This page has been robot translated, sorry for typos if any. Original content here.

History of Economic Studies - Kornіychuk L.Ya.

5. Development of political economy

The burhlivy retention of productive forces in the period of the reform of superconducting significant social wickedness, the death of class superecisions, the compensation of the thought thought. Zmіni, who have become established in the economical and suspended life of the country after the reform of 1861, were designated for the development of political economy.

Political economy as a science in Russia nabula of singing development until the reform of 1861 p. Bulo shifted and published low prazdnichivno-European economies, druzlivalsya up to previous students. Great importance for the development of political economy in Russia is little in the development of universal lecture courses in the discipline. Politically, the economy was turned on up to the main plans of universities (the Moscow, Kazan, Kharkiv regions), and the year of 1803-1804 pp.

One of the first graduates to take a course in political economy of Russia, Tikhin Fedorovich Stepanov (1795-1847) - professor of political economy of Kharkiv University. Prior to this, academicians Shtorkh, who had been seen as French (1815) and Nimetsky (1820) by movi, were overbearing overwhelmingly.

The formulas of suspension and economic glances of T. Stepanov include the most important Western European economies - Smita, Ricardo, Say, Malthus, Sismondi. Ale virshalnym buv representative of the classic political economy Smita and Ricardo.

Smita for his fragmented system Stepanov zagagіl nazivє справ ж ж св св »» »» »» »". “Pratsya,” writing “Vin,” є with the head gerel of bagatism - the whole old stone, who praised Adam Smith for the great miraculous system ”* 37.

* 37: {It is about the essence, importance and significance of political sciences. - Kharkov, 1833. - S. 17}

At their science centers and lectures T. Stepanov widely and creatively Viktorovna otbannya light science in the galaxy of political economy. In the two-volume “Notes on Political Economy”, those in the most recent books have the same analysis, as the subject of political economy, the essence and quality of the baggage, the productive and the unproductive, the most efficient, the more efficient, the more efficient, the more , salary, income, rent, interest, credit, national income.

The viscous category T. Stepanov of the well-known A. Smіta. At dusі A. Smіta vіn visnachaє takі categories, as a sign, buggery. Pіd kapitalom vіn, in fact, rozumіє pick up virobnitstva, want і zasterіgaє proty odnobichnogo yogo rozumіnnya.

Kapitalom, writing win, products to flock fallow vid vivivannya, as a matter of fact give a margin, and not vikoristovyvatsya for a lofty habit.

T. Stepanov, not being a whole group of original thinkers in a wide range of economical economies, not only analyzing and propagating theoretical and ideological economies, but soundly and economically, Mruchi about the light of Maybut humanity, T. Stepanov was able to reach the peace of the rest of suspension, enlightenment.

With the eclipse of the classic political economy, the professor of the University of Kyiv I. V. Vernadsky (1821-1884). I have my friends, published before the reform, as well as the journal "Economic Index" (1857-1861), a visionary and editor of a certain winn, I. Vernadsky’s head of respect has come to criticize criticism and all pre-bourgeois forms of virology. In the process of reforming the graveyard of the bourgeois vidnosini, becoming an eclipse of the great virobnosti and the great capital, yak umlivlyuyut science and technology progress.

Positive assessment of concentration and capitalization processes, І. Vernadsky unequivocally negatively put to great land power. At that time, such a power of the maya is exceptionally good, І І. The Vernadsky Yak bourgeois economist propagates prejudice to the “rational”, as well as capitalistic forms of state grant.

Yak hench of classical school in the political economy І. Vernadsky, having rejected protectionism, handing over the power to the private initiative, bashing in the positive aspects of competitive competition.

Significantly miscalculated in I. Vernadsky loanє problem pracі. Now in the doctoral thesis "Critical and historical history of the political and economic literature to the cob of the nineteenth century." (1849) vin viznaє praciu "the head and one dzherel of bagatelstvo". Він розрізняє I can live with wart (attachment) and wart. Vartіst, meaning vіn, "is signified as a prince, not an attachment." Otzhe, at the nutrition about wart_ and about dzherelo income_ I. Vernadsky standing on the positions of the classical school, prote, surpassing the classics, having respected the experience, see the most productive.

