політики, Національного банку. Основними функціями цієї ради повинні бути: визначення і чітке формування стратегічних цілей і завдань політики доходів і зайнятості; розроблення напрямів, етапів та засобів реалізації політики доходів і зайнятості; формування робочих груп з розроблення програмних документів щодо політики доходів і зайнятості; вивчення світового досвіду реалізації політики доходів і зайнятості (наприклад, Великої Британії); контроль за реалізацією політики доходів і зайнятості; забезпечення прозорості розроблення і реалізації програми та інформування громадськості про хід її виконання.

Проблема ресурсного забезпечення розв'язання завдань розвитку економіки, є ключовою. Як свідчить світовий досвід, у ній виділяються два основні підходи — орієнтир на власні фінансові ресурси і на залучення інвестицій ззовні. Кожна країна, що ставила перед собою завдання економічного прориву, повинна була вирішувати подібну дилему. Характер же її вирішення залежав від вихідних орієнтирів. Так, свого часу в СРСР так звана «індустріалізація» забезпечувалася за рахунок внутрішніх джерел. Проте це були не накопичення державних підприємств, як стверджувала офіційна історична наука, а примусовий перерозподіл і звичайне здирство. Примусовий перерозподіл здійснювався в різних формах, у тому числі через сферу державних фінансів, зокрема і за рахунок державних позик, що розповсюджувалися під підписку. Значна частина ресурсів була отримана від «розкуркулювання», тобто фактично від грабежу селян. Крім того, не слід забувати і про безоплатну робочу силу за рахунок сотень тисяч репресованих громадян. Безумовно, що про подібні «методи» не може бути й мови.

Ситуація з забезпеченістю потреб економічного розвитку внутрішніми фінансовими ресурсами, що перебувають у розпорядженні підприємств і сконцентровані у фінансовому секторі, в Україні досить напружена, про що свідчать такі дані (табл. 8).

Таблиця 8

Динаміка обсягу фінансових ресурсів в Україні (1995—2001 рр.), млрд грн

Види ресурсів








1. Ресурси підприємств

— сума








— питома вага, %








2. Ресурси комерційних банків

— сума








— питома вага, %








3. Резервні фонди страхових компаній

— сума








— питома вага, %









— млрд грн








— млрд дол. USA








— млрд євро








* В ЕСU.

Визначення реального обсягу фінансових ресурсів країни — досить складний процес. Так, в Україні в складі одного з елементів внутрішніх ресурсів — оборотних коштів — більше 2/3 перебуває в кредиторській заборгованості, біля половини якої є простроченою. Це, по суті, як уже зазначалось, непрацюючі, а в частині простроченої заборгованості багато в чому і втрачені, ресурси. У складі ресурсів комерційних банків понад половину становлять розміщені в них кошти тих самих підприємств. Їх включення в загальний обсяг ресурсів відбиває, з одного боку, подвійний облік. Однак, з іншого боку, їх концентрація в банках дає можливість використання цих коштів іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Не включення у зведені дані бюджетних асигнувань й іноземних інвестицій пов'язане з тим, що ці кошти направляються на підприємства і вже враховані в складі їхніх ресурсів.

У цілому в табл. 8 відображені потенційні ресурси, що можуть бути використані в економіці України. Обсяги цих ресурсів катастрофічно малі — близько 90 млрд дол. США або 100 млрд євро. Реально ж працюючих ресурсів і того менше — близько 65—70 млрд дол. При цьому звертає на себе увагу вкрай незначна роль фінансового сектору, у якому зосереджено всього біля 7 % загального обсягу ресурсів. І хоча останнім часом питома вага ресурсів, сконцентрованих у банківській системі, дещо підвищилася, їх роль, як і раніше, украй незначна. Поки що банки є скоріше посередниками в розрахунках, ніж фінансовими центрами країни. Роль же ресурсів, що мобілізуються страховими компаніями, взагалі невідчутна — менше 1 %.

Отже, проведений аналіз свідчить про те, що проблема з ресурсним забезпеченням фінансової стратегії економічного зростання в Україні надзвичайно складна і не може вирішуватися за допомогою концентрації зусиль на певному напрямку. Необхідно докласти максимум зусиль абсолютно в усіх сферах. Тільки такий підхід дасть змогу мобілізувати достатню масу ресурсів. Водночас фінансова стратегія повинна встановити пріоритетність окремих джерел і виділити той елемент, за допомогою якого буде здійснюватися збалансування потреб із ресурсами.