Special Praciu (“The subject of political economy”) І. Vernadsky’s assignment of the subject of political economy. Regarding the political economy in that, writing wine, schob vidkriti "natural laws of law" * 38. But such laws for him are no longer the laws of commodity trade. At that very creature I. Vernadsky’s writings, "The law of economy is manifested in all your strength, deceit and praise ..." * 39. Win vistupa viznennenya politically economical economy of science about buhatstvo i pidkreslyuє, but won vivchaє less than one bik, one power of bagatism - yogo іnnіst * 40. The subject of science vіn obmezhuє commodity virobnitsvtom.

* 38: {Vernadsky I. The subject of political economy // Zh. ministries of education. - 1856. - May. - S. 143-144.}

* 39: {There by itself, p. 136.}

* 40: {Vernadsky I. Prospect of political economy. - SPb., 1858. - S. 1.}

Yak is a typical bourgeois economist I. Vernadsky stepped up against socialism. Idea of ​​social wisdom, having deigned to have mercy and ıhnyu, I will appear to hear the sound of pauperism.

Political economy in Ukraine in the period of reforms from the period up to the 90s to develop in the mainstream of the classical school. To save problems and analyze economical categories, to explain the subject of political economy, to stink they put pressure on the vignette value in suspension life.

Professor of the Novorossiysk University of Economics M. Volsky at the Prazdnya Polydnichnoi Ekonomii i Vidnoshennya Ії Ії ї ї ї ї ії ії інії writing: “Having pointed to the ambush for falling asleep, we have to be able to succeed in science, , scho could bring about the people’s suspension on the hat of the ignoble good fortune, physical, moral and rosum progress ”* 41. For this reason, the political economy has successfully developed, as science and science have played the role of, needing to be, having been fine-tuned by M. Volsky, as if to signify an object, so that you can clearly articulate the number of meals you need to be aware of.

* 41: {Volsky M. The task of political economy and its relation to other sciences. - Odessa, 1872. - S. 5.}

Nutrition about the subject of political economy of Maye in the world of science. Naibіlshe accentuating new respect M. Volsky. Win critically analyzing the value of the subject of political economy by such Western European and Russian economists, as Sey, Sismondі, Shtorkh, Gorlov; having barred the recognition of Macleod and Bastia of political economy of science about exchange.

The subject of political economy, at the thought of M. Volsky, I’m covering all spheres of dyalnost, as material, so spiritual. In such a rozumіnnі political economy є science about people, ії dіyalnіst, hidden in the satisfaction of material and moral consumer. Even on the very same recognition of the subject of political economy in the creation of the report of political economy statistics of the Institute of the State Government of the Republic of Novy Olexandrіy, and the benefit of the University of Anthony and the University of Antalya. At the foundations “Fundamentals of Political Economy” (1879), political and economic knowledge of the science of “suspension element in the activity of people, directing to the satisfaction of spiritual, so and material needs” * 42.

* 42: {Antonovich A. Foundations of political economy. - Warsaw, 1877. - P.5.}

The economics economist M. Bunge, professor, professor, president of the Kyiv University (at 80 years - the Ministry of Finance of the Russian Federation) in the Fundamentals of Political Economy (1870), which is the key to the knowledge of the state of the art of the country I’m law, so much of the evidence is ordained ”* 43. Having expressed great importance for the development of the political economy of the right subject, and emphasizing the complexity of such a vision, I will explain the position of the liberal economic school and social services. Obstoyuyuchi hats of capitalist development of the natural and necessary, M. Bunge criticized social services for those who won the judgment and entered into the new form with the new form, with a * complete design.

* 43: {Bunge N. Foundations of political economy. - К., 1870. - С.11.}

* 44: {There by itself, p. 12-13.}

The political economy of bourgeois liberalism was thought of as a labor theory of values. M. Volsky viznazhennya values ​​†‹вЂ‹ to hang around more. I want to set the value for the deposit in the form of suspended cinnamon, protein, so that you can better see the whole value in the positive.

M. Volsky pragne obdnati all vіdomі ekonomіchnі teorії. On a first thought, “in our written handbook with a political economy, from Xenophon to Chernishevsky, you shouldn’t have to listen more and more to the average proportion” * 45. The water hour on the glances of M. Volsky has been introduced into the classics school. The classmates wrote about the subject, especially students and after reading lectures in the economical views of A. Smit.