По-перше, слід усіляко сприяти нарощуванню і продуктивному використанню фінансових ресурсів підприємств. Фінансова стратегія України має ґрунтуватися на пріоритетності саме фінансових ресурсів підприємств, а не бюджету держави, як це фактично було до цього часу. Проте цьому істотно перешкоджає проблема неплатежів, що залишається все ще досить складною, про що свідчить питома вага дебіторської і кредиторської заборгованості. Так, дебіторська заборгованість в активах підприємств на початок 2000 р. становила 25 %, а на початок 2001 р. — 28 %, тоді як оборотні кошти в запасах товарно-матеріальних цінностей — відповідно 9 і 8 %. Кредиторська заборгованість у пасивах становила ще більше — 33 і 39 %. Необхідно скасувати введений за рекомендацією західних експертів порядок сплати податків за методом нарахувань, що призводить до вимивання оборотних коштів. Потрібно відмовитися від будь-якого вилучення в підприємств їхніх амортизаційних відрахувань, що практикувалося в період макроеконо-мічної стабілізації. Тобто головною домінантою фінансової стратегії має стати зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. Держава, як вказувалось вище, має всебічно сприяти зміцненню національного промислового капіталу.

По-друге, слід значно більше уваги приділити банківській системі, насамперед її ресурсному потенціалу. Тенденція зростання вкладів громадян повинна одержати своє підкріплення різними засобами фінансової політики, насамперед податкової. В умовах стабільної, насиченої ресурсами економіки, доходи від фінансових операцій громадян можуть і повинні оподатковуватися на загальних підставах. Але якщо ресурсів не вистачає, якщо вкрай необхідним буде їх нарощування, а основним джерелом і резервом їх збільшення можуть бути саме заощадження громадян, то і доцільним, і виправданим буде надання різних пільг. Наприклад, виключення з оподатковуваного доходу громадян їхніх вкладів в установи банківської системи, звільнення від оподаткування отриманих процентних доходів (із метою недопущення зловживань — на рівні середньої ставки за вкладами) і т. п. Водночас необхідно стимулювати і нарощування банками власного капіталу, що є запорукою стабільності банківської системи.

По-третє, незважаючи на всі проблеми із залученням іноземних інвестицій, важливою складовою фінансової стратегії має стати створення сприятливого інвестиційного клімату. Без припливу зовнішніх фінансових ресурсів успішно вирішити завдання економічного зростання буде неможливо. З цього приводу вже досить багато написано і сказано. Але, на нашу думку, іноземні інвестори без розв'язання двох попередніх завдань і не прийдуть, і не запрацюють ефективно. Їм необхідне відповідне ринкове середовище усередині країни. Тоді і тільки тоді їхні інвестиції зможуть стати вагомим чинником виходу економіки України на стабільну позитивну економічну динаміку.

По-четверте, зважаючи на обмеженість фінансових ресурсів підприємств і банків і проблеми із залученням іноземних інвестицій, слід активізувати інвестиційну діяльність держави. Необхідно усвідомити очевидну реальність — поки що внутрішніх ресурсів украй недостатньо порівняно з потребами економічного зростання, а сподівання на те, що іноземні інвестиції вирішать проблеми української економіки, безпідставні, який би сприятливий інвестиційний клімат не був створений. Тому і виникає дилема щодо фінансового забезпечення подальшого розвитку: використовуючи існуючий фінансовий потенціал сприяти поступовому нарощуванню темпів економічного зростання або спробувати різко активізувати інвестицій-ний процес і на цій основі підвищити темпи зростання економіки. Звичайно, що якби не було обвального падіння економіки і життєвого рівня, за основу фінансової стратегії можна було б взяти поступальний характер розвитку. Але помірні темпи зростання ВВП — до 3 % щорічно, призведуть до того, що відновлення втрачених життєвих стандартів розтягнеться на кілька десятиліть, що просто неможливо. Зрештою, для цього особливо і не потрібна, як це і було досі, фінансова стратегія — можна покластися на природний перебіг розвитку.

Необхідність, як уже зазначалося, досягнення на найближчі десять років щорічного приросту ВВП у середньому на рівні 6—9 % вимагає екстраординарних, чітко стратегічно окреслених дій. Вважаємо, що в наступні десять років у фінансовій стратегії України цілком припустимим і виправданим буде використання деяких концептуальних положень кейнсіанства з відповідним підвищенням ролі державних фінансів у забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку. Конкретним проявом цієї політики повинні стати державні інвестиції в економіку, підвищення рівня заробітної плати і пенсій з метою підвищення рівня платоспроможного попиту.