* 45: {Notes of Novorossiysk University. - Odessa, 1890. - P.547.}

M. Bunge has a lot of clear-cut values. В в н пояс пояс пояс є є є є власт власт власт власт власт власт власт власт власт власт власт власт власт. And the value of value, beyond the Bunge, lies in the form of consumption and proposition. Usages and categories, bourgeois economies have signified value (corporeality, pracie, vitrati virobnoststo), having looked at one factor, you can get something to drink and offer. The epoch of theorizing and propositional studies has also been taught by the follower M. Bunge, professor of the Kiev University of D. I. Pihno. Alezgod Bunge has scrutinized the theory of values ​​in the ambushes of a psychological school and signaled the value of corinth.

Theory of values ​​specialty attributing A. Antonovich ("Theory of values", 1877). Nutrition is most important for the main economy, because there is a certain need to lay down the essential nutrition of science. A. Antonovich pointing to the particular significance of the development of the correct rosary theory of values ​​for Russia, dearly thought, due to the great reforms of the time left, self-confidence in political and economic literature will come to pass. A. Antonovich, after analyzing the report, look at economics and appreciation, meaning that they can’t be taken as a basis, since all of them have nothing to do with the method, so I’m free. Pardonings, at first thought, amusement and economy, in our own achievements, analysis was appreciated, but look at what I’ve experienced, but if it’s rooted, it’s because of virobility. To the first group of economists A. Antonovich introduce Storch, to the other - Malthus, Macleod and Bastia, to the third - Ricardo, Keri and Marx. See the name of the eclecticist, a kind of appreciation of the value.

For us, A. Antonovich naybіlsh is apt to put up to the rest, so that it’s possible to come to the point of view of the value. Ale a short-lived winners are those who, having recognized the basis of value, have spent on virology, the representatives of which are direct in ignoring the productivity of such factors, as the nature and capital.

On the basis of critical analysis of theories of the theory of value A. Antonovich, having given in to the most vigilant form, was used to fix the virology, gave it up and lived. For the fundamental principle of your theory of value, take the theory of three factors in the role of Sey, so that you can reckon with the theory of K. Marx. Vizneshennya K. Marx values ​​†‹вЂ‹ are strengthened in the goods of abstractly suspiciously necessary principles before the interpretation of values, so that they are valued in terms of improvement, there are three factors: Such tlumachenny values ​​gostro criticized associates A. Antonovich, D. Pіhno sokrem. Remaining having turned away A. Antonovich’s respect for the lack of concept for the most productive productivity factors. The shortcomings of the theory of A. Antonovich were won in and out, and in these terms such factors were included, as is the corroboration and the likelihood of drinking and proposition, which will contribute to the price.

An eclipse and a breeder of labor theory of values ​​M. Kossovsky. At the precedent “Reliability and Value” (1883), the law of “new values” was called the fundamental law of political economy. Vin having ordered to manifest the buggy of ambiguous treatment of values. Tse znacha Кос, having written M. Kossovskiy, scho has its own skin, it’s full of science, but science of this kind is irrelevant, and more than that. Win the report critically analyzing the fundamental theory, ensure that the most important thing about the need for understanding is to use the dialectical method, like K. Marx.

However, the dialectic is not for M. Kossovsky by the ignorant method of recognition, but more than one of methodological ambushes. Dzherelom іnnostі M. Kossovskiy naming pratsyu, vitrachenu on virobnitstvo goods. All this, at first thought, can be a turning point in the history of political and economic studies * 46.

* 46: {Kossovsky N. N. Value and price. - Kharkov, 1883. - S. 41.}

M. Kossovsky reports on analysis of the cycle of theory of values ​​by representatives of the classical political economy. Vіn pіdkreslyuє, the staging of one's nutrition is small and small in U. Petty’s to settle down with him on the “Capital” of K. Marx. Theory of values ​​A. Smit, meaning M. Kossovskiy, domіnє position for those, which value is to be recognized as a product, necessary for virobnoststva goods; D. Ricardo’s development of labor theory of value and respect of the basis of his economic speech. The word remains in the development of theory of values ​​to belong to K. Marx.

M. Kossovskiy correctly rozumіv the basic position of the theory of values ​​of Marx. Winning by writing, with an element, a certain sign of value, less than “suspiciously necessary working hour”, if one is vimiru is a simple one. Analizuvav M. Kossovskiy і staleness іnzh mіzh іnnіstyu y productivnіstu pratsі.

M. Kossovskiy, having overlooked the economists, they respectfully appreciated the importance of meeting and proposing. Win pointed out the super-hardness and quiet economy, as the basis of values ​​respected cinnamon, or (Sheffle), prax and cinnamon. The theory of vitality of the virology of M. Kossovsky is called simply simply deaf. Хї hibnіst, at first thought, a drawback in ototozhnuvannі such categories, as pratsya and timid power, scho є in understandings are absolutely different. Those who didn’t save their money among them, M. Kossovskiy called the cardinal economy a short period before K. Marx * 47. Being a sticky henchman and a hangman of theories of labor values, M. Kossovskiy absolutizing this theory, giving him the greatest value in the awakening of social and economic vidnosin. “It is laid as the basis of socially-economic vidnosin, out,” wrote M. Kossovskiy to pratsi “Vіnnіst і znіn”, “to re-translate the vіdnosini, to update them, they are unconvincing and unconvincing, the principle of separation. To this end, there is a political economy, a single law of pay, a single rent, a digging contract, a single, seemingly, economic slavery and exploitation ”* 48.

* 47: {There by itself, p. 81.}

* 48: {There, p. 100.}

Falling apart from the economy, the category of values ​​was interpreted by them and the theory of growth. M. Bunge, as a matter of fact, of those current economies, having respected, there are three factors to take from virobnitstv: prazya, nature and capital. Skin zih factor в self-sufficient dzherel values. Reliability, which is a factor of three factors, is likely to be divided into three types of income: a pay, a rent. You can see the income in and three classes of suspension (robots, landowners and capital). A part of the cutaneous skin of them at the expense of income is signaled, at the thought of M. Bunge, supernaturally, so that you can get the money in that chick in that bik. Winning the principle of handing the power to economic life, reiterating that we are in favor of "fair distribution of income" * 49. M. Bunge has a great deal of freedom to take a look at the theory of distribution, while analyzing the wide range of theories of nutrition, it is forbidden to pay a fee for a large amount of rent. Such visnivki, at the thought of M. Bunge, gave a theoretical throwing into the hands of socialism * 50.

* 49: {Bunge N. Name. tv, p.128.}

* 50: {There, p. 97.}

M. Bunge, an eclipse of the theory of education, Keri Bastia, who eagerly praised these economies for those who didn’t violate the classical school, because of the polar difference in the cost of their work. M. Bunge called “Bastia” to learn more Keri, from a certain person who posed and zbroy against socialism, ambushed him very much.

The analogous glances of a young man who had reached A. Antonovich. Nature, praciu y capital capital having examined the factor and vii water time as the most self-respecting value. Nosyami tsikh factorіv A. Antonovich respecting the zemlevlasnikіv, robіtnikіv і kapіtalіstіv, as a lot of zavdyaki tsyomu gain their share. «Об'єктивність у розподілі результатів виробництва, — писав А. Антонович у «Курсі політичної економії», — полягає в тім, що кожний з учасників виробництва одержує те, що він створив»*51. Поділяючи погляди Кері та Бастіа на «гармонічне співробітництво» різних класів — учасників виробництва, А. Антонович виходить з того, що з роз-витком продуктивних сил дедалі більшою мірою досягатиметься рівність учасників виробництва — робітників, капіталістів і землевласників, яка забезпечить кожному одержання його частки у ви-робництві, тобто приведе до встановлення справедливої винагороди за працю.

*51: {Антонович А. Курс политической экономии. — К., 1886. — С. 559.}

М. Коссовський не торкається спеціально питання розподілу, але як прихильник трудової теорії цінності він критикує тих економістів, які бачили в прибутку складову частину цінності, наголошує на нетрудовому, експлуататорському характері прибутку і вказує на його повну залежність від кількості експлуатованої праці. Прибу-ток капіталіста за даного процента експлуатації, писав М. Коссовський, залежить від кількості праці, зайнятої у виробництві, а тому фабриканти «чинять завзятий опір кожній спробі скорочення робочого дня»*52.

*52: {Университетские известия. — К., 1875. — № 9. С. 257.}

М. Коссовський бачить нерівноправність у відносинах між працею і капіталом. Він виступає за рівномірний розподіл сили в суспільстві, що створить можливість для повної реалізації закону трудової вартості. Цього, на думку М. Коссовського, потребують інтереси більшості.

Особливе місце серед представників політичної економії в Україні належить професору Київського університету М. Зіберу. Він був першим популяризатором економічного вчення К. Маркса в Росії і Україні, захищав трудову теорію вартості. Професор Київського (згодом Харківського) університету Г. Цехановецький у рецензії на магістерську дисертацію М. Зібера писав, що той «поставив своїм завданням відновити ... значення Рікардо».