Потреба істотного збільшення, порівняно з існуючим рівнем, державних інвестицій вимагає вирішення певних теоретичних і практичних проблем. З погляду фінансової теорії необхідно обґрунтувати роль і місце економічної діяльності держави в перехідній економіці. Практичний аспект цієї проблеми полягає в забезпеченні цільового характеру й ефективності державного фінансування економічного розвитку.

У цілому теоретичні основи ролі держави у вирішенні економічних проблем у період подолання кризи та в забезпеченні зростання ВВП сучасною економічною наукою визначені досить чітко. Але є один аспект, пов'язаний саме з перехідною економікою. Свого часу у зв'язку з відходом від адміністративно-командної економіки була переглянута і роль бюджету. Практично однозначно було визнано, що фінансування потреб економіки не є прерогативою держави, що, безперечно, загалом правильно. Значно скоротилися як обсяги видатків на економічну діяльність, так і їх питома вага. Yakshko in 1991 p. вони становили в зведеному бюджеті 46 %, то в 2001 р. — лише 16 %. Змінилася і їх структура. Сьогодні переважають не капітальні, як раніше, а поточні видатки на утримання загальнодержавної виробничої інфраструктури. Капітальні вкладення становлять в останні роки не більше 2—3 %. При цьому унаслідок розпорошення коштів через відомчий підхід до їх фінансування реальної результативності цих вкладень практично не було.

Необхідність зменшення рівня прямого державного фінансування економічних потреб обґрунтовувалася тим, що таке фінансування повинні здійснювати насамперед самі суб'єкти господарювання і комерційні банки. Звичайно, для стабільної економіки ця теза є абсолютно правильною. Проте в Україні розвиток ситуації набув такого характеру, що сьогодні ні підприємства, ні банки не в змозі забезпечити не тільки потреби економічного зростання, а й підтримання стабільної діяльності економічного комплексу, що теж стало одним із чинників економічної кризи. Це визначає необхідність кардинального перегляду ролі бюджетної політики у фінансовій стратегії. Те, що з огляду на реалії економічної ситуації це вкрай необхідно, є очевидним.

Теперішню бюджетну політику можна охарактеризувати як спробу підтримати на мінімальному рівні всі потреби, хоча офіційно вона визначається як політика соціальної спрямованості. Свого часу переорієнтування бюджету відбулося у зв'язку з відмовою від так званого залишкового підходу до фінансування соціальної сфери. Але в умовах кризи це не поліпшило, і не могло поліпшити ситуацію, оскільки реальні обсяги фінансування значно знизилися внаслідок зменшення реальних обсягів бюджету в результаті інфляції і скорочення обсягів ВВП. Соціальна спрямованість бюджету в таких умовах не одержує реального наповнення, про що свідчить украй низький — нижче офіційного прожиткового мінімуму — рівень оплати праці в соціальній сфері і н епогашена досі у повному обсязі заборгованість із заробітної плати. Ті заходи щодо підвищення заробітної плати в соціальній сфері, які здійснені в 2001 р. — у середньому на 30 %, навіть не компенсують її реального зниження за попередні чотири роки — сумарний рівень інфляції становив 198,1 %. При цьому практично відсутній бюджетний перерозподіл між окремими верствами населення, адже прибутковий податок сплачується з доходу, що перевищує 17 грн.

Таким чином, головним завданням у сфері бюджетної політики з позицій фінансової стратегії економічного зростання може стати її переорієнтування на економічні потреби. При цьому слід наголосити, що подібний підхід ніякого протиріччя із соціальною політикою не має, навпаки, реальність соціальних гарантій може бути забезпечена тільки за умови ліквідації наслідків економічної кризи. Тому сприяння розвитку економіки є набагато реальнішою і більш наповненою соціальною спрямованістю бюджету, ніж нинішня декларативність, що не підкріплена достатнім рівнем фінансування.