М. Зібер захистив магістерську дисертацію «Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо у зв'язку з пізнішими доповненнями та роз'ясненнями». Саме на цю працю посилається К. Маркс у післямові до другого видання «Капіталу», називаючи її «цінною книгою»: «Ще в 1871 році пан М. Зібер, професор політичної економії в Київському університеті, у своїй праці «Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо» показав, що моя теорія цінності грошей і капіталу в її основних рисах є необхідним дальшим розвитком учення Сміта—Рікардо. При читанні цієї цінної книги західноєвропейського читача особливо вражає послідовне проведення раз прийнятого суто теоретичного погляду»*53.

*53: {Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 23. — С. 20.}

1876—1878 рр. М. Зібер публікує в журналах «Знание» і «Слово» кілька статей під назвою «Економічна теорія К. Маркса», що в них викладає зміст першого тому «Капіталу». У цей же час він пише критичні статті, спрямовані проти Ю. Жуковського та Б. Чичеріна, які виступили проти економічного вчення К. Маркса. Він відхиляє як безпідставне намагання буржуазних критиків звинуватити К. Маркса в метафізичному підході до дослідження цінності.

Полемізуючи з Ю. Жуковським та Б. Чичеріним, які особливо гостро критикували теорію К. Маркса про додаткову вартість, М. Зібер не лише прагне спростувати аргументацію її критиків, а й викладає й роз'яснює суть цієї теорії.

Як коментатор і популяризатор економічного вчення К. Маркса М. Зібер показує суперечності капіталістичного виробництва й привертає до них увагу читачів, глибоко аналізує становище робітничого класу, прямо переказуючи деякі місця з «Капіталу».

Захищаючи трудову теорію цінності, М. Зібер критикує теорії цінності Г. Маклеода, Дж. Мілля, Т. Мальтуса, Н. Сеніора та інших економістів. Він високо оцінює вчення К. Маркса про двоїстий характер праці. Детально аналізує проблему форм вартості, повторюючи навіть заголовки з відповідних розділів «Капіталу». На підставі цього аналізу він простежує процес виникнення грошей, аналізує їхні функції. М. Зібер називає великою заслугою К. Маркса розробку ним теорії грошей. Як відомо, попередники К. Маркса виникнення грошей зв'язували переважно зі свідомою діяльністю людей. Заслуга К. Маркса, на думку М. Зібера, полягає у вирішенні двох питань: з'ясуванні генетичного розвитку грошового обміну й чіткого визначення різних грошових функцій*54.

*54: {Зибер Н. И. Избранные экономические произведения. — М.,1959. — Т. 1. — С.73.}

Значну увагу М. Зібер приділяє аналізу категорій капіталу та прибутку. Він докладно висвітлює теорію додаткової вартості, яку називає ядром «Капіталу».

Теорію додаткової вартості К. Маркса він розглядає як вище досягнення економічної теорії, оцінюючи вчення К. Маркса як дальший історичний розвиток тих основних засад науки, які було сформульовано ще класичними економістами і збагачено успіхами новітніх суспільно-економічних учень. Виклавши вчення Д. Рікардо про чистий прибуток, М. Зібер пише: «Що ж лишалось авторові «Капіталу» додати до цього, крім точнішого, докладнішого й зрозумілішого формулювання?» Сам М. Зібер залишається у розумінні прибутку на позиціях Д. Рікардо.

Значний інтерес становить розуміння М. Зібером закономірностей суспільного розвитку. Він поділяв думку К. Маркса про закономірний характер зміни суспільних формацій, проте заперечував революційні висновки марксизму. Доводячи прогресивний характер капіталістичного виробництва, указував на його скороминущий характер. Що ж до нового суспільного ладу, то, на думку М. Зібера, він має виникнути як наслідок плавного, еволюційного розвитку капіталізму, який зазнає соціалізації виробництва. Приватну монополію замінить монополія державна. Цей новий, колективістський соціальний лад буде створений, за словами М. Зібера, унаслідок міжнародної угоди буржуазних урядів.

Погляди М. Зібера на закономірності суспільного розвитку заслуговують на додаткове вивчення. М. Зібер зробив значний вне-сок у опрацювання багатьох суспільно-економічних проблем. Він досліджував питання розвитку первісного суспільства, виникнення різних форм власності, великого й дрібного виробництва в землеробстві та ін.

Велике значення мали праці М. Зібера, що заперечували народницьку тезу про особливий шлях економічного розвитку Росії. Спираючись на економічну теорію К. Маркса, М. Зібер зазначав, що економічний розвиток Росії відбувається за об'єктивними економічними законами і неминуче приведе до капіталізму, що його М. Зібер розглядав як історично минущий лад.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. відбувається певна переорієнтація економічної думки в Україні. Усе більший вплив на її розвиток справляють німецька історична та австрійська школи. Широкого визнання набула Київська психологічна школа. Її представники розглядають явища економічного життя з погляду психології суб'єктів господарювання. Основи цієї школи, яка здобула високу оцінку на Заході, було закладено ще М. Бунге. В «Основах політичної економії» (1870) він визначає цінність корисністю речі, її «придатністю». Ідеї психологічної школи розвивав учень М. Бунге професор Київського університету Д. І. Піхно. У дослідженнях «Закон попиту та пропозиції. До теорії цінності» (1886), «Основи політичної економії» та інших він основи ціни та цінності вбачає в потребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють попит.

Найбільш відомими представниками суб'єктивно-психологічного напряму в Україні на початку ХХ ст. були Р. М. Орженцький та О. Д. Білимович.

Р. Орженцький свою працю «Корисність і ціна. Політико-економічний нарис» (1895) присвячує популяризації ідей австрійської школи. Він детально викладає теорію цінності Менгера, підтримує критику австрійською школою трудової теорії вартості і, особливо, теорії вартості К. Маркса. У магістерській дисертації «Учення про цінності у класиків і каноністів» (1896) Р. Орженцький дає історико-філософське обгрунтування психологічного напряму, його загальних методологічних принципів. Він високо оцінює теоретичні розробки представників австрійської школи і під впливом їхніх праць запроваджує в науковий обіг поряд з категорією суб'єктивної цінності такі категорії і поняття, як «об'єктивна суспільна цінність», «споживні» та «продуктивні блага».

Цінність благ Р. Орженцький визначає почуттям. Величина цінності, писав він, визначається «величиною чуттєвого стану», який породжується фактом володіння благом, або його відсутністю*55.

*55: {Орженцкий Р. М. Основные законы ценности и их практическое значение. — Юж.Зап., 1904. — № 21. — С. 3.}

На еволюції суспільно-економічних поглядів Р. Орженцького позначився вплив соціальної школи в політичній економії. Суб'єктивно-психологічне визначення цінності він доповнює такими поняттями, як історичний характер формування потреб, їхня залежність від обмеженості благ тощо.

Послідовником Київської психологічної школи був також професор Київського університету О. Білимович. Розробляючи і пропагуючи ідеї австрійської школи, він заперечує трудову теорію вартості і відповідні теоретичні концепції К. Маркса. Білимович бачить заслугу австрійської школи саме в тім, що вона виступила проти трудової теорії вартості, завдяки чому всі теоретичні розробки Маркса — положення про двоїстий характер праці, робочу силу як товар, додаткову вартість — як і вся «теорія експлуатації зависла у повітрі»*56. У О. Білимовича цінність є продуктом «оцінної діяльності суб'єкта». Величину цінності він зв'язує з інтенсивністю потреб і на цій засаді визначає зміст поняття «гранична корисність», зв'язуючи ступінь задоволення потреб з кіль-кістю благ.

*56: {Билимович А. Д. С. Франк: Теория ценности Маркса и ее значение. Критический этюд. — СПб., 1900. — С. 4.}

О. Білимович виступав прихильником використання математичних методів. У праці «До питання про розцінку господарських благ» (1914) він дав найдокладніше в російській літературі висвітлення всіх позитивних якостей і недоліків застосування математичних методів з позицій психологічної школи. Що ж до перспектив суспільно-економічного розвитку, проблем поліпшення становища трудящих, то О. Білимович зв'язував їх з нагромадженням капіталу і підвищенням продуктивності праці.

Сприйняття і пропаганду суб'єктивно-психологічної теорії цінності австрійської школи в Росії й Україні було доповнено спробами поєднати її з трудовою теорією вартості. Цю спробу зробив видатний український економіст М. Туган-Барановський.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865—1919) — учений зі світовим ім'ям, який зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економіки. Самий тільки перелік його праць і тих питань, які він вивчав і дослідження котрих здобуло йому світове визнання, зайняв би багато сторінок. Він народився в заможній дворянській сім'ї в Харківській губернії. Закінчив 1889 р. фізико-математичний і екстерном — юридичний факультети Харківського університету.