Вирішення стратегічних завдань збільшення обсягів державних інвестицій в економіку обов'язково передбачає визна-чення їхніх джерел і розроблення механізмів, які забезпечили б їх ефективність. Не маючи подібних механізмів, немає і сенсу розвивати це інвестування. Крім того, весь бюджетний процес слід розглядати в площині економічного зростання. Наприклад, усім відомо, скільки нині спорів викликає прийняття Державного і місцевих бюджетів в Україні, яке супроводжується розглядом значної кількості їх варіантів. Водночас абсолютно не зрозуміло, що ж є критерієм вибору того чи іншого варіанта? Хоча прийняття бюджету значною мірою політичний процес, усе ж воно повинно ґрунтуватися на чітких економічних і фінансових критеріях. На найближчі десять років за основу критеріальної оцінки того чи іншого варіанта проекту бюджету варто взяти забезпечення на його основі максимального рівня приросту ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб. Це, по-перше, поставить на стабільну основу бюджетний процес, а по-друге, сприятиме розв'язанню основного завдання — забезпечення економічного зростання.

Для потреб бюджетного забезпечення розвитку економіки можуть використовуватися джерела бездефіцитного і дефіцитного фінансування. Збільшення обсягів бездефіцитного фінансування вимагає перерозподілу коштів між окремими групами видатків. Аналіз складу, структури і рівня бюджетних видатків в Україні показує, що сьогодні резервів їх скорочення (за винятком окремих статей видатків на управління) фактично не існує. Тому і бездефіцитне фінансування економічних потреб на практиці видається нереальним. Нарешті, нестача ресурсів і є однією з ознак кризи — якби її не було, то і коштів було б достатньо. Тому спроби державного сприяння економічному розвитку на основі бездефіцитного фінансування будуть приречені на невдачу, оскільки не відображають фінансових реалій у суспільстві.

Крім того, бездефіцитне фінансування можливе за рахунок або підвищення рівня оподаткування, або залучення неподаткових надходжень. Питання підвищення рівня оподаткування навіть не може розглядатися. Навпаки, цей рівень необхідно знижувати. До речі, таке зниження теж необхідно розглядати з позицій економічного зростання, а саме: як засіб розширення внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Тому необхідно не просто знижувати рівень податкового навантаження на підприємства, а надавати пільги у разі направлення вивільнених від оподаткування коштів на потреби розвитку виробництва.

Щодо неподаткових доходів, а вони в Україні досить значні — у різні роки від 20 до 30 % і більше від загального обсягу доходів бюджету, то нині вони фактично виконують функції заміщення відсутніх податкових надходжень. Так, доходи від приватизації взагалі повинні були б виділятися в бюджеті окремо і направлятися або на погашення державного боргу, або на потреби розвитку економіки. Але цього не було зроблено, оскільки тоді мобілізованих податкових надходжень просто не вистачало б для фінансування потреб держави. Можливо, враховуючи необхідність вирішення тактичних завдань фінансової політики — ліквідації бюджетного дефіциту, це і було доцільно, але з позицій фінансової стратегії — просто безглуздо, адже приватизація за рік-два закінчується і проблеми виникнуть знову.

Отже, сьогодні резервів збільшення доходів бюджету для забезпечення потреб економічного зростання на бездефіцитній основі не існує. Навпаки, ситуація через один-два роки може погіршитись унаслідок зниження податкового тягаря у зв'язку з майбутнім прийняттям Податкового кодексу України і завершенням приватизації.

Дефіцитне фінансування передбачає використання державних запозичень і грошової емісії. Саме тут містяться реальні, з погляду їх використання, резерви і важелі впливу на забезпечення економічного зростання. При цьому хоча перевага і повинна надаватися неінфляційним позиковим джерелам, обов'язково слід враховувати і вартість запозичень. Так, ту практику, що мала місце в Україні, коли рівень дохідності за ОВДП досягав 100 % річних, не можна визнати обґрунтованою. Навіть тактично — з метою забезпечення фінансування державних видатків — вона не може бути виправдана. Стратегічно ж вона була не тільки безглуздою, а й вкрай шкідливою, оскільки спричинила набагато більше проблем, ніж вирішила завдань.

Використання державного запозичення вимагає вирішення проблеми оптимізації його структури як щодо ринків запозичення, так і кредиторів. І внутрішні, і зовнішні запозичення мають як певні переваги, так і недоліки. Тому дуже важливо оцінити можливості залучення коштів, їх вартість і наслідки. Що стосується внутрішнього запозичення, то слід підкреслити обов'язкову потребу в його розвитку. Але кредиторами держави повинні бути не комерційні банки чи суб'єкти підприємницької діяльності, а фізичні особи. Звичайно, реалізувати ці стратегічні завдання дуже складно, адже на громадян у демократичному суспільстві натиснути неможливо, тоді як стосовно банків можна знайти важелі впливу. Забезпечення ж принципу добровільності — надзвичайно важливе завдання, враховуючи необхідність раціонального й ефективного використання запозичень, — громадяни тільки тоді довірять свої заощадження державі, коли будуть упевнені у своїх непорушних правах і одержанні певної вигоди.