Під впливом прогресивної професури університету (К. Гаттенбергер, Г. Цехановецький) М. Туган-Барановський сприймає ідеї класичної школи, захоплюється марксизмом.

М. Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ще 1894 р. він опублікував працю «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя», яку захистив як магістерську дисертацію у Московському університеті. Це дослідження (доповнене й перероблене) було згодом видано майже всіма європейськими і навіть японською мовами.

Туган-Барановський критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади «теорії реалізації» Сея, яка стверджувала, що пропозиція породжує попит.

Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те, «що межа виробництва визначається продуктивними силами людства і аж ніяк не розмірами його споживання»*57. Великого значення у проблемі відтворення він надавав виробничому споживанню. Він писав, що «попит на товари створюється самим виробництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку продуктивних сил, не існує»*58.

*57: {Туган-Барановский М. И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь. — СПб., 1894. — С. 378.}

*58: {Там само, с. 427.}

Як підставу для своєї теорії він бере ідею про зв'язок промислових коливань з періодичним зростанням основного капіталу. Саме цю ідею високо оцінив американський економіст Е. Хансен. М. Туган-Барановський розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух «економічної активності», а також фактори, що зумовлюють таку активність. М. Туган-Барановський звертає увагу на виявлення головного внутрішнього рушія «економічних активностей» і робить висновок, що таким є рух інвестицій. Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва (за кейнсіанською термінологією — «капітальні блага») породжує мультиплікаційний процес всіх елементів економічної активності.

М. Туган-Барановський підкреслює анархічний характер капіталістичного виробництва, диспропорційність у розміщенні вільних грошових капіталів у різних сферах їх застосування, що й спричиняє кризи. Він писав, що причина криз криється «у сфері нагромадження і витрачання суспільного капіталу» за порушення пропорційності його розподілу в різних сферах застосування капіталу.

Регулювання інвестицій, правильний їх розподіл хоча б тільки в галузях, що виготовляють капітальні блага, на думку М. Туган-Барановського, відкриває можливості для безмежного розширення капіталістичного виробництва.

Інвестиційна теорія циклів М. Туган-Барановського мала величезний вплив на розвиток політичної економії. На його праці не лише й досі посилаються численні західноєвропейські та американські економісти, а й плідно розвивають його ідеї. Схвально ставився до теорії М. Туган-Барановського Кейнс. Зокрема він майже цілком сприйняв ідею М. Туган-Барановського про «заощадження — інвестиції» як головну рушійну силу економічних активностей.

Глибоко обізнаний із різними західноєвропейськими еконо-мічними школами, М. Туган-Барановський, однак, не став пря-мим послідовником будь-якої з них. Критичний аналіз політеко-номічних шкіл, і передовсім німецької історичної та австрійської, а також марксистської теорії дав йому змогу розробити власну економічну концепцію в дусі прогресивного розвитку світової економічної думки.

Спочатку М. Туган-Барановський був прихильником Маркса. Але згодом в його працях з'являються критичні нотки. Він не сприйняв трудової теорії вартості, назвав «фікцією» трудову вартість і «малозначущою» категорію додаткової вартості. М. Туган-Барановський заперечував марксистське положення, що нова вартість створюється робочою силою. Джерелом прибутку він називає весь капітал. Проте він не відкидає марксизм, а прагне розвивати його наукові елементи.

Визнаючи методологію Маркса, його ідеї про визначальну роль економічних явищ у розвитку суспільства, М. Туган-Барановський критикує Маркса за економічний детермінізм, за ігнорування психології людей, їхньої моралі.

У багатьох дослідженнях: «Учення про граничну корисність господарських благ» (1890), «Основна помилка абстрактної тео-рії капіталізму К. Маркса» (1898), «Нариси з новітньої історії політичної економії і соціалізму» (1903), «Теоретичні основи марксизму» (1905), «Основи політичної економії» (1909) — учений намагався переорієнтувати політекономію в Росії і в Україні на позиції суб'єктивно-психологічної школи та неокласицизму. Уже 1890 р. у «Вченні про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності» він зробив порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про можливість їхнього синтезу. На Заході цю ідею здійснив Маршалл у праці «Принципи економічної науки» (1890), що ознаменувала початок неокла-сичного напрямку в політичній економії. Хоч підходи до такого синтезу в Туган-Барановського і Маршалла не були цілком ідентичними, вони свідчили про єдність наукового пошуку обох визначних економістів.

Велику увагу приділив М.Туган-Барановський питанню розвитку капіталізму в Росії, що в останнє десятиріччя ХІХ ст. стало головним теоретичним питанням у країні. У 1898 р. було опубліковано його докторську дисертацію «Російська фабрика в минулому та сучасному. Історико-економічне дослідження». Ця праця здобула високу оцінку західноєвропейських економістів (зокрема І. Шумпетера).

Загальновизнаним у світовій економічній літературі є внесок М.Туган-Барановського в розробку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.

Світовим визнанням користувались дослідження українських економістів, представників математичного напряму в політичній економії, які намагалися синтезувати ідеї класичної і психологіч-ної шкіл.

1902 р. відомий український економіст-математик М. Столяров за допомогою диференційного обчислення намагався довести слушність запропонованої М. Туган-Барановським економічної формули про пропорційність граничної корисності господарських благ, що вільно відтворюються*59. Розробляючи цю проблему, М. Столяров зумів не лише подолати певну обмеженість формули М. Туган-Барановського, що полягала у суто суб'єктивному трактуванні корисності, а й сформулював функцію суспільної корисності.

*59: {Див.: Столяров Н. А. Аналитическое доказательство предложенной г.М.И.Туган-Барановским политико-экономической формулы: предельные полезности свободно произведенных продуктов пропорциональны их трудовым стоимостям. — К., 1902.}

Першим у Росії й Україні глибоке обгрунтування принципів застосування математичних методів з позицій психологічної школи дав уже згадуваний нами О. Білимович. Він зробив висновок про обмежені можливості використання математичних методів для економічних досліджень і вважав за доцільне використовувати математику переважно для ілюстрації викладу.

Економіко-математичний метод дослідження застосовував також Р. Орженцький, розвиваючи ідеї відомого російського економіста-математика В. Дмитрієва щодо теорії ціни, теорії попиту тощо.

Найбільш видатним економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень, був Є. Слуцький (1880—1948), викладач Київського комерційного інституту (1913—1926)*60. Він зробив визначний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень. Його твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. 1915 року Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», яку лише 1963 р. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів.

*60: {Тепер Київський національний економічний університет.}

Уже в 30-ті роки ця праця здобула високу оцінку зарубіжних економістів, зокрема Р. Аллена і Дж. Хікса, які виявили її в іта-лійському журналі. Ідеї Є. Слуцького лягли в основу книжки Дж. Хікса «Вартість і капітал» (1939). У ній Хікс високо оцінює наукові розробки Є. Слуцького й наголошує, що він був першим економістом, котрий зробив значний крок наперед порівняно з «неокласиками» і з Парето. Хоча Хікс і дізнався про статтю Слуцького тільки тоді, коли основні ідеї його власної праці були опубліковані в журналі «Economica»(1934), це не завадило йому визнати, що «теорія, яку буде викладено в цьому і двох наступних розділах (праці «Вартість і капітал». — Л.К.), належить, по суті, Слуцькому...»*61.

*61: {Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал. — М., 1993. — С.112.}

Про величезний вплив праць Є. Слуцького на розвиток економічної науки і, зокрема, економетрики писав Р. Аллен. Ще 1936 р. він опублікував працю, присвячену Слуцькому, в якій дав високу оцінку його теорії поведінки споживача*62.

*62: {Allen RI Professor Slutsky(s Theorie of consumer(s choise // The review of economic studies. — 1936.— № 2. — Vol. III. — P. 120—129.}

1950 р. Аллен в журналі «Економетрика» опублікував нову статтю, присвячену Слуцькому. Він писав, що праці Слуцького мали великий і сталий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів.

Високо оцінюють економісти і внесок Слуцького в розробку основ праксеології. В «Етюді до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки», що його було опубліковано українською і німецькою мовами*63, Слуцький уперше в світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки — праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.

*63: {Слуцький Є. Етюд до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки // Записки соціально-економічного відділу. — К., 1926. — Т. IV. — С. 165—175.}

Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апаратом, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу та інших.

Підсумовуючи цей короткий огляд розвитку політичної економії в Україні, слід ще раз наголосити на його певних особливостях. Українські вчені не тільки запозичували економічні ідеї, теорії західних економістів і розвивали їх з урахуванням соціально-економічних особливостей розвитку України, а й створювали наукові теорії, які стали надбанням світової економічної думки.