Важливим напрямом розвитку внутрішнього державного запозичення може стати використання поряд із звичайними цільових позик під конкретні проекти. При цьому погашення боргу може здійснюватися акціями побудованих або реконструйованих підприємств, тобто фактично заборгованість держави взагалі не буде формуватися. Виконання державою функцій засновника або одного з засновників акціонерних товариств в умовах ринкової трансформації економіки і фінансової системи буде цілком виправданим і доцільним.
Створення реальних акціонерних товариств необхідне і з погляду формування ефективного фондового ринку, що теж повинен відіграти важливу роль у мобілізації фінансових ресурсів на потреби економічного зростання. Сьогодні цей ринок малоактивний, оскільки реальний товар на ньому практично відсутній. Це — відображення реального факту перерозподілу власності, а не формування акціонерного капіталу. Доти, доки не з'являться справжні акціонерні товариства, акції яких відбиватимуть фінансові реалії, доки вони не будуть вільно продаватися і купуватися, фондовий ринок не виконуватиме тієї ролі, яку він повинен відігравати в ринковій економіці. Тому, розвиваючи на зазначених засадах внутрішнє запозичення від фізичних осіб, держава сприятиме і розвитку фондового ринку.

У сфері зовнішнього державного запозичення на потреби розвитку можуть використовуватися системні позики Світового банку і комерційні запозичення. Перевага, безумовно, повинна надаватися позикам Світового банку, які призначені для потреб реконструкції і розвитку. Комерційні запозичення навряд чи є прийнятними, оскільки вони дуже дорогі і забезпечити необхідну для їх обслуговування дохідність інвестиційних проектів буде пра ктично неможливо.

Використання механізму дефіцитного фінансування для потреб економічного розвитку потребує незалежного організаційного й інституційного забезпечення. Адже подібне фінансування доцільне лише тоді, коли забезпечується його висока ефективність. Якщо ж цього немає, то краще взагалі державі його не використовувати. З метою гарантування цільового й ефективного використання коштів дефіцитного фінансування необхідно вирішити дві основні проблеми.

По-перше, забезпечити чітку юридичну визначеність у використанні таких коштів. Це можливо лише за умови формування двох відособлених один від одного бюджетів — поточного і розвитку. Поточний бюджет має бути бездефіцитним і забезпечуватися за рахунок податкових надходжень. Це сформує надійну і стабільну основу його виконання. Бюджет розвитку буде формуватися як за рахунок податків, так і державних позик, а за необхідності також на емісійній основі. Кошти цього бюджету можуть направлятися винятково на фінансування інвестиційних проектів (як на будівництво нових об'єктів, так і на розширення, реконструкцію і модернізацію діючих підприємств). Необхідно забезпечити чітку і прозору процедуру конкурсного відбору проектів, розробивши критерії цього відбору. Абсолютно очевидно, що головними серед них мають бути фінансовий (термін окупності капітальних вкладень не більше трьох-чотирьох років), економічний (вплив на збільшення обсягів певного виробництва) і соціальний (додаткові робочі місця) ефекти. Безперечно, повинні враховуватися і техногенні, і екологічні, і технічні, і технологічні чинники, але вже як додаткові критерії.

По-друге, необхідні надійні гарантії ефективності використання коштів. З цією метою доцільно створити спеціалізовану фінансову установу — Державний банк розвитку. Необхідність такого банку для України обговорюється вже протягом кількох років, але реально для його створення нічого не зроблено, хоча, як було показано раніше, у ньому є велика потреба. Саме через цей банк можливо було б забезпечити ефективніше співробітництво з Міжнародним і Європейським банками реконструкції і розвитку. Наприклад, кошти, що надходять у рамках системних кредитів від МБРР, можна було б направляти в банк розвитку, а не на рахунки Державного бюджету, де вони втрачають цільове призначення.

Реалізація на практиці фінансової стратегії і тактики розвитку української економіки вимагає чіткої координації дій провідних фінансових і економічних органів країни — Міністерства фінансів, Національного банку, Міністерства економіки. З метою більшої узгодженості фінансової політики і посилення

ролі Міністерства фінансів України як центра, координуючого цю політику в масштабах країни, варто усі державні фінансові органи, у тому числі й Державне казначейство, Державну податкову адміністрацію включити до системи Міністерства фінансів на правах відособлених спеціалізованих підрозділів.